Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Поняття та суб’єкти банкрутства
Тема 3.6. Визнання суб’єкта підприємництва банкрутом План 1. Поняття та суб’єкти банкрутства. 2. Заходи щодо запобігання банкрутству. 3. Стадії провадження справи про банкрутство. 4. Відповідальність за порушення законодавства пор банкрутство. Поняття та суб’єкти банкрутства Умови і порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою задоволення вимог кредиторів, встановлені Законом України від 14 травня 1992 р., нова редакція якого (від 30 червня 1999 р.) набула чинності з 1 січня 2000 р. і має назву: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон) банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Неплатоспроможність визначається як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. Боржник - юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження. Суб’єктами банкрутства не можуть бути: - відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, відділення); - казенні підприємства; - комунальні підприємства, майно яких закріплене на праві оперативного управління; - в частині санації та ліквідації – державні підприємства, майно яких не підлягає приватизації. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. Кредитор — юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).Проте не можуть бути стороною у справі про банкрутство: - кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою; - кредитори, вимоги яких задоволені. Кредитори поділяються на конкурсних (це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або визнані конкурсними відповідно до вимог Закону та зобов'язання яких не забезпечені заставою) і поточних (тобто кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство). Поточні кредитори вступають у процес після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (їхні вимоги подаються як господарському суду, так і боржнику, мають бути обґрунтованими, але не обов'язково безспірними). Отже, сторонами у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є: - забезпечені кредитори; - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду; - власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника; - Фонд державного майна України і державний орган з питань банкрутства -у разі порушення провадження щодо державних підприємств-боржників, або підприємств, частка державного майна в статутному фонді яких перевищує 50%; - представник органу місцевого самоврядування - щодо комунальних підприємств-боржників; - представник працівників боржника; - уповноважена особа засновників (акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю) - особа, уповноважена загальними зборами акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, що володіють більше ніж половиною статутного капіталу товариства, представляти їхні інтереси під час проведення процедур банкрутства цього товариства з правом дорадчого голосу.
|