Мирова угода як судова процедура у справах про банкрутство

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) - це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін; на­бирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника - керівником боржника або арбіт­ражним керуючим, які виконують повноваження органів управ­ління боржника.

Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та на­ступних черг, визначених ст. 31 Закону.

Дуже важливим для процедури мирової угоди є положення ч. 2 ст. 36 Закону, згідно з яким органи податкової служби та інші дер­жавні органи, які здійснюють контроль за справлянням податків і зборів, зобов'язані при укладенні мирової угоди погодитись на:

- списання податкового торгу (всієї заборгованості по сплаті податків і зборів), який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство;

- прощення (списання) частини заборгованості, що виникла протягом трьох останніх років перед поданням заяви про пору­шення справи про банкрутство, або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості.

Зміст мирової угоди:

• обов'язкові положення: про розміри, порядок і строки вико­нання зобов'язань боржника; про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;

• факультативні положення: про виконання зобов'язань борж­ника третіми особами; про обмін вимог кредиторів на активи бор­жника бо його корпоративні права боржника; про задоволення ви­мог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження госпо­дарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), креди­торів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник при­ступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і відповідно - припинення повноважень арбітраж­ного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, лікві­датора).

У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або миро­ва угода містить умови, що суперечать закону) така угода вважа­ється неукладеною.

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарсько­го суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'я­вити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою.