Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Підозра і прихованість
|
|
- жест «рука прикриває рот» перед або під час висловлювання – людина хоче сховати свою позицію з питання, яке обговорюється;
- погляд убік означає недовіру;
- ноги (або все тіло), повернуті до виходу, – свідчення бажання закінчити зустріч, бесіду або те, що відбувається. Якщо більшість слухачів в аудиторії або на нараді приймають таку позу – це сигнал про необхідність завершити захід;
- потягування або легке потирання носа (звичайно вказівним пальцем) – знак сумніву. Цей жест часто використовують оратори, коли вони не впевнені, як підійти до предмета розмови, або сумніваються в реакції слухачів.
«Домінантність – підпорядкованість»
- коли хтось міцно потискує вам руку і повертає її так, що долоня лежить поверх вашої, він намагається виразити фізичну перевагу;
- якщо ж простягують руку для вітання долонею догори, то демонструють готовність прийняти підлеглу роль;
- коли людина стоїть поруч із сидячої, нависаючи над нею, це змушує почувати себе незахищеним і сприймається як перевага;
- рука партнера при розмові недбало засунута в кишеню піджака, а великий палець знаходиться зовні – це виражає його впевненість у перевазі над вами. Якщо ж зустрічаються два чоловіки, що звикли приймати таке положення, то вони звичайно утримуються від цього жесту на знак поваги одне до одного.
Ще однією специфічною знаковою системою, що використовується в комунікативному процесі, є «контакт очей». Дослідження в цій галузі тісно пов'язані із загальнопсихологічними дослідженнями в галузі зорового сприйняття – руху очей. У соціально-психологічних дослідженнях вивчається частота обміну поглядами, «тривалість» їх, зміна статики і динаміки погляду, уникання його та ін. Контакт очима не обмежується інтимним спілкуванням. Знаки, що подаються рухами очей, включаються в ширший діапазон ситуацій спілкування. Є роботи про роль візуального спілкування для дитини, зокрема виявлено, що для дитини властиво фіксувати увагу насамперед на обличчі людини. Експеримент, який був проведений з дитиною та дорослим, показав, що найжвавіше дитина реагує на два горизонтально розташованих круги, тобто очі. Це явище має значення в роботі медиків, роботі педагогів, а також людей, що мають відношення до проблем керівництва. Як і інші невербальні засоби, контакт очима доповнює вербальну комунікацію, тобто повідомляє про готовність підтримати комунікацію або перервати її.
У процесі спілкування люди займають різне просторове розміщення відносно один одного. Наука, яка вивчає норми просторової і часової організації спілкування («просторова психологія»), називається проксемікою. Засновником просторової психології є американський дослідник Е. Холл, який досліджував перші форми просторової організації спілкування у тварин. У випадку людської комунікації запропонована особлива методика оцінювання інтимності спілкування на основі вивчення організації його простору.
| Емоції співрозмовника Відчуття душевного комфорту Відчуття небезпеки Захисні тенденції Бажання зблизитися Бажання віддалитися Депресія, пригніченість Експансивні бажання, пиха Захисна позиція Нетерпіння Відчуття переваги, співрозмовник вважає себе хитрішим Недовіра Невпевненість, страх Спокій, задоволення Почекай хвилинку, поміркую Не зрозумів, повтори Розумію, мені нічого додати Ясно, зрозумів, що тобі потрібно Хочу підкорити собі Нехтування Страх та бажання втекти | Положення тіла співрозмовника Розслабленість окремих частин тіла, руки та ноги не схрещені Руки підняті вгору «Бійцівська стійка», руки, ноги схрещені Тіло нахилене вперед Співрозмовник відсувається, відвертається Співрозмовник сутулиться, голова, плечі похилені Голова піднята, шия пряма, корпус випрямлений або відхилений назад Руки зчеплені на грудях Легке постукування по столу Молитовно складені долоні, пальці трохи розставлені Співрозмовник потирає очі Гризе нігті Легкий нахил голови набік Підняття голови та погляд вгору або нахил голови із зосередженим виразом Рух головою та насуплені брови Посмішка, можливо, легкий нахил голови Ритмічне кивання головою Довгий нерухомий погляд в очі співрозмовника Погляд у бік Погляд у підлогу |
Е. Холл виділив чотири зони міжособистісного спілкування.
Зона інтимного спілкування (від півметра до безпосереднього тілесного контакту). На такій відстані спілкуються знайомі, батьки з дітьми, дуже близькі люди. Крім найближчих, у цю зону допускаються лікарі, медсестри, перукарі та інші спеціалісти, професія яких потребує безпосереднього тілесного контакту з клієнтом. Намагаючись у спілкуванні з кимось увійти в цю зону, ви тим самим натякаєте на те, що хотіли б вважати його другом.
Зона особистого спілкування (0, 5-1, 5 м). Межі цієї зони різні для різних культур. Як правило, на такій дистанції спілкуються добре знайомі один одному люди. Ця відстань дає їм змогу торкатись один одного, потиснути один одному руку, похлопати по плечу. Більшість людей вважають цю зону своїм особистим простором і не схильні впускати в неї сторонніх людей. Наприклад, коли ви сидите в кафе, де є вільні місця, і новий відвідувач підсідає до вас, то ви почуватиметеся незручно. Або інший приклад. В переповненому транспорті люди уникають візуального контакту один з одним, намагаються дивитись у вікно або на стіну, щоб таким чином витримувати межі особистого простору.
Зона формального спілкування (1, 5-3 м). На такій дистанції ведуть ділові, а також випадкові і малозначимі розмови. Існує вислів «витримати дистанцію», за допомогою якої описують відносини начальника і підлеглого.
Зона публічного спілкування (понад 3 м). Простір, що відділяє людину від оратора в залі, є зоною публічного спілкування. В такій ситуації коментарі, інтимні жести не є дотепними (наприклад, потиснути руку лекторові, похлопати по плечах).
Отже, основними завданнями невербального спілкування можна вважати такі:
- створення і підтримка психологічного контакту, регуляція процесу спілкування;
- додавання нових значимих відтінків словесному тексту, правильне тлумачення слів;
- вираз емоцій, оцінок, ролей, змісту ситуації.
Зробимо короткий висновок сказаному. Людина в процесі спілкування використовує два види засобів: вербальні та невербальні. На перший погляд здається, що більше відсотків при передачі інформації припадає на вербальне спілкування, але хочемо зазначити, що близько 70 % ми спілкуємося невербальними засобами і 30 % – вербальними, або словесними. Отже, більше про людину може сказати не її слово, а її тіло, зважуючи на їх конгруентність. У психологічній науці поняття конгруентність – термін, який означає відповідність між вербальними та невербальними чинниками повідомлення, узгодженість усіх його складових частин, продиктовані прагненням «підлаштуватися» під співбесідника, знайти з ним контакт.
| Вид питання | Сутність | Використання | Приклад |
| «Закриті» запитання | Це запитання, на які можна відповісти «так» чи «ні». Вони звужують простір для маневру вашого співбесідника | Ці запитання рекомендується ставити лише в тих випадках, коли хочете прискорити отримання згоди або підтвердження раніше досягнутої домовленості | Будь-яке запитання, що передбачає відповідь «так» чи «ні» |
| «Відкриті» запитання | Це запитання, на які не можна відповісти лише «так» чи «ні», вони потребують додаткового пояснення. Вони дають можливість співбесідникові маневрувати і вести з вами змістовний діалог | їх використовують для отримання додаткових відомостей. Небезпека криється в тому, що можна втратити контроль за ходом бесіди | «Яка ваша думка про...?» |
| Риторичні запитання | Слугують для глибшого розгляду проблем | їх мета – викликати нові питання і вказати на невирішені проблеми або забезпечити підтримку вашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазного схвалення | «Чи можемо ми вважати подібні явища нормальними?» |
| «Переломні» запитання | Такі запитання утримують бесіду в суворо встановленому напрямі або піднімають нові проблеми | їх ставлять, якщо хочуть переключитися на іншу тему, або якщо хочуть подолати опір співбесідника, оскільки при відповіді на них можна виявити вразливі місця його позиції | «Як ви вважаєте, чи треба...?», «Як ви собі уявляєте рішення...?» |
| Запитання для розмірковування | Дають можливість ретельно обдумувати і коментувати те, що вже було сказано | Співбесідникові надається можливість внести поправки у викладену позицію | «Чи вважаєте ви, що...?», «Чи правильно я зрозумів думку про те, що...?» |
| Інформаційні запитання | Ці запитання завжди відкриті, торкаються конкретного предмета, у відповідях на них повідомляють певні відомості | Вони необхідні при збиранні відомостей, щоб скласти уявлення про що-небудь | «Чи не могли б ви надати мені інформацію про...?» |
| Контрольні запитання | Дозволяють дізнатися, чи розуміє співбесідник те, про що ви кажете | Такі запитання можна ставити по ходу бесіди, коли ви хочете дізнати ся, чи слідкує за ходом бесіди ваш партнер | «Що ви про це думаєте?» |
| Запитання для орієнтації | Ці запитання ставляться для того, щоб дізнатися, продовжує співбесідник дотримуватися своєї думки чи змінив її | Таке запитання можна поставити, якщо ви докладно розповіли про складний вид послуг, оскільки після п'ятої вашої пропозиції співбесідник «відключається» | «Чи є у вас ще запитання з цієї теми?» «Яка ваша думка з цього пункту?» |
| Підтверджу-вальні запитання | Ставляться для того, щоб дійти взаєморозуміння. Якщо співбесідник п'ять разів згодився з вами, то на шосте запитання не стане заперечувати | У будь-яку розмову можна включати ці питання і робити акцент на тому, що пов'язує, а не на тому, що розділяє | «Ви, напевне, теж раді тому, що...?» |
| Ознайомлю-вальні запитання | Ознайомлюють вас із думкою співбесідника | Ці запитання ставлять і на початку, і в кінці бесіди, щоб виявити відношення партнера до сказаного | «Чи задоволені ви...?» |
| Зустрічні запитання | Мета цих запитань – підвести співбесідника до того моменту, коли він згодиться з вашою пропозицією | Використовуються для оброблення і підведення партнера до рішення, що вигідне для вас | річ (верстат і та ін.)?» Відповідь: «А скільки ви візьмете?» |
| Альтернативні запитання | Запитання, що надають свободу вибору. Вони припускають швидке рішення | Ці запитання для уточнення і виявлення думки співбесідника з 2-3 альтернатив | вас більше влаштовує – вівторок чи середа?» |
| Направляючі запитання | Дають можливість керувати ходом бесіди, направляти розмову в те русло, котре вас цікавить | Використовуються для регламентованого ведення бесіди. А також тоді, коли розмова набуває небажаного повороту | «Повернемося до питання про...?» |
Усім відомо, щоб отримати чітку і правильну відповідь, треба вміти правильно поставити запитання. Вміння ставити запитання – це ціле мистецтво, якому кожен з нас вчиться протягом усього життя.
Спілкуватися нам доводиться дуже багато, з різними людьми і в різних ситуаціях. Це спілкування:
- зблизькими, друзями і родичами;
- з підлеглими і керівниками;
- з незнайомими і малознайомими людьми та ін.
У кожному з варіантів спілкування ми отримуємо інформацію завдяки не лише бажанню кожного що-небудь про себе розповісти, а й завдяки умінню ставити запитання. На ділових переговорах ви ставите запитання, щоб отримати ділову інформацію. Коли розмовляєте з близькими людьми, то залежно від мети бесіди ви будете ставити різні запитання для отримання інформації особистого характеру. Які вони бувають?