Нормування природної освітленості

Розрахунок коефіцієнта природного освітлення

(16.1)

де Е_вн – освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Е_зов – освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час назовні світлом повністю відкритого небосхилу.

На рис. 16.1 схематично зображено внутрішню освітленість (Е_вн) умовної точки М всередині приміщення та зовнішню освітленість (Е_зов).

Рис. 16.1. Схематичне зображення:

(а) – внутрішньої освітленості Е_вн; (б) – зовнішньої Е_зов освітленості

Для приміщень з одностороннім бічним освітленням нормується мінімальне значення КПО у точці, розташованій на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні.

Для приміщень із двостороннім бічним освітленням нор­мується мінімальне значення КПО у точці посередині при­міщення на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні.

При верхньому або комбінованому освітленні нормуєть­ся середнє значення КПО у точках, розташованих на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні. При цьому перша та остання точки приймаються на відстані 1 м від поверхні стін або перего­родок.

У разі комбінованого освітлення допускається розподіл приміщення на зони з бічним (прилеглі до зовнішніх стін з вікнами) та верхнім освітленням. Нормування та розрахунок природного освітлення у кожній зоні проводиться окремо.

Нормування КПО проводиться з урахуванням:

а) характеристики зорових робіт, найменшого розміру об’єкта розрізнення, розряду і підрозряду зорових робіт;

б) системи освітлення;

в) коефіцієнта світлового клімату, району території;

г) коефіцієнта сонячного клімату, орієнтації будови відносно сторін світу.

При нормуванні природної освітленості визначається най­менший розмір об’єкта розрізнення, відповідний йому розряд зорової роботи та нормований коефіцієнт природної освітленості (див. табл. 16.1).

Нормовані значення КПО залежать від поясу світлового клімату. Вся територія СНД поділена на п’ять поясів світло­вого клімату. Нормовані значення КПО для приміщень, розташованих в І, II, IV та V поясах, визначаються за формулою:

, (16.2)

де – значення КПО за табл. 16.1;

т – коефіцієнт світлового клімату;

С – коефіцієнт сонячності клімату (табл. 16.3).

Нормовані значення КПО визначаються відповідно до ДБН В.2.5-28-2006. З метою врахування особливостей світлового клімату в різних геогра­фічних пунктах вся територія України зонована на 2 пояси світлового клімату.

Нормоване значення КПО (ен) для будівель, що розміщені в ІІІ поясі світлового клімату, визначається за табл. 16.1 за формулою:

, (16.3)

Територія Кримського півострова належить до V поясу світлового клімату, а решта території України – до ІV (рис. 16.2). Коефіцієнт m для ІV та V поясів світлового клімату становить відповідно 0, 9 та 0, 8.

Значення коефіцієнта сонячності клімату С для ІV та V поясів світлового клімату визначається за азимутом – орієнтацією світлових отворів (вікон) у зовнішніх стінах будівель за сторонами світу (азимут, град) або у прямокутних та трапецієвидних ліхтарях.

*Роз’яснення. 0 град – на північ, 180 град – на південь, інше –відповідно.

Чисельні значення коефіцієнтів наведені в нормативному документі [3]. Нормовані значення е для IV та V поясу для території України розраховані за формулою (16.2), подано в табл.16.1 та 16.2. Чисельне значення коефіцієнта С обирається за табл. 16.3.

Таблиця 16.1