Під час користування вогнегасниками

– неправильно обраний тип вогнегасника (не відповідає класу пожежі);

– порушення порядку дій під час користування вогнегасником;

– перевертання вогнегасника та під час удару його об землю;

– значне відхилення від вертикальної осі під час гасіння, внаслідок чого відбувається неповне використання вогнегасної речовини;

– неправильні тактичні прийоми гасіння вогнегасником (непра­вильно обрані напрямок подавання вогнегасної речовини та відстань, з якої вона подається).

Додаток 28

ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНЕГАСНИКІВ

Вуглекислотні вогнегасники

Рис. 28.1. Вогнегасник вуглекислотний ВВК-1, 4 (нове позначення)

(ОУ-2), ВВК-3, 5 (ОУ-5)

1 – корпус (сталевий балон); 2 – голівка; 3 – розтруб; 4 – гайка;

5 – запобіжна мембрана; 6 – шайба; 7 – кільце ущільнювальне;

8 – запобіжна чека; 9 – важіль керування клапаном; 10 – ручка;

11 – кулачок; 12 шток; 13 – клапан; 14 – пружина; 15 – трубка сифонна

Вогнегасники вуглекислотні застосовуються для гасіння неве­ликої кількості всіх видів горючих і тліючих матеріалів, а також електроустановок, які знаходяться під напругою.

Не можна гасити спирт, ацетон, фотоплівки, целулоїд, мета­левий калій і натрій. Вогнегасники можна ефективно використо­вувати при температурі від -25° С до +50° С.

Вуглекислотний вогнегасник ВВК-1, 4 (рис. 28.1) складається з міцного сталевого балона 1, обладнаного спеціальним вентилем-запором 2, 4-14 і розтрубом-снігоутворювачем 3. До вентиля-запору прикріплена сифонна трубка 15, яка має косий зріз в нижній частині, що забезпечує повний вихід СО₂ з балону. Запобіжна мембрана 5 розрахована на розрив при температурі +50° С. На балоні є ручка 10, за допомогою якої тримають вогнегасник у вертикальному положенні. Вогнегасник наповнюють стис­нутим вуглекислим газом до робочого тиску 6, 0·10⁶ Па (60 кг/см²).

Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника (нове позначення) ВВК-1, 4 (ОУ-2), ВВК-3, 5 (ОУ-5) (рис.28.1) необхідно видалити запобіжну чеку 8, направити розтруб-снігоутворювач 3на вогнище пожежі, натиснути на важіль 9, при цьому вогнегасна речовина з корпуса 1 по сифонній трубці 15 через розтруб 3 подається на вогнище. Вогнегасник тримати тільки в вертикальному положенні вентилем догори.

Порошкові вогнегасники

Існують ручні вогнегасники марок ВП-2, ВП-2А, ВП-8Б, ВП-5, ВП-10; пересувні ВП-100; стаціонарні ВП-250 і комбіновані ВК-100. Всі вони призначені для гасіння загорянь різноманітних твердих матеріалів і речовин, ЛЗР і ГР, лужноземельних металів, електро­установок під напругою до 1000 В. Залежно від марки і призначення вогнегасника вони можуть застосовуватися при температурі навко­лишнього повітря в межах від –50 до +50º С.

За будовою і принципом роботи порошкові вогнегасники схожі. Цифри в маркуванні означають місткість корпусів. У вогнегасниках ємністю 2 л і більше корпуси виготовляють з листової сталі. Ручні вогнегасники забезпечені запірно-пусковими устроями підйомного типу, а ВП-5 і ВП-10 – шлангами довжиною відповідно 0, 6 і 0, 8 м, на кінцях яких є стволи для викидання порошку під тиском робочого газу.

Рис. 28.2.Ручний порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент»

1 – корпус; 2 – балон з робочим газом; 3 – стакан-оправка; 4 – пружина;

5 – насадка; 6 – шток з головкою

Як вогнегасний засіб використовується порошок П-1А. Для викидання порошку в корпусі вогнегасника встановлений балончик із вуглекислим газом типу АС-1.

Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно: зняти вогнегасник з кронштейна, перевернути дном вверх, зняти захисний ковпачок; штоком з головкою вогнегасника (6) ударити по твердому предмету; при цьому голка штока проколює мембрану балона високого тиску і пружиною 4 відводиться в початкове положення; направити струмінь порошку на осередок горіння, стиснутий диоксид вуглецю через калібрований отвір надходить в порожнину корпусу і порошок через насадку 5 під тиском виходить з корпусу. Тривалість безперервної дії – до 10 с.

Хладонові вогнегасники

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ОУБ-3А, ОУБ-7А, ОЖ-7 призначені для гасіння невеличких осередків займання різно­манітних речовин, матеріалів, що тліють (бавовни, текстилю, ізоля­ційних матеріалів і т.п.), а також електроустановок, що знахо­дяться під напругою не більше 380 В. Такі вогнегасники непридатні для гасіння лужних і лужноземельних металів і сплавів на їхній основі, а також речовин, що можуть горіти без доступу повітря (кіноплівка). Вогнегасники ефективно працюють при температурі від - 60 до +50º С.

Вогнегасники представляють собою циліндричні сталеві балони зварної конструкції, що складаються з обичайки і двох штампованих днищ. У верхній частині корпусу вварюється горловина, у яку вкручені запірна головка з розпорошуючою насадкою.

Головка складається з корпусу (5), клапана, пружини, штока, накидної гайки, за допомогою якої головка приєднується до корпусу вогнегасника, важеля, вушка і штуцера, в який вкручена сифонна трубка. Сифонна трубка не доходить до дна балона на 1, 5... 3 мм, що забезпечує практично повний вихід заряду із вогнегасника.

При застосуванні вогнегасник необхідно піднести до осередку пожежі, направити насадку, що розпорошує, на вогонь і натиснути важіль запірно-пускової головки. При цьому заряд, який витискується стиснутим повітрям, по сифонній трубці поступає у насадку, що розпорошує, де з рідкої фази перетворюється в аерозоль, що викидається з розпилювача. Струмінь треба направити в нижню частину полум’я, починаючи з ближнього краю. При застосуванні вогнегасник слід тримати вертикально.

У хладонових вогнегасниках застосовують склад 4НД на основі галоїдованих вуглеводнів (98% (по масі), бромистого етилу та 2% вуглекислоти із додаванням повітря до створення у вогнегаснику робочого тиску 0, 86-0, 9 МПа при 20°С), що утворюють при виході з корпуса крізь насадку струмінь аерозольного типу, який складається з дрібнодисперсних крапель.

За вогнегасними властивостями заряд вогнегасника ОУБ-3А ефективніше вуглекислоти більше ніж в 4 рази і має високу змочувальну здатність. У вогнегасниках ОУБ-3А також застосовують високоефективний склад ТФ (тетрафтордіброметан), відомий також за назвою хладон 114В2, або суміш брометилового спирту з хладоном 114В2.

Масу заряду вогнегасника перевіряють не менше одного разу на рік. Одночасно перевіряють тиск повітря в зарядженому вогнегаснику. Суттєвим недоліком є те, що пари бромистого етилу токсичні, а в суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні концентрації. Тому при роботі з такими вогнегасниками необхідні запобіжні заходи і використовувати їх безпечніше у відкритих установках, а не в приміщенні. Вогнегасники варто періодично випробувати на міцність гідравлічним тиском.

Рис. 28.3. Хладоновий вогнегасник ОУБ-3А (ОУБ-7А):

1 – пусковий важіль; 2 – запірна головка; 3 – рукоятка; 4 – кріплення;

5 – балон; 6 – кронштейн; 7 – пристрій, що розпорошує;

8 – запобіжний ковпак

Пінні вогнегасники

Пінні вогнегасники підрозділяються на хімічно-пінні (ВХП-10) і повітряно-пінні (ВПП-10).

Заряд хімічного пінного вогнегасника типу ВХП-10 складається з кислотної частини (0, 45 л суміші сірчаної кислоти Н₂SO₄, сірчанокислого заліза Fe₂SO₄ і сірчанокислого алюмінію Al₂ (SO₄)₃) розміщеної в поліетиленовому стакані, лужного розчину (8, 5 л води і 560 г бікарбонату натрію) і 50 г піноутворювача.

Хімічний пінний вогнегасник типу ВХП-10 (рис. 28.4) складається зі сталевого зварного корпуса 1, у верхній частині якого горловина, закрита чавунною кришкою 5. Запірний пристрій має гумовий клапан 9, укріплений на штоку 6, пружину 7, що притискає клапан 9 до горловини кислотного стакана 10, важіль запуску 3 підняття клапана.

Перед приведенням в дію вогнегасника прочищають сприск 2 шпилькою, підвішеною до ручки вогнегасника, повертають важіль запуску 3 на 180º, корпус тримають за ручку 11, перевертають вогне­гасник кришкою 5 униз. При цьому клапан 9 кислотного стакана 10 відкривається, кислотна частина заряду витікає, змішується з лужною. Відбувається реакція з утворенням вуглекислого газу, який заповнює пухирі піни, створює тиск усередині корпуса, що виштовхує піну з вогнегасника у вигляді струменя через сприск.

При гасінні твердих матеріалів струмінь піни спрямовують у місце найбільш інтенсивного горіння, а при гасінні горючих рідин – по поверхні рідини від країв, поступово укриваючи піною всю поверхню, що горить. Хімічні пінні вогнегасники не застосовують для гасіння електроустановок під напругою, гасіння лужних і лужно­земельних металів.

Рис. 28.4. Вогнегасник хімічно-пінний ВХП-10

1 – корпус; 2 – сприск; 3 – важіль запуску; 4 – кільце ущільнювальне;

5 – кришка; 6 – шток; 7– пружина; 8 – шайба упорна; 9 – клапан;

10 – стакан; 11 – ручка

Для запобігання розривання балона при засміченні сприску передбачено захисний клапан, мембрана якого розривається під тиском Р=1, 1 МПа. Зберігають хімічні пінні вогнегасники тільки у вертикальному положенні при температурі 5 – 45º в легкодоступному місці на висоті не більш 1, 5 м від підлоги. Корпус вогнегасника щорічно перевіряють гідравлічним тиском 2 МПа під час перезаряджання.

Повітряно-пінні вогнегасники типів ВПП-9, ВПП-10, ВПП-100 (рис. 28.5.) мають заряд, що складається з 6%-го водяного розчину піноутворювача типу ПД-1Д.

Балон 4 заповнений вуглекислим газом під тиском 6 МПа. При його застосуванні необхідно піднести до осередку пожежі, направити на вогонь піногенератор 6, видалити запобіжну чеку 21 і натиснути на важіль 9 запірно-пускового пристрою. При цьому сполучена з важелем кнопка з голкою 19 пробиває мембрану балона з робочим газом 4, газ, проходячи через отвір, що дозує, витискує заряд по сифонній трубці 5 через сітку 7, він змішується з повітрям і утворює повітряно-механічну піну із високою кратністю. У робочому поло­женні вогнегасник треба тримати вертикально, не перевертаючи.

Повітряно-пінні вогнегасники в 2, 5 рази ефективніші хімічно-пінних, при цьому повітряно-механічні піни не шкідливі для навко­лишніх предметів.

Рис. 28.5. Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-9

1 – корпус; 2 – головка; 3 – рукав; 4 – балон з робочим газом;

5 – трубка сифонна; 6 – піногенератор; 7 – сітка; 8 – корпус фільтра; 9 – важіль керування клапаном; 10 – ручка; 11– кільце ущільнювальне; 12 – клапан; 13 – перехідник; 14 – гайка накидна;

15 – кільце ущільнювальне; 16 –штифт; 17 – пружина; 18 – вісь;

19 – кнопка з голкою; 20 – пружина; 21 – запобіжна чека;

22 – кільце ущільнювальне; 23 – запобіжний клапан

Повітряно-пінні вогнегасники так само, як і хімічні, не можна застосовувати для гасіння електроустановок під напругою, тому що при цьому може відбутися ураження електричним струмом по струмені. Огляд вогнегасників проводять щорічно.

Додаток 29