Затверждено на методичному

засіданні, протокол від 10.10.07р.

Зав. кафедри д.мед.н.,

проф. Почерняєва В.Ф.

Переоформлено 30.08.11р.

Зав. кафедри д.мед.н.,

проф. Почерняєва В.Ф.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ

3 курс медичного та стоматологічного факультетів

Тема: “Променеві ознаки норми та патології

навколоносових пазух. ”

Учбовий предмет:

променева діагностика,

променева терапія

Методичну розроботку підготувала: ассистент Васько Л.Н.

Полтава – 2009

1. Науково-методичне обгрунтування теми.

В наш час|в наші часи| необхідна підготовка лікаря|лікарки| - фахівця|спеціаліста|, знайомого з основами головних методик променевого дослідження: рентгенодіагностики, комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ), ультразвукової діагностики (УЗД|вузд|), які застосовуються при діагностиці захворювань навколоносових пазух. Для цього необхідні знання рентгеноанатомії| пазух і променевої семіотики захворювань цієї області.

2. Учбові цілі:

Студенти повинні знати методики рентгенологічного, КТ, МРТ, радіонуклідного досліджень навколоносових пазух, |различных| рентгеноанатоміюю|, а також променеву семіотику захворювань навколоносових пазух. Після|потім| заннять студенти повинні: знати рентгеноанатомію| навколоносових пазух, методи променевої діагностики, променеву семіотику захворювань навколоносових пазух..

3. Матеріали доаудиторної| самостійної роботи

3.1. Міждисциплінарна інтеграція

1. 2. Зміст|вміст, утримання| теми:

Верхньощелепна пазуха є найбільш просторою повітрявмістною порожниною черепу, її зародок утворюється раніше від інших пазух (внутрішньочеревно). У новонародженого вертикальний розмір пазухи - 5 мм, сагітальний та поперечний – 4 мм. З віком пазуха швидко збільшується в усіх напрямках і її форма та положення суттєво змінюються. Відмічається тісний анатомічний зв'язок пазух з зародками молочних, а потім постійних зубів. В період прорізування постійних зубів (від 6 до 13 років) проходить безперервне збільшення всіх розмірів верхньощелепних пазух. Заключне формування спостерігається в віці 16 - 20 років, після прорізування верхнього зуба мудрості.

В 31- 40 років з'являються інволютивні зміни в стінках пазух, від 41 до 50 років ці зміни визначаються частіше і проявляються розвитком остеопорозу, стоншення стінок пазух, появою в них крапчастих отворів. В 51-60 років, особливо 61-70 років, стінки верхньощелепних пазух тонкими і крихкими. Вікові зміни їх залежать від порушення жувальної функції. Випадіння зубів і зумовлене цим зменшення тиску на зуби і щелепу приводять до перебудови кістки, в результаті якої змінюється форма пазухи - зменшується її висота і збільшується ширина. Широкі пазухи характерні для старих щелеп та щелеп, які втратили зуби.

По формі, верхньощелепну пазуху порівнюють зі зрізаною чотирьохсторонньою пірамідою. Вона утворює заглибини (бухти) очну, вилицеву, альвеолярну Практичне значення має положення дна верхньощелепної пазухи по відношенню до дна порожнини носа. З віком дно пазухи знижується і розміщується нижче дна порожнини носа. Є припущення, що опускання дна верхньощелепної пазухи проходить паралельно посиленню функції жувального апарату. Корені різців завжди відстоять далеко від дна пазухи. Корені ікл, при їх сильному розвитку, можуть розміщуватись біля передньої стінки пазухи. Корені малих кутніх зубів звичайно не досягають дна пазухи. Альвеоли великих кутніх зубів при низькому положенні дна пазухи вдаються в її порожнину, утворюючи горбики; в цих випадках корені зубів відмежовані тонким прошарком кістки. В ділянці горбиків кістка може розсмоктуватися і корені зубів, що покриті періодонтом, контактують зі слизистою оболонкою пазухи. В таких випадках запальний процес легко поширюється на пазуху, що приводить до одонтогенного гаймориту..

Верхня щелепа - парна кістка, розвивається як покривна кістка. Вона приймає участь в утворенні порожнини носа і рота, стінок очниці, підвискової і крилопіднебінної ямок.

Верхня щелепа складається з тіла, яке вміщує повітрявмістну порожнину, і трьох відростків: лобового, вилицевого, альвеолярного та піднебінного.

Методи променевої діагностики захворювань

верхньощелепної пазухи.

Для дослідження стану верхньощелепної пазухи застосовують:

1. Рентгенографію в нісо-підборідній (іноді з відкритим ротом), підборідній та бічній проекціях.

Конвенційну (лінійну) томографію.

Ортопантомографію.

Широкоформатну панорамну рентгенографію по В.Д.Сидорі.

Панорамну рентгенографію.

Флюорографію.

Контрастну гайморографію.

Комп’ютерну томографію.

Магнітно – резонансну томографію.

Рентгенографія

Традиційна рентгенографія є|з'являється, являється| найкращим|щонайкращим, найкращим| методом обстеження хворих із|із| різною патологією верхньощелепних пазух. Вона дає орієнтацію і напрям|направлення| для подальшого|дальшого| діагностичного дослідження. Рентгенологічне дослідження стану верхньощелепної пазухи слід проводити в оптимальних проекціях: носо| – підборіддя, бічного|бокового| і аксіального підборіддя. В той же час, накладення складних тіньових структур лицьового відділу голови викликає|спричиняє| затруднення|скруту| при інтерпретації одержаних|отриманих| рентгенівських знімків.

З метою кращої візуалізації патологічних змін в синусах і їх стінках проводять лінійну томографію.

Для діагностики кіст, поліпів і пухлин рекомендується контрастування пазухи (гайморографія|). Дане дослідження виконується тільки|лише| там, де немає КТ|.

Флюорографія володіє достатньо|досить| високою роздільною здатністю і широко застосовується при дослідженні ОНП|.

Для вивчення верхньощелепної пазухи використовують ортопантомографію|. Це дослідження дає можливість|спроможність| виявляти зв'язок захворювань верхньощелепної пазухи із|із| патологією зубочелюстного| апарату. На ортопантомограммах| пазухи відображаються|відображуються| одночасно в прямій і бічній|боковій| проекціях. Це дозволяє вивчити слизисту пазух у всіх відділах альвеолярної бухти і на задній стінці синусів.

Комп'ютерна томографія

Комп'ютерна томографія дозволяє одержати|отримати| поперечне пошарове зображення будь-якої області людського тіла, зокрема черепу, щелепно - лицьової області, верхньощелепних пазух, зубочелюстної| системи. КТ| дозволяє виявляти патологічні зміни тонких кісткових структур, супутні пошкодження|ушкодження| мягкотканинних| утворень, які не можуть бути виявлені за допомогою традиційних рентгенологічних методик. При КТ| виявляються слабоконтрастні| і дрібні|мілкі| чужорідні тіла, а також пухлини, що вражають|приголомшують| кісткові структури. Разом із тим|в той же час|, в стандартній проекції дослідження не завжди вдається визначити наявність пухлинних осередків|, особливо невеликих розмірів і розташованних|схильних| паралельно| площині|плоскості| зрізу. Комп'ютерна томографія дає можливість|спроможність| одночасно або вибірково візуалізувати кістки|кісті| і м'які тканини. Це робить|чинить| даний метод ідеальним для дослідження навколоносових пазух і оточуючих їх анатомічних структур (орбіти, порожнини черепу, крилопіднебінної і підскроневої ямок).

Магнітно-резонансна томографія

Магнітно-резонансна томографія – порівняно новий метод променевої діагностики. Перевагами даного методу є|з'являється, являється| відсутність іонізуючого випромінювання і можливість|спроможність| отримати|здобуття| зображення в багатьох площинах|плоскості| (аксіальна, коронарної і сагітальній|) без зміни положення|становища| пацієнта. Він дає якнайкращу|щонайкращу, найкращу| резолюцію зображення м'яких тканин. Завдяки цьому можна відрізнити нормальні тканини від змінених, доброякісну пухлину від злоякісної і навіть визначити різну густину рідини. Серед недоліків|нестач| методу МРТ| треба відзначити неможливість прямого зображення кортикальних| кісток|кістей|, основного компоненту стінок пазух. А також меншу швидкість сканування і велику собівартість в порівнянні з КТ|..

Рентгенанатомія

Верхньощелепні пазухи

Верхньощелепні пазухи знаходяться нижче очних ямок у вигляді прояснень неправильної трапецієвидної форми. В оптимальних умовах для дослідження знаходяться|перебувають| передні відділи пазух, примикаючі до нижньої стінки очні ямки широкою основою|основою, заснуванням|, а задні – накладуються на|із| альвеолярні відростки|паростками| верхніх щелеп. Контури пазух чіткі, рівні, а за наявності додаткових бухт і перегородок – поліциклічні|. Скулова|вилицювата| бухта визначається в скуловому|вилицюватому| відростку|паростку| верхньої щелепи у вигляді дугоподібного опуклого|випуклого| нечіткого просвітлення, розташованого|схильного| паралельно зовнішній стінці верхньощелепної пазухи. Від пристінного| затінювання, обумовленого потовщенням слизової оболонки, відрізняється відсутністю двуконтурності| в проекції інших стінок пазухи. Альвеолярну бухту видно невиразно, це зумовлюється|зумовлює| підвищенням прозорості бічного|бокового| відділу альвеолярного відростку|паростка|. Очна бухта, розташовуючись у верхньовнутрішньому| кутку верхньощелепної пазухи, із-за суммаційного| ефекту призводить|призводить, наводить| до підвищення його прозорості. Неоднорідність структури медіального відділу верхньощелепної пазухи може виникати і при проекційному нашаруванні клітин гратчастого лабіринту, рідше – повітряносних| бухт клиноподібної пазухи. При стандартному однопроекційному дослідженні це затрудняє розпізнавання запальних і пухлинних процесів|.

Рентгенологічні ознаки захворювань ОНП|

1. Зниження пневматизації

2. Збільшення контрастності

3. Потовщення слизової| оболонки

4. Утворення кісти

5. Рівень рідини

6. Кісткова деструкція

7. Підшкірна і орбітальна емфізема

8. Кальцифікація, осифікація|

9. Наявність чужорідного тіла

10. Збільшення в об'ємі|обсязі| м'яких тканин

11. Ознаки переломів

Захворювання ОНП|

1. Запальні (синуїти|)