Присвоювання значень.

Таблиця ASCII

Для кодування текстової інформації прийнято міжнародний стандарт ASCII (American Standard Code for Information Interchange).

За цим стандартом:

• Кожен символ займає 1 байт.
• Всього є 256 символів.
• Всі символи знаходяться у спеціальній таблиці.
• Кожен символ має свій внутрішній код, який співпадає з порядковим номером символу у таблиці.
• Перша половина цієї таблиці (символи з номерами з 0 по 127) стандартна. Вона містить цифри, латинські літери та інші необхідні символи.
• У другій половині таблиці (символи з номерами з 128 по 255) знаходяться літери національних алфавітів та додаткові символи. Ця частина таблиці різна для різних країн та різних кодових таблиць, встановлених у операційній системі.

Нижче приведений один з декількох варіантів:

Приклад

Символ f у таблиці має номер 102.

Символ Б має номер 129.

Символи англійська A та російська A мають однаковий вигляд, але внутрішні коди в них різні – 65 та 128.

Символ 0 (нуль) має внутрішній код 48.

Символ пробіл має внутрішній код 32.

Великі та маленькі літери мають різні ASCII–коди.

Для виведення на екран символу, якого немає на клавіатурі, потрібно зажати клавішу ALT, набрати ASCII–код символу на цифровій клавіатурі, а потім відпустити клавішу ALT.

Символьний тип даних

Значення змінних цього типу - це один будь-який символ з таблиці ASCII.

Опис

var a, b, с: char;

Присвоювання значень.

Змінним цього типу можна присвоювати значення:

• сталої того ж типу (один символ у одинарних лапках) a: =’c’; b: =’2’;
• змінної того ж типу (c: =b;).

У інших випадках буде помилка – невідповідність типів: Type mismatch

Ввід

Введення символів виконується тільки процедурою Readln і тільки у стовпчик (натискуючи Enter).

Readln(a); readln(b);

Вивід

Вивід виконується будь-якою процедурою виводу writeln або write.

writeln(a, ’ ‘, b); write(a, ’ ‘, b);