Класифікація способів захисту цивільних прав та інтересів

в залежності від результату, на який розраховано їх застосування:

· Для підтвердження, засвідчення права або припинення, зміни зобов'язання:

- Визнання права – це спосіб захисту цивільних прав, що застосовується тільки у судовому порядку, коли існування такого права викликає сумнів, якщо необхідно встановити фактичну обставину і надати їй правового значення у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів тощо. Вимога позивача звернена до суду, який на підставі наданих позивачем доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права.

- Примусове виконання обов’язку в натурі, реально – це спосіб захисту цивільних прав, коли кредитор зобов'язує боржника реально виконати обов'язки за договором, а не виплатити грошову компенсацію.

- Зміна або припинення правовідношення – це спосіб захисту, коли кредитор намагається захистити себе від продовження порушення його цивільних прав у договорі; наприклад: особа може припинити дію договору (розірвати його достроково) у випадку, коли зрозуміло, що договір не буде виконаний належним чином і в передбачені строки.

· Для попередження або припинення порушення права:

- Припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту застосовується щодо триваючих порушень, як спосіб забезпечення позову; він може застосовуватися разом з іншими способами й окремо.

- Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб – це позбавлення в судовому або адміністративному порядку юридичної сили актів суб'єктів владних правовідносин, що суперечать чинному законодавству.

- Самозахист права – це спосіб захисту порушених прав без звернення в юрисдикційні органи, наприклад, самооборона.

- Стягнення неустойки – це спосіб захисту у договірних відносинах, якщо неустойка передбачена законом або договором.

- Інші способи захисту, що встановлені договором або законом.

· Для відновлення порушеного права, компенсації втрат у зв’язку з порушенням:

- Відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб захисту застосовується тоді, коли порушене право не припинило своєї дії й може бути відновлене шляхом як припинення самого правопорушення, так і усунення його наслідків.

- Визнання правочину недійсним. Цей спосіб захисту можна застосовувати тільки до заперечного (оспорюваного) правочину, недійсність якого прямо не випливає із закону, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Наприклад, батько може оспорювати правочин, що вчинив його неповнолітній син. Якщо правочин не виконано, то кредитор не має права вимагати виконання передбаченого правочином зобов’язання. Сторони, що виконали недійсний правочин (договір), мають повернутися до первинного стану за правовими наслідками, кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала, а при неможливості – відшкодувати вартість одержаного. Нікчемний правочин не вимагає визнання судом їх недійсності, оскільки його недійсність прямо встановлена законом, наприклад, недотримання нотаріальної форми при вчиненні правочину з нерухомістю.

- Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (реальні збитки, упущена вигода). Цей поширений спосіб захисту є компенсаційним, універсальним, оскільки частіше застосовується при порушенні будь-яких прав, що випливають з речового права, договірного права, недоговірних зобов’язань тощо.

- Відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях, у приниженні честі, що відшкодовується, як правило, грішми.

4. Форми захисту:

· Юрисдикційна – це діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних прав. Особі надається право в разі виникнення потреби в захисті за будь-яких обставин вибирати між юрисдикційним захистом і самозахистом.

Юрисдикційна форма захисту має такі різновиди:

1) судовий захист. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2) адміністративний захист Президентом України, органами державної влади України, Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Конституцією, законом. Рішення цих органів не є перешкодою для звернення до суду.

3) нотаріальний захист здійснюєтьсяшляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

· неюрисдикційна – це застосування особою засобів протидії, які повинні бути не заборонені законом та не суперечити моральним засадам громадянського суспільства. Ці протидії здійснюються ними самостійно без звернення до компетентних державних органів, тому забезпечується швидка та дуже економна охорона права.

Види неюрисдикційних форм захисту:

- Застосування мір оперативного впливу щодо порушника цивільних прав, наприклад, припинення, зміна правовідносин, переведення на попередню форму оплати.

- Самозахист – це юридична можливість особи на свій розсуд і самостійно (без звернення до компетентних органів) використовувати примусові засоби протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, і які повинні відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, заподіяним цим порушенням, з метою захисту правових благ, охоронюваних цивільним законодавством. Самозахистом особа перешкоджає будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права або на заподіяння шкоди тощо. Самозахистом не вважаються заходи щодо охорони свого майна, звернення до охоронців майна. З метою самозахисту особа має право вживати заходи, які й не передбачені в законі, проте вказані в договорі, а також такі, що не передбачені ані в законі, ані в договорі, однак прямо законом не заборонені.

Ознаки самозахисту:

- факт порушення прав відбувся;

- обставини вимагають негайних дій для припинення правопорушення;

- протидія здійснюється, як правило, самостійно;

- протидія здійснюється у межах необхідної оборони та моральних засад.

Закон не визначає форми самозахисту, але допускає його здійснення у таких формах:

Ø необхідна оборона – це завдання шкоди правопорушнику з метою припинити правопорушення й захистити власний інтерес;

Ø завдання шкоди в стані крайньої необхідності – це заподіяння збитків третій особі з метою відвернення небезпеки, причому якщо завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала;

Ø притримання майна, що належить боржникові, у разі порушення боржником своїх обов’язків, при умові, що це майно правомірно знаходиться у володінні кредитора (ст. 594 ЦК).