Елементи (структура) цивільних правовідносин

Цивільне правове відношення складається з 3-х обов'язкових елементів:

1) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту (суті).

Суб’єкти цивільного права або правовідносин – це юридично рівні, майново самостійні учасники цивільних відносин, які мають право вільно виявляти свою волю. Це такі учасники цивільних відносин, як фізичні особи, юридичні особи та інші особливі суб’єкти цивільного права (ст. 2 ЦК). Суб'єкти цивільних правовідносин мають цивільні права та обов'язки.

Кредитор – це учасник, що має права, є активним суб'єктом або суб'єктом права.

Боржник або дебітор – це учасник, на якого покладені обов'язки, називається пасивним суб'єктом або суб'єктом обов'язку. Як правило, суб'єкт в одному правовідношенні має права та обов'язки одночасно, виступає і як зобов’язана, і як уповноважена особа.

Фізична особа – це людина, учасник цивільних відносин, незалежно від громадянства та інших ознак (статі, віку, національності, фізичних можливостей тощо).Фізичними особами є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які користуються рівними особистими немайновими та майновими правами.

Юридичні особи – це організації з характерними юридичними ознаками.

Якщо фізичні та юридичні особи відносяться до осіб приватного права, то існують інші особливі суб’єкти цивільного права, що відносяться до юридичних осіб публічного права, це держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення (громади), іноземні держави та міжнародні урядові та неурядові організації. Юридичні особи публічного права здебільшого виступають пасивними учасниками.

Об'єкти цивільних правовідносин – це матеріальні або нематеріальні блага, усе те, із приводу чого у суб’єктів правовідносин виникли суб'єктивні права та юридичні обов'язки внаслідок настання юридичних фактів (дій та подій). До об'єктів відносять: речі, результати виконання роботи або надання послуги, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага тощо.

Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивне право й суб'єктивний обов'язок. Структура змісту може бути простою – одне право та один обов’язок, або складною – учасники правовідносин мають декілька прав та обов’язків.

Суб'єктивне цивільне право – це індивідуальне право, яке належить конкретній особі, це можливості відповідного суб'єкта, свобода його поведінки, яка характеризується єдністю 3-х елементів:

1) право на власні дії – право на свободу поведінки вповноваженої особи, якщо це право не обмежено законом або договором;

2) право на чужі дії – право вимагати виконання обов'язків іншими особами;

3) право на захист – можливість вимагати застосування засобів державного примусу.

Суб’єктивні цивільні права особи є абсолютними, окрім випадків заборони або зобов’язань, установлених договором, або актами цивільного законодавства, або моральними засадами суспільства. Будь-яка поведінка особи є правомірною, тобто допустимою з точки зору закону, якщо відсутні обмеження, заборони, визначені договором або актами законодавства.

Суб’єктивне цивільне право конкретного суб’єкта треба відмежовувати від об’єктивного права, як сукупності правових норм, які існують незалежно від дій конкретного суб’єкта, як об’єктивний факт. Межі можливої поведінки суб’єкта виникають, здебільшого, на основі норм об’єктивного права. Суб’єктивне цивільне право виникає у конкретного суб’єкта внаслідок юридичних фактів (дій та подій).

Суб’єктивне цивільне право треба відрізняти від правоздатності, оскільки правоздатність не містить у собі можливість вимагати певної поведінки від інших. Цивільна правоздатність – це не «право на право» і не міра дозволеного суб’єкту права поведінки, а суспільно-юридична особливість суб’єкта. Однак існування в особи суб’єктивного права неможливе без правоздатності в особи.

Суб'єктивний цивільний обов'язок – це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи, зазначена законом або договором, для задоволення інтересів уповноваженої особи.

Ця міра поведінки складається з складових – необхідностей:

- обов'язку діяти активно (як правило);

- обов'язку дотримуватися певних вимог;

- обов'язку звітувати, нести відповідальність.

Суб’єктивне цивільне право однієї особи забезпечується покладеним на будь-кого юридичним обов’язком. Суб'єктивні права та обов'язки пов'язані між собою та із правом в об'єктивному розумінні, тобто нормами права, у яких вони передбачені. Як правило, немає прав без обов’язків та обов’язків без прав.