Пневмококи та менінгококи під мікроскопом

При розгляданні та зарисовці препаратів зверніть увагу на форму та розміщення коків. Ці мікроорганізми в препараті розміщуються по два.

5 Набір барвників, таких, що застосовуються в бактеріологічних лабораторіях для фарбування препаратів.

Для вивчення тинкторіальних властивостей мікроорганізмів (відношення до барбників) та їх морфології використовують анілінові барвники (лужні, кислі та нейтральні). Найчастіше застосовують лужні барвники: метиленовий синій, основний фуксин, генціанвіолет, кристалічний фіолетовий, везувін, хризоідин та ін. Рідше використовуються нейтральні (нейтральний червоний) та кислі (еозин) барвники. З названих барвників готують спиртові та водні розчини, у деяких випадках для підвищення забарвлюваної сили розчину до нього додають протрави, наприклад, карболову кислоту, луги та ін.

Фарбування мікроорганізмів має велике діагностичне значення, оскільки дає змогу встановити морфологічні та тинкторіальні особливості бактерії, чого в деяких випадках достатньо для постановлення мікробіологічного діагнозу. Фарбування мікроорганізмів являє собою складний фізико-хімічний процес, в механізмі якого суттєву роль відіграють адсорбція, капілярність, хімічна спорідненість між барвником та об'єктами, що фарбуються, а також рН середовища, в якому вони перебувають.

Основні барвники складаються із фарбувального катіона та безбарвного аніона. Під час дисоціації таких барвників пофарбований катіон, який звільнюється, з'єднується зі структурами бактерії, що характеризуються кислотними властивостями, в результаті утворюються солі. Якщо барвник характеризується кислими властивостями, то забарвлювальна частина його молекули, яка заряджена негативно, буде утворювати солі та сполуки з речовинами, що мають основні властивості.

Бактерії наділені поверхневим негативним зарядом, в яких вміщені сполуки кислої природи (нуклеїнові кислоти), тому основні барвники характеризуються більшою спорідненістю до бактерій, ніж кислі барвники, і широко застосовуються у мікробіології. Кислі барвники частіше застосовуються для фарбування фону препарату в контрастні кольори.

Живі нефіксовані мікроорганізми фарбуються значно складніше, ніж ті самі мікроорганізми, що фіксовані різними способами. Клітинна стінка і цитоплазматична мембрана обмежують можливість проникнення барвників всередину клітини. Фарбування відбувається лише після того, як у результаті дії самого барвника порушується проникність стінки і цитоплазматичної мембрани.