Способи групування господарських засобів і джерела їх утворення для відображення в балансі

Господарські засоби будь-якого підприємства можна розглядати з двох сторін. З одного боку як склад майна - з яких видів складаються засоби організації і де вони розміщені (активний капітал), з іншого - за рахунок яких джерел це майно купувалося і формувалося (пасивний капітал). На цьому ґрунтується угруповання майна за двома ознаками.

1) Угруповання за складом та видами розміщення майна.

2) Угруповання за джерелами формування майна.

Між цими групами існує постійна, тісний взаємозв'язок, оскільки вони відображають одні й ті ж кошти підприємства. Скільки є у підприємства коштів стільки ж і джерел їх формування, тому підсумкові суми цих груп завжди рівні між собою.

Угруповання по складу і видам розміщення майна:

Необоротні активи - майно організації, яка бере участь в декількох операційних (виробничих або комерційних) циклах, що зберігає свою первісну форму протягом усього терміну використання, який перевищує 12 місяців. У складі необоротних активів враховують основні засоби, нематеріальні активи, дохідні вкладення в матеріальні цінності, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення, відкладені податкові активи (рис. 5).

Основні засоби - це засоби праці і об'єкти, що створюють необхідні умови для здійснення господарських процесів.

Актив приймається до бухгалтерського обліку як основних засобів, якщо одночасно виконуються наступні умови:

а) об'єкт призначений для використання у виробництві продукції (виконання робіт або надання послуг), для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння та користування;

б) об'єкт призначений для використання протягом тривалого часу (тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців);

в) організація не передбачає наступний перепродаж даного об'єкта;

г) об'єкт здатний приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.

До основних засобів відносять будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальну техніку, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, земельні ділянки та об'єкти природокористування, інші об'єкти.

До нематеріальних активів відносять об'єкти, здатні приносити організації економічні вигоди (дохід), що не мають матеріально-речової форми, строк корисного використання яких перевищує 12 місяців. Організація повинна мати право на отримання доходу, який об'єкти можуть приносити в майбутньому, підтверджене належно оформленими документами на результати інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації - патентами, свідоцтвами, іншими охоронними документами.

Умови визнання об'єктів як нематеріальних активів та правила їх обліку встановлені ПБО 14/2007 «Облік нематеріальних активів». При виконанні цих умов до нематеріальних активів відносять придбані організацією права на використання результатів інтелектуальної діяльності - творів науки, літератури і мистецтва, програм для електронних обчислювальних машин, винаходів, корисних моделей, селекційних досягнень, секретів виробництва (ноу-хау), товарних знаків і знаків обслуговування.

У складі нематеріальних активів враховують також ділову репутацію організації, що виникла у зв'язку з придбанням підприємства як майнового комплексу (в цілому або його частини). Її визначають у вигляді різниці між купівельною ціною придбаного майнового комплексу і вартістю з бухгалтерського балансу його активів і зобов'язань.

Позитивну ділову репутацію розглядають як надбавку до ціни, що сплачується покупцем в очікуванні майбутніх економічних вигод, і враховують як окремого інвентарного об'єкта. Негативну ділову репутацію розглядають як знижку з ціни, що надається покупцеві (у зв'язку з відсутністю навичок маркетингу і налагодженої системи збуту, ділових зв'язків, досвіду управління тощо), і враховують в якості інших доходів.

Незавершене будівництво - це витрати на незакінчені капітальні вкладення. Під капітальними вкладеннями розуміють інвестиції (вкладення капіталу) у необоротні активи, у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих потужностей, на проектно-вишукувальні роботи, формування основного стада, придбання машин, обладнання, інструменту, інвентарю, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, інші вкладення у необоротні активи. Після завершення процесів будівництва або придбання об'єктів їх приймають до обліку як основних засобів, нематеріальних активів або дохідних вкладень в матеріальні цінності за первісною вартістю, що включає витрати на створення активів.

Довгострокові фінансові вкладення - це вкладення капіталу на термін більше 12 місяців:

- В державні та муніципальні цінні папери, цінні папери інших організацій;

- Вклади в статутні капітали інших організацій;

- Надані іншим організаціям позики;

- Депозитні вклади в кредитних організаціях;

- Дебіторська заборгованість, придбана на підставі поступки права вимоги;

- Інші аналогічні вкладення капіталу.

Облік фінансових вкладень - як довгострокових, так і короткострокових - ведуть відповідно до ПБО 19/2002 «Облік фінансових вкладень».

Оборотні активи - це майно, яка бере участь в одному операційному циклі, по закінченні якого воно змінює свою первинну форму. До оборотних активів відносять матеріально-виробничі запаси, податок на додану вартість по придбаних цінностей, дебіторську заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти (рис. 6).

Готова продукція - це випущена з виробництва продукція, технічні та якісні характеристики якої відповідають вимогам технічних регламентів, стандартів, умовам договорів з покупцями і замовниками.

Товари - це запаси, які придбані або отримані від інших юридичних або фізичних осіб і призначені для продажу

Товари відвантажені - продукція та товари, відвантажені покупцям і замовникам, але не оплачені ними.

Готову продукцію і товари обліковують відповідно до ПБО 5/2001 «Облік матеріально-виробничих запасів».

Дебіторська заборгованість - це борги інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі:

- Заборгованість покупців і замовників за поставлені їм, але не оплачені ними товари і послуги.

- Борги працівників організації, званих підзвітними особами, за виданими їм під звіт авансами на відрядження, придбання канцелярських товарів та інші господарські витрати.

- Заборгованість працівників організації за наданими їм позиками, за заподіяний організації збиток і іншими операціями.

- Заборгованість засновників по внесках до статутного капіталу, що виникає в процесі формування статутного капіталу організації.

Юридичні та фізичні особи, які мають борги перед організацією, є її дебіторами (боржниками).

Причина виникнення дебіторської заборгованості полягає в тому, що дати виникнення та погашення боргів покупців і замовників, підзвітних осіб, інших дебіторів не збігаються. У бухгалтерському обліку спочатку відображають дебіторську заборгованість і враховують її до моменту погашення боржником. Після надходження коштів від дебітора в рахунок оплати боргу реєструють погашення дебіторської заборгованості при одночасному прийнятті до обліку грошових коштів, що надійшли від боржника.

Дебіторську заборгованість підзвітної особи відображають в обліку в момент видачі йому під звіт авансу, а списують після затвердження поданого ним звіту про проведені витрати.

Заборгованість засновників по внесках до статутного капіталу приймають до обліку, одночасно реєструючи величину статутного капіталу, оголошену в установчих документах. При фактичне надходження майна в рахунок оголошених внесків заборгованість засновників списують, одночасно приймаючи до обліку внесене ними майно.

Короткострокові фінансові вкладення - це вкладення капіталу в державні та муніципальні цінні папери, цінні папери інших організацій, внески в статутні капітали інших організацій, депозитні вклади в кредитних організаціях, дебіторська заборгованість, придбана на підставі поступки права вимоги, інші аналогічні вкладення капіталу на термін менше 12 місяців.

Грошові кошти - це кошти організації в рублях або іноземних валютах, які вона зберігає в касі, на розрахункових, валютних і спеціальних рахунках у банках.