Книга Левіт 1 страница

БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Переклад Олександра Гижи Книга Буття

ЗМІСТ

Буття 1 Початок творення світу.

1. На початку утворив Бог небо i землю.

2. А земля була невидна i пустельна, i морок на поверхнi безоднi; i Дух Божий ширяв над водою.

3. I сказав Бог: Нехай буде свiтло. I вчинилося свiтло.

4. I побачив Бог свiтло, що воно гарне; i вiддiлив Бог свiтло вiд пiтьми.

5. I назвав Бог свiтло днем, а пiтьму нiччю. I був вечiр, i був ранок: день перший.

6. I сказав Бог: Хай буде твердь посеред води, i нехай вiддiляє вона воду од води.

7. I утворив Бог твердь; i вiддiлив воду, котра пiд твердю, од води, котра над твердю. I сталося так.

8. I назвав Бог твердь небом. I був вечiр, i був ранок: день другий.

9. I сказав Бог: Нехай збереться вода, котра пiд небом, в одне мiсце, i нехай з'явиться суходiл. I сталося так.

10. I назвав Бог суходiл землею, а зiбранi води назвав морями. I побачив Бог, що [це] добре.

11. I сказав Бог: Нехай вродить земля траву, ярину, що сiє насiння, дерево плiдне, що приносить за родом своїм плiд, в котрому насiння його на землi. I сталося так.

12. I вродила земля траву, ярину, що сiє насiння за родом її, i дерево, що приносить плiд, в котрому насiння його за родом його. I побачив Бог, що [це] добре.

13. I був вечiр, i був ранок: день третiй.

14. I сказав Бог: Нехай будуть свiтила на твердi небеснiй, для вiдокремлення дня вiд ночi, i для ознак, сезонiв, днiв i рокiв.

15. I нехай будуть вони свiтильниками на твердi небеснiй, щоб освiтлювати землю. I сталося так.

16. I утворив Бог два свiтила великi: свiтило бiльше, для проводу дня, i свiтило менше - для проводу ночi, i зорi;

17. I розмiстив їх Бог на твердi небеснiй, щоб свiтили на землю,

18. I правували днем i нiччю, i вiддiляли свiтло вiд пiтьми. I побачив Бог, що [це] добре.

19. I був вечiр, i був ранок: день четвертий.

20. I сказав Бог: Хай утворить вода удосталь рухливих живих iстот; i птахи нехай полетять над землею, по твердi небеснiй.

21. I утворив Бог рибу велику i всiляку iстоту живу, що рухається, котрих утворила вода за родом їхнiм, i птахiв крилатих за родом їхнiм. I побачив Бог, що [це] добре.

22. I благословив їх Бог, кажучи: Плодiться i розмножуйтеся, i виповнюйте води i моря, i птахи нехай розмножуються на землi.

23. I був вечiр, i був ранок: день п'ятий.

24. I сказав Бог: Нехай витворить земля iстот живих за родом їхнiм, скотину, плазунiв i звiрiв земних за родом їхнiм. I сталося так.

25. I витворив Бог звiрiв земних за родом їхнiм, i скотину за родом її, i всiх плазунiв земних за родом їхнiм. I побачив Бог, що [це] добре.

26. I сказав Бог: Створимо людину за образом Нашим, за подобою Нашою; i нехай володарює вона над рибою морською i над птахами небесними, i над скотиною, i над усiєю землею, i над усiлякою гадиною, що повзає по землi.

27. I витворив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим утворив її; чоловiком i жiнкою витворив їх.

28. I благословив їх Бог, i сказав їм Бог: Плодiться i розмножуйтеся, i виповнюйте землю, i володiйте нею, i володарюйте над рибою морською, i над птахами небесними, i над кожною живою твариною, що рухається по землi.

29. I сказав Бог: Ось, Я дав вам усiляку траву, що сiє насiння, котра є на всiй землi, i всiляке дерево, у котрого плiд деревний, що сiє насiння: Це вам буде харчем.

30. А всiм звiрам земним, i всiм птахам небесним, i всiлякому плазуновi, що повзає по землi, у якому життя, [дав] Я всю зелень травну на харчi. I сталося так.

31. I побачив Бог усе, що Вiн утворив, i ось, воно добре вельми. I був вечiр, i був ранок: день шостий.

Буття 2 Суботній спочин Господа - прообраз спочину віруючих у досконалому діянні спасіння.

1. Так витворені небо і земля, і все військо їхнє.

2. І звершив Бог під сьомий день справи Свої, котрі Він чинив, і спочив сьомого дня від усіх справ Своїх, котрі вчинив.

3. І благословив Бог сьомий день, і освятив його; бо цього дня спочив од усіх справ Його, котрі Бог чинив і творив.

4. Ось походження неба і землі, при утворенні їх, того часу, коли Господь Бог утворив землю і небо.

5. І всілякий польовий чагарник, котрого ще не було на землі, і всіляку польову траву, котра ще не росла; бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробітку землі;

6. Але пара підносилася від землі, і зрошувала всю поверхню землі.

7. І утворив Господь Бог чоловіка із тліну земного і вдихнув в обличчя його дихання життя, і став чоловік душею живою.

8. І посадив Господь Бог рай в Едені на сході; і поселив там чоловіка, котрого утворив.

9. І виростив Господь Бог із землі всіляке дерево, приємне для ока і придатне для харчу, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.

10. Із Едену витікала річка для зрошення раю, і потім розгалужувалася на чотири ріки.

11. Ім'я однієї Пішон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;

12. І золото цієї землі добре; там бделій і камінь онікс.

13. Ім'я другої ріки Ґіхон, вона обтікає всю землю Куш.

14. Ім'я третьої річки Тигр: вона біжить на сході Ашшуру; А четверта ріка – Єфрат.

15. І взяв Господь Бог чоловіка, і поселив його в саду Еденському, щоб обробляти його і опікуватися ним.

16. І заповідав Господь Бог чоловікові, говорячи: Від усілякого дерева в саду ти будеш вільно їсти;

17. А від дерева пізнання добра і зла не їж від нього; бо того ж дня, котрого ти покуштуєш од нього, смертю помреш.

18. І сказав Господь Бог: Не добре бути чоловікові одному; утворимо йому помічника, відповідного йому.

19. Господь Бог витворив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів до чоловіка, аби побачити, як він назве їх, і, щоби, як назве чоловік кожну живу істоту, таким і було б їй ім'я.

20. І назвав чоловік ймення всім тваринам і птахам небесним і всім звірям польовим: але для чоловіка не знайшлося помічника, схожого на нього.

21. І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне із ребер його, і затулив те місце плоттю.

22. І утворив Господь Бог із ребра, взятого у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.

23. І сказав чоловік: Ось, ця кість од кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде називатися жінкою: бо взята від чоловіка.

24. Тому нехай залишить чоловік батька свого і матір свою, і поєднається з дружиною своєю, і будуть одна плоть.

25. І були обидвоє голі, Адам і дружина його, і не соромилися.

Буття 3 Спокушування Єви, пробудження сумнівів.

1. Змій був найхитріший з-поміж усіх звірів польових, котрих витворив Господь Бог. І сказав змій жінці: Чи справді сказав Бог: Не їжте від жодного дерева в раю?

2. І сказала жінка змієві: Плоди з дерев ми можемо їсти.

3. Тільки плодів дерева, котре посеред раю, сказав Бог, не їжте і не торкайтеся до них, щоб вам не вмерти.

4. І сказав змій жінці: Ні, не помрете;

5. Але знає Бог, що того дня, котрого ви скуштуєте їх, тоді очі ваші відкриються, і ви будете, як боги, котрі знають добро і зло.

6. І побачила жінка, що дерево добре на поживу, і що воно приємне для очей, бо вчиняє мудрим, і взяла плодів його, і спожила, і дала також чоловікові своєму, і він їв.

7. І поглибшав зір у них обидвох, і довідалися, що голі, і позшивали оливкове листя і поробили собі пояси.

8. І почули голос Господа Бога, Який простував раєм у пору денної прохолоди, і сховався Адам і дружина його від Господа Бога поміж деревами раю.

9. І покликав Господь Бог Адама, і сказав йому: Де ти?.

10. Він сказав: Голос Твій я почув у раю, і злякався, бо я голий, і сховався.

11. І сказав (Бог): Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не їв ти з дерева, з котрого Я заборонив тобі їсти?

12. Адам сказав: Жінка, котру Ти дав мені, вона дала мені з дерева, і я спожив.

13. І сказав Господь Бог жінці: Нащо ти оце вчинила? Жінка сказала: Змій обдурив мене, і я їла.

14. І сказав Господь Бог змієві: За те, що ти вчинив це, проклятий ти перед усіма тваринами і перед усіма звірами польовими; ти будеш повзати на череві своєму, і будеш їсти тлін упродовж днів життя твого.

15. І ворожнечу покладу між тобою і поміж жінкою, і поміж насінням твоїм (нащадками) і насінням її, воно буде вражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

16. А жінці сказав: Множачи, помножу скорботу твою у вагітності твоїй; у стражданнях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого потяг твій, і він буде панувати над тобою.

17. Адамові ж сказав: За те, що ти вчинив за словом дружини твоєї і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе; зі скорботою будеш харчуватися з неї у всі дні життя твого.

18. Терня і будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польову траву.

19. У поті лиця твого їстимеш хліб, доки не повернешся в землю, з котрої тебе взято; бо ти є тлін і в тлін повернешся.

20. І назвав Адам ім'я дружині своїй Єва, бо стала вона матір'ю всіх живих.

21. І вчинив Господь Бог Адамові і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.

22. І сказав Господь Бог: Ось, Адам став, як один із Нас, знаючи добро і зло; тож тепер, аби лише не простяг він руки своєї і не взяв ще й з дерева життя і, споживши, не став жити повік.

23. І спровадив його Господь Бог із саду Еденського, щоб обробляти землю, з котрої був узятий.

24. І вигнав Адама, і поставив на сході біля Еденського саду херувима і полум'яний меч, який обертався навсібіч, щоб стерегти стежку до дерева життя.

Буття 4 Перші нащадки.

1. Адам спізнав Єву, дружину свою; І вона завагітніла й породила Каїна і сказала: Надбала я людину від Господа.

2. Потім породила брата його Авеля. І став Авель вівчарем, а Каїн обробляв землю.

3. По якомусь часі Каїн приніс Господові пожертву з плодів ріллі.

4. І Авель приніс пожертву з первістків своєї дрібної скотини, і то з найгладкіших. І зауважив Господь Бог Авеля і пожертву його,

5. А на Каїна і на пожертву його не глянув. Каїн дуже розгнівався й вельми спохмурнів.

6. І сказав Господь Каїнові: Чого ти спохмурнів? І від чого гіркота на лиці твоєму?

7. Коли чиниш добре, хіба не підносиш обличчя? А коли не чиниш доброго, то гріх у порозі лежить; він зваблює тебе до себе, але ти пануй над ним.

8. І сказав Каїн Авелю, братові своєму: Нумо, ходімо в поле. І коли вони були в полі, Каїн напав на брата свого і вбив його.

9. І сказав Господь Каїнові: Де Авель, брат твій? Він одказав: Не знаю, хіба я сторож братові моєму?

10. І сказав Господь: Що ти вчинив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі.

11. І нині проклятий ти від землі, котра розтулила уста свої, аби прийняти кров брата твого з руки твоєї.

12. Коли ти оброблятимеш землю, вона вже більш не буде давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і бурлакою на землі.

13. І сказав Каїн Господові: Кара мені завелика, щоб її витримати.

14. Ось, Ти відтепер спроваджуєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я ховаюся, і буду вигнанцем і бурлакою на землі; і будь-хто, що зустрінеться зі мною, заб'є мене.

15. І сказав йому Господь: За те будь-хто, забивши Каїна, зазнає помсти всемеро. І вчинив Господь Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшися з ним, не вбив його.

16. І відійшов Каїн від лиця Господа; і оселився на землі Нод, що на схід від Едену.

17. І спізнав Каїн дружину свою; і вона завагітніла, і народила Каїнові Еноха. І збудував він місто; і назвав місто за йменням сина свого Енох.

18. У Еноха ж народився Ірад; Ірад породив Мегуяїла; Мегуяїл породив Метушаїла; Метушаїл породив Ламеха.

19. І взяв собі Ламех дві дружини; ім'я однієї Ада, а ймення другої – Цілла.

20. Ада породила Явала: він був батьком тих, що живуть у шатрах і випасають худобу.

21. Ім'я братові його Ювал: він був батьком гуслярів та сопілкарів.

22. Цілла також породила Тувалкаїна, який був ковалем усіх знарядь з міді та заліза. І сестра Тувалкаїнова була Ноема.

23. І сказав Ламех дружинам своїм: Адо і Цілло! Дослухайтеся голосу мого, дружини Ламехові! Зважайте на слово моє: Я забив мужа, бо він поранив мене, і юнака за уразу мою.

24. Якщо за Каїна була помста всемеро, то за Ламеха у сімдесят разів по семеро.

25. І спізнав Адам іще дружину свою, і вона породила сина, і назвала його ім'ям: Сет, тому що, [оповідала вона], Бог дав мені друге насіння замість Авеля, котрого убив Каїн.

26. У Сета також народився син, і він назвав його ім'ям: Енош; тоді заходилися накликати ймення Господнє.

Буття 5 Родовід Адама і нащадки Сета.

1. Ось родовід Адамів: у день коли Бог утворив людину (чоловіка), за образом Божим витворив її.

2. Чоловіка і жінку витворив їх, і благословив їх, і дав їм ім'я: Адам, в день утворення їхнього.

3. Адам жив сто тридцять літ, і народив [сина] за подобою своєю, за образом своїм, і назвав його ім'ям Сет.

4. Днів Адамових по народженню ним Сета було вісімсот літ, і породив він синів і дочок.

5. А всіх днів життя Адамового було дев'ятсот тридцять літ, і він помер.

6. Сет жив сто п'ять літ і породив Еноша.

7. Породивши Еноша, Сет жив ще вісімсот сім років, і породив синів та дочок.

8. А всіх же днів Сетових було дев'ятсот дванадцять літ, і він помер.

9. Енош жив дев'яносто літ, і породив Кенана,

10. Породивши Кенана, Енош жив ще вісімсот п'ятнадцять літ, і породив синів та дочок.

11. А всіх днів Еношових було дев'ятсот п'ять літ, і він помер.

12. Кенан жив сімдесят літ, і породив Магалал'їла.

13. Породивши Магалал'їла, Кенан жив ще вісімсот сорок літ, і породив синів і дочок.

14. А всіх днів Кенанових було дев'ятсот десять літ, і він помер.

15. Магалал'їл жив шістдесят п'ять літ, і породив Яреда.

16. По народженні Яреда, Магалал'їл жив ще вісімсот тридцять літ, і породив синів і дочок.

17. А всіх днів Магалал'їла було вісімсот дев'яносто п'ять літ, і він помер.

18. Яред жив сто шістдесят два роки, і породив Еноха.

19. Породивши Еноха, Яред жив ще вісімсот літ, і породив синів та дочок.

20. А всіх днів Яреда було дев'ятсот шістдесят два роки, і він помер.

21. Енох жив шістдесят п'ять років, і породив Метушалаха.

22. І ходив Енох перед Богом по народженню Метушалаха триста літ, і породив синів і дочок.

23. А всіх днів Енохових було триста шістдесят п'ять літ.

24. І ходив Енох перед Богом; і не стало його, тому що Бог забрав його.

25. Метушалах жив сто вісімдесят сім літ, і породив Ламеха.

26. Породивши Ламеха, Метушалах жив ще сімсот вісімдесят два роки, і породив синів та дочок.

27. А всіх днів Метушалахових було дев'ятсот шістдесят дев'ять літ, і він помер.

28. Ламех жив сто вісімдесят два роки, і породив сина.

29. І дав ім'я йому: Ной (спочин), сказавши: Він буде втіхою у роботі нашій і в трудах рук наших під час [обробітку] землі, котру прокляв Господь.

30. І жив Ламех, після народження Ноя, п'ятсот дев'яносто п'ять літ, і породив синів та доньок.

31. А всіх днів Ламехових було сімсот сімдесят сім літ; і він помер.

32. Ноєві було п'ятсот літ, і породив Ной Сима, Хама і Яфета.

Буття 6 Потоп. Причини гніву Божого.

1. Коли люди почали на поверхні землі розмножуватися, і народилися в них доньки,

2. Тоді сини Божі побачили доньок людських, що вони вродливі, і брали їх собі в дружини, котру хто вибрав.

3. І сказав Господь: Не вічно Духові Моєму змагатися з людиною; бо вона чинить гріх за невіглаством своїм, і вона плоть; нехай буде днів її сто двадцять літ.

4. Під той час були на землі велети, надто ж потому, як сини Божі почали входити до людських доньок, і вони народжували їм [дітей]. Це були могутні, з давен-давен славетні люди.

5. І побачив Господь, що велике розбещення людей на землі, і що всі думки і помисли серця їхнього було зло повсякчасне.

6. І тому пожалкував Господь, що утворив людину на землі, і зажурився в серці Своєму.

7. І сказав Господь: Винищу з лиця землі людей, котрих Я утворив, від людини до тварин, і плазунів і птахів небесних, винищу; бо Я жалкую, що створив їх.

8. А Ной надбав благодать перед очима Господніми.

9. Ось життя Ноєве: Ной був чоловіком праведним і безвинним в роді своєму; Ной ходив з Богом.

10. Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.

11. Але земля розбестилася перед Богом, і виповнилася земля злочинами.

12. І глянув Бог на землю, – і ось, вона розбещена: Бо всіляка плоть спотворила стежку свою на землі.

13. І сказав Бог Ноєві: Кінець всілякій плоті настав переді Мною; бо земля виповнилася од них злочинами. І ось, Я винищу їх на землі.

14. Збудуй собі ковчега з дерева гофер; помешкання вчини в ковчезі, і просмоли його смолою зсередини і зовні.

15. І вчини його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина п'ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.

16. І вчини вікно у ковчезі і до ліктя зведи його вгорі, і двері в ковчезі вчини з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє (поверхи) житло.

17. І ось, Я наведу на землю потоп води, щоб винищити всіляку плоть, котра має дихання життя під небесами; і все, що є на землі, загине.

18. Але з тобою Я вчиню заповіта Мого, і увійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.

19. Заведи також у ковчег із усіх тварин і від усілякої плоті по двоє, щоб вони залишилися з тобою живі: нехай вони будуть чоловічої статі і жіночої.

20. Із птахів за родом їхнім, та із тварин за родом їхнім, та з усіх плазунів на землі за родом їхнім, з усіх по двоє увійдуть до тебе, щоб лишилися живими.

21. Також візьми собі всілякого харчу, котрим харчуються, і збери до себе; і буде він для тебе і для них поживою.

22. І вчинив Ной усе, як наказав йому Бог, так він і вчинив.

Буття 7 Потоп, як вид суду Божого.

1. І сказав Господь Ноєві: Увійди ти і родина твоя до ковчега; бо тебе побачив Я праведним переді Мною у роді цьому.

2. І всілякої тварини чистої візьми по семеро, самців і самок, а із тварин нечистих по двоє, самців і самок.

3. Також із птахів небесних по семеро, самців і самок, щоб зберегти насіння для всього лиця землі.

4. Бо через сім днів Я пошлю дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все живе з лиця землі.

5. Ной учинив усе, що Господь наказав йому.

6. А Ноєві було шістсот літ, як стався потоп на землі.

7. І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його до ковчега від потопу водою.

8. І з тварин чистих і з тварин нечистих, і з птаства, і з усіх плазунів, що на землі.

9. По двоє, самців і самок, увійшли до Ноя в ковчег, як Бог звелів Ноєві.

10. Через сім днів води потопу впали на землю.

11. На шістсотім році Ноєвого життя, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, у сей день розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні прочинилися;

12. І лив на землю дощ сорок днів і сорок ночей.

13. Того самого дня увійшов до ковчега Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними.

14. Вони, і всі звірі за родом їхнім, і всіляка скотина за родом її, і всі плазуни, що повзають по землі, за родом їхнім, і все птаство, за родом їхнім, усяка птаха крилата.

15. І ввійшли до Ноя в ковчег по двоє од всілякої плоті, в котрій є дух життя.

16. І ввійшли самці і самки всілякої плоті, як звелів йому Бог. І Господь зачинив його.

17. І тривала на землі повінь сорок днів, і, прибуваючи, вода піднесла ковчега, і він піднявся над землею.

18. А вода все прибувала, вельми розливалася по землі, і ковчег плавав на поверхні води.

19. І прибувала вода на землю вельми й вельми, так що затопила всі високі гори, котрі є під [усим] небом.

20. На п'ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і затопила гори.

21. І загинула всіляка плоть, яка рухалася по землі, і птахи, і скотина, і звірі, і всі плазуни, котрі повзали по землі, і всі люди.

22. Усе, що мало дихання духа життя у ніздрях своїх на суходолі, померло.

23. Винищилася всіляка істота, котра була на поверхні землі, від людини до тварини, і плазунів, і птахів небесних, все винищилося на землі: залишилися тільки Ной, і ті, що [були] з ним у ковчезі.

24. І опанувала вода землю на сто п'ятдесят днів.

Буття 8 Кінець потопу.

1. І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всіляку скотину, котрі були з ним у ковчезі; і навернув Бог вітер на землю, і води почали відпливати.

2. І замкнулися джерела безодні і вікна небесні, і вщух дощ із неба.

3. А вода поволі верталася із землі, і почала опадати вода, як минуло сто п'ятдесят днів.

4. І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських.

5. Вода опадала дедалі, аж до десятого місяця; а першого дня десятого місяця завиднілося верхів'я гір.

6. По сорока днях Ной відчинив зроблене ним вікно у ковчезі.

7. І випустив ворона, котрий, відлетівши, літав і повертався, доки звільнилася земля од води.

8. Потім випустив од себе голуба, щоби переконатися, чи зійшла вода з лику землі.

9. Але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх, і повернувся до нього в ковчег; бо вода все ще була на поверхні всієї землі; і він простер руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.

10. І, зачекавши іще сім днів інших, знову випустив голуба з ковчега.

11. Голуб повернувся до нього надвечір; і ось, свіжий оливковий листочок у дзьобі: і Ной довідався, що вода зійшла з лику землі.

12. Він зачекав іще сім днів інших, і випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.

13. Шістсот першого року до першого [дня] першого місяця зійшла вода із землі; і розібрав Ной покрівлю ковчега, і огледівся, аж ось поверхня землі стала суходолом.

14. І другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.

15. І сказав Бог Ноєві:

16. Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою.

17. Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі.

18. І вийшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним.

19. І всі звірі, і всі плазуни, і всі птахи, все, що рухається по землі за родами своїми, вийшли з ковчега.

20. І спорудив Ной жертовника Господові; і взяв із усіляких тварин чистих, і з усіляких птахів чистих, і приніс усеспалення на жертовнику.

21. І почув Господь приємні пахощі, і сказав Господь у серці Своєму: Не буду більше проклинати землю за людину, бо помисли людського серця – зло від юности її; і не буду більше вражати всього, що живе, як Я вчинив.