Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Книга Левіт 4 страница






21. Викопали другу криницю; сперечались також і за неї; і він дав їй ім'я Ситна.

22. І він рушив звідтіля, і викопав криницю, за котру уже не сперечалися; і назвав її: Реховот, бо, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.

23. Звідти перейшов він до Беер-Шеви.

24. І тієї ночі з'явився йому Господь, і сказав: Я – Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе, і розмножу потомство твоє, заради Авраама, служника Мого.

25. І він спорудив там жертовника, і прикликав ймення Господа. І напнув там шатро своє, і викопали там служники Ісаакові криницю.

26. Прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, начальник війська його.

27. Ісаак сказав їм: Для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?

28. Вони сказали: Ми виразно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: Поставимо поміж нами і тобою клятву, і вступимо з тобою в спілку.

29. Щоб ти не чинив нам лиха, як ото ми також не торкнулися до тебе, а чинили тобі саме добро і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.

30. Він накрив їм столи, і вони їли й пили.

31. І, підвівшись рано-вранці, поклялися один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.

32. Того ж таки дня прийшли служники Ісаакові і звістили його про криницю, котру копали вони, і сказали йому: Ми знайшли воду.

33. І він назвав її: Шів'а. А тому ім'я місту тому Беер-Шева аж донині.

34. І було Ісавові сорок літ, і взяв собі за дружину Єгудиту, доньку Беері хеттеянина, і Босмату, доньку Елона хеттеянина.

35. І були вони тягарем для Ісаака та Ревеки.

Буття 27 Обманом благословення привласнене.

1. Коли Ісаак постарів, і притупився зір очей його, він прикликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: Сину мій! Той сказав йому: Ось я.

2. Він сказав: Ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї.

3. Я благаю тебе: Візьми тепер знаряддя твої, сагайдака твого і лука твого, і йди в поле, і налови мені дичини.

4. І приготуй мені страву, котру я люблю, і принеси мені їсти, щоби благословила тебе душа моя перш, аніж я помру.

5. Ревека чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісавові. І пішов Ісав у поле вполювати дичину.

6. А Ревека сказала синові своєму Якові: Ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісавові:

7. Принеси мені дичини і приготуй мені страву, і я з'їм, і благословлю тебе перед Господом, передніше смерті моєї.

8. Тепер, сину мій, прислухайся до слів моїх, а що я тобі скажу.

9. Піди до [отари] і принеси мені звідти двійко справних козлят, і я приготую з них батькові твоєму страву, яку він любить.

10. А ти принесеш батькові твоєму, і він насититься, аби благословити тебе перед смертю своєю.

11. Яків сказав Ревеці, матері своїй: Ісав, брат мій, чоловік кудлатий, а я гладенький.

12. Може статися, помацає мене мій батько; і я буду в його очах облудником, і наведу на себе прокляття, а не благословення.

13. Мати сказала йому: На мені хай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухай мене, і піди, принеси мені.

14. Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй, і мати його зготувала страву, котру любив батько його.

15. І взяла Ревека багату одежу старшого сина свого Ісава, яка була в неї у домі, і одягла [в неї] молодшого сина свого Якова;

16. А руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козенят.

17. І дала страву і хліб, котрі вона зготувала, в руки Якові, синові своєму.

18. Він увійшов до батька свого і сказав: Тату мій! Той озвався: Ось я, хто ти, сину?

19. Яків сказав батькові своєму: Я – Ісав, первісток твій, я вчинив так, як ти сказав мені; підведися, сідай і покуштуй дичини моєї, аби благословила мене душа твоя.

20. І сказав Ісаак синові своєму: Отак швиденько знайшов ти, сину мій? Він сказав: Тому, що Господь Бог твій послав мені назустріч.

21. І сказав Ісаак до Якова: Підійди, я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?

22. Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його, і сказав: Голос, голос Якова, а руки, руки Ісавові.

23. І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, кудлаті; і благословив його.

24. І сказав: Чи ти син мій Ісав? Він сказав: Я.

25. [Ісаак] сказав: Подай мені, і спожию дичини сина мого, щоби благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому також вина, і він пив.

26. Ісаак, батько його, сказав йому: Підійди, поцілуй мене, мій сину.

27. Він підійшов і поцілував його. І відчув [Ісаак] запах від одежі його, і благословив його, і сказав: Ось, запах від сина мого, як запах від поля, яке благословив Господь.

28. Нехай же дасть тобі Бог від роси небесної і від родючої землі, і багато хліба і вина.

29. Нехай же послугують тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь паном над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, – прокляті; ті, що благословляють тебе, – благословенні!

30. І тільки-но звершив Ісаак благословення над Яковом, і тільки-но вийшов Яків од Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з ловів своїх.

31. Зготував і він страву і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: Підведися, тату мій, і з'їж дичини сина твого, щоби благословила мене душа твоя.

32. А Ісаак, батько його, сказав йому: Хто ти? Він сказав: Я син твій, первісток твій, Ісав.

33. І затремтів Ісаак вельми великим трепетом, і сказав: Хто ж оце, котрий дістав мені дичини і приніс мені, і я їв од усього, перше, аніж ти прийшов, і я благословив його? Він і буде благословенний.

34. Ісав, вислухавши слова батька свого, голосно скрикнув і сказав батькові своєму: Тату мій! Благослови й мене.

35. Але він (Ісаак) сказав: Брат твій прийшов із хитрістю і взяв благословення твоє.

36. І сказав він: Чи не тому дано йому ім'я – Яків. Бо він уже двічі обійшов мене? Він узяв першородство моє, і ось, тепер забрав благословення моє. І [ще] сказав: Невже ти не залишив мені благословення?

37. Ісаак відповідав Ісавові: Ось, я поставив його господарем над тобою, і всіх братів його віддав йому в служники, обдарував його хлібом і вином, а що ж я можу вчинити для тебе, сину мій?

38. Але Ісав сказав батькові своєму: Невже, тату мій, одне у тебе благословення? Благослови й мене, тату мій! І підніс Ісав голос свій і заплакав.

39. І відповів Ісаак, батько його, і сказав [йому]: Ось, від родючої землі буде прожиття твоє, і з роси небесної згори.

40. І житимеш мечем твоїм, і будеш служити братові твоєму; а буде час, коли повстанеш, і скинеш ярмо його з шиї твоєї.

41. І зненавидів Ісав Якова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своєму: Наближаються дні плачу по батькові моєму; і я уб'ю Якова, брата мого.

42. І переказані були Ревеці слова Ісава, старшого сина її, і вона послала, і прикликала молодшого сина Якова, і сказала йому: Ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе.

43. І тепер, сину мій, послухай слова мого, підведися, біжи до Лавана, брата мого, в Харан;

44. І поживи у нього деякий час, доки вгамується лють брата твого.

45. Доки погамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти вчинив йому. Тоді я надішлю [посланця] і візьму тебе звідти. Для чого мені упродовж одного дня втратити вас обидвох?

46. І сказала Ревека Ісаакові: Я життям не рада від дочок Хетових; якщо Яків візьме дружину з дочок Хетових, як оці, із дочок цієї землі, то для чого мені й життя?

Буття 28 Заповіт Бога з Авраамом переходить на Якова.

1. І прикликав Ісаак Якова, і благословив його, і заповідав йому, і сказав: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.

2. Підведися, піди до Падан-Араму, в дім Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, із дочок Лавана, брата матері твоєї.

3. А Бог всемогутній нехай благословить тебе, хай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе багато народів;

4. І нехай дасть тобі благословення Авраама, тобі і потомству твоєму з тобою, щоб тобі успадкувати землю, до котрої мандруєш, котру Бог дав Авраамові.

5. І відпустив Ісаак Якова, і він пішов до Падан-Араму, до Лавана, сина Бетуїла арамеянина, до брата Ревеки, матері Якова та Ісава.

6. Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова, і, благословляючи, послав його до Падан-Араму взяти собі дружину звідти, і заповідав йому, сказавши: Не бери дружини із дочок ханаанських.

7. І що підкорився Яків батькові своєму і матері своїй і пішов до Падан-Араму.

8. І побачив Ісав, що дочки ханаанські не до вподоби Ісаакові; батькові його;

9. І пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв за себе дружину Махалату, доньку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, понад [інших] дружин своїх.

10. А Яків вийшов із Беер-Шеви, і подався в Харан.

11. І прийшов до [однієї] місцини, і там [лишився] ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв [одного] з каменів того місця, і поклав собі узголів'ям, і ліг на тому місці.

12. І побачив уві сні: Ось, драбина стоїть на землі, а верхівка її торкається неба; і ось, Ангели Божі піднімаються і спускаються по ній.

13. І ось, Господь стоїть на ній і говорить: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й потомству твоєму.

14. І будуть нащадки твої, мов пісок земний, і розповсюдишся до моря, і на схід, і на північ, і на південь; і благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні.

15. І ось, Я з тобою; і збережу тебе скрізь, куди ти не підеш, і наверну тебе до цієї землі; бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю того, що Я сказав тобі.

16. Яків пробудився зі сну свого і сказав: Справді Господь присутній на цьому місці, а я не знав!

17. І злякався, і сказав: Яке страшне це місце! Це не щось інше, як дім Божий, це ворота небесні.

18. І підвівся Яків рано-вранці і взяв камінь, котрого поклав узголів'ям, і поставив його пам'ятником; і вилив єлей на нього.

19. І назвав ім'я місцю тому Бет-Ел; а попереднє ім'я того міста було: Луз.

20. І склав Яків обітницю, сказавши: Якщо Бог буде зі мною, і збереже мене на шляху цім, котрим я іду, і дасть мені хліб їсти і одежу одягатися,

21. І я з миром повернуся в дім батька мого, і буде Господь моїм Богом,

22. То цей камінь, якого я поставив пам'ятником, буде домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.

Буття 29 Яків у Харані.

1. І підвівся Яків, і пішов у край синів Кедему.

2. І побачив: Ось, на полі криниця, і там три череди дрібної худоби, що лежали біля неї; тому що з тієї криниці напували череди. Над горловиною криниці лежав великий камінь.

3. Коли збиралися туди всі череди, відважували каменя від горловини криниці і напували овець; потім знову клали каменя на це місце, на горловину криниці.

4. Яків сказав їм: Браття мої! Звідки ви? Вони сказали: Ми із Харану.

5. Він сказав їм: Чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: Знаємо.

6. Він ще сказав їм: Чи здоровий він? Вони сказали: При здоров'ї, і ось, Рахіль, донька його, йде з вівцями.

7. І сказав: Бачите, день ще тривалий, не час забирати худобу; понапувайте овець, і відійдіть, пасіть.

8. Вони сказали: Не можемо, доки не зберуться усі череди, і не відвалять каменя від горловини криниці; і тоді будемо напувати овечок.

9. Він ще говорив з ними, як прийшла Рахіль з дрібною скотиною батька свого, тому що вона пасла.

10. Коли Яків побачив Рахіль, доньку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то наблизився Яків, підважив каменя на горловині криниці, і напоїв овечок Лавана, брата матері своєї.

11. І поцілував Яків Рахіль, і підніс голос свій, і заплакав.

12. І сказав Яків Рахілі, що він родич батькові її, і що він син Ревеки. А вона побігла і сказала батькові своєму.

13. Лаван, зачувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його, і поцілував його, і завів його у дім свій, і він оповів Лаванові все оце.

14. А Лаван сказав йому: Справді, ти кість моя і плоть моя. І жив у нього [Яків] цілий місяць.

15. І Лаван сказав Якові: Невже ти задарма будеш служити мені тому, що ти родич? Скажи мені, що заплатити тобі?

16. У Лавана було дві доньки; ім'я старшої Лія; ім'я молодшої Рахіль.

17. Лія мала слабкий зір, а Рахіль була ставна і гарна з обличчя.

18. І Яків полюбив Рахіль, і сказав: Я буду служити тобі сім літ за Рахіль, молодшу доньку твою.

19. Лаван сказав: Краще віддам її за тебе, аніж віддати її за когось іншого; живи у мене.

20. І служив Яків за Рахіль сім років; і вони видалися йому кількома днями, тому що він любив її.

21. І сказав Яків Лаванові: Віддай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоби увійти до неї.

22. Лаван скликав усіх людей тої місцини і вчинив бенкет.

23. А ввечері узяв доньку свою Лію і привів до нього; і увійшов до неї [Яків].

24. І дав Лаван служницю свою Зілпу в служницю доньці своїй Лії.

25. А вранці виявилося, що то була Лія. І сказав Лаванові: Що це ти вчинив зі мною? Чи не за Рахіль я служив у тебе? Нащо ти обдурив мене?

26. Лаван сказав: У наших краях немає звичаю, щоб молодшу доньку видавати раніше старшої;

27. Скінчи тиждень цією; потім дамо тобі й ту, за службу, котру ти будеш служити у мене ще сім літ інших.

28. Яків так і вчинив, і скінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахіль, доньку свою, йому в дружини.

29. І дав Лаван служницю свою Білгу в служниці доньці своїй Рахілі.

30. [Яків] увійшов також і до Рахілі, і кохав Рахіль більше, аніж Лію; і служив у нього іще сім літ інших.

31. Та Господь побачив, що Лія була нелюба, і дарував їй плідне лоно, а Рахіль була бездітна.

32. Лія завагітніла і породила сина, і назвала йому ім'я: Рувим; тому що сказала вона: Господь зглянувся на моє лихо, то відтепер буде любити мене чоловік мій.

33. І завагітніла знову, і породила сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені й цього. І назвала йому ім'я: Симеон.

34. І завагітніла ще, і породила сина, і сказала: Тепер прихилиться до мене чоловік мій, бо я народила йому трьох синів. Тому й названо йому ім'я: Левій.

35. І ще завагітніла, 02029 08799 і породила сина, і сказала: Аж тепер я прославлю 03034 08686 Господа. А тому назвала йому ім'я Юда. І перестала народжувати.

Буття 30 Розкошування Якова

1. І побачила Рахіль, що вона не народжує діток Якові, і позаздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала Якові: Дай мені дітей; а якщо не так, я помираю.

2. Яків розгнівався на Рахіль і сказав: Хіба я Бог, який не дав тобі плідного лона?

3. Вона сказала: Ось служанка моя Білга; увійди до неї: Нехай вона народить у коліна мої, щоб я також мала дітей від неї.

4. І дала вона Білгу, служницю свою, за дружину йому; і увійшов до неї Яків.

5. Білга завагітніла, і породила Якові сина.

6. І сказала Рахіль: Розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. А тому дала йому ім'я: Дан.

7. І ще завагітніла і породила Білга, служниця Рахілі, другого сина Якові.

8. І сказала Рахіль: Боротьбою дужою боролася я з сестрою моєю, і подужала. І назвала йому ім'я: Нефталим(боротьба).

9. Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зілпу, і дала її Якові за дружину.

10. І Зілпа, служниця Ліїна, породила Якові сина.

11. І сказала Лія: Додалося. І назвала йому ім'я: Ґад (щастя).

12. І породила Зілпа, служниця Ліїна, другого сина Якові.

13. І сказала Лія: На щастя мені; тому що будуть називати мене жінки щасливою. І назвала йому ім'я: Асир(блаженство).

14. Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахіль сказала Лії: Я благаю тебе, дай мені мандрагорів сина твого.

15. Але та сказала їй: Невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти доправляєшся і мандрагорів сина мого? Рахіль сказала: То нехай він ляже з тобою цю ніч, за мандрагори сина твого.

16. Яків прийшов з поля увечері, і Лія вийшла йому назустріч, і сказала: Увійди до мене, бо я купила тебе за мандрагори сина мого. І злігся він з нею тієї ночі.

17. І почув Бог Лію, і вона завагітніла, і породила Якові п'ятого сина.

18. І сказала Лія: Бог дав одплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І назвала йому ім'я: Іссахар.

19. І ще завагітніла Лія, і породила Якові шостого сина.

20. І сказала Лія: Бог дав мені чудового дарунка; тепер буде жити в мене чоловік мій, бо я народила йому шість синів. І назвала ім'я йому: Завулон.

21. Потім народила доньку; і назвала їй ім'я: Діна.

22. І згадав Бог про Рахіль, і почув її Бог, і уздоровив лоно її.

23. Вона завагітніла, і породила сина, і сказала: зняв Бог ганьбу мою.

24. І назвала йому ім'я: Йосип, сказавши: Господь дасть мені й другого сина.

25. Після того, як Рахіль породила Йосипа, Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, і я піду в свою місцину і у свій край;

26. Віддай дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду; бо ти знаєш службу мою, котру я служив тобі.

27. І сказав йому Лаван: О, якби я знайшов прихильність перед очима твоїми! Я бачив за обставинами, що у твоє ім'я Господь благословив мене.

28. І сказав: Назви собі винагороду від мене, і я дам.

29. І сказав йому [Яків]: Ти відаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені.

30. Бо мало було в тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з появою моєю; але коли ж я буду працювати для дому свого?

31. І сказав [Лаван]: Що дати тобі? Яків сказав: Не дай мені анічого. Якщо лиш учиниш, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овечок твоїх.

32. Я піду нині по всій [череді] овечок твоїх відділити з неї всіляку тварину з цятками і з плямами, усіляку тварину чорну з овечок, також із плямами і з цятками із кіз, [така худобина] буде винагородою мені.

33. І буде говорити за мене перед твоїм лицем справедливість моя в прийдешньому дні, коли прийдеш оглянути винагороду мою. Всіляка коза не з цятками і не з плямами, і з овечок не чорна, вкрадене, [якщо знайдеться] у мене.

34. Лаван сказав: Гаразд, нехай буде за словом твоїм.

35. І вилучив того ж дня кіз строкатих і з цятками, і всіх козлів з плямами, і з цятками, всіх, на котрих було [хоч трішки] білого, і всіх чорних овечок, і віддав у руки синам своїм.

36. І призначив відстань поміж собою і поміж Яковом на три дні шляху. А Яків випасав решту дрібної худоби Лавана.

37. І взяв Яків свіжих прутиків тополиних, мигдалевих і яворових, і вирізав на них білі смуги, знявши кору до білини, яка на прутах.

38. І поклав прути з нарізами перед скотиною у водопійних коритах, куди скотина приходить напитися, і де, приходячи до водопою, зачинала перед прутами.

39. І зачинала скотина перед прутами, і народжувалася скотина строкатою, і з цятками, і з плямами.

40. І відділяв Яків тих ягнят, і ставив скотину головами до строкатого і всього чорного серед отари Лаванової, і тримав свої череди окремо, і не ставив їх разом із худобою Лавановою.

41. Кожного разу, коли зачинала скотина міцна, Яків клав прути в коритах перед очима скотини, щоб вона зачинала перед прутами.

42. А коли зачинала скотина слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка [скотина] Лаванові, а міцна – Якові.

43. І вчинився цей чоловік вельми й вельми багатим, і було у нього чимало дрібної скотини, і служниць, і служників, і верблюдів, і віслюків.

Буття 31

1. І почув Яків слова синів Лаванових, які говорили: [Яків] заволодів усім, що було в батька нашого, і з маєтку батька нашого зібрав усе багатство оце.

2. І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно вже не таке до нього, як було вчора і третього дня.

3. І сказав Господь Якові: Повернися на землю батьків твоїх і на батьківщину свою, і Я буду з тобою.

4. І послав Яків і прикликав Рахіль і Лію в поле, до череди дрібної [скотини] своєї.

5. І сказав їм: Я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня. Але Бог батька мого був зі мною.

6. Ви самі знаєте, що я всіма силами служив батькові вашому.

7. Але батько ваш обдурював мене і разів із десять міняв нагороду мою. Але Бог не допустив йому вчинити мені зло.

8. Коли сказав він, що [скотина] з цятками буде тобі в нагороду, то скотина вся приносила із цятками. А коли він сказав: Строкаті будуть тобі в нагороду, то скотина вся приносила строкатих.

9. І відібрав Бог скотину у вашого батька, і дав мені.

10. Одного разу, о такій порі, коли скотина парується, глянув я і побачив уві сні, аж ось, козли, які спиналися на самиць, строкаті, з цятками і плямами.

11. Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: Ось я.

12. Він сказав: Зведи очі твої і поглянь: Усі козли, що спинались на самиць, строкаті, з цятками і з плямами; бо Я бачу все, що Лаван чинить з тобою.

13. Я Бог, [що з'явився перед тобою] біля Бет-Елу, де ти вилив єлей на пам'ятник і де ти склав Мені обітницю. Тепер підведися, вийди із землі цієї; і повернися на землю вітчизни твоєї.

14. Рахіль і Лія сказали йому у відповідь: Чи є ще нам частка і спадок у домі батька нашого?

15. Чи не за чужинців він нас має? Бо він продав нас, і пожер навіть срібло наше.

16. А тому все багатство, яке Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших. Отож, звершуй усе, що сказав тобі Бог.

17. І звівся Яків, і посадовив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів;

18. І взяв із собою всю скотину свою і все багатство своє, котре надбав, скотину власну його, яку надбав у Падан-Арамі, щоби йти до Ісаака, батька свого, на землю ханаанську.

19. І коли Лаван пішов стригти скотину свою, то Рахіль украла ідолів, котрі були в батька.

20. А Яків украв серце в Лавана арамеянина, тому що не звістив його, що відходить.

21. І пішов із усім, що в нього було, і, підвівшись, перейшов ріку, і попростував до гори Ґілеадської.

22. А третього дня сказали Лаванові, що Яків утік.

23. Тоді взяв він із собою родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і догнав його на горі Ґілеадській.

24. І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні, і сказав йому: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.

25. І догнав Лаван Якова; А Яків поставив шатро своє на горі, а Лаван із родичами своїми поставив на горі Ґілеадській.

26. І сказав Лаван Якові: Що ти вчинив? Для чого ти обдурив мне й забрав дочок моїх, мов бранців зброєю?

27. Нащо ти втік потайки, і сховався від мене, і не сказав мені? Я відпустив би тебе з радістю і з піснями, з тімпаном і з гуслами.

28. Ти не дозволив навіть поцілувати внуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти вчинив.

29. Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого учора говорив до мене і сказав: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.

30. Проте справді ти відійдеш, тому що ти нетерпляче захотів бути в домі батька твого; але нащо ти вкрав богів моїх?

31. Яків одказував Лаванові і сказав: Я боявся; бо я міркував, чи не забереш ти у мене дочок своїх.

32. У кого знайдеш богів твоїх, той не буде живий. При родичах наших упізнавай, що в мене, і візьми собі. Яків не знав, що Рахіль украла їх.

33. І заходив Лаван до шатра Якова, і до шатра Ліїного, і до шатра двох служниць, та не знайшов. І, вийшовши з шатра Ліїного, ступив до шатра Рахілі.

34. А Рахіль узяла ідолів і поклала їх під верблюдове сідло, і сіла на них. І обшукав Лаван усе шатро, проте не знайшов.

35. А вона сказала своєму батькові: Хай не прогнівається господар мій, що я не можу підвестися перед тобою, бо в мене звичайне жіноче. І він шукав, але не знайшов ідолів.

36. Яків розгнівався, і почав сперечатися з Лаваном. І почав говорити Яків, і сказав Лаванові: Яка вина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?

37. Ти оглянув у мене всі речі; що знайшов ти із речей дому свого? Покажи отут перед родичами моїми і перед родичами твоїми: нехай вони розсудять поміж нами двома.

38. Ось, двадцять літ я [був] у тебе; вівці твої і кози твої не скидали, баранів череди твоєї я не вживав.

39. Розтерзаного звірами я не приносив тобі; це була моя втрата; ти з мене відшкодовував, чи вдень щось пропадало, а чи вночі щезало.

40. Я страждав удень від жароти, а вночі од холоднечі, і сон мій утікав з очей моїх.

41. Отакі мої двадцять літ у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх і шість літ за скотину твою; а ти десять разів міняв винагороду мою.

42. Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і острах Ісаака, ти зараз відпустив би мене упорожні. Бог побачив лихо моє і працю рук моїх, і заступився за мене учора.

43. І відповідав Лаван, і сказав Якові: Доньки мої – мої доньки, діти – мої діти, скотина – моя скотина, і все, що ти бачиш, – це моє; чи можу я зараз щось учинити з доньками моїми із дітьми їхніми, котрі народжені ними?

44. Тепер ухвалимо спілку, я і ти, і це буде свідченням поміж мною і тобою.

45. І взяв Яків камінь, і поставив його пам'ятником.

46. І сказав Яків родичам своїм: назбирайте каміння. Вони назбирали каміння, і вчинили узгірок, і їли на тому узгірку.

47. І назвав його Лаван: Еґар-Сагадута; а Яків назвав його Ґал-Ед.

48. І сказав Лаван: Сьогодні цей узгірок поміж мною і тобою свідок. Тому й названо його – Ґал-Ед.

49. [Також]: Міцпа, від того, що Лаван сказав: Нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного.

50. Якщо ти будеш погано ставитися до моїх дочок, або, якщо візьмеш дружин понад доньок моїх, то, хоч немає чоловіка поміж нами, начувайся, Бог свідок поміж мною і поміж тобою.

51. І сказав Лаван Якові: Ось, узгірок цей і ось пам'ятник, котрий я поставив між мною і тобою.

52. Цей узгірок свідок, і цей пам'ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей узгірок, ні ти не перейдеш до мене за цей узгірок і за цей пам'ятник для зла.

53. Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить поміж нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.

54. І заколов Яків пожертву на горі, і покликав родичів своїх їсти хліб і вони їли хліб і ночували на горі.

55. І підвівся Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх, і рушив, і повернувся Лаван до свого місця.

Буття 32 Якові дано ім'я Ізраїль

1. А Яків рушив шляхом своїм. І зустріли його Ангели Божі.

2. Яків, забачивши їх, сказав: Це табір Божий. І назвав ім'я місцині тій: Маханаїм.

3. І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава на землю Сеїр, до краю едомського.

4. І наказав їм, сказавши: Отак скажіть панові моєму Ісавові: Ось що говорить служник твій Яків: Я жив у Лавана, і прожив донині.

5. І є у мене воли і віслюки і дрібна скотина, і служники, і служниці, і я послав сповістити [про себе] пана мого, щоб надбати приязнь перед очима твоїми.

6. І повернулися вісники до Якова, і сказали: Ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловіків.

7. Яків дуже злякався і знітився, і поділив людей, які були з ним, і скотину дрібну й велику, і верблюдів, на два табори.

8. І сказав: Якщо Ісав учинить напад на один із таборів і винищить його, то другий табір зможе врятуватися.

9. І сказав Яків: Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісаака, Господе, який сказав мені: Повернися до краю твого, до вітчизни своєї, і Я буду добродіяти тобі!

10. Не достойний я всіх милостей і всіх благодіянь, котрі Ти дарував служникові Твоєму; тому що я лише з палицею моєю перейшов цей Йордан; а тепер у мене два табори.

11. Благаю тебе: Врятуй мене від руки брата мого, від руки Ісава, бо я боюся його, щоб він, як прийде, не забив мене [і] матері з дітьми.

12. Ти сказав: Я буду добродіяти тобі, і вчиню нащадків твоїх, як пісок морський, котрого не порахувати через безліч.

13. І ночував там [Яків] тієї ночі. І взяв від того, що мав, у дарунок Ісавові, братові своєму:

14. Двісті кіз, двадцять козлів, двісті овечок, двадцять баранів,

15. Тридцять верблюдів дійних із лошатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять віслючок, десять віслюків.

16. І дав у руки служникам своїм кожну череду окремо, і сказав служникам своїм: Ходіть переді мною, і залишайте відстань од череди до череди.

17. І наказав першому, сказавши: Коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає, говорячи: Чий ти? І куди йдеш? І чия [череда] перед тобою?

18. То скажи: Служника твого Якова це дарунок, надісланий панові моєму Ісавові; ось, і сам він за нами.

19. Те саме наказав і другому, і третьому, і всім, котрі йшли за чередами, кажучи: Так скажете Ісавові, коли стрінете його.

20. І скажете: Ось, і служник твій Яків за нами. Тому що він сказав [подумки]: Вчиню приязним його дарами, котрі йдуть переді мною; а потім побачу обличчя його; можливо, й прийме мене.

21. І пішли дари перед ним; а він тієї ночі ночував у таборі.

22. І підвівся тієї ночі, і, взявши двох дружин своїх, і двох служниць своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Яббок у брід.

23. І, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього [було].

24. І залишився Яків один. І боровся із ним якийсь Муж аж до вранішньої зорі.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.033 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал