Книга Левіт 6 страница

13. І, як він розтлумачив нам, так і сталося: Мене повернуто на моє місце, а пекаря повісили.

14. І послав фараон, і покликав Йосипа; і квапливо вивели його з в'язниці. Він підстригся, перемінив одяг, і прийшов до фараона.

15. Фараон сказав Йосипові: Мені приснився сон, і немає нікого, хто розтлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.

16. І відповідав Йосип фараонові, кажучи: Це – не моє. Бог дасть відповідь на добро фараонові.

17. І сказав фараон Йосипові: Мені приснилося, що стою я на березі річки.

18. І ось, вийшли з річки сім корів тлустих плоттю і гарних на вигляд; і паслися в тростині.

19. Та ось, після них вийшли сім корів інших, худих плоттю, і дуже негарних на вигляд; я на всій землі єгипетській не бачив таких худих, як вони.

20. І з'їли худі і негарні корови попередніх семеро корів тлустих.

21. І увійшли тлусті в утробу їхню, але не видно було, що вони увійшли в утробу їхню. Вони так само були худющі і погані на вигляд, як перше. І я прокинувся.

22. [Потім] приснилося мені: Ось, на одній стеблині виросло сім колосків добірних і гарних.

23. Та ось, після них виросло сім колосків тонких, хирлявих і висхлих од східного вітру.

24. І пожерли хирляві колоски сім колосків добірних. Я розповів про це віщунам, але ніхто не розтлумачив мені.

25. І сказав Йосип фараонові: Сон фараонів один: Що Бог учинить, про те він звістив фараонові.

26. Сім корів тлустих – це сім літ; сім колосків добірних – це сім літ: сон один.

27. І сім корів охлялих, і худющих які вийшли після тих, і сім літ, також і сім колосків хирлявих, висушених східним вітром, це сім літ голоду.

28. Ось чому я сказав фараонові: Що Бог учинить, те Він показав фараонові.

29. Таким чином, настає сім літ великого достатку по всій землі єгипетській.

30. Після них наступить сім літ голоду; і забудеться увесь той достаток на землі єгипетській, і виснажить голод землю.

31. І вже невгодний буде колишній достаток, з причини голоду, котрий надбіжить, тому що він буде важкий.

32. А що сон прийшов до фараона вдруге, [це означає], що сказане – справді Слово Боже, і що невдовзі Бог звершить це.

33. І нині нехай вибере фараон мужа розумного і мудрого, і нехай поставить його над землею єгипетською.

34. І нехай накаже фараон поставити над землею доглядачів і збирати упродовж семи років достатку п'яту частину врожаю на землі єгипетській.

35. Нехай вони збирають всілякий хліб цих наступних щедрих років, і зберуть хліб у містах влади фараонової на харч, і нехай бережуть.

36. І буде цей харч у запасі для країни на сім років голоду, котрі прийдуть на землю єгипетську, щоб країна не загинула від голоду.

37. Це сподобалося фараонові і всім служникам його.

38. І сказав фараон слугам своїм: Чи знайдемо ми такого, як він, чоловіка, що в ньому Дух Божий?

39. І сказав фараон Йосипові: Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає такого розумного і мудрого, як ти;

40. Ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися увесь народ мій; лише престолом я буду більший за тебе.

41. І сказав фараон Йосипові: Ось, я настановляю тебе над усією землею єгипетською.

42. І зняв фараон перстень свій з руки своєї, і надів його на руку Йосипову, одягнув його у віссонову одежу, повісив золотий ланцюг на шию йому.

43. І наказав везти його на другій із своїх колісниць і вигукувати перед ним: Поклоняйтеся! І настановив його над усією землею єгипетською.

44. І сказав фараон Йосипові: Я фараон; але без тебе ніхто не піднесе ні руки своєї, ні ноги своєї, по всій землі єгипетській

45. І назвав Фараон Йосипові ім'я: Цофнат-Панеах; і дав йому за дружину Оснат, дочку Поті-Фера, жерця з Ону. І пішов Йосип по землі єгипетській.

46. Йосипові було тридцять літ від народження, коли він постав перед фараоном, царем єгипетським. І вийшов Йосип від лиця фараона, і пройшов по всій землі єгипетській.

47. А земля в семилітній період достатку приносила [із зернини] по жмені.

48. А він збирав усілякий хліб цілих сім літ [врожайних] на землі єгипетській і зсипав зерно в міських житницях, у [кожному] місті, яке оточували хлібні поля.

49. І назбирав хліба вельми багато, як піску морського, так що й рахувати перестав, – так багато було хліба.

50. До лихої пори голоду в Йосипа народилися два сини, котрих породила йому Оснат, донька Поті-Фера, жерця з Ону.

51. І назвав Йосип ім'я первісткові: Манасія, тому що, [говорив він], Бог дав мені забути всі гіркоти мої і увесь дім батька мого.

52. А другому назвав ім'я: Єфрем; тому що, [говорив він], Бог учинив мене плідним на землі страждань моїх.

53. І минуло сім літ достатку, котрий був у країні єгипетській;

54. І надбігли сім літ голоду, як сказав Йосип. І був голод у всіх землях; а на всій землі єгипетській був хліб.

55. Та коли вся країна єгипетська почала терпіти від голоду, то народ заповзявся волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: Ходіть до Йосипа, і робіть усе, що він вам скаже.

56. І був голод по всій поверхні землі, і відчинив Йосип усі житниці, і почав продавати хліб єгиптянам. Тим часом, голод посилювався у країні єгипетській.

57. Із усіх країн приходили до Єгипту купляти хліб у Йосипа; бо голод посилився на всій землі.

Буття 42 Йосип гостинно стрічає братів своїх.

1. І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: Що ви зволікаєте?

2. І сказав: Ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.

3. Десять братів Йосипових пішли купити хліба в Єгипті.

4. А Веніямина, брата Йосипового, не послав Яків з братами його, бо сказав: Щоб не сталося з ним лиха.

5. І прийшли сини Ізраїлеві купляти хліб, разом з іншими людьми; бо на землі ханаанській був голод.

6. А Йосип був розпорядником у країні тій, він і продавав хліб всьому народові країни. Брати Йосипові прийшли і вклонилися йому лицем до землі.

7. І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх, але вдав, наче не знає їх, і розмовляв з ними суворо, і сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони сказали: Із землі ханаанської, купити харчів.

8. Йосип упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.

9. І пригадав Йосип сни, котрі снилися йому; і сказав їм: Ви підглядачі, ви прийшли розвідати, що безборонне в країні цій.

10. Вони сказали йому: Ні, наш пане: служники твої прийшли купити харчів.

11. Ми всі – діти одного чоловіка; ми люди чесні; служники твої не були підглядачами;

12. Він сказав їм: Ви прийшли подивитися безборонне в країні цій.

13. Вони сказали: Нас, служників твоїх, дванадцять братів; ми є сини одного чоловіка в краю ханаанськім, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.

14. І сказав їм Йосип: Це ж саме я казав вам, що ви підглядачі.

15. Ось у який спосіб ви будете випробувані; [клянусь] життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш.

16. Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого; а вас затримають. І відкриється, чи правда у вас; а якщо ні, [то клянуся] життям фараона, що ви вивідувачі.

17. І віддав їх під варту на три дні.

18. І сказав їм Йосип третього дня: Ось, що зробіть, і залишитеся живі; бо я боюся Бога.

19. Якщо ви люди чесні, то одного брата із вас нехай утримують в домі, де ви ув'язнені, а ви підете, відвезете хліб, заради голоду в родинах ваших.

20. А брата вашого меншого приведіть до мене, щоб справдилися слова ваші, і щоб не вмерти вам. Так вони й учинили.

21. І говорили вони один до одного: Справді нас покарано за гріх супроти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але ми не почули; за те й учинилося нам горе оце.

22. Рувим відповідав їм і сказав: Чи не говорив я вам: Не грішіть супроти юнака? Аж ви не послухали; ось за кров його маємо відплату.

23. А того не відали вони, що Йосип розуміє їхню мову, хоч і був між ними перекладач.

24. І відійшов од них і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв'язав його перед їхніми очима.

25. І наказав Йосип виповнити мішки їхні хлібом, а срібло їхнє повернути кожному в мішок його, і дати їм припасів на дорогу. Так і вчинено з ними.

26. Вони поклали хліб свій на віслюків своїх і рушили звідти.

27. І розв'язав один [із них] мішка свого, щоб дати корму віслюкові своєму на ніч; і побачив срібло своє в гузирі мішка його.

28. І сказав своїм братам: Срібло моє повернули, ось воно у моєму мішку. І згнітилося серце їхнє, і вони з трепетом один одному говорили: Що це Бог учинив з нами?

29. І прийшли до Якова, батька свого, на землі ханаанській, і розповіли йому про все, що сталося з ними, говорячи:

30. Володар країни тієї говорив з нами суворо, і має нас за вивідувачів країни тієї.

31. І сказали ми йому: Ми люди чесні; ми не були вивідувачами;

32. Нас є дванадцять братів, синів батька нашого, одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у краю ханаанськім.

33. І сказав нам володар тієї країни: Ось як довідаюся я, чи порядні ви люди; залишіть у мене брата одного з вас, а ви візьміть хліб заради голоду в родинах ваших, і рушайте.

34. І приведіть до мене меншого брата вашого; і довідаюся я, що ви не вивідувачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви зможете торгувати в цій країні.

35. Коли ж вони випорожняли мішки свої, то у кожному в гузирі срібло їхнє. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їх, і злякалися.

36. І сказав їм Яків, батько їхній: Ви позбавили мене дітей: Йосипа немає і Симеона немає; і Веніямина взяти хочете, – все це на мене!

37. І сказав Рувим батькові своєму, кажучи: Убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його в руки мої, і я поверну його тобі.

38. Він сказав: Не піде мій син з вами; тому що брат його загинув, і він один лишився. Якщо станеться з ним лихо в дорозі, яку будете долати, то зведете мене і сивину мою печаллю в могилу.

Буття 43 Друге відвідання Єгипту братами з Веніямином.

1. Голод посилився на землі.

2. І коли вони поїли хліб, котрий привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: Рушайте знову, купіть нам трохи харчів.

3. І сказав йому Юда, кажучи: Той чоловік рішуче оголосив нам, сказавши: Не з'являйтеся до мене перед очі, якщо брата вашого не буде з вами.

4. Якщо пошлеш із нами брата нашого, то підемо і купимо тобі харчів.

5. А якщо не пошлеш, то не підемо, бо той чоловік сказав нам: Не з'явитеся до мене перед очі, якщо брата вашого не буде з вами.

6. Ізраїль сказав: Для чого ви вчинили мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат.

7. Вони сказали: Розпитував той чоловік про нас і про родинні зв'язки наші, кажучи: Чи живий ще батько ваш? Чи є у вас ще брат? Ми й оповіли йому, давши відповідь на ці запитання. Чи могли ми знати, що він скаже: Приведіть брата вашого?

8. А Юда сказав Ізраїлеві, батькові своєму: Відпусти юнака зі мною і ми підведемося й підемо, і живі будемо, і не помремо ні ми, ні ти, ні діти наші.

9. Я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш повернення його. Якщо я не приведу його до тебе, і не поставлю його перед очима твоїми, то залишуся я винуватцем перед тобою на всі дні життя.

10. Якби ми не зволікали, то вже навідалися б двічі.

11. Ізраїль, батько їхній, сказав їм: Якщо так, то ось що вчиніть: візьміть із собою плодів землі цієї, і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи меду, трохи бальзаму, стиракси і ладану, фісташків і мигдальних горіхів.

12. Візьміть також інше срібло в руки ваші, а срібло, яке вам у мішки поклали, поверніть руками вашими: може, це недогляд.

13. І брата вашого візьміть і, підвівшися, знову підіть до того чоловіка.

14. А Бог всемогутній нехай дасть вам знайти милість у того чоловіка, щоб він відпустив вам і другого брата вашого Веніямина. А мені, якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.

15. І взяли ті люди дари оці, і срібла удвічі взяли в руки свої, і Веніямина, і звелися, і пішли до Єгипту, і постали перед очі Йосипові.

16. Йосип, побачивши між ними Веніямина, сказав управителеві дому свого: Заведи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, бо зі мною будуть обідати ці люди опівдні.

17. І вчинив той чоловік, як звелів Йосип, і завів тих людей у дім Йосипів.

18. І злякалися ці люди, коли їх завели в дім Йосипів, і сказали: Це за срібло, яке повернули були в мішки наші, а тепер заводять у дім сей, щоби звинуватити нас і, напавши на нас, полонити нас у рабство, і віслюків наших.

19. І підійшли вони до управителя дому Йосипового, і почали говорити йому біля дверей дому,

20. І сказали: Послухай, володарю наш, ми приходили вже передніше, щоб купити харчів,

21. І сталося, що коли прийшли ми на нічліг і відкрили мішки наші, то побачили срібло кожного з нас у гузирях мішків, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками.

22. А для закупівлі харчів ми принесли інше срібло в руках наших. Ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.

23. Він сказав: майте спокій, не страхайтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.

24. І завів той чоловік людей цих у дім Йосипів, і дав води, і вони омили ноги свої, і дав поживи віслюкам їхнім.

25. І вони приготували дарунки до приходу Йосипа опівдні; бо прочули, що там будуть їсти хліб.

26. І прийшов Йосип додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і вклонилися йому до землі.

27. Він запитав їх про здоров'я, і сказав: Чи здоровий батько ваш старець, про якого ви говорили? Чи живий він ще?

28. Вони сказали: При здоров'ї служник твій, батько наш, ще живий. І впали на коліна, і вклонилися.

29. І підніс очі свої, і побачив Веніямина, брата свого, сина матері своєї, і сказав: Це брат ваш менший, про котрого ви оповідали мені? І сказав: Нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!

30. І квапливо вийшов Йосип, тому що спалахнула любов до брата його, і він замалим не заплакав, і зайшов у внутрішню кімнату, і плакав там.

31. І, вмивши лице, вийшов і, стримуючи себе, сказав: Подавайте страви.

32. І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо; бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, через те, що це мерзота для єгиптян.

33. І сіли вони перед ним, першо–вроджений за першовродженням його, і молодший по молодості його і дивувалися ці люди один перед одним.

34. І посилалися їм страви від нього; і частка Веніямина була вп'ятеро більша часток кожного з них. І пили, і вельми раділи вони з ним.

Буття 44 Великий страх заполонив братів Йосипових

1. І наказав [Йосип] управителеві дому свого, кажучи: Виповни мішки цих людей харчами, скільки вони можуть понести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його;

2. А чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка молодшого, разом із сріблом за куплений ним хліб. І вчинив той за словом Йосипа, котре він сказав.

3. Удосвіта, коли розвиднілося, цих людей відпустили, їх і віслюків їхніх.

4. Ще не вельми далеко відійшли вони од міста, як Йосип сказав управителеві дому свого: Рушай, наздожени цих людей, і, коли доженеш, скажи їм: Чому ви заплатили злом за добро?

5. Хіба це не та [чаша], з котрої п'є володар мій? І він, гадаючи на ній, справді провіщає. Недобре ви це вчинили.

6. Він догнав їх, і переказав їм ці слова.

7. Вони сказали йому: Для чого володар наш говорить такі слова? Нехай Бог боронить, щоб служники твої скоїли такий вчинок.

8. Ось срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми повернули його тобі, принесли із краю ханаанського: як же нам украсти з дому володаря твого срібло чи золото?

9. У кого з служників твоїх знайдеться, тим смерть; і ми будемо рабами володареві нашому.

10. Він сказав: Гаразд; як ви сказали, так нехай і станеться: У кого знайдеться [чаша], той буде мені служником, а ви будете вільні.

11. Вони квапливо опустили кожний свого мішка на землю, і кожний відкрив мішка свого.

12. Він обшукав, почавши із старшого, і скінчив молодшим, і знайшлася чаша у мішку Веніяминовому.

13. І розідрали вони одяг свій, і, поклавши кожний на віслюка поклажу свою, повернулися в місто.

14. І прийшли Юда і брати його у дім Йосипів, котрий був ще вдома, і впали перед ним на землю.

15. Йосип сказав їм: За що це ви вчинили так? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, справді пророкує?

16. Юда сказав: Що нам відповісти володареві нашому? Що говорити? Чим виправдатися? Бог знайшов неправду служників твоїх; ось, ми служники володарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.

17. Але [Йосип] сказав: Ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені служником, а ви підете з миром до вашого батька.

18. І підійшов Юда до нього і сказав: Володарю мій, дозволь служникові твоєму сказати слово у вуха володаря мого, і не прогнівайся на служника твого; тому що ти, як сам фараон.

19. Володар мій запитував служників своїх, кажучи: Чи є у вас батько, або ж брат?

20. Ми сказали володареві нашому, що є у нас батько в похилих літах, і молодший син, син старості, котрого брат помер, а він залишився один [від] матері своєї, і батько любить його.

21. А ти сказав служникам твоїм: Приведіть його до мене, щоб мені глянути на нього.

22. Ми сказали володарю нашому: Юнак не може залишити батька свого; і якщо він залишить батька свого, то цей помре.

23. Але ти сказав служникам твоїм: Якщо не прийде з вами молодший брат ваш, то ви більше не з'являйтеся перед моїм лицем.

24. Коли ми прийшли до служника твого, батька нашого, то переказали йому слова володаря мого.

25. І сказав батько наш: Рушайте знову, і купіть нам трохи харчів.

26. Ми сказали: Не можна нам рушати; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лице того чоловіка, якщо не буде з нами меншого брата нашого.

27. І сказав нам служник твій, батько наш: Ви знаєте, що дружина моя породила мені двох [синів].

28. Один пішов від мене, і я сказав: Мабуть, розтерзали його; і я не бачив його донині.

29. Якщо й цього візьмете від очей моїх, і станеться з ним лихо, то зведете сивину мою від горя в могилу.

30. Тепер, якщо я прийду до служника твого, батька нашого, і не буде з нами юнака, з душею котрого пов'язана душа його,

31. То він, забачивши, що немає сина, помре; і зведуть служники твої сивину служника твого, батька нашого, з печаллю в гріб.

32. Причому, я, служник твій, взявся відповідати за юнака батькові моєму, сказавши: Якщо не приведу його до тебе, то залишуся винуватцем перед батьком моїм у всі дні життя.

33. Отже, нехай же я, служник твій, замість юнака залишуся рабом у володаря мого; а юнак нехай рушає з братами своїми.

34. Бо як піду я до батька мого, коли юнака не буде зі мною? Я побачив би лихо, котре учинилося б моєму батькові.

Буття 45 Йосип відкривається братам своїм.

1. Йосип не зміг більше себе стримати перед усіма, які стояли біля нього, і закричав: Виведіть звідси всіх! І не залишилося коло Йосипа нікого, коли відкрився він братам своїм.

2. І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув палац фараонів.

3. І сказав Йосип братам своїм: Я – Йосип, чи живий іще мій батько? Але брати не могли відповідати йому; тому що вони зніяковіли перед ним.

4. І сказав Йосип братам своїм: Підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: Я – Йосип, брат ваш, котрого ви продали до Єгипту.

5. Але тепер не сумуйте, і не шкодуйте за тим, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя.

6. Бо тепер лиш два роки голоду на землі; а попереду ще п'ять літ, коли ні орати, ані жнивувати не будуть.

7. Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя значним захистом.

8. Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, котрий і поставив мене батьком фараонові і розпорядником у всьому його домі, і володарем на всій землі єгипетській.

9. Рушайте швидше до батька мого і скажіть йому: Так говорить син твій Йосип: Бог поставив мене володарем над усім Єгиптом, прийди до мене, не зволікай.

10. Ти будеш жити на землі Ґошен; і будеш поблизу від мене, ти і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна й велика худоба твоя, і все твоє.

11. І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять літ; щоб не зазнав ти нужди, ти, і дім твій, і все твоє.

12. І ось очі ваші, і очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

13. Розкажіть моєму батькові про славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили; і приведіть скорше батька мого сюди.

14. І припав він до брата свого Веніямина, і плакав; і Веніямин плакав на грудях його.

15. І цілував усіх братів своїх, і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.

16. І долинула у палац фараонів чутка, що прийшли брати Йосипові, і приємно було фараонові, і служникам його.

17. І сказав фараон Йосипові: Скажи братам твоїм: Ось що учиніте: Нав'ючте скотину вашу, і рушайте в край ханаанський;

18. І заберіть батька вашого і, родини ваші, і прийдіть до мене; я дам вам найкраще в країні Єгипетській, і ви будете їсти щедроти землі.

19. А тобі велю сказати їм: Оце зробіть: Візьміть собі в країні Єгипетській колісниць для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;

20. І не шкодуйте речей ваших, бо найкраще із усієї країни Єгипетської дам вам.

21. Так і вчинили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосип колісниці за наказом фараона, і дав їм харчів на дорогу.

22. Кожному з них він дав переміну одягу, а Веніяминові дав триста срібняків і п'ять перемін одягу.

23. Також і батькові своєму послав він десять віслюків, нав'ючених найкращими [виробами] єгипетськими, і десять віслючок, нав'ючених зерном і припасами батькові своєму в дорогу.

24. І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: Не сваріться в дорозі.

25. І пішли вони з Єгипту, і прийшли на землю ханаанську до Якова, батька свого.

26. І повідали йому, звістивши: Йосип живий, і тепер володарює над усією землею єгипетською. Але серце його засмутилося, бо він не вірив їм.

27. Коли ж вони переказали йому всі слова Йосипові, котрі він їм говорив; і коли побачив колісниці, які надіслав Йосип, щоби везти його; тоді ожив дух Якова, батька їхнього.

28. І сказав Ізраїль: Досить, ще живий син мій Йосип; Піду і побачу його, перед тим, як помру.

Буття 46 Подорож Якова до Єгипту.

1. І рушив Ізраїль з усім, що в нього було, і прийшов до Беер-Шеви, і приніс пожертву Богові батька свого Ісаака.

2. І сказав Бог Ізраїлеві у видінні нічному: – Якове! Якове! Він сказав: Ось я!

3. [Бог] сказав: Я Бог, Бог батька твого, не бійся йти до Єгипту; бо там виведу з тебе великий народ.

4. Я піду з тобою до Єгипту; Я також виведу тебе назад. Йосип своєю рукою закриє очі [твої].

5. І вирушив Яків із Беер-Шеви; і повезли сини Ізраїлеві Якова, батька свого, і дітей своїх, і жінок своїх на колісницях, котрі послав фараон, аби привезти його.

6. І взяли вони худобу свою і маєток свій, котрі надбали в краю ханаанськім, і прийшли до Єгипту; Яків та вся родина його з ним.

7. Синів своїх і внуків своїх із собою, доньок своїх і доньок своїх синів, і все насіння своє привів він із собою до Єгипту.

8. Ось ймення синів Ізраїлевих, які прийшли до Єгипту: Яків і сини його. Первісток Якова Рувим.

9. Сини Рувима: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі.

10. Сини Симеона: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, Цохар, і Саул, син ханаанки.

11. Сини Левія: Ґершон, Кегат і Мерарі.

12. Сини Юди: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах; але Ер та Онан померли на землі ханаанській. Сини Переця були: Хецрон, і Хамул.

13. Сини Іссахара: Тола, і Цувва, Йов і Шімрон.

14. Сини Завулона: Серед і Елон, і Яхлеїл.

15. Це – сини Ліїні, котрих вона породила Якові в Падан-Арамі, і Діну, дочку його. Усіх душ синів його і дочок його – тридцять три.

16. Сини Ґада: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні і Ецбон, Ері і Ароді, і Ар'їлі.

17. Сини Асира: Їмна і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сирах, сестра їх. Сини Верії: Хевер і Малкіїл.

18. Це – сини Зілпи, котру Лаван дав Лії, доньці своїй. Вона породила Якові шістнадцять душ.

19. Сини Рахілі, дружини Якова: Йосип і Веніямин.

20. І народилися в Йосипа на землі єгипетській Манасія і Єфрем, котрих породила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця з Ону.

21. Сини Веніямина: Бела і Бехер, і Ашбел; Ґера і Нааман, Ехі і Рош, Муппім і Хуппім, і Ард.

22. Це – сини Рахілі, котрі народилися в Якова, – всього чотирнадцять душ.

23. [Сини] Дана: Хушім.

24. Сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем.

25. Це – сини Білги, котру дав Лаван доньці своїй Рахілі. Вона породила їх Якові, всього семеро душ.

26. Усіх душ, які прийшли з Яковом до Єгипту, котрі вийшли із стегон його, крім дружин синів Якова, всього шістдесят шість душ.

27. Синів Йосипа, котрі народилися в нього в Єгипті, – дві душі. Усіх душ дому Якового, які прийшли до Єгипту, – сімдесят.

28. Юду послав він перед собою до Йосипа, щоб він показав [шлях] на Ґошен. І прийшли на землю Ґошен.

29. Йосип наладнав колісницю свою, і виїхав назустріч Ізраїлеві, батькові своєму, в Ґошен, і, забачивши його, упав йому на шию, і довго плакав на шиї його.

30. І сказав Ізраїль Йосипові: Нехай помру я тепер, побачивши лице твоє; бо ти ще живий.

31. І сказав Йосип братам своїм і домові батька свого: Я піду, повідаю фараонові і скажу йому: Брати мої і дім батька мого, котрі були в краю ханаанськім, прийшли до мене.

32. Ці люди є пастухи овець, бо скотарі вони, і дрібну і велику скотину свою, і все, що у них, привели вони.

33. Якщо фараон прикличе вас і запитає: Яке заняття ваше?

34. То ви скажете: Ми служники твої, скотарями були від юности нашої донині, і ми, і батьки наші, щоб вас оселити на землі Ґошен. Тому що мерзота для єгиптян всілякий пастух овець.

Буття 47 Розмноження потомства Якова, який осів у Єгипті.

1. І прийшов Йосип, і звістив фараонові і сказав: Батько мій і брати мої, з дрібною і великою худобою своєю, і з усім, що у них, прийшли із краю ханаанського, і ось вони вже на землі Ґошен.

2. І взяв він із братів своїх п'ятеро чоловіків і поставив їх перед фараоном.

3. І сказав фараон братам його: Чим ви займаєтеся? Вони відповідали фараонові: Пастухи овець служники твої, і ми, і батьки наші.

4. І сказали вони фараонові: Ми прийшли пожити на цій землі, бо немає паші для худоби служників твоїх; тому що в краю ханаанському великий голод. Тож дозволь служникам твоїм оселитися на землі Ґошен.

5. І сказав фараон Йосипові: Батько твій і брати твої прийшли до тебе.

6. Земля єгипетська перед тобою; на кращій землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони на землі Ґошен. І якщо знаєш, що поміж ними є здібні люди, постав їх доглядачами моєї худоби.

7. І привів Йосип Якова, батька свого, і поставив його перед фараоном; і благословив Яків фараона.

8. Фараон запитав Якова: Скільки літ життя твого?

9. Яків одказав фараонові: Днів мандрування мого сто тридцять літ, незначні і нещасні дні життя мого, і не сягнули літ життя батьків моїх у днях мандрування їхнього.

10. І благословив фараона Яків, і вийшов од фараона.

11. І поселив Йосип батька свого і братів своїх, і дав їм володіння на землі єгипетській, у кращому краї землі, на землі Рамсес, як звелів фараон.

12. І постачав Йосип батька свого, і братів своїх, і увесь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.

13. І не було хліба по всій землі; тому що голод великий посилився, і виснажені були від голоду земля єгипетська і земля ханаанська.

14. Йосип зібрав усе срібло, яке було в країні Єгипетській і в краю ханаанськім, за хліб, котрий купляли, і приніс Йосип срібло у дім фараонів.

15. І срібла не стало у країні Єгипетській і на землі ханаанській. Тоді прийшли всі єгиптяни до Йосипа і просили: Дай нам хліба; нащо нам помирати перед тобою через те, що у нас скінчилося срібло?

16. Йосип сказав: Приженіть вашу скотину, і я буду давати вам за скотину вашу, якщо срібло скінчилося у вас.

17. І приганяли вони до Йосипа худобу свою; і давав їм Йосип хліб за коней, і за череди дрібної, і за череди великої скотини, і за віслюків; і постачав їх хлібом того року за всю худобу їхню.

18. І минув цей рік; і прийшли до нього й наступного року, і сказали йому: Не приховаємо від володаря нашого, і срібла у нас немає, і череди худоби нашої у володаря нашого; нічого не лишилося в нас перед володарем нашим, окрім плоті нашої і земель наших.

19. Нащо нам гинути на очах твоїх, і нам, і землям нашим? Купи нас і землі наші за хліб; і ми із землями нашими будемо служниками фараонові; а ти дай нам зерна, щоб нам живими бути і не вмерти, і щоб не спорожніла земля.

20. І купив Йосип усю землю єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожний своє поле, бо голод знемагав їх. І дісталася земля фараонові.

21. І народ він учинив служниками від одного краю єгипетської землі до другого.

22. Тільки землі жерців не купив, бо жерцям від фараона належала ділянка, і вони харчувалися з неї, бо її дав їм фараон; тому й не продали землі своєї.