Книга Левіт 9 страница

5. І сповіщено було царю єгипетському, що народ утік, і виповнилося серце фараона і служників його супроти народу цього, і вони сказали: Що це ми учинили? Нащо відпускали ізраїльтян, щоб вони вийшли з підданства нашого?

6. [Фараон] повелів запрягти колісницю свою, і народ свій узяв із собою.

7. І взяв шістсот колісниць відбірних і всі колісниці єгипетські, і старшин над усіма ними.

8. І ожорсточив Господь серце фараона, царя єгипетського, він погнався за синами Ізраїля; а сини Ізраїля йшли під рукою високою.

9. І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх біля моря, де вони отаборилися, при Пі-Гахіроті перед Баал-Цефоном.

10. Фараон наблизився, і сини Ізраїля озирнулися, і ось, єгиптяни женуться за ними; і вельми настрашилися і заголосили сини Ізраїля до Бога.

11. І сказали Мойсеєві: Хіба бракує цвинтарів у Єгипті, що ти завів нас помирати в пустелю, вивівши нас із Єгипту?

12. Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: " Залиши нас, ми будемо працювати в Єгипті? " Тому що ліпше бути нам рабами в єгиптян, аніж померти в пустелі.

13. Та Мойсей сказав народові: Не лякайтеся, стійте, і побачите порятунок Господній, котрого Він сподіє вам нині; бо єгиптян, яких ви бачите нині, більше не побачите повіки.

14. Господь буде воювати за вас, а ви зберігайте спокій.

15. І сказав Господь Мойсеєві: Чого ти волаєш до Мене? Скажи синам Ізраїля, щоб вони рушали.

16. А ти піднеси посоха свого і простягни руку твою на море, і розділи його, і пройдуть сини Ізраїля серед моря суходолом.

17. А Я ожорсточу серце єгиптян, і вони рушать слідом за вами. І покажу славу Мою на фараоні і на війську його, на колісницях його і на вершниках його.

18. І спізнають єгиптяни, що Я – Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.

19. І рушив Ангел Божий, що йшов перед табором ізраїльтян, і вже йшов позаду в них, рушив і стовп хмаровий від лиця їхнього і став позаду в них.

20. І ввійшов у середину поміж табором єгипетським і між табором ізраїльтян, і був хмарою і мороком [для одних] і освітлював ніч [для інших], і не поближчали між собою упродовж ночі.

21. І простягнув Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море дужим східним вітром тієї ночі, і вчинив море суходолом; і розступилася вода.

22. І рушили сини Ізраїля через море суходолом; а вода їм стояла стіною праворуч і ліворуч.

23. Погналися єгиптяни, і ввійшли за ними в середину моря всі коні фараона, і колісниці його, і вершники його.

24. І вранішньої варти глянув Господь на табір єгиптян крізь стовп вогненний і хмаровий, і вчинив замішання в таборі єгиптян,

25. І поскидав колеса з колісниць їхніх, так що вони тягли їх заважко. І сказали єгиптяни: Утікаймо від лиця ізраїльтян, тому що Господь воює за них супроти єгиптян.

26. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою на море, і нехай ринуть води на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх.

27. І простягнув Мойсей руку свою на море, і під ранок вода повернулася на своє місце, а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так винищив Господь єгиптян серед моря.

28. І повернулася вода і покрила колісниці і вершників цього війська фараонового, які ввійшли за ними в море; не лишилося жодного із них.

29. А сини Ізраїлеві пройшли суходолом серед моря; вода [стояла] їм стіною по праву руку і по ліву руку.

30. І визволив Господь того дня ізраїльтян від рук єгиптян; і побачили ізраїльтяни єгиптян мертвими на березі моря.

31. І побачили ізраїльтяни діяння, котре вчинив Господь над єгиптянами, і настрашився народ Господа, і повірив Господові і Мойсеєві, служникові його. Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господові пісню оцю, і говорили:

Вихід 15 Остаточне звільнення від полону. Похвальна пісня Мойсея.

1. Співаю Господові, бо Він високо звеличився; коня і вершника його скинув у море.

2. Господь - сила моя, і пісня моя, Він став моїм порятунком. Він Бог мій, і я прославлю Його, і приготую житло Йому, Богові батька мого, і я звеличу Його.

3. Господь – муж війни, ЄГОВА ймення Йому.

4. Колісниці фараонові і військо його скинув Він у море, і вибрані його старшини втонули у Червоному морі.

5. Безодня їх покрила, вони щезли в глибинах, мов камінь.

6. Правиця Твоя, Господе, уславилася силою; правиця твоя, Господе, понищила ворога ущент.

7. Величчю Слави Твоєї Ти винищив тих, хто повстав супроти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він спопелив їх, як стерню.

8. Від подиху гніву Твого розійшлися води, вода стала, як стіна, і загусли безодні в серці моря.

9. Ворог сказав: " Кинуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними хіть моя, оголю меча мого, винищить їх рука моя".

10. Ти дихнув духом Твоїм, і покрило їх море: вони поринули, мов свинець, у водах глибоких.

11. Хто, як Ти, Господе, поміж богами? Хто, як Ти, величний святістю, високоповажаний похвалою, Творче чудес?

12. Ти простягнув правицю Свою; і поглинула їх земля.

13. Ти ведеш милістю Твоєю народ оцей, котрого Ти визволив; проводиш силою Твоєю у житло святині Твоєї.

14. Почули народи і тремтять; Жах полонив мешканців Филистії.

15. Тоді осмутилися князі едомські, трепет виповнив вождів моавських, зажурені всі мешканці Ханаана.

16. Нехай же упаде на них страх і жахіття; од могутности руки Твоєї нехай заніміють вони, мов камінь, допоки проходить народ Твій, Господе, доки проходить цей народ, котрого Ти надбав.

17. Введи його і посадови його на горі достатку Твого, на місці, яке Ти витворив житлом Собі, Господе, у святині, [котру] утворили руки Твої, Володарю!

18. Господь буде царювати навіки віків.

19. Коли увійшли коні фараонові із колісницями його, із вершниками його в море, то Господь завернув на них води морські, а сини Ізраїля пройшли суходолом серед моря.

20. І взяла Маріям-пророчиця, сестра Ааронова, в руку свою тімпан і вийшли за нею усі жінки з тімпанами і хороводами.

21. І співуче проказувала Маріям перед ними: Співайте Господові; бо високо звеличився Він, коня і вершника його скинув у море.

22. І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони прийшли в пустелю Шур, і йшли вони три дні пустелею, і не знаходили води.

23. Прийшли в Мару, і не могли пити води в Марі, бо вона була гірка, а тому й назване те [місце] Мара.

24. І заремствував народ на Мойсея, кажучи: Що нам пити?

25. [Мойсей] звернувся до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там [Бог] дав [народові] закон і суд, і там випробував його.

26. І сказав: Якщо ти будеш дослухатися голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне йому, і зважатимеш на заповіді Його, і дотримуватимешся всіх настанов Його, то не наведу на тебе жодної хвороби, котрі Я навів на єгиптян, бо Я – Господь, зцілювач твій.

27. І прийшли у Елім; там [було] дванадцять криниць води і сімдесят фінікових дерев; і розташувалися там табором при воді.

Вихід 16 Голод

1. І рушили з Еліму, і прийшла вся громада синів Ізраїля у пустелю Сін, що між Елімом і поміж Сінаєм, на п'ятнадцятий день другого місяця по виході їхнього із єгипетської землі.

2. І заремствувала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустелі.

3. І сказали їм сини Ізраїля: О, якби ми померли від руки Господньої на землі єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м'ясом, коли ми їли хліб досхочу! Бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усю громаду поморити голодом.

4. І сказав Господь Мойсеєві! Ось, Я дощем нащедрю вам хліб з неба; і нехай народ виходить і збирає щоденно, скільки треба на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за Моїм законом, чи ні.

5. А шостого дня нехай заготують, що принесуть, і буде удвічі супроти того, по скільки збирають в інші дні.

6. І сказали Мойсей та Аарон усій [громаді] синів Ізраїля: Увечері спізнаєте ви, що Господь вивів нас із землі єгипетської,

7. І вранці побачите славу Господню, бо почув Він нарікання ваше на Господа: А що ми таке, що ремствуєте на нас?

8. І сказав Мойсей: [Спізнаєте], коли увечері Господь дасть вам м'яса в харчі, а вранці хліба досхочу; бо Господь почув нарікання ваше, котре ви зчинили супроти Нього: А ми що? Не на нас ремствування ваше, але на Господа.

9. І сказав Мойсей Ааронові: Скажи всій громаді синів Ізраїля: Постаньте перед Господом, бо Він почув нарікання ваше.

10. І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїля, то вони роззирнулися в пустелі, і ось, Слава Господня з'явилася у хмарі.

11. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

12. Я почув ремство синів Ізраїля; скажи їм: Увечері будете їсти м'ясо, а вранці насититеся хлібом, і спізнаєте, що Я Господь, Бог ваш.

13. Увечері налетіли перепілки і вкрили табір, а вранці лежала роса біля табору.

14. Роса врешті щезла, аж ось, на поверхні пустелі [щось] дрібне, круповидне, дрібоньке, мов іній на землі.

15. І побачили сини Ізраїля, і говорили один одному: Що це? Бо не знали, що це таке. І Мойсей сказав їм: Це хліб, котрого Господь дав вам на поживу.

16. Ось що наказав Господь: Збирайте його кожний по стільки, скільки з'їсть, по гомору на душу, за числом душ, скільки у кого в шатрі, збирайте.

17. І вчинили так сини Ізраїля, і зібрали, хто багато, а хто мало.

18. І вимірювали гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, а в того, хто мало, не було нестачі. Кожний зібрав, скільки міг спожити.

19. І сказав їм Мойсей: Ніхто не лишай цього до ранку.

20. Та не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі на ранок; і завелася черва, і воно засмерділося; і розгнівався на них Мойсей.

21. І збирали його вранці, кожний скільки йому з'їсти; коли ж з'являлося сонце, воно тануло.

22. А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомори на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.

23. І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть [сьогодні], а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.

24. І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.

25. І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні; бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі.

26. Шість днів збирайте його; а сьомого дня – субота; не буде його [цього] дня.

27. Але [деякі] з народу вийшли сьомого дня збирати, і не знайшли.

28. І сказав Господь Мойсеєві: Чи довго ви будете ухилятися від виконання заповідей Моїх і законів Моїх?

29. Дивіться, Господь дав вам суботу, а тому Він якраз дає шостого дня хліба на два дні: залишайтеся кожний у себе, ніхто не виходь від місця свого сьомого дня.

30. І спочивав народ сьомого дня.

31. І назвав дім Ізраїля тому [хлібові] ім'я: манна; вона була, наче коріяндрове насіння, біла, а на смак, наче у медівника.

32. І сказав Мойсей: ось, що звелів Господь: Наповніть манною гомора на збереження для ваших поколінь, аби бачили хліб, котрим Я насичував вас у пустелі, коли вивів вас із краю єгипетського.

33. І сказав Мойсей Ааронові: Візьми одну посудину, і поклади до неї повний гомор манни, і постав його перед Господом, на збереження для поколінь ваших.

34. І поставив його Аарон перед Ковчегом свідчення на збереження, як звелів Господь Мойсеєві.

35. Сини Ізраїля їли манну сорок літ, аж доки не прийшли на землю заселену; манну їли вони, доки не прийшли до рубежів землі ханаанської.

36. А гомор є десята частка ефи.

Вихід 17 Спрага.

1. І рушила вся громада синів Ізраїля з пустелі Сін у мандрівку свою, за велінням Господнім, і розташувалися табором у Рефідімі, і не було води напитися народові.

2. І докоряв народ Мойсеєві, і говорили: Дайте нам води погамувати спрагу. І сказав їм Мойсей: Чого ви докоряєте мені? Чого спокушаєте Господа?

3. І спраглий був там народ на воду, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: Нащо ти вивів нас із Єгипту, поморити спрагою нас і дітей наших, і череди наші?

4. Мойсей заволав до Господа, і сказав: Що мені робити з народом оцим? Ще трохи, і заб'ють мене камінням.

5. І сказав Господь Мойсеєві: Пройди перед народом, і візьми з собою [деяких] старшин ізраїльських і посоха твого, котрим ти ударив по воді, візьми в руку твою і йди.

6. Ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти вдариш у скелю, і рине з неї вода, і буде народ пити. І вчинив так Мойсей на очах старшин ізраїльських.

7. І назвав місцю тому ймення: Масса і Мерива з причини докору синів Ізраїля і тому, що вони спокушали Господа, кажучи: Чи є Господь серед нас, чи немає?

8. І прийшов Амалик і воював з ізраїльтянами в Рефідімі.

9. Мойсей сказав Ісусові [Навину]: Вибери нам мужів, і піди, і завдай поразки Амалику; завтра я стану на вершину пагорба, і посох Божий буде в руці моїй.

10. І вчинив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] битися з Амаликом; а Мойсей та Аарон і Хур піднялися на вершину пагорба.

11. І коли Мойсей підносив руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, долав Амалик.

12. Та руки Мойсеєві важчали, і тоді узяли камінь і підклали його під нього, і він присів на ньому. Аарон же і Хур підтримували йо–го, один з одного, а другий з другого [боку]. І були руки піднесені до заходу сонця.

13. І переміг Ісус Амалика і народ його вістрям меча.

14. І сказав Господь Мойсеєві: Напиши це для пам'яті в книжку і навій Ісусові, що Я назовсім зітру пам'ять амаликитян із піднебесної.

15. І спорудив Мойсей жертовника і назвав йому ймення: Єгова Ніссі (Господь – знамено моє).

16. Тому що, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа супроти Амалика із роду в рід.

Вихід 18 Зустріч Мойсея з Їтром; призначення суддів.

1. І почув Їтро, священик Мідіянський, тесть Мойсея, про все, що вчинив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу свого, коли вивів Господь Ізраїля з Єгипту.

2. І взяв Їтро, тесть Мойсеїв, Ціппору, дружину Мойсеєву, яку перед тим повернув,

3. І двох синів її, з котрих одному ймення Ґершом, бо говорив [Мойсей]: Я зайшлий на землі чужій,

4. А другому ймення Еліезер, тому що, [говорив він], Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового.

5. І прийшов Їтро, тесть Мойсеїв, із синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався табором біля Божої гори.

6. І переказав Мойсеєві: Я, тесть твій Їтро, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею.

7. Мойсей вийшов назустріч тестеві своєму, і вклонився, і цілував його, і після взаємного вітання вони зайшли в шатро.

8. І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що вчинив Господь з фараоном і з єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустрілися їм на шляху, і як урятував їх Господь.

9. Їтро радів за всі доброчинства, котрі Господь дарував Ізраїлю, коли звільнив його з руки єгиптян.

10. І сказав Їтро: Благословенний Господь, що визволив вас із руки єгиптян та з руки фараона, котрий визволив народ оцей від влади єгиптян;

11. Нині спізнав я, що Господь найвищий з-поміж усіх богів, у тому, чим вони звеличувалися над [ізраїльтянами].

12. І приніс Їтро, тесть Мойсеїв, усеспалення і пожертви Богові: і прийшов Аарон і всі старшини Ізраїлеві їсти хліб із тестем Мойсеєвим перед Богом.

13. Другого дня присів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мойсеєм з ранку до вечора.

14. І бачив тесть Мойсеїв усе, що він чинить з народом, і сказав: Що це ти вчиняєш із народом? Чому ти сидиш один, а увесь народ стоїть перед тобою цілісінький день?

15. І сказав Мойсей тестеві своєму: Народ приходить до мене просити суду в Бога;

16. Коли станеться у них якась тяжба, вони приходять до мене і, я розсуджую між сторонами, і тлумачу настанови Божі і закони Його.

17. Але тесть Мойсеїв сказав йому: Не добре ти це чиниш.

18. Ти вимучиш себе і народ оцей, котрий з тобою; бо вельми важка для тебе ця справа: Ти один не можеш звершувати її.

19. Отож, прислухайся до слів моїх, я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: Будь для народу посередником перед Богом і повідуй Богові діла [його].

20. Навчай їх настанов і законів [Божих], підказуй їм шлях [його], котрим вони мають простувати, і справи, які вони мають чинити.

21. А ти придивися до людей здібних, які бояться Бога, людей правдивих, таких, що ненавидять зиск, і постав їх над народом тисяцькими, соцькими, півсоцькими та десяцькими.

22. Нехай вони судять народ в усякий час, і про всіляку важливу справу доповідають тобі, а всі дрібні справи розсуджують самі: і буде тобі полегшення, і вони понесуть з тобою ношу.

23. Якщо ти вчиниш так, і Бог звелить тобі, то ти можеш устояти, і увесь народ оцей буде відходити в своє місце з миром.

24. І прислухався Мойсей до поради тестя свого, і вчинив так, як той казав.

25. І вибрав Мойсей з усього Ізраїля здібних людей, і поставив їх старшинами народу, тисяцькими, соцькими, півсоцькими і десяцькими.

26. І судили вони народ у всілякий час; а про справи складні доповідали Мойсеєві, а всі дрібні справи розсуджували самі.

27. І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у свій край.

Вихід 19 Ізраїль біля підніжжя гори Сінай. З'ява Бога Мойсеєві.

1. Третього місяця по виході синів Ізраїля з єгипетської землі, саме в день новомісяччя, прийшли вони у пустелю Сінайську.

2. І рушили вони із Рефідіму, і прийшли в пустелю Сінайську і, розташувалися там табором у пустелі; і розташувався там Ізраїль табором навпроти гори.

3. Мойсей зійшов до Бога на гору, і обізвався до нього Господь з гори, кажучи: Так скажи домові Якова і повідай синам Ізраїля:

4. Ви бачили, що Я вчинив єгиптянам, і як Я носив вас, наче на крилах орлових і приніс вас до Себе.

5. Отож, якщо ви будете дослухатися голосу Мого, і дотримуватися заповіту Мого, то будете Моїм спадком із-поміж усіх народів, бо Моя вся земля.

6. А ви будете у Мене царством священиків і народом святим. Ось слова, які ти скажеш синам Ізраїля.

7. І прийшов Мойсей і скликав старшин народу, і переказав їм усі ці слова, які заповідав йому Господь.

8. І весь народ відповідав одноголосно, кажучи: Усе, що сказав Господь, виконаємо. І передав Мойсей слова народу Господові.

9. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, Я прийду до тебе в густій хмарині, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господові.

10. І сказав Господь Мойсеєві: Піди до народу, і освяти його сьогодні і взавтра, нехай виперуть одяг свій.

11. Аби готовими бути до третього дня; бо третього дня прийде Господь перед очима всього народу на гору Сінай.

12. І проведи для народу риску довкола нього з усіх боків, і скажи: Бережіться сходити на гору і торкатися підніжжя її; усякий, хто доторкнеться гори, скараний буде на смерть.

13. Нехай рука не торкнеться до нього, а нехай заб'ють його камінням, або ж порішать стрілою; чи худоба, а чи людина нехай зрокована буде на смерть. Коли засурмить протяжно сурма, нехай вони підійдуть до гори.

14. І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, і вони випрали свій одяг.

15. І сказав народові: Будьте готові до третього дня; не торкайтеся дружин.

16. Третього дня, вранці, були громи, і блискавиці, і густа хмара над горою; і трубний звук вельми сильний; і затремтів увесь народ, який був у таборі.

17. І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і стали біля підніжжя гори.

18. А гора Сінай вся димувала від того, що Господь зійшов на неї в огні; і підносився від неї дим, як дим з печі, і вся гора дуже тряслася.

19. І звук трубний потужнішав щомиті. Мойсей говорив, а Бог відповідав йому голосом.

20. І ступив Господь на гору Сінай, на вершину гори, і покликав Господь Мойсея на вершину гори і вийшов Мойсей.

21. І сказав Господь Мойсеєві: Зійди, і остережи народ, щоб не поривався до Господа бачити Його, інакше багато з них загинуть.

22. А священики, які наближаються до Господа, мусять освятити себе, щоб не уразив їх Господь.

23. І сказав Мойсей Господові: Не може народ вийти на гору Сінай; тому що Ти остеріг нас, сказавши: Проведи риску довкола гори і освяти її.

24. І Господь сказав йому: Піди, зійди, потім піднімися ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються виходити до Господа, щоб не уразив їх.

25. І зійшов Мойсей до народу, і переказав йому.

Вихід 20 Закони Сінайські

1. І мовив Бог усі слова оці, кажучи:

2. Я Господь, Бог твій, який вивів тебе з єгипетської землі, із дому рабства.

3. Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною.

4. Не роби собі ідола, і жодного зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі.

5. Не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревний, що карає дітей за вину батьків до третього і четвертого покоління, тих, що ненавидять Мене,

6. І Той, який виявляє милість до тисячі поколінь, які люблять Мене і дотримуються Моїх заповідей.

7. Не називай ймення Господа, Бога твого, всує, бо Господь не залишить без покари того, хто називає ймення Його всує.

8. Пам'ятай день суботній, щоб освячувати його.

9. Шість днів працюй, і вчиняй всілякі справи твої.

10. А день сьомий – субота Господові Богові твоєму: не вчиняй цього дня жодної справи ні ти, ні син твій, ні донька твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні худоба твоя, ні захожий, котрий в оселях твоїх,

11. Бо за шість днів утворив Господь небо і землю, і море, і все, що в них; а сьомого дня спочив. Тому благословив Господь день суботній і освятив його.

12. Шануй батька твого і матір твою, щоб тривалі були дні твої на землі, котру Господь, Бог твій, дає тобі.

13. Не убивай.

14. Не чини перелюбу.

15. Не кради.

16. Не свідкуй неправдиво на ближнього твого;

17. Не бажай оселі ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні віслюка його – нічого, що у ближнього твого.

18. Увесь народ завважив громи і полум'я, і звук трубний, і гору, що димувала, і, забачивши те, народ відступив, і зупинився віддалік.

19. І сказали Мойсеєві: Говори ти з нами, а ми будемо слухати, щоб не говорив з нами Бог, бо загинемо.

20. І сказав Мойсей народові: Не бійтеся; Бог прийшов, аби випробувати вас, і щоб страх Його був перед лицями вашими, щоб ви не грішили.

21. І стояв народ віддалік; а Мойсей ступив у морок, де Бог.

22. І сказав Господь Мойсеєві: Отак скажи синам Ізраїля: Ви бачили, як Я з неба говорив вам:

23. Не вчиняйте переді мною богів срібних чи богів золотих, не робіть собі.

24. Споруди Мені жертовника із землі і принось на ньому усеспалення твої, і мирні пожертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всілякому місці, де Я увічню ймення Моє, Я прийду до тебе, і благословлю тебе.

25. А якщо будеш споруджувати Мені жертовника із каміння, то не споруджуй його з тесаного. Бо тільки-но покладеш на нього тесло твоє, то опоганиш його.

26. І не виходь по сходах до жертовника Мого, щоб не відкрилась перед ним голизна твоя.

Вихід 21 Закони про служників; убивство і ушкодження тілесні.

1. А ось закони, котрі ти оголосиш їм:

2. Якщо купиш раба єврея, нехай він працює шість літ, а сьомого нехай вийде на волю без виплати.

3. Якщо він прийшов сам, нехай і вийде сам. А якщо він одружений, то вийде з ним також дружина його.

4. Якщо ж господар його дав йому дружину, і вона народила йому синів, або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один.

5. Та коли раб скаже: " Люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх; не піду на волю",

6. То нехай господар його приведе його перед суддями, і підведе його до дверей чи до одвірка, і проколе йому господар вухо його шилом, і він залишиться служити йому навіки.

7. Якщо хтось продасть доньку свою як рабиню, то вона не може вийти, як виходять раби,

8. Якщо вона не до вподоби господареві своєму, і він не заручить її, нехай дозволить викупити її, а чужому народові продати її не вільний, бо сам знехтував нею.

9. Якщо він заручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок.

10. Якщо ж другу візьме за нього, то її не можна позбавляти харчу, одягу і подружнього співжиття.

11. А якщо він оцих трьох речей не вчинив для неї, нехай вона відійде даром, без викупу.

12. Хто ударить чоловіка так, що той помре, нехай буде скараний на смерть.

13. Але якщо хтось не мав злого наміру, а Бог попустив йому попасти під руки його, то Я призначу у тебе місце, куди податися убивникові.

14. А якщо хтось із наміром умертвить ближнього підступно, то навіть од жертовника Мого бери його на смерть.

15. Хто ударить батька свого, або матір свою, нехай зрокований буде на смерть.

16. Хто украде чоловіка і продасть його, чи знайдуть його у руках його, нехай покараний буде на смерть.

17. Хто лихословить батька свого чи матір свою, нехай покараний буде на смерть.

18. Коли сваряться і один чоловік ударить другого каменем, або кулаком, і той не помре, але змушений буде лягти в ліжко,

19. То, якщо він підведеться і буде виходити з оселі за допомогою палиці, той, хто вдарив його, не підлягатиме смерті; нехай лиш дасть відплату за втрату часу і дасть кошти на лікування його.

20. А якщо хтось ударить раба свого чи рабиню свою палицею, і вони помруть під рукою його, то його треба покарати.

21. Та якщо вони день чи два переживуть, то не варто карати його; бо це його срібло.

22. Коли б'ються люди, і вдарять вагітну жінку, і вона скине дитя, але не матиме іншої шкоди, то взяти з винного пеню, котру вимагатиме чоловік тієї жінки, і він мусить виплатити її згідно з присудом суду.

23. А якщо буде шкода, то віддай душу за душу.

24. Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу.

25. Опік за опік, рану за рану, синяка за синяка.

26. Якщо хтось раба свого ударить в око, чи рабиню свою в око, і пошкодить його, то нехай відпустить їх на волю за око.

27. А якщо хтось виб'є зуба рабові своєму чи рабині своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.

28. Якщо віл заб'є рогами чоловіка чи жінку до смерти, то вола забити камінням, і м'яса його не їсти; а господар вола не має вини.

29. Та, якщо віл був битливий і вчора, і третього дня, і господар знав про те і не остеріг його, а віл убив чоловіка чи жінку, то вола побити камінням, і господаря його зрокувати на смерть.

30. Якщо за нього покладуть викуп, нехай дасть як викуп за душу свою, якого покладуть на нього.

31. Чи сина заб'є рогами, чи доньку заб'є, – за цим же законом чинити з ним.

32. Якщо віл заб'є раба чи рабиню, то господареві їхньому заплатити тридцять шеклів срібла, а вола забити камінням.

33. Якщо хтось розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде до неї віл чи віслюк,

34. То господар ями має заплатити, віддати срібло господареві їхньому, а труп буде його.

35. Якщо чий-небудь віл заб'є до смерти вола у сусіда його, нехай продадуть живого вола, і розподілять навпіл ціну його, також і вбитого нехай розділять навпіл.

36. А якщо відомо було, що віл битливий був учора і третього дня, але господар його не остеріг його, то повинен віддати вола за вола, а вбитий буде його.

Вихід 22 Закони про власність; настанови любови до ближнього.

1. Якщо хтось украде вола чи вівцю, і заколе чи продасть, то п'ять волів віддасть за вола і чотири вівці за вівцю.

2. Якщо хтось застане злодія, який підкопує, і вдарить його так, що той помре, то кров не впаде на нього виною.

3. Та якщо зійшло над ним сонце, то впаде на нього вина за кров. Той, що вкрав, мусить заплатити; а коли нічим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним.

4. Якщо украдене знайдеться у нього в руках живим, чи то віл, чи віслюк, чи вівця, нехай заплатить удвічі.

5. Якщо хтось учинить потраву в полі чи у винограднику, пустивши свою скотину випасати чуже поле, нехай поверне кращим із поля свого і кращим із виноградника свого.

6. Якщо з'явиться вогонь і охопить терен, і спалить копи, або жниво, або поле, то мусить заплатити, хто вчинив цю пожежу.

7. Якщо хтось віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони украдені будуть з дому його, то, якщо упіймають злодія, нехай він заплатить удвічі.

8. А якщо не впіймають злодія, нехай господар дому стане перед судом і присягнеться, що не простягнув руки своєї на власність ближнього свого.

9. Про всіляку річ, яка викликає суперечку, про вола, про віслюка, про вівцю, про одяг, про всіляку річ утрачену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справу обидвох слід довести до суддів. Кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму удвічі.

10. Якщо хтось віддасть ближньому своєму віслюка, чи вола, чи вівцю, чи яку-небудь іншу скотину на збереження; а вона помре, або буде пошкоджена, або вкрадена, так, що ніхто цього не побачить;

11. Клятва перед Господом нехай буде поміж обома в тому, що той, котрий узяв, не простягнув своєї руки на власність ближнього свого; і господар мусить прийняти, а той не буде платити.

12. А якщо вкрадене буде у нього, то мусить заплатити господареві його.