Книга Левіт 7 страница

23. І сказав Йосип народові: Ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю.

24. Коли будуть жнива, давайте п'яту частку фараонові, а чотири частки залишаться вам для посіву ланів, на харчі вам і тим, хто в домах ваших, і на харчування дітям вашим.

25. Вони сказали: Ти врятував нам життя; хай надбаємо милість в очах володаря нашого, і нехай будемо служниками фараонові.

26. І прийняв Йосип закон землі єгипетської, навіть до сього дня: п'яту частку давати фараонові, окрім землі жерців, бо вона не належала цареві.

27. І жив Ізраїль у країні Єгипетській, на землі Ґошен, і володіли нею, і плодилися, і вельми розмножувалися.

28. І жив Яків на землі єгипетській сімнадцять літ; і було днів Якових, років життя його, сто сорок сім літ.

29. І прийшов час Ізраїлеві помирати, і прикликав він сина свого Йосипа, і сказав йому: Якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і [присягнися], що ти виявиш мені милість і правду, і прошу тебе, не поховай мене в Єгипті.

30. Щоб лягти мені з батьками моїми; винесеш мене із Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. [Йосип] сказав: Зроблю за словом твоїм.

31. І сказав: Присягайся мені. І присягнувся йому. І вклонився йому. І вклонився Ізраїль на узголів'я постелі.

Буття 48 Яків благословляє Єфрема і Манасію.

1. Після того Йосипові сказали: Ось, батько твій захворів. І взяв він із собою двох синів своїх: Манасію і Єфрема.

2. Якова звістили, і сказали: Ось син твій, Йосип, іде до тебе. Ізраїль зібрався на силі своїй і сів у постелі.

3. І сказав Яків Йосипові: Бог Всемогутній з'явився мені в Лузі, в краю ханаанськім, і благословив мене.

4. І сказав мені: Ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і виведу з тебе багато народів, і дам землю оцю потомству твоєму після тебе, у вічне володіння.

5. І нині два сини твої, які народилися тобі в країні Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.

6. А діти твої, котрі народяться від тебе після них, будуть твої. Вони під йменням братів своїх будуть йменуватися в їхній спадщині.

7. Коли я йшов із Падану, померла в мене Рахіль на землі ханаанській, на шляху, не доходячи трохи до Ефрати, і я поховав її там на шляху до Ефрати, що [нині] Віфлеєм.

8. І побачив Ізраїль синів Йосипових, і сказав: Хто це?

9. І сказав Йосип батькові своєму: Це сини мої, котрих Бог дав мені тут. [Яків] сказав: Підведи їх до мене, і я благословлю їх.

10. А очі Ізраїлеві пригасли від старості; не міг він бачити [ясно]. [Йосип] підвів їх до нього, і він поцілував їх, і обійняв їх.

11. І сказав Ізраїль Йосипові: Не сподівався я бачити твоє лице; та ось, Бог показав мені й насіння твоє.

12. І відвів їх Йосип від колін його, і вклонився йому обличчям своїм до землі.

13. І взяв Йосип обидвох, Єфрема в праву свою руку проти лівої Ізраїля, а Манасію в ліву проти правої Ізраїля, і підвів до батька.

14. Але Ізраїль простяг руку свою і поклав на голову Єфремові, хоча цей був менший, а ліву – на голову Манасії. З наміром поклав він так руки свої, хоч Манасія був первістком.

15. І благословив Йосипа, і сказав: Бог, перед котрим ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, котрий пасе мене з того часу, як я існую, до сього дня,

16. Ангел, котрий захищає мене від усілякого зла, нехай благословить юнаків оцих; нехай буде на них названо ім'я моє та ім'я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростають вони чисельними посеред землі.

17. І побачив Йосип, що батько його поклав правицю свою на голову Єфрема; і не до вподоби було йому це. І взяв він руку батька свого, аби перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії.

18. І сказав Йосип батькові своєму: Не так, батьку мій; бо це – первісток; поклади на його голову праву руку твою.

19. Але батько його не погодився і сказав: – Знаю, сину мій, знаю, і від нього вийде народ, і він буде великим; але менший його брат буде більший від нього, і від насіння його вийде багато народів.

20. І благословив їх того ж дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, кажучи: Нехай Бог учинить тобі, як Єфремові та Манасії; і він поставив Єфрема перед Манасією.

21. І сказав Ізраїль Йосипові: Ось, я помираю. І Бог буде з вами, і поверне вас на землю батьків ваших.

22. Я даю тобі, найперше перед братами твоїми, одну ділянку, котру я взяв із рук амореїв мечем моїм і луком моїм.

Буття 49 Пророче благословення колін Ізраїлевих і смерть Якова.

1. І прикликав Яків синів своїх, і сказав: Збирайтеся, і я сповіщу вам, що буде з вами в прийдешні дні.

2. Посходьтеся і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.

3. Рувиме, первістку мій! Ти міць моя і першоплід моєї сили, вершина гідности і вершина сили.

4. Але ти нуртував, як вода, то не будеш провідником. Бо ти зійшов на ложе моє, ти осквернив постіль мою і зійшов.

5. Симеон і Левій – брати, знаряддя жорстокості – мечі їхні.

6. У змови їхні хай не входить душа моя, і до зібрання їхнього нехай не єднається слава моя. Тому що в гніві своєму вбили мужа, і з примхи своєї перерізали жили теляти.

7. Проклятий гнів їхній, бо жорстокий, і шал їхній, бо запеклий, то розділю їх в Якові, і розвію їх в Ізраїлі.

8. Юдо! Тебе піднесуть брати твої! Рука твоя на хребті ворогів твоїх; і схиляться перед тобою сини батька твого.

9. Молодий лев Юда від здобичі, син мій, підводиться. Прихилився він, приліг, як лев і як левиця; хто підведе його?

10. Не відійде жезло від Юди і законодавець од стегон його, доки не прийде Миротворець! і Йому покора народів.

11. Він прив'язує до виноградної лозини осля своє, і до лози кращого винограду дитя ослиці своєї. У вині омиває одяг свій, в крові грон – одежу свою.

12. Блискучі очі [його стануть], від вина, і білі зуби, від молока.

13. Завулон при березі морському буде жити, біля пристані кораблів, і межа його до Сидону.

14. Іссахар віслюк міцний, що приліг між двома в'юками.

15. І побачив він, що спокій милий, а земля приємна: і прихилив плечі свої для ярма і став служником данини.

16. Дан буде судити народ свій, як одне із колін Ізраїля.

17. Дан буде змієм на дорозі, гаспидом на шляху, що жалить коня, так що верхівець його упаде назад.

18. Я чекаю Твого спасіння, о Господе!

19. Ґад – юрба буде тіснити його, але він відтрутить її по п'ятах.

20. Від Асира буде щедрий хліб, і він буде постачати царські страви.

21. Нефталим – сарна струнка: він вирікає пречудові вислови.

22. Йосип – паросток плідного [дерева], паросток плідного [дерева] понад джерелом; гілки його розкинулися над стіною.

23. Завдавали гіркоти йому, і стріляли і ворогували супроти нього стрільці;

24. Однак, твердим лишився лук його, і міцні м'язи рук його від рук могутнього [Бога] Якового. Звідти Пастир і Скеля Ізраїлева.

25. Від Бога батька твого, [котрий] хай поможе тобі, і від Всемогутнього, який нехай благословить тебе благословеннями небесними згори, благословеннями безодні, яка лежить унизу, благословеннями сосків і утроби;

26. Благословеннями батька твого, котрі переважають благословення гір одвічних і красу пагорбів споконвічних. Вони будуть на голові Йосиповій і на тім'ї вибраного поміж братами своїми.

27. Веніямин – вовк хижий, вранці буде їсти впольоване, а ввечері ділитиме здобич.

28. Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їхній, і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.

29. І заповідав їм, і сказав їм: Я прилучаюся до народу мого, поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,

30. У печері, котра на полі Махпела, що перед Мамре, на землі ханаанській, котру купив Авраам із полем у Ефрона хеттеянина у власність для похорон.

31. Там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревеку, дружину його; і там поховав я Лію.

32. Це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хетових.

33. І скінчив Яків заповіта синам своїм, і поклав ноги свої на постіль і вмер, і долучився до народу свого.

Буття 50 Похорон Якова

1. Йосип упав до лиця батька свого, і плакав над ним; і цілував його.

2. І звелів Йосип слугам своїм – лікарям бальзамувати батька його; і лікарі забальзамували Ізраїля.

3. І виповнилося йому сорок днів; бо стільки днів відбувалося бальзамування. І оплакували його єгиптяни сімдесят днів.

4. Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосип сказав двірцевим фараона, кажучи: Якщо я надбав милість в очах ваших, то скажіть фараонові так:

5. Батько мій узяв присягу з мене, сказавши: Ось, я помираю; у гробі моєму, якого я викопав собі в землі ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти, і поховати батька мого, і повернутися.

6. І сказав фараон: Іди і поховай батька свого, як він узяв присягу з тебе.

7. І пішов Йосип поховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараонові, старший дому його і усі старшини землі єгипетської.

8. І весь дім Йосипів, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику скотину свою залишив у землі Ґошен.

9. Із ним відбули також колісниці і вершники, так що почет був значний.

10. І дійшли вони до Ґорен-Атаду при Йордані, і плакали там плачем великим і дуже ревним; і вчинив [Йосип] плачі по батькові своєму сім днів.

11. І бачили мешканці землі тієї, ханаанеї, плач у Ґорен-Атаді і сказали: Великий плач цей у єгиптян! А тому й названо [це місце: ] Авел-Міцраїм – плач єгиптян, що при Йордані.

12. І вчинили сини [Якова] з ним, як він заповідав їм.

13. І віднесли його сини його на землю ханаанську і поховали його в печері, на полі Махпела, котру купив Авраам із полем у власність для похорон в Ефрона хеттеянина, перед Мамре.

14. І повернувся Йосип до Єгипту сам і брати його, і всі, хто ходив із ним ховати батька його, після похорону ним батька свого.

15. І побачили брати Йосипові, що помер батько їхній, і сказали: А що, коли Йосип зненавидить нас, і захоче помститися нам за все зло, котрого ми йому завдали?

16. І послали вони сказати Йосипові: Твій батько перед смертю своєю заповідав, кажучи:

17. Отак скажете Йосипові: Прости братам твоїм вину і гріх їхній, оскільки вони вчинили тобі зло. І нині прости вину служників Бога батька твого. Йосип плакав, коли йому це говорили.

18. Прийшли й самі брати його і впали перед ним обличчями до землі, і сказали: Ось, ми служники твої.

19. І сказав Йосип: Не бійтеся; хіба ж я на місці Бога?

20. Ось, ви помислили супроти мене зло; аж Бог обернув це на добро, щоб учинити те, що тепер є; зберегти життя великій кількості людей.

21. Отже, не бійтеся. Я буду харчувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх, і говорив їм доброзичливо.

22. І жив Йосип в Єгипті сам і дім батька його. І прожив Йосип всього сто десять літ.

23. І бачив Йосип дітей у Єфрема до третього покоління, також і сини Махіра, сина Манасії, вродилися на коліна Йосипові.

24. І сказав Йосип братам своїм: Я помираю; але Бог прийде до вас, і виведе із землі цієї на землю, про яку присягався Авраамові, Ісаакові і Якові.

25. І змусив Йосип синів Ізраїлевих присягнутися, кажучи: Бог навідається до вас, і винесете кості мої звідси.

26. І вмер Йосип, маючи сто десять літ і забальзамували його і поклали в труну у Єгипті.

Вихід

Вихід 1 Ізраїль в Єгипті

1. Ось імена синів Ізраїлевих, котрі увійшли до Єгипту з Яковом, увійшли кожний з домом своїм;

2. Рувим, Симон, Левій та Юда,

3. Іссахар, Завулон і Веніямин,

4. Дан і Нефталим, Ґад і Асир.

5. А всіх душ, які вийшли від стегон Якова, було сімдесят, а Йосип був [уже] в Єгипті.

6. І вмер Йосип, і всі брати його, і увесь родовід їхній.

7. А сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і зросли, і зміцніли надзвичайно, і виповнилася ними та земля.

8. І постав у Єгипті новий цар, котрий не знав Йосипа.

9. І сказав народові своєму: Бачите, народ синів Ізраїлевих численніший і сильніший од нас.

10. Перехитрімо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з'єднається із супротивниками, і озброїться супроти нас, і вийде із землі [нашої].

11. І настановили над ними наглядачів робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він спорудив фараонові Пітом і Рамcес, міста для запасів.

12. Та чим більше зазнавав він утисків, тим більше він розмножувався і швидше зростав, так що страхалися синів Ізраїлевих.

13. І тому єгиптяни жорстоко примушували синів Ізраїлевих до роботи.

14. І вчиняли їхнє життя гірким од важкої роботи над глиною та цеглою, і від усілякої роботи у полі, од усілякої роботи, до котрої примушували їх із жорстокістю.

15. Цар єгипетський звелів бабцям-повитухам єврейкам, із котрих ймення одній Шифра, а другій Пуа;

16. І сказав: Коли ви будете пеленати в єврейок, то стежте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його; а якщо донька, то нехай живе.

17. Але повитухи боялися Бога, і не чинили так, як радив їм цар єгипетський; і залишали дітей живими.

18. Цар єгипетський прикликав бабусь-повитух і сказав їм: Для чого ви вчиняєте так, що залишаєте дітей живими?

19. Баби-повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не так, як єгипетські; вони здорові, бо перш, ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують.

20. За це Бог чинив добро повитухам; а народ розмножувався і вельми посилювався,

21. І оскільки повитухи боялися Бога, то Він облаштував доми їхні.

22. Тоді фараон звелів усьому своєму народові, кажучи: Усякого новонародженого [у євреїв] сина кидайте в річку; а всяку доньку залишайте живою.

Вихід 2 Народження Мойсея - рятівника

1. Один чоловік із дому Левіїнового пішов і взяв собі дружину із того ж таки роду.

2. Дружина завагітніла і породила сина, і, побачивши, що він дуже вродливий, переховувала його три місяці.

3. Та, не маючи можливости ховати його, взяла корзинку із тростини, і осмолила її асфальтом та смолою; і, поклавши в неї немовлятко, поставила в хащах тростини при березі ріки.

4. А сестра її стала оддалік і почала спостерігати, що з ним буде.

5. І вийшла дочка фараонова на річку помитися, а служниці її ходили берегом річки. Вона побачила корзину серед тростини, і послала служницю свою взяти її.

6. Відкрила, і побачила немовля; і ось, дитятко плаче; і пожаліла його, і сказала: Це з єврейських дітей.

7. І сказала сестра її доньці фараоновій: Чи не піти мені і не запросити годувальницю до тебе із єврейок, щоб вона вигодувала тобі немовля?

8. Донька фараонова сказала їй: Поклич. Дівчина пішла і прикликала матір немовляти.

9. Донька фараонова сказала їй: Візьми немовля оце і вигодуй його мені; я дам тобі нагороду. Жінка взяла дитину і годувала її.

10. І виріс хлопчик, і вона привела його до фараонової доньки, і він був у неї за сина, і назвала йому ім'я: Мойсей, тому що, казала вона, я з води забрала його.

11. З плином тривалого часу, коли Мойсей виріс, сталося, що він вийшов до братів своїх, [синів Ізраїлевих], і побачив важку роботу їхню, і забачив, що єгиптянин б'є одного єврея з братів його.

12. Глянувши туди й сюди, і, бачачи, що [поблизу немає] нікого, він убив єгиптянина, і сховав його в піску.

13. І вийшов він другого дня, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, що кривдив: Навіщо ти б'єш ближнього свого?

14. А той сказав: Хто настановив тебе старшиною і суддею над нами? Чи не збираєшся ти й мене убити, як убив єгиптянина? Мойсей злякався, і сказав: " Мабуть, довідалися про цю справу".

15. І почув фараон про цю справу, і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від лиця фараона, і зупинився в краю Мідіянськім, і сів біля криниці.

16. У священика мідіянського [було] семеро дочок. Вони прийшли набрати [води], і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого.

17. І прийшли пастухи, і нагнали їх. Тоді підвівся Мойсей і захистив їх, напоївши овець їхніх.

18. І прийшли вони до Реуїла, батька свого, і він сказав: Чого це ви так швидко прийшли нині?

19. Вони сказали: Якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів; і навіть начерпав нам [води], і напоїв овець.

20. Він сказав донькам своїм: Де ж він? Нащо ви його залишили? Покличте його сюди, і нехай він їсть хліб.

21. Мойсеєві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея доньку свою Ціппору.

22. Вона породила сина, і [Мойсей] назвав йому ім'я: Ґершом; тому що, говорив він, я став зайшлим у чужій землі.

23. З плином тривалого часу помер цар єгипетський. І стогнали сини Ізраїлеві од роботи і волали, і лемент через ту роботу долинув до Бога.

24. І почув Бог стогін їхній, і згадав Бог заповіта свого з Авраамом, Ісааком і Яковом.

25. І побачив Бог синів Ізраїлевих, і зглянувся Бог над ними.

Вихід 3 Поклик Мойсея. Палаючий кущ.

1. Мойсей пас овечок Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Якось провів він отару далеко в пустелю, і прийшов до гори Божої Хориву.

2. І з'явився перед ним Ангел Господній у полум'ї вогню із осердя тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає.

3. Мойсей сказав: Піду і подивлюся на цю велику ознаку, чому цей кущ не згорає.

4. Господь побачив, що він іде дивитися, і озвався до нього Бог із осердя куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він одказав: Ось я.

5. І сказав Бог: Не підходь сюди; скинь взуття твоє з ніг твоїх; бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята.

6. І сказав: Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей затулив обличчя своє; тому що боявся глянути на Бога.

7. І сказав Господь: Я побачив страждання народу мого в Єгипті, і почув волання його від наглядачів його. Я знаю скорботи його.

8. І зійшов визволити його від руки єгиптян і вивести його із землі цієї на землю гарну і простору, де тече молоко і мед, на землю ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв.

9. І ось, уже лемент синів Ізраїлевих долинув до Мене і Я бачу гноблення, яким пригноблюють їх єгиптяни.

10. Отож, піди: Я пошлю тебе до фараона; і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих.

11. Мойсей сказав Богові: Хто я, щоб мені йти до фараона і вивести з Єгипту синів ізраїльських?

12. І сказав [Бог]: Я буду з тобою, і ось тобі ознака, що Я послав тебе: Коли ти виведеш народ із Єгипту, ви звершите служіння Богові на оцій горі.

13. І сказав Мойсей Богові: Отож, Я прийду до синів ізраїльських і скажу їм: " Бог батьків ваших послав мене до вас". А вони скажуть мені: " Яке в Нього ймення? Що сказати мені їм? "

14. Бог сказав Мойсеєві: Я є ЄГОВА (Сущий). І сказав: Отак скажи синам Ізраїлевим: Сущий послав мене до вас.

15. І сказав іще Бог Мойсеєві: Отак скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. Ось ймення Моє навіки, і пам'ять про Мене із покоління в покоління.

16. Рушай, збери старшин Ізраїлевих і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, з'явився переді мною, Бог Авраама, Ісаака і Якова, і сказав: Я навідався до вас і [побачив], що коять з вами в Єгипті.

17. І сказав: Я виведу вас від гноблення єгипетського на землю ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв, на землю, де тече молоко і мед.

18. І вони послухають голосу твого, і увійдеш ти і старшини Ізраїлеві до царя єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, покликав нас; отож, відпусти нас в пустелю, на три дні ходи, аби принести там пожертву Господові, Богові нашому.

19. Але Я знаю, що цар єгипетський не дозволить вам піти, якщо [не присилувати] його рукою міцною.

20. І простягну руку Мою, і уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, котрі вчиню посеред нього; і після цього він відпустить вас.

21. І дам народові цьому милість на очах єгиптян; і коли рушите, то підете не з порожніми руками.

22. Кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що мешкає в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу; і ви одягнете ним і синів ваших, і дочок ваших, і пооббираєте єгиптян.

Вихід 4 Мойсей одержує дар чудотворення. Заперечення його. Невіра народу.

1. І відповідав Мойсей і сказав: А якщо вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, і скажуть: " Не з`являвся перед тобою Господь"?

2. І сказав йому Господь: Що оце в руці твоїй? Він відповів: Посох.

3. [Господь] сказав: Кинь його на землю. Він кинув його на землю, і посох перетворився на змія, і Мойсей сахнувся від нього.

4. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простягнув руку свою і взяв його; і він став посохом у руці його.

5. Це для того, аби повірили, що з'явився тобі Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.

6. І ще сказав йому Господь: Поклади руку твою собі в пазуху. Він поклав руку свою собі в пазуху. Витягнув її, і ось, рука його збіліла від прокази, як сніг.

7. [І ще] сказав: Поклади знову руку твою до себе за пазуху.І він поклав руку собі за пазуху. І витягнув її із пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його.

8. Якщо вони не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосові ознаки другої.

9. Якщо ж не повірять навіть двом ознакам і не послухають голосу твого, то візьми води з річки і вилий на суходіл, і вода, взята з річки, стане кров'ю на суходолі.

10. І сказав Мойсей Господові: О, Господе, людина я не красномовна, [і таким був] і вчора, і третього дня; і від того часу, коли Ти почав говорити із служником Твоїм: я невдатний промовець і недорікувато мовлю.

11. Господь сказав: Хто дав уста людині? Хто робить німим, чи глухим, чи зрячим або сліпим? Чи не Я, Господь?

12. Отож, рушай; і Я буду при устах твоїх, і навчу тебе, що тобі говорити.

13. [Мойсей] сказав: Господе! Я благаю, пошли іншого, кого можеш послати.

14. І розгнівався Господь на Мойсея, і Він сказав: Хіба немає в тебе Аарона – брата, левита? Я знаю, що він може говорити, і він вийде назустріч тобі, і, забачивши тебе, зрадіє в серці своєму.

15. Ти будеш йому говорити і вкладати слова в уста його; а Я буду при устах твоїх і при устах його, і буду навчати вас, що вам чинити.

16. І буде він говорити замість тебе до народу. Отож, він буде твоїми устами, а ти будеш йому замість Бога.

17. І посох оцей візьми в руку твою; ним творитимеш знамення.

18. І рушив Мойсей, і повернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Благаю тебе, піду я, і повернуся до братів своїх, котрі у Єгипті; і подивлюся, чи живі вони ще? І сказав Їтро Мойсеєві: Йди з миром.

19. І сказав Господь Мойсеєві у [краю] Мідіянськім: Рушай, повернися до Єгипту; бо вмерли всі, хто шукав життя твого.

20. І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадовив їх на віслюка, і попростував у край єгипетський. І посох Божий Мойсей взяв у руку свою.

21. І сказав Господь Мойсеєві: коли підеш і повернешся до Єгипту, гляди, всі чудеса, які Я доручив тобі, вчини перед фараоном. А Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.

22. І скажи фараонові: Так говорить Господь: Ізраїль [є] син Мій, первісток Мій.

23. Я кажу тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то Я уб'ю сина твого, первістка твого.

24. По дорозі, при ночівлі, сталося, що зустрів його Господь, і хотів умертвити його.

25. Тоді Ціппора, взявши кам'яного ножа, обрізала крайню плоть сина свого, і, кинувши під ноги йому, сказала: Ти наречений крови у мене.

26. І відійшов од нього [Господь]. Тоді сказала вона: Наречений крови – через обрізання.

27. І Господь сказав Ааронові: Рушай назустріч Мойсеєві в пустелі. І він рушив, і зустрівся з ним при горі Божій, і поцілував його.

28. І переказав Мойсей Ааронові усі слова Господа, котрий його послав, і всі ознаки, котрі Він заповідав.

29. І рушили Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старшин синів Ізраїлевих.

30. І переказав Аарон усі слова, котрі говорив Господь Мойсеєві, і вчинив [Мойсей] ознаки перед очима народу.

31. І повірив народ. І, прочувши, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їхні, нахилили вони голови свої, і стали вони на коліна і вклонилися.

Вихід 5 Суперечка з фараоном.

1. Потому Мойсей та Аарон прийшли до фараона і сказали: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.

2. Але фараон відповів: Хто такий Господь, щоб я послухав голосу його [і] відпустив Ізраїля? Я не знаю Господа, і Ізраїля не відпущу.

3. Вони сказали: Бог євреїв прикликав нас, ми благаємо тебе відпусти нас у пустелю на три дні шляху, принести пожертву Господові, Богові нашому, щоб він не уразив нас болячками або мечем.

4. І сказав їм цар єгипетський: Для чого ви, Мойсей та Аарон, відволікаєте народ від роботи його? Ідіть на свою роботу.

5. І сказав фараон: Ось, народ на землі цій численний; і ви відволікаєте його від робіт його.

6. І того ж дня фараон звелів наглядачам над народом і наглядачам над ними, кажучи:

7. Не давайте вже народові соломи для виготовлення цегли, як учора і третього дня. Нехай вони самі ходять і збирають собі солому.

8. А цегли нехай виготовляють стільки ж, як учора і третього дня, і не зменшуйте; вони ліниві, тому кричать: " Ходімо, принесемо пожертву Богові нашому".

9. Дайте їм більше роботи, щоб вони працювали, і не займалися марними розмовами.

10. І вийшли наглядачі його, і сказали народові: Так говорить фараон: Не даю вам соломи.

11. Самі йдіть, беріть собі солому, де знайдете. А від роботи вашої нічого не зменшується.

12. І кинувся народ по всій землі єгипетській, збирати жниво, замість соломи.

13. А наглядачі присилували, кажучи: Виконуйте роботу свою кожного дня, як і тоді, коли була у [вас] солома.

14. А наглядачів із синів Ізраїлевих, котрих настановили над ними служники фараонові, били, кажучи: Чому ви учора і сьогодні не виготовляєте належного числа цеглин, як було до сих пір?

15. І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих, і поскаржилися фараонові, кажучи: Для чого ти чиниш так із служниками твоїми?

16. Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу, кажуть нам, виготовляйте. І ось, рабів твоїх б'ють; це гріх твого власного народу.

17. Але він сказав: Ліниві ви, ледачі; тому й кажете: " Ходімо, принесемо пожертву Господові".

18. Повертайтеся і працюйте. Соломи не дадуть вам; а належну кількість цегли виготовляйте.

19. І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: " Не зменшуй кількости цеглин, як [належить] кожного дня".

20. І коли вони вийшли од фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, наджидаючи їх.

21. І сказали їм: Нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і служників його, і дали їм меча в руки, щоб убити нас.

22. І звернувся Мойсей до Господа, і сказав: Господе! Для чого Ти піддав народ сей такому випробуванню, для чого послав мене?

23. Тому що з того часу, як я прийшов до фараона і почав говорити йменням Твоїм, він почав знущатися з народу цього; а визволити Твого народу Ти не визволив.

Вихід 6 Відповідь Господа на перше прохання Мойсея

1. І сказав Господь Мойсеєві: Тепер ти побачиш, що Я вчиню фараонові; під дією руки міцної він відпустить їх, під дією руки міцної навіть вижене їх із землі своєї.

2. І говорив Бог Мойсеєві, і сказав йому: Я – Господь,

3. З'являвся Я Авраамові, Ісаакові і Якові з [йменням]: " Бог всемогутній; та з іменням Моїм: Господь " не відкрився їм.

4. І Я уклав заповіта Мого з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю мандрування їхнього, в котрій вони були чужинцями.

5. І Я почув волання синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві, і згадав заповіта Мого.

6. Тож скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас із ярма єгиптян, і визволю вас із рабства їхнього, і врятую вас рукою простертою і судами великими.

7. І візьму вас собі за народ і буду вам Богом, і ви побачите, що Я – Господь, Бог ваш, котрий вивів вас з-під ярма єгипетського.

8. І введу вас на ту землю, яку Я, піднісши руку Мою, [присягався] віддати Авраамові, Ісаакові і Якові, і дам вам її у спадок, Я Господь.

9. Мойсей переказав ці слова синам Ізраїлевим, але вони не послухали Мойсея через легкодухість в душі і каторжну роботу.

10. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

11. Увійди, скажи фараонові, цареві єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із краю свого.

12. І сказав Мойсей перед Господом, кажучи: Ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; яким чином послухає мене фараон? А я ж невдатний промовець.

13. І говорив Господь Мойсеєві і Ааронові, і давав їм настанови для синів Ізраїлевих і для фараона, щоб вивести синів Ізраїлевих із краю єгипетського.

14. Ось старшини поколінь їхніх: сини Рувима, первістка Ізраїля: Ханох, Паллу, Хецрон і Кармі: це родини Рувимові.

15. Сини Симеона: Ємуїл, Ямин, Огад, Яхін, Цохар і Саул, син ханаанки: це родина Симеона.

16. Ось імена синів Левія за поколіннями їхніми: Ґершон, Кегат, Мерарі. А літ життя Левія було сто тридцять сім.

17. Сини Ґершона: Лівні і Шім'ї з родинами їхніми.