Книга Рут

РУТ1

1. За тих днів, коли правили судді, стався у країні голод. І пішов один чоловік з Віфлеєму Юдиного, зі своєю дружиною і двома синами, жити на полях моавських.

2. Ім'я того чоловіка було Елімелех, а ймення жінки його Ноомі; і ймення двох синів його – Махлон і Кілйон єфремляни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на поля моавські і залишилися там.

3. І помер Елімелех, чоловік Ноомі і залишилася вона з двома синами своїми.

4. Вони взяли собі дружин з моавитянок: – ім'я однієї Орпа, а ім'я другої Рут; і мешкали там близько десяти літ.

5. Але потім повмирали й обидва сини її, Махлон і Кілйон, і залишилася та жінка після обидвох синів своїх і після чоловіка свого.

6. І підвелася вона з невістками, і пішла назад з моавського краю; бо почула на полях моавських, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліба.

7. І вийшла вона з того місця, в котрому жила, і обидві невістки її з нею. Коли пішли вони по дорозі, вертаючись до краю Юдиного,

8. Ноомі сказала невісткам своїм: ходіть, повертайтеся кожна у дім своєї матері. Господь учинить вам добре, як ви учинили з померлими та зі мною.

9. І дасть вам Господь, щоб ви знайшли спокій кожна в домі свого чоловіка. І поцілувала їх. Але вони зчинили голосний плач,

10. І сказали: Ні, ми повернемося з тобою до народу твого.

11. Але Ноомі сказала: Поверніться, доні мої; Нащо вам іти зі мною? Хіба є ще в мене сини в моїм лоні, котрі стали б вашими чоловіками?

12. Поверніться, доні мої, ходіть своїм шляхом; бо я вже стара, щоб за чоловіком бути. Та якби й сказала: Є мені ще надія, і навіть, якби я оцю ніч була з чоловіком і потім народила синів, –

13. То чи можна вам чекати, доки вони виросли б? Чи можна вам не поспішати і не виходити заміж? Ні, донечки мої, я вельми опікуюся вами, бо рука Господня вийшла супроти мене.

14. Вони зчинили ґвалт і знову заридали. І Орпа поцілувала свекруху [на прощання], а Рут пригорнулася до неї.

15. І сказала Ноомі Рут: Ось, братова твоя повернулася до народу свого та богів своїх, – повернися й ти за братовою своєю.

16. Але Рут сказала: Не присилуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти будеш мешкати, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом і твій Бог моїм Богом.

17. І де ти помреш, там і я помру і похована буду. Нехай те і те вчинить мені Господь, і ще більше вчинить: тільки смерть розлучить мене з тобою.

18. [Ноомі], переконавшися, що вона (невістка) твердо вирішила йти за нею, перестала умовляти її.

19. І йшли вони обидві, доки не прийшли до Віфлеєму. Коли прийшли вони до Віфлеєму, ціле місто зворохобилося через них, і говорили: Чи це Ноомі?

20. Вона сказала їм: Не називайте мене Ноомі, а називайте мене Мара, бо Вседержитель послав мені велику гіркоту.

21. Я вийшла звідси уповні, а повернув мене Господь з порожніми руками. Нащо називати мене Ноомі, коли Господь примусив мене страждати, і Всемогутній послав мені нещастя.

22. І повернулася Ноомі, і з нею невістка її Рут моавитянка, що прийшла з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.

РУТ2

1. У Ноомі був родич по чоловікові її, чоловік вельми відомий, з Елімелехового роду, на ім'я Боаз.

2. І сказала Рут моавитянка до Ноомі: Дозволь мені піти в поле збирати колоски в того, в кого знайду милість. А вона сказала їй: Іди, моя доню.

3. Вона пішла, і прийшла і визбирувала в полі [колоски] після женців. І сталося, що та ділянка поля належала Боазові, що з Елімелехового роду.

4. Аж прийшов з Віфлеєму Боаз, і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали: Нехай благословить тебе Господь!

5. І сказав Боаз служникові своєму, що наглядав за женцями: Чия це молода жінка?

6. Служник, що наглядав за женцями, відповідав і сказав: Ця молода жінка – моавитянка, яка прийшла з Ноомі з моавських країв.

7. Вона сказала: Я благаю вас, дозвольте мені підбирати і збирати поміж снопами позаду женців; і прийшла, і була [тут] з самого ранку до цього часу; так що вона трохи спізнилася додому.

8. І сказав Боаз до Рут: Послухай, доню моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідсіля, але будь тут з моїми служницями.

9. Нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними. Ось, я наказав слугам моїм не займати тебе. Коли відчуєш спрагу, йди до посудин і пий, звідки черпають служники мої.

10. Вона впала на обличчя своє і поклонилася до землі, і сказала йому: Яким чином знайшла я милість в очах твоїх, що ти приймаєш мене, хоч я чужинка?

11. Боаз відповідав і сказав їй: Мені оповіли про все, що ти вчинила для свекрухи своєї по смерті чоловіка твого, що ти залишила батька твого, що ти залишила матір твою, і твою батьківщину, і прийшла до народу, котрого ти не знала учора і третього дня.

12. Господь відплатить за добродіяння твоє, і буде нагорода твоя уповні від Господа, Бога Ізраїлевого, під чиї крила ти прийшла з довірою.

13. Вона сказала: Дозволь мені знайти милість перед очима твоїми, мій господарю! Ти заспокоїв мене і говорив [приязно] серцю служниці твоєї, хоч я не варта жодної із служниць твоїх.

14. І сказав їй Боаз: Обідня пора; підійди сюди і споживай хліб і замочуй у квасі шматок свій. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба і вона споживала, наїлася і ще залишилося.

15. І підвелася, щоб збирати (колоски). Боаз наказав слугам своїм, сказавши: Нехай збирає вона також поміж снопами, і не кривдіть її.

16. А також від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає, і не лайте її.

17. Отак підбирала вона в полі до вечора, і вимолотила зібране, і було близько ефи ячменю.

18. Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона назбирала. І дістала Рут їй те, що залишила, обідаючи сама.

19. І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де працювала? Нехай буде благословенний, що прийняв тебе! [Рут] сказала свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: Чоловікові тому, в котрого я сьогодні працювала, ім'я Боаз.

20. І сказала Ноомі невістці своїй: Благословенний він од Господа за те, що не залишив без милости своєї ні живих, ані померлих! І сказала їй Ноомі: Чоловік цей близький нам; він із наших родичів.

21. Рут моавитянка сказала їй: Він навіть сказав мені: Будь з моїми служниками, аж доки скінчать вони жнива мої.

22. І сказала Ноомі невістці своїй, Рут: Добре, доню моя, що ти будеш ходити зі служниками його, щоб не ображали тебе [чоловіки] на іншому полі.

23. Так була вона із служницями Боазовими і визбирувала [колоски], аж доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і мешкала у свекрухи своєї.

РУТ3

1. І сказала їй Ноомі, свекруха її: Доню моя, чи не пошукати тобі притулку, щоб тобі добре було?

2. Ось, Боаз, зі служницями котрого ти була, родич наш. Він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.

3. То вмийся, намастися, одягни на себе [кращу] одежу свою і рушай на тік; але не показуйся йому, доки він не скінчить їсти й пити.

4. А коли він ляже спати, то зауваж те місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш приніжжя його і ляжеш, а він скаже, що тобі робити.

5. [Рут] сказала їй: Учиню все, що ти сказала мені.

6. І пішла та тік, і вчинила все так, як наказала їй свекруха її.

7. Боаз наївся і напився, і звеселилося серце його, і пішов та й ліг спати біля копиці. І вона прийшла тихесенько і відкрила його приніжжя й лягла.

8. А опівночі він здригнувся, підвівся, аж ось, біля ніг його жінка лежить.

9. І сказав [їй Боаз: ] Хто ти? Вона відказала: Я Рут, служниця твоя; простягни крило твоє на служницю твою, бо ти родич.

10. [Боаз] сказав: Благословенна ти від Господа, доню моя! Оце твоє останнє добродіяння учинила ти ще краще попереднього, що ти не пішла шукати юнаків – ані бідних, ані багатих.

11. А тепер, доню, не бійся! Я вчиню тобі все, що ти сказала; бо все місто народу мого знає, що ти жінка доброчинна.

12. І хоч це правда, що я родич; але є ще родич ближчий, аніж я.

13. Переночуй цю ніч, а завтра, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму, живий Господь! Спи до ранку.

14. І спала вона біля ніг його до ранку, і підвелася, перш, ніж могли розпізнати одне одного. І сказав Боаз: Нехай не знають, що жінка приходила на тік.

15. І сказав їй: Принеси покривало, що було на тобі, і тримай його. Вона тримала [за краї], і він відміряв шість мір ячменю, і завдав їй, і вона пішла до міста.

16. А [Рут] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: А що, доню моя? Вона переказала їй все, що вчинив їй чоловік той.

17. І сказала [їй]: Оці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: Не повертайся до свекрухи своєї впорожні.

18. Та сказала: Зачекай, доню моя, чим скінчиться оця справа; бо чоловік цей не матиме спокою, не скінчивши сьогодні справи.

РУТ4

1. А Боаз вийшов до брами і сидів там. І ось, проходить мимо родич, про котрого Боаз говорив. І сказав йому Боаз: Зайди-но сюди, і сядь отут! І зайшов той, і сів.

2. [Боаз] запросив десять чоловіків старшин міста – і сказав: Присядьте отут! І вони присіли.

3. І сказав [Боаз] родичеві: Ноомі, яка повернулася з моавських піль, продає частину поля, котре належить братові нашому Елімелехові.

4. Я поклав донести до вух твоїх і сказати: Купи при тих, що сидять отут, та при старшинах народу мого. Якщо хочеш викупити, викупляй; а якщо не хочеш викупляти, скажи мені, і я буду знати; бо, окрім тебе, нема кому викупити, а по тобі я. Той сказав: Я викупляю.

5. Боаз сказав: Коли ти купиш поле у Ноомі, то маєш купити і в Рут моавитянки, дружини померлого, і мусиш взяти її заміж, щоб поновити ім'я померлого на його спадкові.

6. І сказав той родич: Не можу я взяти її собі, щоб не пошкодити своєму спадкові; прийми її ти, бо я не можу прийняти.

7. Передніше такий був [звичай] в Ізраїля при викупі і при обміні для підтвердження якоїсь справи: один скидав сандалію свою і давав своєму ближньому; і це було свідоцтвом серед Ізраїля.

8. І сказав той родич Боазові: Купи собі. І скинув сандалію свою.

9. І сказав Боаз старшинам і всьому народові: Ви тепер свідки тому, що я купляю з руки Ноомі все Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове;

10. Також і Рут моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб зберегти ім'я померлого на спадкові його, аби не щезло ім'я померлого між братами його та з брами місця цього; ви сьогодні свідки тому.

11. І сказав увесь народ, котрий був біля брами, і старшини: Ми свідки, нехай учинить Господь жінку, що входить у дім твій, мов Рахіль і як Лію, котрі обидві облаштували дім Ізраїлів. І надбай багатства у Єфраті, і нехай славиться ім'я твоє у Віфлеємі.

12. І нехай буде дім твій, як дім Переца, котрого народила Тамар Юді, від того насіння, котре дасть тобі Господь від ції молодої жінки.

13. І взяв Боаз Рут, і вона стала дружиною його. І увійшов він до неї, і Господь дав їй завагітніти, і вона породила сина.

14. І говорили жінки Ноомі: Благословенний Господь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця. І нехай буде славним ім'я його серед Ізраїля!

15. Він буде тобі втіхою для душі і годувальником у старості, бо його породила твоя невістка, що любить тебе, котра для тебе краща за сімох синів.

16. І взяла Ноомі дитя те, і носила його в обіймах своїх, і була йому за няньку.

17. Сусідки назвали ім'я йому, і говорили: У Ноомі народився син, і назвали ім'я йому: Овед він батько Єссея, Давидового батька.

18. І ось рід Переца: Перец породив Гецрона,

19. А Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава,

20. А Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона;

21. А Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа;

22. А Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида.