Книга Повторення Закону 5 страница

9. І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левієвим, які носили Ковчега заповіту Господнього, і всім старшинам [синів] Ізраїля.

10. І заповідав їм Мойсей, і сказав: Після семи років, у рік відпущення, на свято шатрів,

11. Коли увесь Ізраїль прийде і з'явиться перед Господом, Богом твоїм, на місце, котре вибере [Господь], читай сей закон перед усім Ізраїлем, уголос перед ним.

12. Збери народ, мужів і жінок, і дітей, і захожих твоїх, котрі будуть при брамах твоїх, щоб вони слухали і навчалися, і щоб боялися Господа, Бога вашого, і прагнули виконувати всі слова закону цього.

13. І сини їхні, котрі не знають [його], почують і навчаться боятися Господа, Бога вашого, у всі дні, аж доки ви будете жити на землі, в котру ви переходите за Йордан, аби посісти її.

14. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, дні твої наблизилися до смерти; приклич Ісуса, і станьте біля скинії зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшов Мойсей та Ісус, і стали біля скинії зібрання.

15. І з'явився Господь у скинії, у стовпі хмаровому, і став той стовп хмаровий біля входу скинії.

16. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, ти заснеш з батьками твоїми, і повстане народ сей і піде блудодіяти слідом за чужими богами тієї землі, на котру він прийде, і залишать Мене, і порушить заповіта Мого, котрого Я склав із ним.

17. І спалахне гнів Мій на нього того ж дня, і Я залишу їх і сховаю обличчя від них, і він винищений буде, і впадуть на нього численні лиха і скорботи, і скаже він того дня: Чи не тому запопало мене лихо, що немає Бога мого осередь мене?

18. І Я справді приховаю обличчя Моє [від нього] того дня за всі беззаконня його, котрі він учинить, навернувшися до інших богів.

19. Отож, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи [співати] її синів Ізраїля, і вклади в уста їхні, аби ця пісня була Мені свідченням на синів Ізраїля.

20. Бо Я введу їх на землю, як Я присягався батькам їхнім, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти досхочу, і погладшають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене дратуватимуть, і порушать Заповіта Мого.

21. І коли впадуть на них численні лиха і скорботи, тоді пісня ця буде супроти них свідченням, бо вона не вийде з уст потомства їхнього. Я знаю їхні заміри, котрі вони мають нині, передніше, аніж Я ввів їх на землю, про яку я присягався.

22. І написав Мойсей пісню цю того дня, і навчив неї синів Ізраїля.

23. І заповідав Господь Ісусові, синові Навиновому, і сказав [йому]: Будь несхитним і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїля на землю, про яку Я присягався їм, і Я буду з тобою.

24. Коли Мойсей вписав у книжку всі слова закону цього до кінця,

25. Тоді Мойсей наказав левитам, які носили Ковчега заповіту Господнього, і сказав:

26. Візьміть оцю книжку закону, і покладіть її праворуч Ковчега Заповіту Господа, Бога вашого, і вона там буде свідченням супроти тебе.

27. Бо я знаю упертість твою і тверду шию твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви запеклі перед Господом, а тим паче по смерті моїй!

28. Зберіть до мене всіх старшин колін ваших і старшин ваших, і я скажу вголос перед ними слова оці, і прикличу для свідчення супроти них небо і землю.

29. Бо я знаю, що по смерті моїй ви розбеститеся до решти і відхилитеся од шляху, котрий я заповідав вам, і з плином часу впадуть на вас лиха за те, що ви будете чинити зле перед очима Господа, дратуючи Його ділами рук своїх.

30. І вирік Мойсей уголос перед усім зібранням Ізраїльтян слова пісні цієї до кінця.

Повт. Закону 32

1. Дослухайся, небо, я буду говорити; і дослухайся, земле, до слова уст моїх.

2. Злине, як дощ, учення моє, мов роса, мова моя, як дрібний дощик на зело, як злива на траву.

3. Тому що ймення Господа прославляю; Вшануйте величчю Бога нашого.

4. Він є Скеля, досконалі діяння Його, і всі шляхи Його праведні. Бог вірний, і немає неправди [в Ньому; ] Він праведний та істинний.

5. Але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми вадами, покоління примхливе і розбещене.

6. Чи цим віддячуєте ви Господові, народе недолугий і немудрий? Чи не Він Батько твій, [Котрий] учинив тебе, утворив тебе, і влаштував тебе?

7. Пригадай дні старожитні, помисли про роки попередніх родів; запитай батька свого, і він звістить тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.

8. Коли Всевишній наділяв спадком народи і розселяв синів Адамових, тоді позначив рубежі народів за числом синів Ізраїля.

9. Бо частка Господа – народ Його; Яків – наділ спадку Його.

10. Він знайшов його в пустелі, у степу печальному і дикому; огороджував його, доглядав його, беріг його, як зіницю ока Свого.

11. Як орел опікується гніздом своїм, ширяє над пташенятами своїми, розпросторює крила свої, підхоплює їх і носить їх на крилах своїх;

12. Так Господь один водив його, і не було з ним чужого бога.

13. Він підніс його на високу місцину, щоб він міг насичуватися витворами землі, і Він витворив для нього мед із каменя і єлей із твердої скелі,

14. Маслом коров'ячим і молоком овечим, і лоєм ягнят, і баранів башанських, і козлів, і густою пшеницею, і ти пив вино, чисту кров ягід виноградних.

15. І розповнювався Ізраїль, і став упертим; став огрядним, гладким і тлустим; і тоді залишив він Бога, що утворив його, і злегковажив Скелею спасіння свого.

16. Чужими [божками] вони дратували Його, і мерзотами спричинили гнів Його.

17. Приносили пожертви демонам, а не Богові, божкам, котрих вони не знали, нових божків, [котрі] прийшли від сусідів і котрих не жахалися батьки ваші.

18. А Скелю, яка породила тебе, ти забув, і не пам'ятав Бога, який утворив тебе.

19. Господь побачив це, і зненавидів їх за те, що дратували, і відкинув синів Своїх і дочок Своїх.

20. І сказав: Приховаю обличчя Моє від них, [і] побачу, яким буде кінець їхній: бо вони рід розбещений, діти, котрі не мають вірности.

21. Вони спричинили Мою ревність не богом, ідолами своїми завдали Мені прикрости, а Я збуджу їхні ревнощі не народом, я роздратую їх людом безтямним.

22. Бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, пече до аду найглибшого, і пожере землю і вирощене нею, і спопелить підніжжя гір.

23. Простягну на них нещастя і використаю на них стріли Мої.

24. [Будуть] виснажені голодом, понищені лихоманкою, і лихою пошестю; і пошлю на них зуби звірів, і отруту гадів землі.

25. Надворі буде вбивати їх меч, а в домах – жах – і юнака, і юнку, і грудне немовля, і посивілого чоловіка.

26. Я сказав би: Розпорошу їх, і зітру з-поміж людей пам'ять про них.

27. Але відклав це заради ворожого гніву, щоб вороги його не запишалися і не сказали: Наша рука висока, і не Господь утворив усе це.

28. Бо вони народ, який знетямився, і не має в них жодного глузду.

29. О, якби вони поміркували, зрозуміли це, затямили, що з ними станеться насамкінець!

30. Як може один переслідувати тисячу, а двоє проганяти десять тисяч, якби Скеля їхня не видала їх, і Господь не віддав їх!

31. Бо скеля їхня не така, як наша Скеля; самі вороги свідки тому.

32. Бо виноград їхній від виноградної лози содомської і з ланів гоморських; ягоди їхні ягоди отрутні, грона їхні гіркі.

33. Вино їхнє – отрута драконів, і згубна трава зміїна.

34. Чи не приховане все це у Мене? Чи не під печаткою у скарбницях Моїх?

35. У Мене помста і відплата, в належний час захитається нога їхня; бо вельми близький день загибелі їхньої; невдовзі настане приготовлене для них.

36. Але Господь буде судити народ Свій, і над служниками Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що сила їхня виснажилася, і не стало вже ні невільника, ані вільного.

37. Тоді скаже [Господь]; де божки їхні, скеля, на котру вони сподівалися,

38. Котрі їли лій пожертв їхніх [і] пили поливне приношення їхнє? Нехай вони постануть і допоможуть вам притулком!

39. Бачите нині, що це Я, Я – і немає Бога, окрім Мене: Я умертвляю і оживляю, Я уражаю і Я уздоровлюю; і ніхто не визволить від руки Моєї.

40. Я підношу до небес руку Мою і говорю: Живу Я повіки!

41. Якщо загострю осяйного меча Свого, і рука Моя тримає суд, то помщуся ворогам Моїм, і ненависникам Моїм відплачу.

42. Напою стріли Мої кров'ю, і меч Мій насититься плоттю, кров'ю забитих і бранців, починаючи зі старшин ворога.

43. Радійте, погани, з народом Його; бо Він помститься за кров служників своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, і помилує землю Свою, [і] народ Свій.

44. І прийшов Мойсей [до народу] і вирік усі слова пісні цієї вголос перед народом, він та Ісус, Навинів син.

45. Коли Мойсей вирік усі слова оці всьому Ізраїлеві,

46. Тоді сказав їм: Покладіть на серце ваше всі заповіді, котрі я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони прагнули виконувати всі настанови закону цього.

47. Бо це для вас не є річ порожня, але це є життя ваше, і через цю річ ви продовжите жити на тій землі, на котру ви йдете через Йордан, аби посісти її.

48. І говорив Господь Мойсеєві того ж дня, і сказав:

49. Зійди на цю гору Аварім, на гору Нево, котра на землі моавській, навпроти Єрихону, і подивися на землю ханаанську, котру Я даю у спадок синам Ізраїля.

50. І помри на горі, на котру ти зійдеш, і прилучишся до народу свого, як помер Аарон, брат твій, на горі Гор, і прилучився до народу свого.

51. За те, що ви згрішили супроти Мене серед синів Ізраїля при водах Меріви у Кадеші, в пустелі Сін, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїля,

52. [Перед собою] ти побачиш землю, але не увійдеш туди, на землю, котру Я даю синам Ізраїля.

Повт. Закону 33

1. Ось благословення, котрим Мойсей, чоловік Божий, благословив синів Ізраїля перед смертю своєю;

2. Він сказав: Господь прийшов од Сінаю, відкрився їм від Сеїру, засяяв од гори Парану, і йшов із тисячами святих; праворуч Нього вогонь закону.

3. Справді Він любить народ [Свій], всі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, кожний, щоб прийняти слова Твої.

4. Закон дав нам Мойсей, спадок громаді Якова.

5. І він був царем Ізраїля, коли збиралися старшини народу разом із колінами Ізраїля.

6. Нехай живе Рувим, хай же не вмирає, і нехай [не] буде малим числом.

7. А ось благословення на Юду, і сказав так: Почуй, Господе, голос Юди, і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, а Ти будеш помічником супроти ворогів його.

8. І про Левія сказав: Туммім Твій і Урім Твій на святому мужі Твоєму, котрого Ти перевірив у Массі, з котрим Ти мав зіткнення біля води Меріви.

9. Котрий говорив про батька свого і матір свою: Я довго не бачив їх, і братів своїх не знає, і синів своїх не відає. Тому що вони слова Твої пильнують, і заповіта Твого дотримуються.

10. Навчають законів Твоїх Якова і Закону твого Ізраїля, приносять кадіння перед обличчя Твоє і всеспалення пожертви уповні на жертовник Твій.

11. Благослови, Господе, силу його, і справі рук його сприяй, поламай стегна тим, що повстають супроти нього і ненавидять його, щоб вони не могли піднятися знову.

12. Про Веніямина сказав: Улюблений Господом мешкає у Нього безпечно, [Бог] сприяє йому щодня, і він буде жити між раменами Його.

13. Про Йосипа сказав: Нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і [дарами] безодні, що лежить унизу,

14. Жаданими плодами від сонця і бажаними витворами місяця,

15. Пречудовими витворами гір старожитніх і жаданими дарами пагорбів вічних.

16. І жаданими дарами землі і того, що виповнює її. Благословення Того, що з'явився у терновім кущі, нехай прийде на голову Йосипа і на тім'я найкращого з братів своїх.

17. Велич його, мов першовродженого бика, і роги його, як роги буйвола; ними уразить він народи всі до краю землі: це тисячі й тисячі Єфремові і тисячі й тисячі Манасіїні.

18. Про Завулона сказав: Радій Завулоне, на шляхах твоїх, та Іссахаре, в шатрах твоїх.

19. Скликають вони народ на гору, там приносять пожертви праведности, бо вони споживають багатство моря і скарби, утаємничені в піску.

20. Про Ґада сказав: Благословенний, хто розпросторює Ґада. Він живе, як лев, і трощить також рамено з вінцем голови.

21. Він вибрав собі початок [землі], там пошанований спадком від законодавця, і прийшов із старшинами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем.

22. Про Дана сказав: Дан молодий лев, котрий вибігає з Башану.

23. Про Нефталима сказав: Нефталим виповнений прихильністю і виповнений благословенням Господа; море і полудень у спадщині [його].

24. Про Асира сказав: Благословенний поміж синами Асир, він буде найбільшим із синів, улюбленцем братів своїх і занурить в єлей ногу свою.

25. Залізо і мідь – то засови твої; а сила твоя – як усі дні твої.

26. Немає схожого на Бога Ізраїля, котрий по небесах прилинув на поміч тобі, і у величі Своїй на хмарах.

27. Притулок [твій] – Бог вічний, і [ти] під раменами вічними. Він прожене ворогів від тебе, і скаже: Винищуй!

28. Ізраїль тоді буде жити безпечно, один; джерело Якова на землі, щедрій хлібом та вином, де з неба скрапує роса.

29. Блаженний ти, Ізраїлю! Хто схожий на тебе, народе, котрого охороняє Господь, котрий є щит допомоги, і меч слави твоєї? Вороги твої [лукаво] колінкують перед тобою, і ти наступаєш на шию їхню.

Повт. Закону 34

1. І зійшов Мойсей з рівнин Моавських на гору Нево, на верховину Пісґі, що навпроти Єрихону, і показав йому Господь всю землю Ґілеад до самого Дана,

2. І всю [землю] Нефталимову, і [всю] землю Єфремову і Манасіїну, і всю землю Юдину, навіть до самого західного моря,

3. І південну країну, і рівнину долини Єрихону, місто Пальм, до Цоару.

4. І сказав йому Господь: Ось, земля про яку Я присягався Авраамові, Ісаакові і Якові, говорячи: Насінню твоєму дам її. Я дав тобі побачити її очима твоїми, але на неї ти не увійдеш.

5. І помер там Мойсей, служник Господній, на землі моавській, за словом Господнім.

6. І похований в долині, на землі моавській навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає [місця] поховання його навіть донині.

7. Мойсеєві було сто двадцять літ, коли він помер: але зір його не притупився, і сила в ньому не виснажилася.

8. І оплакували Мойсея сини Ізраїля на рівнинах Моавських тридцять днів. І проминули дні плачу і суму за Мойсеєм.

9. І Ісус, син Навинів, виповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорялися йому сини Ізраїля, і чинили так, як наказав Господь Мойсеєві.

10. І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, котрого Господь знав обличчям до обличчя.

11. За всіма знаменнями і чудесами, котрі послав його Господь учинити на землі єгипетській над фараоном, і над усіма служниками його, і над усією землею його.

12. І за рукою його потужною і за великими та грізними знаменнями, котрі Мойсей показав перед очима всього Ізраїля.