Книга Повторення Закону 1 страница

Повт. Закону 1

1. Ось слова, що їх промовляв Мойсей до всього Ізраїля за Йорданом, в пустелі, на рівнині навпроти Червоного [моря], між Параном і Тофелем, Ливаном і Гецеротом та Ді-Загавом.

2. На відстані одинадцяти днів шляху від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадеш-Барнеа.

3. Сорокового року, одинадцятого місяця, першого [дня] місяця, повідав Мойсей синам Ізраїля все, що заповідав йому Господь для них.

4. Після того, як здолав Сигона, царя аморейського, котрий жив у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, котрий жив у Аштароті, в Едреї.

5. За Йорданом, на землі моавській, почав Мойсей розтлумачувати Закон цей, і сказав:

6. Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: Досить вам жити на горі оцій;

7. Оберніться і рушайте: йдіть до гори амореїв й усіх сусідніх місцин на рівнини, на пагорби й у долини, на південь і берегом моря, до землі xанаанців і до Ливану, навіть до річки великої, річки Єфрат.

8. Ось, Я даю вам землю, йдіть, володійте землею, котру Господь з присягою обіцяв дати батькам вашим Авраамові, Ісаакові та Якові, їм і нащадкам їхнім.

9. І я сказав вам того часу: Не можу один носити вас;

10. Господь, Бог ваш, розмножив вас, ви нині численні, мов зорі небесні.

11. Господь, Бог батьків ваших, розмножить вас тисячократно супроти того, скільки вас [тепер], і благословить вас, як Він обіцяв вам;

12. То як же мені одному носити тягарі ваші, тяготи ваші і суперечки ваші?

13. Виберіть собі відомих у колінах ваших мужів мудрих, розумних, і я поставлю їх урядувати над вами.

14. Ви відповідали мені і сказали: Добру справу радиш ти вчинити для нас.

15. І взяв я чільників з колін ваших, мужів мудрих і відомих, і поставив їх старшинами над вами, тисяцькими, сотниками, п'ятдесяцькими й десяцькими і наглядачами для колін ваших.

16. І наказав я суддям вашим того часу, говорячи: Вислуховуйте справи братів ваших і судіть справедливо, кожну людину і брата її, і захожого, з нею.

17. Не зважайте на особу в суді, ви маєте слухати малого, як великого: не бійтеся особи людської; бо суд – справа Божа, а діло, котре для вас заважке, доносьте до мене, і я вислухаю його.

18. І дав я вам того часу настанови про все, що належить вам чинити.

19. І коли рушили ми від Хорива і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, котру ви бачили, на шляху до гір аморейських, як наказав Господь, Бог наш, і прийшли до Кадеш-Барнеа.

20. І сказав я вам: Ви прийшли до гори аморейської, котру Господь, Бог ваш, дає нам.

21. Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю оцю, йди, візьми її у володіння, як говорить тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.

22. Але ви всі підійшли до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони дослідили нам землю і дали нам знати, якою дорогою нам рухатися, і в які міста нам простувати.

23. Слово це мені сподобалося, і я взяв із вас дванадцять чоловіків, по одному чоловікові від [кожного] коліна.

24. Вони пішли, зійшли на гору, і дісталися до долини Ешкол, і оглянули її.

25. І взяли в руки свої плодів землі, й принесли нам, і повідали нам, і сказали: Добра земля, котру Господь, Бог наш дає нам.

26. Але ви не пішли, а повстали супроти заповіді Господа, Бога вашого.

27. І ремствували у шатрах ваших, і говорили: Господь, з ненависті до нас, вивів нас із землі єгипетської, щоб віддати нас до рук амореїв [і] винищити нас.

28. Куди ми підемо? Браття наші розслабили серце наше, говорячи: Народ той чисельніший і вищий від нас, міста [там] великі і укріплені до небес, та й синів Енакових бачили ми там.

29. І я сказав вам: Не страхайтеся і не бійтеся їх,

30. Господь, Бог ваш, який простує перед вами, Він буде змагатися за вас, як Він те вчинив для вас у Єгипті, перед очима вашими.

31. І в пустелі оцій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як чоловік носить сина свого, всіма шляхами котрі ви проходили, до приходу вашого на оце місце.

32. Але й при цьому ви не вірили Господові, Богові вашому,

33. Котрий ішов перед вами шляхом у вогні – шукати вам місце, де поставити вам шатра вночі, щоб підказувати вам дорогу, якою вам рухатися, а вдень у хмарині.

34. І Господь почув слова ваші, і розгнівався, і присягнувся, говорячи:

35. Ніхто із чоловіків оцих, із цього лихого роду, не побачить доброї землі, котру Я клявся дати батькам вашим.

36. Тільки Калев, син Єфуннеїв, побачить її, йому дам Я землю, котрою він ходив, і синам його, за те, що він підкорявся Господові.

37. І на мене розгнівався Господь за вас, говорячи: І ти не увійдеш туди.

38. Ісус, син Навинів, котрий при тобі, він увійде туди; його настанови, бо він введе Ізраїля у володіння нею.

39. Діти ваші, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич [ворогам], і сини ваші, котрі не знали того дня ні добра, ані зла, вони увійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею.

40. А ви повертайте в пустелю по шляху до Червоного моря.

41. І ви відповідали тоді і сказали мені: Згрішили ми перед Господом, підемо і станемо на прю, як наказав нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожний бойовим оружжям своїм, і поклали собі зійти на гору.

42. Але Господь сказав мені: Скажи їм: Не виходьте й не бийтеся, тому що немає Мене серед вас, щоб не винищили вас вороги ваші.

43. І Я говорив вам, але ви не дослухалися і повстали супроти заповіді Господньої, і з упертости своєї зійшли на гору.

44. І виступили супроти вас амореї, що жили на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, і винищували вас на Сеїрі до самої Хорми.

45. І повернулися ви, і плакали перед Господом; але Господь не почув зойку вашого і не розрадив вас.

46. І пробули ви в Кадеші багато днів, стільки днів, скільки ви [там] були.

Повт. Закону 2

1. І повернулися ми, і рушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато днів ходили довкола гори Сеїр.

2. І сказав мені Господь, говорячи:

3. Досить вам ходити довкола цієї гори, поверніть на північ;

4. І народові передай повеління, і скажи: Ви будете проходити рубежі братів ваших, синів Ісавових, які мешкають на Сеїрі, і вони боятимуться вас, але стережіться

5. Розпочинати з ними війну, бо Я не дам вам землі їхньої, ані на ступню ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісавові.

6. Харчі купляйте в них за гроші, і їжте, і воду купляйте у них за гроші, і пийте;

7. Тому що Господь, Бог твій благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був прихильний [до тебе] під час мандрівки твоєї великою пустелею; ось, сорок літ Господь, Бог твій, з тобою; і не мав ти нестачі ні в чому.

8. І проходили ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елату і Ецйон-Ґевера, і повернули і йшли до пустелі Моава.

9. І сказав мені Господь: Не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим.

10. Передніше мешкали там еміми, народ великий, численний і високий, як [сини] Енакові;

11. І вони вважалися поміж велетнями, як [сини] Енакові. Моавитяни ж називають їх емімами.

12. І на Сеїрі мешкали передніше хореї; але сини Ісавові прогнали їх, і винищили їх перед собою, і оселилися замість них, так, як учинив Ізраїль із землею спадщини своєї, котру дав їм Господь.

13. Отож, підведіться і перейдіть через ручай Зеред. І перейшли ми через ручай Зеред.

14. З того часу, як ми пішли в Кадеш-Барнеа і як перейшли через ручай Зеред, [минуло] тридцять вісім літ, аж доки в нас не перевелося з-поміж стану все покоління воїнів серед війська, як присягався їм Господь.

15. І рука Господня була на них, щоб винищити їх з-поміж стану, доки не вмерли.

16. Коли ж перевелися всі мужі війни, і вимерли з-поміж народу,

17. Тоді сказав мені Господь, говорячи:

18. Ти проходиш нині мимо володінь Моава, через Ар;

19. І наблизився до аммонових синів; не вступай з ними у ворожнечу, і не розпочинай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів аммонових у володіння, тому що Я віддав її у володіння синам Лотовим.

20. І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.

21. Народ великий, численний і високий, як [сини] Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.

22. Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і [мешкають] до цього дня.

23. І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.

24. Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.

25. Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.

26. І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:

27. Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.

28. Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.

29. Так, як учинили мені сини Ісавові, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, допоки не перейду через Йордан на землю, котру Господь, Бог наш, дав нам.

30. Але Сигон, цар хешбонський, не погодився дозволити перейти нам через свою [землю], тому що Господь, Бог твій, ожорсточив дух його, і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як [це видно] тепер.

31. І сказав мені Господь: Ось, Я розпочинаю віддавати тобі Сигона і землю його; починай оволодівати землею його.

32. І Сигон з усім народом своїм виступив супроти нас на бойовище біля Ягаци.

33. І віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші], і ми розбили його і синів його, і весь народ його.

34. І завоювали в той час усі міста його, і винищили чоловіків, і жінок, і дітей кожного міста, не залишили анікого живим.

35. Тільки взяли ми собі на здобич худобу їхню і захоплене у завойованих нами містах.

36. Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і від міста, котре в долині, до Ґілеаду не було міста, яке було б неприступне для нас; усе віддав Господь, Бог наш, [до рук наших].

37. Лише до землі аммонітів ти не підходив, ані до [місць] поблизу потоку Яббока, ні до міст на горі, ні до всього, до чого заборонив [нам] Господь, Бог наш.

Повт. Закону 3

1. І повернули ми звідти, і рушили до Башану; і виступив супроти нас на війну Оґ, цар башанський, з усім народом своїм, біля Едреї.

2. І сказав мені Господь: Не бійся його; бо Я віддам його до рук твоїх, і увесь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш із ним так, як учинив із Сигоном, царем аморейським, котрий жив у Хешбоні.

3. І віддав Господь, Бог наш до рук наших і Оґа, царя башанського, і весь народ його; і ми розбили його, так що нікого не залишилося у нього живими.

4. І звоювали ми того часу усі міста його; не було міста, котрого ми не звоювали б у них: шістдесят міст, всю землю Арґів, царство Оґа башанського.

5. Усі ці міста укріплені були високими стінами, воротами і засувами, окрім міст неукріплених, вельми багатьох.

6. І повністю знищили їх, як учинили з Сигоном, царем хешбонським, повністю знищили чоловіків, жінок і дітей у кожному місті

7. Але всю худобу і захоплене в містах узяли собі як здобич.

8. І забрали ми того часу із руки двох царів аморейських землю цю, котра по цей бік Йордану, від потоку Арнон до гори Гермон, –

9. Сидоняни називають Гермон Сірйоном, а амореї називають його Сеніром, –

10. Усі міста на рівнині, увесь Ґілеад і увесь Башан до Салхи і Едреї, міст царства Оґа башанського.

11. Тому що лише Оґ, цар башанський, залишився з велетнів. Ось ложе його, ложе залізне, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев'ять ліктів, а ширина його чотири лікті, чоловічих ліктів.

12. Землю цю ми взяли у тім часі, починаючи від Ароеру, котрий біля потоку Арнон; і половину гори Ґілеад з містами її я віддав [колінові] Рувимовому і Ґадовому.

13. А решту Ґілеаду і увесь Башан, царство Оґа, віддав Я половині коліна Манасії, увесь край Арґів з усім Башаном, який зветься краєм велетнів.

14. Яір, син Манасіїн, узяв увесь край Арґів, до рубежів Гесурських і Маахських, і назвав їх, за ім'ям своїм, Башан-Хавот-Яір, що й донині.

15. Махірові дав Я Ґілеад.

16. А [колінові] Рувимову і Ґадовому дав од Ґілеаду до потоку Арнон, половину долини між потоками і рубежами, до потоку Яббоку, рубежу синів Аммонових.

17. Також і рівнину та Йордан, [котрий і є] рубежем, від Кіннерету до моря рівнини, моря Солоного, біля підніжжя [гори] Пісґі, на схід.

18. І дав Я вам у тім часі настанови, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; всі, озброївшись, рушайте попереду братів ваших, синів Ізраїля, на війну.

19. Тільки дружини ваші і діти ваші і худоба ваша нехай залишаться у містах ваших, котрі я дав вам [тому], [що Я знаю], [як багато у вас худоби].

20. Аж доки Господь не дасть спочину братам вашим, як вам, і допоки й вони не дістануть у володіння землю, котру Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожний на своє володіння, котре я вам дав.

21. І також Ісусові заповідав я у тім часі, говорячи: Очі твої бачили все, що вчинив Господь, Бог ваш, з двома царями цими; те саме вчинить Господь з усіма царствами, котрі ти проходитимеш.

22. Не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам змагається за вас.

23. І молився я Господові у тім часі, говорячи:

24. Володарю Господе, Ти почав показувати служникові Твоєму звеличення Твоє і міцну руку Твою; бо який бог є ще на небі, чи на землі, котрий міг би звершити такі діяння, як Твої, і з могуттям таким, як Твоє?

25. Я благаю Тебе, дай мені перейти і побачити ту добру землю, котра за Йорданом, і ту прекрасну гору та Ливан.

26. Але Господь гнівався на мене за вас, і не послухав мене, і сказав мені Господь: Досить з тебе, більше не говори Мені про це.

27. Піднімися на верховину Пісґі, і глянь очима твоїми до моря, і на північ, і на полудень, і на схід, і подивися очима твоїми; тому що ти не перейдеш за Йордан цей.

28. І дай настанову Ісусові, і зміцни його, і укріпи його, бо він буде старшим народові цьому, і він поділить їм на наділи землю, на яку ти подивишся.

29. І зупинилися ми в долині, навпроти Бет-Пеору.

Повт. Закону 4

1. Отож, Ізраїлю, вислухай настанови і закони, котрих я навчаю вас виконувати, щоб ви були живі, і пішли, і успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам.

2. Не додавайте до того, що я заповідаю вам, і не зменшуйте від того; дотримуйтеся заповідей Господа, Бога вашого, котрі я вам заповідаю.

3. Очі ваші бачили [все], що вчинив Господь з Баал-Пеором: усякого чоловіка, що йшов за Баал-Пеором, винищив Господь, Бог твій, з-поміж тебе.

4. А ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині.

5. Ось, я навчив вас настанов і законів, як наказав мені Господь, Бог мій, щоб ви так учиняли на тій землі, на котру ви йдете, щоб володіти нею.

6. Тож бережіть і виконуйте їх; бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, котрі, зачувши про всі ці настанови, скажуть: Справді цей великий народ мудрий і розумний.

7. Бо [чи є] інший великий народ, до котрого Бог був настільки близьким, як близький до нас Господь, Бог наш, [у] всіх [діяннях], про які, ми закликаємо до Нього,

8. І [чи є] інший великий народ, у котрого були б такі справедливі настанови і закони, як увесь Закон цей, котрого я пропоную вам сьогодні?

9. Тільки бережися і пильно охороняй душу твою, щоб тобі не забути тих справ, котрі бачили очі твої, і щоб вони не виходили із серця твого у всі дні життя твого; і повідай про них синам твоїм і синам синів твоїх.

10. Про той день, коли я стояв перед Господом, Богом твоїм, біля Хориву, і коли сказав Господь мені: Збери до Мене народ, і Я повідаю їм слова Мої, від котрих вони навчаться боятися Мене упродовж усіх днів життя свого на землі, і щоб могли навчати синів своїх.

11. Ви наблизилися і стали під горою, а гора горіла вогнем до самих небес, і була темінь, і хмара, і морок.

12. І говорив Господь до вас із осердя вогню; голос слів [Його] ви чули, хоч образу [Божого] не бачили, а лише голос.

13. І повідав Він вам заповіта свого, котрого наказав вам виконувати, – Десять Заповідей, і написав їх на двох кам'яних скрижалях.

14. І наказав мені Господь о тім часі навчати вас настанов і законів, щоб ви виконували їх на тій землі, на котру ви входите, щоб оволодіти нею.

15. Міцно тримайте в душах ваших, що ви не бачили жодного образу того дня, коли говорив до вас Господь на Хориві із осердя вогню,

16. Щоб ви не розбестилися і не вчинили собі карбованих кумирів, зображень якої-небудь постаті, в подобі чоловіка чи жінки.

17. Подобу якоїсь скотини, котра на землі, подобу якої-небудь пташки крилатої, яка літає під небесами,

18. Подобу якого-небудь [гада], що повзає на землі, подобу якоїсь риби, котра у воді нижче берега землі;

19. І, щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зорі [і] все військо небесне, не звабився, і не поклонився їм, і не слугував їм, оскільки Господь, Бог твій, відділив їх усім народам під цілим небом.

20. А вас узяв Господь і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як сьогодні це [видно].

21. І Господь розгнівався на мене через вас, і присягався, що я не перейду за Йордан і не увійду на ту добру землю, котру Господь, Бог твій, дає тобі у спадщину.

22. Я повинен умерти на цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете, і оволодієте тією доброю землею.

23. Бережіться, щоб не забути вам заповіту Господа, Бога вашого, котрого Він склав з вами, і щоб не робили собі ідолів, котрі відображають що-небудь із речей, як наказав тобі Господь, Бог твій.

24. Тому що Господь, Бог твій, є вогонь, що поглинає, Бог ревний.

25. А якщо народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображуватиме що-небудь, і вчините оце зло перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його,

26. То засвідчуюся вам сьогодні небом і землею, що незабаром конче утратите землю, будете винищені на землі, для успадкування котрої ви переходите Йордан; не проживете багато часу на ній, але загинете.

27. І розпорошить вас Господь [поміж] народами, і будете нечисленними поміж народами, до котрих відпровадить вас Господь.

28. І будете там слугувати богам, витвореним руками людськими з дерева і каміння, котрі не бачать і не чують, і не їдять, і не знають пахощів.

29. Та якщо ти шукатимеш звідти Бога твого, то знайдеш [Його], якщо будеш шукати Його всім серцем твоїм і всією душею твоєю.

30. Коли ти будеш у жалобі, і коли все це спостигне тебе із плином часу, то звернешся до Господа, Бога твого, і підкоришся голосові Його.

31. Господь, Бог твій, є Бог милосердний; він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде заповіту з батьками твоїми, котрого Він клятвою підтвердив їм.

32. Бо запитай у передніших днів, які були ще до тебе, від того дня, котрого Бог утворив людину на землі, і від кінця неба й аж до краю неба: чи траплялося коли-небудь таке, як оця велика справа, або чи чутно було про подібне?

33. Чи колись чув [якийсь] народ голос Бога, що говорив з осердя вогню, і лишився живим, як чув ти?

34. І чи вдавався до спроби Бог прийти, взяти собі народ з-поміж [другого] народу карами, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою потужною, і раменом високим, і великими жахами, як учинив те для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми?

35. Тобі було показане [це], аби ти спізнав, що [лише] Господь є Бог, [і] немає ще, окрім Нього.

36. З неба Він дав тобі почути голос Свій, щоб навчити тебе, і на землі показав тобі великий вогонь Свій, і ти чув слова Його з осердя вогню.

37. І, оскільки Він полюбив батьків твоїх, і вибрав [вас], потомство їхнє після них, то вивів тебе Сам великою силою Своєю з Єгипту,

38. Щоби прогнати від тебе народи, котрі величніші і сильніші від тебе, [і] ввести тебе, [і] дати тобі землю їхню – наділ, як це сьогодні [видно].

39. Тож знай нині і поклади на серце твоє, що Господь є Бог на небі вгорі, і на землі внизу, [і] немає ще, окрім Нього.

40. І бережи настанови Його і заповіді Його, котрі я заповідаю тобі нині, щоб добре було тобі і синам твоїм після тебе, і, щоб ти багато часу прожив на тій землі, котру Господь, Бог твій, дає тобі навіки.

41. Тоді відділив Мойсей троє міст по сей бік Йордану на схід сонця.

42. Щоб утікав туди убивник, котрий заб'є ближнього свого без наміру, не будучи ворогом йому ні вчора, ні третього дня, [і], щоб, сховавшись в одному з цих міст, лишився живий.

43. Бецер у пустелі, на рівнині в [коліні] Рувимовому, і Рамот у Ґілеаді Ґадовому, і Ґолан у Башані Манасіїному.

44. Ось закон, котрого запропонував Мойсей синам Ізраїля.

45. Ось свідчення, настанови і закони котрі вирік Мойсей синам Ізраїля, після виходу їхнього з Єгипту,

46. За Йорданом у долині навпроти Бет-Пеора, на землі Сигона, царя аморейського, який жив у Хешбоні, котрого уразив Мойсей із синами Ізраїля, після виходу їхнього з Єгипту.

47. І оволоділи вони землею його і землею Оґа, царя башанського, двох царів аморейських, котра за Йорданом на схід сонця,

48. [Починаючи] від Ароеру, котрий [лежить] на березі потоку Арнон, до гори Сіон, вона ж Гермон.

49. І всією рівниною по цей бік Йордану на схід, до самого моря рівнини біля підніжжя Пісґі.

Повт. Закону 5

1. І прикликав Мойсей увесь Ізраїль, і сказав їм: Послухай, Ізраїлю, настанови і закони, котрі я повідаю сьогодні у вуха ваші, щоб ви могли вивчити їх, і берегти, і виконувати їх.

2. Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві.

3. Не з батьками нашими склав Господь заповіта цього, але з нами, [котрі] тут сьогодні всі живі.

4. Лицем до лиця говорив Господь з вами на горі із осердя вогню.

5. А я стояв між Господом і поміж вами о тій порі, аби переказати вам Слово Господа, бо ви боялися вогню і не виходили на гору. Він [тоді] сказав:

6. Я Господь, Бог твій, котрий вивів тебе з єгипетської землі, з дому рабства.

7. Нехай же не буде в тебе інших богів переді Мною.

8. Не роби собі ідола і жодного зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у водах нижче землі.

9. Не поклоняйся їм і не слугуй їм; бо Я Господь, Бог твій, Бог ревний, за вину батьків караю дітей до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять Мене.

10. Такий, що творить милість до тисячі [поколінь], які люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.

11. Не називай ймення Господа, Бога твого, марно; тому що не залишить Господь без покари того, хто використовує Його ім'я марно.

12. Пильнуй день суботній, щоб освячувати його, як заповідав тобі Господь, Бог твій.

13. Шість днів працюй і вчиняй справи твої;

14. А день сьомий – субота Господові, Богові твоєму. Не роби [цього дня] жодної справи, ні ти, ні син твій, ні донька твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні віл твій, ні віслюк твій, ані жодна скотина твоя, ні захожий твій, котрий у тебе, щоби спочив раб твій і рабиня твоя, як і ти.

15. І пам'ятай, що [ти] був рабом на землі єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і раменом високим, тому й наказав тобі Господь, Бог твій, пильнувати день суботній.

16. Шануй батька твого і матір твою, як наказав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити, і щоб добре тобі було на тій землі, котру Господь, Бог твій, дає тобі.

17. Не вбивай!

18. Не чини перелюбу!

19. Не кради.

20. Не засвідчуй неправдиво супроти ближнього свого!

21. Не бажай дружини сусіда свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані віслюка його, ані всього, що є в ближнього твого.

22. Слова оці Господь промовляв до всього вашого зібрання на горі із осердя вогню, хмари та мороку, грімкоголосо, і більше не додавав анічого, і написав їх на двох кам'яних скрижалях, і дав їх мені.

23. І коли ви почули голос із осердя мороку, і гора горіла вогнем, то ви підійшли до мене, всі чільники колін ваших і старшини ваші,

24. І сказали: Ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його чули ми з осердя вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з чоловіком, і цей лишається живий.

25. Але тепер для чого нам помирати? Бо великий вогонь цей пожере нас; якщо ми іще почуємо голос Господа, Бога нашого, то помремо.

26. Бо чи є така плоть, котра чула б голос Бога Живого, що говорить з осердя вогню, як ми, і лишилася живою?

27. Приступи сам, і вислухай все, що скаже [тобі] Господь, Бог наш і переказуй нам все, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати.

28. І Господь почув слова ваші, як ви промовляли до мене, і сказав мені Господь: Чув Я слова народу сього, які вони говорили тобі; все, що вони говорили, – добре.

29. О, якби серце їхнє було в них таким, щоб Мене боялися і пильнували всі заповіді Мої упродовж усіх днів, щоб добре було їм і синам їхнім навіки!

30. Іди, скажи їм: " Повертайтеся в шатра свої.

31. А ти тут залишися зі Мною, і Я виповім тобі всі заповіді і настанови, і закони, котрих ти маєш навчати їх, щоб вони так учиняли на тій землі, котру Я даю їм у володіння".

32. Глядіть, чиніть так, як наказав вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч.

33. Ходіть тими шляхами, по котрих наказав вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живі, і добре було вам, і прожили багато днів на тій землі, котру дістанете у володіння.

Повт. Закону 6

1. Ось заповіді, настанови і закони, котрих наказав Господь, Бог ваш, навчати вас, щоб ви чинили [так] на тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею.

2. Щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всі настанови Його і заповіді Його, котрі заповідаю тобі, пильнував ти, і сини твої, і сини синів твоїх упродовж усіх днів життя твого, щоб довгими були дні твої.

3. Отож, слухай, Ізраїлю, і прагни виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви вельми розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед.

4. Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог ваш, Господь єдиний є.

5. І люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю.

6. І нехай будуть оці слова, котрі Я заповідаю тобі сьогодні, у серці твоєму.

7. І старанно навчи ними дітей своїх і говори про них, сидячи в домі своєму і йдучи дорогою, і лягаючи, і встаючи.

8. І прив'яжи їх як ознаку на руку свою, і нехай будуть вони, як пов'язка над очима твоїми.

9. І напиши їх на лутках дому твого і на воротах твоїх.

10. А коли введе тебе Господь, Бог твій, на ту землю, котру він присягався батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові і Якові, дати тобі з великими і гарними містами, котрих ти не будував;

11. І з домами, виповненими всіляким добром, яких ти не виповнював, і з криницями викопаними, котрих ти не викопував, з виноградниками і оливками, котрих ти не садив, і будеш їсти і насичуватися,

12. Тоді пильнуй, щоб не забув ти Господа, котрий вивів тебе з єгипетської землі, з дому рабства.

13. Господа, Бога твого, бійся, і Йому [одному] служи, і Його йменням клянися.

14. Не ходіть за іншими богами, богами тих народів, котрі будуть довкола вас.

15. Тому що Господь, Бог твій, котрий осередь тебе, є Бог ревний; щоб не спалахнув гнів Господа, Бога твого, на тебе, і не винищив він тебе з лиця землі.

16. Не спокушайте Господа, Бога вашого, як ви спокушали Його в Массі.

17. Міцно бережіть заповіді Господа, Бога вашого, і свідчення Його і постанови, котрі Він заповідав тобі.

18. І вчиняй справедливе і добре перед очима Господа, щоб добре тобі було, і щоб ти увійшов і оволодів доброю землею, котру Господь з присягою обіцяв батькам твоїм,

19. І, щоб він прогнав усіх ворогів твоїх від тебе, як говорив Господь.

20. Якщо запитає у тебе син твій в прийдешньому часі, говорячи: " Що [означають] оці свідчення, постанови і закони, котрі заповідав вам Господь, Бог ваш? "

21. То скажи синові твоєму: " Рабами були ми у фараона в Єгипті; але Господь вивів нас із Єгипту рукою міцною.

22. І явив Господь знамення, і чудеса великі, і покарання над Єгиптом, над фараоном, і над усім домом його, перед очима нашими.

23. А нас вивів звідти, щоб ввести нас і дати нам землю, котру присягався батькам [нашим дати].

24. І заповідав нам Господь виконувати всі настанови оці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам упродовж усіх днів, щоб Він міг зберегти наше життя, як оце тепер.

25. І в цьому буде праведність наша, якщо ми будемо прагнути виконувати всі оці заповіді перед Господом, Богом нашим, як Він заповідав нам.

Повт. Закону 7

1. Коли введе тебе Господь, Бог твій, на землю, на котру ти йдеш, щоб оволодіти нею, і вижене від тебе численні народи, хеттеїв, ґірґашеїв, амореїв, ханаанеїв, періззеїв, хіввеїв, і євусеїв, сім народів, котрі численніші і сильніші від тебе,