Книга пророка Єзекії 5 страница

2. Сину людський! Повідай пророцтво на пастирів Ізраїлевих, проголоси пророцтво і скажи їм, пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїлевим, котрі пасли самі себе; чи не отару мусять пасти пастирі?

3. Ви їли лій і вовною одягалися, вгодованих овечок заколювали, [а ] отари не пасли.

4. Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев'язували, а вкрадену не повертали і загубленої не шукали, а панували над ними з насильством і жорстокістю.

5. І порозбігалися вони без пастуха, а коли порозбігалися, то стали поживою всілякому звірю польовому.

6. Блукають вівці Мої по всіх горах, і на всілякому високому пагорбі, і по всій широкополій землі розпорошилися вівці Мої, і ніхто не піклується за них, і ніхто не шукає їх.

7. А тому пастухи – пастирі, вислухайте слово Господнє.

8. Живу Я! – говорить Господь Бог: За те, що вівці Мої залишені на крадіж, і без пастиря вівці Мої стали здобиччю всілякого польового звіра, а пастирі Мої не шукали Моїх овець і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, –

9. За те, пастирі, вислухайте слово Господнє.

10. Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на пастирів і заберу овечок Моїх від руки їхньої і не дам їм надалі пасти овець, і не будуть уже пастирі самі себе пасти, і вирву овець Моїх із щелепів їхніх, і не будуть вони поживою їхньою.

11. Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я Сам відшукаю овечок Моїх і огляну їх.

12. Як пастух перевіряє отару свою того дня, коли є серед отари своєї розпорошеної, так Я перегляну овечок Моїх і вивільню їх із усіх місцин, до котрих вони були розпорошені за хмарного та похмурого дня.

13. І виведу їх з-поміж народів, і зберу їх з усіх країн, і приведу їх до їхньої землі, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків, і на всіх залюднених місцинах цієї землі.

14. Буду пасти їх на добрих пасовищах, і кошара їхня буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати в затишній кошарі і будуть пастися на буйних пасовиськах – на горах Ізраїлевих.

15. Я буду пасти овець Моїх, Я покладу на спочинок їх, говорить Господь Бог.

16. Загублену відшукаю, і вкрадену поверну, і поранену перев'яжу, і недужу уздоровлю, а гладких і шалених винищу; буду пасти їх по правді.

17. А вас, вівці Мої, – так говорить Господь Бог, – Ось, Я буду судити поміж вівцею і вівцею, поміж бараном і козлом.

18. Хіба замало вам того, що пасетеся на доброму пасовиську, а тим часом, решту на пасовиську вашому витоптуєте ногами вашими, п'єте чисту воду, а останок скаламучуєте ногами вашими,

19. Аж так, що вівці Мої мусять споживати те, що потовчене ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?

20. А тому отак говорить їм Господь Бог: Ось, Я Сам буду судити поміж вівцею гладкою і вівцею худою.

21. Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми буцаєте усіх слабких, аж доки не виштовхаєте їх геть,

22. То Я врятую овець Моїх, і вони не будуть уже здобиччю, і вчиню розгляд справи між вівцею і вівцею.

23. І настановлю над ними одного пастиря, котрий буде пасти їх, служника Мого Давида; він буде пасти їх, і він буде в них за пастиря.

24. І Я, Господь, буду їхнім Богом, і служник Мій Давид – буде князем серед них; Я, Господь, сказав це.

25. І складу з ними заповіта миру, і приберу на землі лютих звірів, аж так, що будуть у безпеці жити в степах і спатимуть в лісах.

26. Учиню їм і околицям пагорбу Мого благословення, і дощ буду посилати свого часу; це будуть дощі благословення.

27. І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати витвори свої, і будуть вони у безпеці на своїй землі, і спізнають, що Я – Господь, коли поламаю занози їхнього ярма і вивільню їх з руки гнобителів їхніх.

28. Відтак вони вже не будуть здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх і вони житимуть у безпеці, і ніхто не буде лякати [їх].

29. І вирощу їм саджанця славного, і не будуть уже гинути від голоду на землі і зазнавати ганьби від народів.

30. І спізнають, що Я, Господь, Бог їхній – з ними, і вони, дім Ізраїлів – Мій народ, говорить Господь Бог.

31. І що ви – вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви – люди, [а ] Я – Бог ваш, говорить Господь Бог.

Єзекія 35

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Оберни лице твоє до гори Сеїр і повідай на неї пророцтво.

3. І скажи їй: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, горо Сеїр! І простягну руку Мою і вчиню тебе безлюдною пусткою.

4. Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спорожнієш, і спізнаєш, що Я – Господь.

5. Оскільки у тебе вічна ворожнеча і ти віддавала синів Ізраїлевих в руку мечеві в пору лихоліття їхнього, в годину достеменної загибелі, –

6. За це, живу Я! – говорить Господь Бог, учиню тебе кров'ю, і кров буде переслідувати тебе, бо ти не ненавиділа крови, то саме кров буде переслідувати тебе.

7. І вчиню гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і винищу на ній того, що приходить і повертається.

8. І виповню підвищення її убитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх вибоїнах твоїх будуть падати забиті мечем.

9. Учиню тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і спізнаєте, що Я – Господь.

10. Оскільки ти говорила: Оці два народи і оці дві землі будуть моїми, і ми заволодіємо ними, хоч навіть Господь буде там, –

11. За те, живу Я! – говорить Господь Бог, вчиню з тобою за мірою ненависті твоєї і заздрости твоєї, котру ти виявила з ненависті твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.

12. І спізнаєш, що Я, Господь, чув усі поглуми твої, які ти виповідала на гори Ізраїлеві, кажучи: Спорожніли! Нам дали їх на пожирання!

13. Ви хизувалися переді Мною язиком вашим, і примножували баляси ваші супроти Мене, і Я чув це.

14. Так говорить Господь Бог: Коли вся земля буде втішатися, Я вчиню тебе пустелею.

15. Як ти раділа з того, що спадок дому Ізраїлевого спорожнів, так учиню я з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і весь Едом разом, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 36

1. І ти, сину людський, повідай пророцтво на гори Ізраїлеві, і скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господнє.

2. Так говорить Господь Бог: Оскільки ворог говорить про вас: Овва! Овва! І вічні пагорби дісталися нам у спадок,

3. То повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, якраз за те, що спустошують вас і поглинають вас зусібіч, щоб ви стали здобутками інших народів і зазнали обмови і лихослів'я людей, -

4. За це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог горам, і пагорбам, видолинкам, і долинам, і спорожнілим руїнам, і покинутим містам, котрі стали здобиччю і посміховиськом іншим народам в околицях;

5. За це так говорить Господь Бог: У вогні ревности Моєї Я вирік слово про інші народи і на увесь Едом, котрі замірилися на землю Мою для володіння свого, і з сердечною радістю та з презирством у розумі зрокували її на здобич собі.

6. Тому повідай пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, річкам і долинам: Так говорить Господь Бог: Ось, Я вирік це у ревності Моїй і в люті Моїй, тому що ви несете на собі глум від народів.

7. Тому так говорить Господь Бог: Я підніс руку Мою з присягою, що народи, котрі довкола вас, самі понесуть свою ганьбу.

8. А ви, гори Ізраїлеві, розбрунькуйте гілля ваше і будете приносити плоди ваші народові Моєму, Ізраїлеві; бо вони невдовзі прийдуть.

9. Бо ось, Я до Вас навернуся, і ви будете оброблені та обсіяні.

10. І залюднить вас багато народу, увесь дім Ізраїля, увесь, і заселені будуть міста, і відбудовані руїни.

11. І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися й розмножуватися, і заселю вас, як було у передніші часи ваші, і буду сприяти вам щедріше, аніж у передніші часи ваші, – і спізнаєте, що Я – Господь.

12. І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, [земле]! І ти будеш спадком їхнім і не будеш уже більше позбавляти їх дітей.

13. Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти – [земля], котра пожирає людей і вчиняє народ твій бездітним, –

14. За те вже не будеш пожирати людей і народу твого не будеш надалі позбавляти дітей, говорить Господь Бог.

15. І не будеш уже чути глуму від народів, і наруги від племени не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш позбавляти дітей, – говорить Господь Бог.

16. І було до мене слово Господнє:

17. Сину людський! Коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він опоганював її своїм поводженням і справами своїми; шлях їхній перед лицем Моїм був, наче нечистота жінки в пору очищення її.

18. І Я вилив на них гнів Мій за кров, котру вони проливали на цій землі, і за те, що вони опоганювали її ідолами своїми.

19. І Я розпорошив їх поміж народами, і вони розпорошені по землях; Я судив їх за торованками їхніми і за ділами їхніми.

20. І прийшли вони до народів, куди пішли, і позбавили слави святе ймення Моє, тому що про них кажуть: Вони – народ Господній і вийшли з Його землі.

21. І змилувався Я над своїм йменням, котре позбавив слави дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов.

22. Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Не для вас Я вчиню це, доме Ізраїля, а заради святого ймення Мого, котре ви позбавили слави поміж народами, куди прийшли.

23. І освячу велике ймення Моє, позбавлене слави у народів, поміж котрих ви позбавили слави його, і спізнають народи, що Я – Господь, говорить Господь Бог, коли явлю на вас святість Мою перед очима їхніми.

24. І заберу вас з-поміж народів, і зберу вас з усіх країн і приведу вас на землю вашу.

25. І окроплю вас чистою водою, – і ви очиститеся від усіх мерзот ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас.

26. І дам вам серце нове і дух новий дам; і візьму з плоті вашої серце кам'яне, і дам вам серце тілесне.

27. І вкладу в нутро ваше дух Мій, і вчиню так, що ви будете ходити в заповідях Моїх і приписи Мої будете пильнувати і виконувати.

28. І будете жити на землі, котру Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.

29. І звільню вас від усіх нечистот ваших, і прикличу хліб і примножу його, і не дам вам страждати від голоду.

30. І примножу плоди на деревах і врожаї полів, щоб надалі не зазнати вам ганьби від народів через голод.

31. Тоді пригадайте недобрі шляхи ваші і недобрі справи ваші і відчуєте огиду самі до себе, за беззаконня ваші і за мерзоти ваші.

32. Не заради вас Я вчиню це, говорить Господь Бог, нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїля.

33. Так говорить Господь Бог: Того дня, коли очищу вас від усілякого беззаконня вашого і заселю міста, і відбудовані будуть руїни,

34. І спустошена земля буде оброблювана, хоч була пустелею на очах кожного зайшлого, –

35. Тоді скажуть: Оця спорожніла земля стала, – немов сад Едемський, і оці зруйновані і спорожнілі, і спустошені міста укріплені і залюднені.

36. І спізнають народи, котрі залишаться довкола вас, що Я, Господь, знову розбудовую зруйноване, засаджую спорожніле. Я – Господь, сказав – і вчинив.

37. Так говорить Господь Бог: Ось, ще і в тому явлю милість Мою домові Ізраїля, примножу їх людьми, мов отару.

38. Як багато буває жертовних овечок в Єрусалимі під час свят його, так виповнені будуть людьми спорожнілі міста, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 37

1. Була на мені рука Господня, і Господь вивів мене духом, і поставив мене серед поля, і воно було повнісіньке кістками, –

2. І обвів мене довкола біля них, і ось, вельми багато їх на поверхні поля, і всі вони вельми сухі.

3. І сказав мені: Сину людський! Чи оживуть оці кістки? Я сказав: Господе Боже! Ти відаєш про це.

4. І сказав мені: Сину людський! Повідай пророцтво на ці кістки і скажи їм: Кості сухі! Слухайте слово Господнє!

5. Так говорить Господь Бог кісткам оцим: Ось, Я введу у вас духа, – і оживете,

6. І обкладу вас жилами і виросте на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас духа, – і оживете, і спізнаєте, що Я – Господь.

7. Я повідав пророцтво, як наказано мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось порухи, і почали наближатися кістки, кістка з кісткою своєю.

8. І бачив я: І ось, жили були на них, і з'явилося тіло, і шкіра покрила його зверху, а духа не було в них.

9. Тоді сказав Він мені: Повідай пророцтво духові; повідай пророцтво, сину людський, і скажи духові: Так говорить Господь бог: Від чотирьох вітрів прийди, дух, і дихни на оцих убитих, і вони оживуть.

10. І я повідав пророцтво, як Він звелів мені, і увійшов до них дух, – і вони ожили, і звелися на ноги свої – вельми, вельми значне військо.

11. І сказав Він мені: Сину людський! Кістки оці – увесь дім Ізраїля. Ось, вони кажуть: Висохли кості наші, і загинула надія наша: бо ми відірвані од коріння.

12. Тому повідай пророцтво і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народе Мій, з гробів ваших, і заведу вас на землю Ізраїлеву.

13. І спізнаєте, що Я – Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народе Мій, з гробів ваших,

14. І вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поселю вас на землі вашій, – і спізнаєте, що Я – Господь, сказав це, – і вчинив, говорить Господь.

15. І було до мене слово Господнє:

16. А ти, сину людський, візьми собі одне берло і напиши на ньому: Юді і синам Ізраїлевим, що є в спільноті з ним; і ще візьми берло і напиши на ньому: Йосипові; це – берло Єфрема і всього дому Ізраїлевого, що з ним у спільноті.

17. І склади їх у себе один з одним, в один жезл, щоб вони в руці твоїй стали одним.

18. І коли запитають у тебе сини народу твого: Чи не повідаєш нам, що це в тебе?

19. Тоді скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я візьму берло Йосипове, котре в руці Єфрема і в спільноті з ним колін Ізраїлевих, і долучу їх до нього, до берла Юдиного, і вчиню їх одним берлом, і будуть одне у руці Моїй.

20. А коли обидва берла, на котрих ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їхніми,

21. То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я візьму синів Ізраїля з-поміж народів, між котрими вони живуть, і зберу їх звідусіль, і приведу їх на землю їхню.

22. На цій землі, на горах Ізраїля Я вчиню їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх їх, і не будуть уже двома народами, і вже не будуть надалі ділитися на двоє царств.

23. І не будуть уже опоганювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми, і визволю їх з усіх місцин замешкання їхнього, де вони грішили, і очищу їх, – і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом.

24. А служник Мій Давид буде Царем над ними і пастирем усіх їх, і вони будуть ходити у заповідях Моїх і приписи Мої будуть пильнувати і виконувати їх.

25. І будуть жити на землі, котру Я дав служникові Моєму Якові, на якій жили батьки їхні; там будуть жити вони і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і служник Мій Давид буде князем у них вічно.

26. І складу з ними заповіта миру, заповіт вічний буде з ними. І дам раду їм, і примножу їх і поставлю серед них святиню Мою навіки.

27. І буде в них житло Моє, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.

28. І спізнають народи, що Я – Господь, Котрий освячує Ізраїля, коли святиня Моя буде серед них повіки.

Єзекія 38

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Оберни лице твоє до Ґоґа в краю Маґоґа, князя Рошу, Мехешу і Тувалу, і повідай пророцтво на нього:

3. І скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, Ґоґ, князю Роша, Мешеху і Тувалу!

4. І заверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх при повному озброєнні, велике військо, у панцирях і при щитах, усіх озброєних мечами.

5. Персів, єфіопів і ливійців з ними, усіх зі щитами і в шоломах,

6. Ґомер з усіма його ордами, дім Тогарми, від північних рубежів, з усіма ордами його, численні народи з тобою.

7. Готуйся і споряджайся, – ти і всі війська твої, що зібралися до тебе, – і будь їм вождем.

8. Після багатьох днів ти знадобишся; в наступні роки ти прийдеш на землю, визволену від меча, зібрану з-поміж багатьох народів, на гори Ізраїля, котрі були в постійному занепаді, але тепер мешканці її будуть повернені з народів і всі вони будуть жити в безпеці.

9. І здіймешся, мов буря, посунеш, мов хмара, аби покрити землю, – ти і все військо твоє і численні народи з тобою.

10. Так говорить Господь Бог: Того дня прийдуть тобі на серце думки, і ти замислиш лихий намір.

11. І скажеш: Здіймусь я на землю неогороджену, піду на безтурботних, що живуть необачно, – усі вони живуть без мурів, і немає в них ні засувів, ні дверей, –

12. Щоби вчинити грабіж і набрати здобичі, покласти руку на знову залюднені руїни і на народ, зібраний з-поміж народів, такий, що господарює й займається торгівлею, і живе на вершечку землі.

13. Шева і Дедан, і купці Таршішу з усіма молодими левами їхніми скажуть тобі: Ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав військо твоє, щоб набрати здобичі, забрати срібло і золото, відібрати худобу та майно, захопити значну здобич?

14. А тому повідай пророцтво, сину людський, і скажи Ґоґові: Так говорить Господь Бог: Чи не так? Того дня, коли народ Мій, Ізраїль, буде жити в безпеці, ти пізнаєш це;

15. І підеш із місцини твоєї, від рубежів півночі, – ти і численні народи з тобою, усі, що сидять на конях, збіговисько велике і військо численне.

16. І підведешся на Мій народ, на Ізраїля, мов хмара, аби покрити землю: це буде за останніх днів, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Ґоґ, явлю святість Мою перед очима їхніми.

17. Так говорить Господь Бог: Чи не ти – той самий, про котрого Я говорив у старожитні дні, через слуг Моїх, пророків Ізраїлевих, котрі пророкували за тих часів, що Я приведу тебе на них?

18. І станеться того дня, коли Ґоґ прийде на землю Ізраїля, говорить Господь Бог, гнів Мій спалахне в люті Моїй.

19. І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: Справді, того дня станеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій.

20. І затремтять від лиця Мого морські рибини, і птахи небесні, і звірі польові, і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, котрі на лиці землі, і поруйнуються гори, і впадуть скелі, і всі мури упадуть на землю.

21. І по всіх містах Моїх прикличу меча супроти нього, говорить Господь Бог; меч кожної людини буде супроти брата його.

22. І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і пущу ливний дощ на нього і на військо його і на численні народи, котрі з ним, всеосяжну зливу і кам'яний град, вогонь і сірку;

23. І покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, – і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 39

1. А ти, сину людський, повідай пророцтво на Ґоґа і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось Я – на тебе, Ґоґ, князю Рошу, Мехешу і Тувалу!

2. І поведу тебе, і поведу тебе, і виведу від рубежів півночі, і приведу тебе на гори Ізраїльські.

3. І виб'ю лук твій із лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї.

4. Упадеш ти на горах Ізраїльських, ти і всі полки твої, і народи, котрі з тобою; віддам тебе на пожирання всілякого роду хижим птахам і звірам польовим.

5. У відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, говорить Господь Бог.

6. І пошлю вогонь на землю Маґоґ і на мешканців островів, що живуть безтурботно, і спізнають, що Я – Господь.

7. І явлю святе ймення Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі позбавляти слави ймення Моє, – і спізнають народи, що Я – Господь, Святий в Ізраїлі.

8. Ось, це прийде і справдиться, говорить Господь Бог, це – той день, про котрий Я сказав.

9. Тоді мешканці міст Ізраїльських вийдуть і розкладуть вогнище і будуть спалювати зброю, щити і панцири, луки і стріли, і булави, і списи; сім літ будуть спалювати їх.

10. І не будуть носити дров із поля, ні рубати в лісі, але будуть спалювати тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх і обберуть оббирачів своїх, говорить Господь.

11. І станеться того дня: дам Ґоґові місце для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих, і поховають там Ґоґа і всі полки його, і будуть називати її долиною Ґоґової орди.

12. І дім Ізраїля сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю.

13. І весь народ землі буде ховати [їх], і стане їм у пам'ятку день, котрого Я прославлю Себе, говорить Господь Бог.

14. І відділи людей, котрі постійно обходили б землю і за допомогою перехожих ховали б залишених на поверхні землі, для очищення її; після семи місяців вони розпочнуть пошуки;

15. І коли хтось із тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить ознаку біля неї, допоки поховальники не поховають її в долині Ґоґової орди.

16. І буде ім'я місту: Гамона. І отак очистять вони землю.

17. А ти, сину людський, так говорить Господь Бог, скажи усілякого роду птахам і всім звірам польовим: Збирайтеся і поспішайте, зусібіч сходьтеся до пожертви Моєї, котру Я заколю для вас, до великої пожертви на горах Ізраїльських, – і будете їсти м'ясо і пити кров.

18. М'ясо мужів сильних будете їсти і будете пити кров князів і телят, всіх угодованих на Башані;

19. І будете їсти м'ясо до ситості і пити кров до сп'яніння від пожертви Моєї, котру Я заколю для вас.

20. І насититеся за столом Моїм кіньми і вершниками, мужами сильними і всяким людом військовим, говорить Господь Бог.

21. І явлю славу Мою поміж народами, і всі народи побачать суд Мій, котрий Я звершу, і руку Мою, котру Я покладу на них.

22. І буде знати дім Ізраїля, що Я – Господь, Бог їхній, від того дня й надалі.

23. І спізнають народи, що дім Ізраїля був переселений за неправду свою і за те, що вони чинили підступно переді Мною, Я утаємничив од них обличчя Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, – і всі вони впали від меча.

24. За нечистоти їхні і за їх беззаконня Я вчинив це з ними і утаємничив від них обличчя Моє.

25. Тому так говорить Господь Бог: Нині поверну полон Якова і помилую увесь дім Ізраїля і постану ревно за святе ймення Моє.

26. І відчують вони безчестя своє і всі беззаконня свої, котрі чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй у безпеці, і ніхто не буде страхати їх,

27. Коли Я поверну їх з-поміж народів і зберу їх з-поміж земель ворогів їхніх, і явлю в них святість Мою перед очима багатьох народів.

28. І спізнають, що Я – Господь Бог їхній, коли розпорошу їх поміж народами і знову зберу їх на землю їхню, і вже не залишиться там жодного з них.

29. І не буду вже утаємничувати від них обличчя Мого, тому що Я виллю духа Мого на дім Ізраїля, говорить Господь Бог.

Єзекія 40

1. Двадцять п'ятого року після нашого переселення, на початку року, десятого [дня ] місяця, чотирнадцятого року по зруйнуванні міста, того самого дня була на мені рука Господня, і Він повів мене туди.

2. У видіннях Божих привів Він мене на землю Ізраїлеву і поставив мене на вельми високій горі, і на ній з південного боку були, начебто міські будівлі;

3. І привів мене туди. І ось муж, котрого вигляд, наче вигляд у блискучої міді, і лляна мотузка в руці його і тростина вимірювальна, – і стояв він біля брами.

4. І сказав мені цей муж: Сину людський! Дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми, і прикладай серце твоє до всього, що я буду показувати тобі; бо ти для того й приведений сюди, щоб я показав тобі [це]; все, що побачиш, повідай домові Ізраїлевому.

5. І ось, поза храмом – стіна зусібіч [його], і в руці того мужа – тростина вимірювальна на шість ліктів, [коли рахувати кожний лікоть], до ліктя з долонею, і зміряв він ширину тієї будівлі – одна тростина, і висота – одна тростина.

6. Потім пішов до брами, що дивилася обличчям на схід, і зійшов по сходинках її, і визначив за виміром, що в одному порозі брами одна тростина завширшки, і в другому порозі – одна тростина завширшки.

7. І в кожній бічній кімнаті одна тростина довжини, і одна тростина ширини, а поміж кімнатами п'ять ліктів, і в порозі брами біля притвору брами всередині теж одна тростина.

8. І зміряв він у притворі брами всередині одну тростину.

9. А в притворі біля брами наміряв вісім ліктів і два лікті в стовпах. Цей притвор біля брами – збоку храму.

10. Бічних кімнат біля східної брами три – з одного боку і три – з другого; одна міра у всіх трьох і одна міра в стовпах з того і з другого боку.

11. Ширини в проймі брами він наміряв десять ліктів, а довжина брами – тринадцять ліктів.

12. А перед кімнатами виступ на один лікоть, і на один також лікоть – з другого боку виступ; ці кімнати з одного боку [мали ] шість ліктів і шість ліктів з другого боку.

13. Потім наміряв він у брамі від даху однієї кімнати до даху другої кімнати двадцять п'ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей.

14. А в стовпах він нарахував шістдесят ліктів – в кожному стовпі біля подвір'я і коло брами.

15. І від переду вхідної брами, аж до переду внутрішньої брами – п'ятдесят ліктів.

16. Гратчасті вікна були і в бічних кімнатах, і в стовпах їхніх, всередині брами навколо, а також і в притворах вікна були довкола, на внутрішній бік, і на стовпах – пальми.

17. І привів він мене на зовнішнє подвір'я, і ось, і кам'яний поміст довкіл двору був учинений; тридцять кімнат на тім помості.

18. І поміст цей був обіч брами, відповідно з довжиною брами, цей поміст був нижчий.

19. І наміряв він у ширину від нижньої брами до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів – на схід і на північ.

20. Він зміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього подвір'я, що передом на північ,

21. І бічні кімнати при них, три з одного боку, і три – з другого; і стовпи їхні і виступи їхні були такої ж міри, як у попередньої брами: довжина її – п'ятдесят ліктів, а ширина – двадцять п'ять ліктів.

22. І вікна їхні, і виступи їхні, і пальми їхні – тієї ж міри, як у брами, що передом на схід, і заходять до них сімома сходинками, і перед ними виступи.

23. І до двору внутрішнього є брама навпроти брами північної і східної; і наміряв він од брами до брами сто ліктів.

24. І повів він мене на південь, і ось там – брама південна; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру.

25. І вікна в них, і в сінях їхніх – такі ж, як оті вікна: довжиною п'ятдесят ліктів, а ширина – двадцять п'ять ліктів.

26. Сходження до них – сім сходинок, і притвори перед ними; і пальмові прикраси, – одна з того боку, і одна з другого – на стовпах їхніх.

27. І в двір внутрішній вела південна брама; і поміряв він від брами й до брами південної сто ліктів.

28. І привів він мене через південну браму у внутрішній двір; і наміряв у південній брамі ту ж таки міру.

29. І бічні кімнати їхні, і стовпи їхні і притвори їхні – тієї ж міри, і вікна в них і в притворах їхніх були довкола; всього в довжину – п'ятдесят ліктів; а в ширину – двадцять п'ять ліктів.

30. Притвори були довкола довжиною на двадцять п'ять ліктів, а шириною на п'ять ліктів.

31. І притвори були в них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їхніх; сходження до них – на вісім сходинок.

32. І повів мене східною брамою на внутрішній двір; і наміряв в цій брамі таку ж міру.

33. І бічні кімнати їхні і стовпи їхні, і притвори їхні були тієї ж міри; і вікна в них і притворах їхніх були довкола; довжина – п'ятдесят ліктів, а ширина – двадцять п'ять ліктів.

34. Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їхніх з одного і другого боку; сходження до них – вісім сходинок.

35. Відтак привів мене до північної брами і наміряв у ній таку ж міру.

36. Бічні кімнати при них, стовпи їхні і притвори їхні і вікна в них були довкола; всього в довжину – п'ятдесят ліктів і в ширину – двадцять п'ять ліктів.

37. Притвори в них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їхніх з того і з другого боку; сходження до них – вісім сходинок.

38. Була також кімната із входом до неї, біля стовпів брами: там обмивають пожертви всеспалення.

39. А в притворі біля брами два столи – з одного боку і два – з другого боку, щоб заколювати на них пожертви всеспалення і пожертви за гріх, і пожертви за злочин.

40. І біля зовнішнього боку при вході в пройму північної брами було два столи, і біля протилежного боку коло притвору біля воріт – два столи.

41. Чотири столи – з одного боку і чотири столи – з другого боку по боках брами: а [всього ] вісім столів, на котрих заколюють [пожертви].

42. І чотири столи для приготування всеспалення були з тесаного каміння, довжиною на півтора ліктя і шириною на півтора ліктя, а висотою на один лікоть; на них кладуть знаряддя для заклання пожертви всеспалення та [інших ] пожертв.

43. І гачки завширшки з одну долоню приладнані були до стін будівлі довкола, а на столах клали жертовне м'ясо.

44. Зовні внутрішніх кімнат були кімнати для співаків; на внутрішньому дворі, з боку північної брами, одна звернена чільним боком на південь, а друга, з боку південної брами – звернена лицем на північ.

45. І сказав він мені: Це кімната, котра лицем на південь – для священиків, що пильнують на сторожі храму;

46. А кімната, котра чільним боком на північ, – для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, котрі одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому.