Книга пророка Єзекії 1 страница

Єзекія 1

1. І сталося: тринадцятого року, четвертого [місяця], п'ятого [дня], коли я був серед вигнанців над річкою Кевар, небо відкрилося, і я бачив видіння Божі.

2. П'ятого [дня ] місяця – це був п'ятий рік полону царя Єгоякима,

3. Було слово Господнє до Єзекіїла, сина Бузі, священика, у халдейському краї над річкою Кевар; і була там над ним Господня рука.

4. І я бачив, як бурхливий вітер ринув зі сходу, велика хмара і вогонь у клубах, і сяяння довкола нього.

5. І з середини його, наче осяйне полум'я з глибини вогню; і з глибини його видно було подобу чотирьох тварин, – і такий був їхній вигляд, немов у людини;

6. І в кожної – чотири обличчя, і в кожної з них – четверо крил;

7. А ноги їхні – були прямі, а стопи ніг їхніх – як стопи у телят, і сяяли, як блискуча мідь.

8. І руки людські були під крилами їхніми, на чотирьох боках їхніх;

9. І лиця в них, і крила в них – в усіх чотирьох; крила їхні торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не оберталися, а кожне рухалося, куди обличчя своє дивилося.

10. Подоба облич їхніх – обличчя людини та подоба лева з правого боку в усіх чотирьох; а вже з лівого боку – обличчя теляти у всіх чотирьох і подоба орла у всіх чотирьох;

11. І обличчя їхні і крила їхні вгорі були роз'єднані, але в кожного двійко крил торкалися одне одного, а двоє інших вкривали тіло їхнє.

12. І рухалися вони кожне в той бік, котрий перед обличчям його; куди хотів дух простувати, вони туди й рухалися; під час ходи своєї не оберталися.

13. І вигляд цих тварин був такий, наче палахке вугілля, як вигляд лампад; [вогонь ] ходив поміж тваринами, і сяяння од вогню, і блискавка спалахувала від вогню.

14. І тварини квапливо рухалися туди й сюди, немов блискавиці.

15. І дивився я на тварин, – і ось, на землі біля цих тварин – по колесі перед чотирма лицями їхніми.

16. Вигляд тих коліс і опорядження їхнє, – як вигляд топазу, і подоба у всіх чотирьох – одна; і з вигляду їхнього і з опорядження їхнього видавалося, наче колесо було в колесі.

17. Коли вони йшли, то йшли на чотири свої сторони; під час ходи не оберталися.

18. А обіддя їхні – високі і страшні були вони; обіддя їхні у всіх чотирьох по колові були виповнені очима.

19. І коли тварини рухалися, рухалися й колеса, що біля [них]; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися й колеса.

20. Куди хотів дух рухатися, туди й простували вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися порівно з ними, бо дух тварин [був ] у колесах.

21. Коли рухалися ті, то рухалися й вони; і коли ті стояли, то стояли й вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді порівно з ними піднімалися й колеса, бо дух тварин [був ] у колесах.

22. Над головами тварин була подоба тверді небесної, кольором пречудового кристалу, розпростореного вгорі понад головами їхніми.

23. А під склепінням випросталися крила їхні – одне до одного, і в кожного було двійко крил, котрі вкривали їх, у кожного двійко крил вкривали тіла їхні.

24. І коли вони простували, я чув шум їхніх крил, наче шум великої води, наче голос Всемогутнього, сильний шум, наче гомін у військовому таборі; [а ] коли вони зупинялися, – то опускали крила свої.

25. І голос линув од склепіння, котре над головами їхніми; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої.

26. А понад склепінням, котре над головами їхніми, [була ] подоба престолу, на вигляд, наче з каменя сапфіра, а над подобою престолу була, неначе подоба чоловіка вгорі на ньому.

27. І бачив я неначе палаючий метал, наче вигляд вогню в осерді його довкола; від схожого на крижі його і вище крижів його і нижче я бачив немовби якийсь вогонь, і сяяння [було ] довкола нього.

28. Так виглядає веселка у хмарах під час дощу, отак виглядало це сяяння.

Єзекія 2

1. Таким було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав ницьма на лице своє і почув голос Того, Хто Говорив, і Він сказав мені: Сину людський! Підведися на ноги свої; Я буду говорити з тобою.

2. І коли Він говорив мені, увійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив до мене.

3. І Він сказав мені: Сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей неупокорених, котрі збунтувалися супроти Мене, вони і батьки їхні зрадники переді Мною аж до цього дня.

4. І оці сини з огрубілим обличчям і з жорстоким серцем, – до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: Так говорить Господь Бог!

5. Чи будуть вони слухати, а чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.

6. А ти, сину людський, не бійся їх і не лякайся їхніх слів, якщо вони будяччям і тернами будуть для тебе, і ти житимеш між скорпіонами, – не бійся їхніх слів і не лякайся обличчя їхнього, бо вони бунтівний дім.

7. І кажи їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони уперті.

8. А ти, сину людський, слухай, що Я буду казати тобі: Не будь упертим, як оцей бунтівний дім, розтули уста твої і з'їж, що Я дам тобі.

9. І побачив я, аж ось, рука простягнута до мене, а в ній – книжковий сувій.

10. І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і зовні, і написано на ньому: Плач, і стогін, і горе.

Єзекія 3

1. І сказав мені: Сину людський! З'їж, що перед тобою, з'їж цей сувій, і йди, кажи домові Ізраїлевому.

2. Тоді я розтулив уста мої, і Він дав мені з'їсти цього сувоя.

3. І сказав мені: Сину людський! Нагодуй нутро твоє і виповни нутрощі твої оцим сувоєм, котрого Я даю тобі; і я з'їв, і було на устах моїх солодке, як мед.

4. І він сказав мені: Сину людський! Підведися, і йди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами;

5. Посилаю тебе не до народів зі словами невиразними і з незрозумілою мовою тебе посилаю, але до Ізраїлевого дому;

6. Не до численних народів з невиразними словами і з незрозумілою мовою, котрих слів ти не зрозумів би; та якби Я послав тебе навіть до них, то вони не підкорилися б тобі;

7. А дім Ізраїлів не захоче слухати тебе, бо вони не хочуть слухати Мене, тому що увесь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.

8. Ось, Я вчиню й твоє обличчя міцним супроти облич їхніх і твоє чоло міцним супроти їхнього лоба.

9. Як алмаз, котрий твердіший каменя, учинив Я чоло твоє; не бійся їх і не лякайся перед лицем їхнім, бо вони бунтівний дім.

10. І сказав мені: Сину людський! Усі слова Мої, котрі буду казати тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;

11. Підведися і піди до вигнанців, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: Так говорить Господь Бог! Чи будуть вони слухати, чи не будуть.

12. І підніс мене Дух; і я чув позаду себе гучний громовий голос; Благословенна слава Господня, від місцини цієї!

13. А також шум крил тварин, що торкалися одне одного; і гуркіт коліс біля них, і гуркіт сильного грому.

14. І Дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я в гіркоті, стривожений у своєму дусі; але рука Господня була міцна на мені.

15. І прийшов я до вигнанців у Тель-Авіві, що мешкали над рікою Кевар, і зупинився там, де вони жили, і пробув серед них сім днів у зачудуванні.

16. А по семи днях було до мене слово Господнє!

17. Сину людський! Я настановив тебе на варті дому Ізраїлевого, і ти будеш чути слово з уст Моїх і будеш навчати їх від Мене.

18. Коли Я скажу лиходієві: Смертю помреш! – а ти не будеш наставляти його і говорити, щоб застерегти лиходія від гріховного шляху його, щоб він живий був, то лиходій той помре від беззаконня свого, і Я стягну за кров його від рук твоїх.

19. Але якби ти навчав лиходія, а він не відвернувся од беззаконня свого і від недоброго шляху свого, то він помре від беззаконня свого, а ти врятував душу твою.

20. І якщо праведник відступить од правди своєї і вчинить беззаконня, коли Я покладу перед ним перепону, (спотикання) то він також помре: та якщо ти не навчав його, то він помре за гріх свій, і не пригадаються йому праведні діяння його, які він чинив; і Я стягну кров його від рук твоїх.

21. А якщо ти будеш навчати праведника, щоб праведник не грішив, і він не згрішить: то він буде жити, тому що був навчений, і ти врятував душу твою.

22. І була там на мені рука Господня, і Він сказав мені: Підведися і вийди в поле, і Я буду говорити там з тобою.

23. І підвівся я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, котру бачив я біля річки Кевар. І впав я ницьма, на обличчя своє.

24. І ввійшов у мене Дух і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: Іди, і зачинися у домі твоєму.

25. І ти, сину людський, ось, покладуть на тебе мотузи, і зв'яжуть тебе ними, і не будеш ходити поміж ними.

26. І язик твій Я приліплю до піднебіння твого, і ти занімієш і не будеш викривати їх, бо вони – бунтівний дім.

27. А коли Я буду говорити з тобою, тоді розімкну уста твої, і ти будеш говорити їм: Так говорить Господь Бог! Хто хоче слухати, – слухай; а хто не хоче слухати, – не слухай, бо вони – бунтівний дім.

Єзекія 4

1. І ти, сину людський, візьми собі цеглину і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим;

2. І влаштуй облогу супроти нього, і нагорни вала довкола нього, і розташуй табір супроти нього, і розмісти проти нього машини-муроломи;

3. І візьми собі залізну дошку і постав її, [наче ] залізну стіну поміж тобою і містом, і поверни до нього обличчя твоє, і воно буде в облозі, і ти облягай його. Це буде ознакою домові Ізраїлевому.

4. А ти лягай на лівий бік твій і поклади на нього переступи дому Ізраїлевого: За числом днів, за яких лежатимеш на ньому, ти будеш нести їхню провину,

5. І Я ухвалив тобі роки беззаконня їхнього числом днів: триста дев'яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого.

6. І коли звершиш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Юдиного, день – за рік, день – за рік Я ухвалив тобі.

7. І оберни лице твоє і оголену праву руку на облогу Єрусалиму і пророкуй супроти нього.

8. Ось, Я поклав на тебе мотузи, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не відбудеш днів облоги твоєї.

9. Візьми собі пшениці, і ячменю, і сочевиці, і проса, і вики, і всип до однієї посудини, і вчини собі з них хлібини за числом днів, за котрих лежатимеш на боці твоєму; триста дев'яносто днів ти будеш їх їсти.

10. І їжу твою, котру будеш споживати, їж за вагою, по двадцять шеклів на день; від часу й до часу їж це.

11. І воду пий мірою, по шостій частині гіна пий; від часу до часу пий так.

12. І їж, як ячмінного коржа, і печи їх на очах їхніх на людському посліді.

13. І сказав Господь: Так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб серед тих народів, до яких Я вижену їх.

14. Тоді сказав я: О, Господе Боже! Душа моя ніколи не опоганювалася, ні здохлятини, ні розтерзаного звіром я не їв від юности моєї аж донині; і жодне нечисте м'ясо не входило в уста мої.

15. І сказав Він мені: Ось, Я дозволяю тобі, замість людського посліду, коров'ячий послід, – на ньому печи хліб твій.

16. І сказав мені: Сину людський! Ось, Я зруйную в Єрусалимі хлібні комори, і будуть їсти хліб за вагою і в зажурі, і воду будуть пити за мірою і в печалі.

17. Тому що в них буде нестача хліба і води; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і вичахнуть у беззаконні своєму.

Єзекія 5

1. А ти, сину людський, візьми собі гострого ножа, бритву голярську візьми собі, і води нею по голові твоїй, і візьми собі ваги і поділи волосся на частки.

2. Третю частку спали вогнем посеред міста, коли виповняться дні облоги; третю частку візьми і порубай ножем на околицях його; і третю частку розвій за вітром; а Я оголю меча услід за ними.

3. І візьми з цього невеличке число, і зав'яжи їх собі в полу.

4. Але з цього візьми також і кинь у вогонь, і спали це на вогні. Звідти вийде вогонь на увесь дім Ізраїлів.

5. Так говорить Господь Бог: Це – Єрусалим! Я поставив його серед народів, і довкола нього – землі.

6. А він учинив супроти ухвал Моїх підступніше, аніж погани, і супроти приписів Моїх – гірше, аніж землі довкола нього; бо вони знехтували настановами Моїми і за приписами Моїми не вчиняють.

7. А тому так говорить Господь Бог: За те, що ви примножили беззаконня ваші більше, аніж погани, котрі довкіл вас, за приписами Моїми не чините і настанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините за приписами поганів, котрі довкіл вас, –

8. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я супроти тебе, Я Сам, і звершу серед тебе суд перед очима поганів.

9. І вчиню над тобою те, чого ніколи не робив і чогось схожого до цього не буду чинити в прийдешньому, за всі мерзоти твої.

10. За це батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх, і звершу над тобою суд, і увесь останок твій розвію за всіма вітрами.

11. А тому, живу Я, говорить Бог: За те, що ти опоганив святиню Мою усіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я вчиню тебе малим, і не пожалкує Моє око, і Я не помилую тебе.

12. Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча в околицях твоїх; а третину розвію за всіма вітрами, і оголю меча услід за ними.

13. І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і вдовольнюся; і спізнають, що Я, Господь, говорив з ревністю Моєю, коли звершиться над ними лють Моя.

14. І вчиню тебе пустелею і наругою серед народів, котрі довкіл тебе, перед очима всякого, що буде проходити.

15. І будеш посміховиськом і наругою, і жахіттям у народів, котрі довкіл тебе, коли Я звершу над тобою суд у гніві та люті, і в лютих покараннях, – Я – Господь, вирік це, –

16. І коли пошлю на них люті стріли голоду, котрі будуть нищити, коли пошлю їх на загибель вашу, і пошлю голод між вами, і винищу хліб у коморах ваших;

17. І пошлю на вас голод і лютих звірів, і зганьблять тебе; і моровиця, і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

Єзекія 6

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Оберни лице твоє до гір Ізраїлевих і пророкуй на них:

3. І скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і видолинкам: Ось, Я наведу на вас меч і зруйную підвищення ваші;

4. І жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і кину убитих ваших перед ідолами вашими;

5. І покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розкидаю кості ваші довкіл жертовників ваших.

6. На всіх місцинах проживання вашого міста будуть спустошені і підвищення зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розбиті і знищені були ідоли ваші, і зруйновані сонячні стовпи ваші, і зітерлися витвори ваші.

7. І будуть падати серед вас убиті, і спізнаєте, що Я – Господь.

8. Але Я збережу останок, тож будуть серед вас поміж народів такі, що вціліють від меча, коли ви будете розпорошені по країнах.

9. І згадають про Мене врятовані ваші поміж народів, куди будуть забрані в полон, коли Я розіб'ю блудне їхнє серце, що відпало од Мене, і очі їхні, що блудять за ідолами; і вони самі будуть бридитися собою за те зло, котре вони чинили у всіх мерзотах своїх.

10. І спізнають, що Я – Господь; не марно говорив Я, що наведу на них таке лихоліття.

11. Так говорить Господь Бог: Сплесни руками твоїми, і тупни ногою твоєю, і скажи: Горе за всі гидкі злочини дому Ізраїлевому! Упадуть вони від меча, голоду і моровиці.

12. Хто далеко – помре від моровиці; а хто близько – той упаде від меча; а ті, що залишаться і вціліють, – помруть від голоду; так звершу над ними гнів Мій.

13. І спізнаєте, що Я – Господь, коли забиті будуть [лежати ] між ідолами своїми довкіл жертовників їхніх, на всілякому високому пагорбі, на всіх верховинах гір і під усіляким зеленим деревом, і під усіляким гіллястим дубом, на тих місцинах, де вони приносили духмяні кадіння всім ідолам своїм.

14. І простягну на них руку Мою і вчиню землю пустелею і степом, від пустелі до Рівли, на всіх місцинах проживання їхнього, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 7

1. І було до мене слово Господнє:

2. І ти, сину людський, [скажи]: Так говорить Господь Бог: Кінець Ізраїльській землі, – кінець надбіг на чотири краї землі.

3. Ось – кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

4. І не помилує тебе око Моє, і не прощу, і відплачу тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і спізнаєте, що Я – Господь.

5. Так говорить Господь Бог: Біда єдина, ось, приходить біда.

6. Кінець прийшов, прийшов кінець, повстав на тебе; ось, дійшла,

7. Дійшла напасть до тебе, мешканцю землі! Надходить час, наближається день замішання, а не веселих вигуків на горах.

8. Ось, невдовзі виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

9. І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми відплачу тобі, і мерзота твоя буде з тобою; і спізнаєте, що Я, Господь, караю.

10. Ось день! Ось прийшла, настала напасть! Жезло виросло, гординя розбуялася.

11. Постає сила на берло нечестя; нічогісінько [не залишиться ] від них, і від багатства їхнього, і від гамору їхнього, і від пишноти їхньої.

12. Настав час, надійшов день; той, що купив, – не втішайся, і той, що продав, – не плач: бо гнів – над усією велелюдністю їхньою.

13. Бо той, що продав, не повернеться до проданого, хоч би й залишилися вони живі; бо пророче видіння про всю велелюдність їхню не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не зміцнить свого життя.

14. Засурмлять у сурми, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією людністю їхньою.

15. Поза оселею – меч, а в домі – моровиця та голод. Хто в полі – той помре від меча, а хто в місті – того пожере голод і моровиця.

16. А врятовані з них повтікають і будуть на горах, немов голуби долин; всі вони будуть стогнати, кожний за своє беззаконня.

17. У всіх руки знесиліють, і в усіх затремтять коліна, [як ] вода.

18. Тоді вони підпережуться веретищем, і охопить їх трепет; і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах – лисина.

19. Срібло своє вони викинуть на вулиці і золото у них буде зневажене. Срібло їхнє і золото їхнє не врятує їх у день люті Господньої. Вони не наситять ними душі своєї і не виповнять утроби своєї; бо воно було приводом до беззаконня їхнього.

20. І в пишних шатах своїх вони перетворювали його на гордощі і вчиняли з нього зображення гидких своїх бовванів; за те й оберну його нечистим для них;

21. І віддам його в руки чужим на здобич і лиходіям землі на розкрадання, і вони опоганять його.

22. І відверну од них обличчя Моє, і споганять заповітне Моє; і прийдуть туди грабіжники і споганять його.

23. Зроби ланцюга, бо земля оця виповнена кривавими злочинами, і місто повнісіньке насильством.

24. Я приведу найзліших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу край гордощам сильних, і будуть опоганені святині їхні.

25. Іде згуба; будуть шукати миру і не знайдуть.

26. Біда піде за бідою і звістка за звісткою, і будуть шукати у пророків видіння, і не стане науки у священика і поради у старців.

27. Цар буде журитися, і князь зодягнеться в жахіття, і в народу землі будуть тремтіти руки. Учиню з ними за шляхами їхніми і судитиму їх – їхніми судами, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 8

1. І сталося шостого року, шостого [місяця], п'ятого дня місяця, сидів я в домі своєму, і старшини юдейські сиділи перед обличчям моїм, і лягла на мене там рука Господа Бога.

2. І побачив я: І ось, подоба [мужа], наче вогненна, і від крижів його і нижче – вогонь, і від крижів його і вище – наче сяяння, наче світло полум'я.

3. Наче простягнув Він руку і взяв мене за волосся голови моєї, і Дух підняв Мене поміж небом і землею, і приніс мене у видіннях Божих до Єрусалиму, до входу внутрішньої брами, що дивиться на північ, де стояв був ідол ревнощів, що сприяє ревнощам.

4. І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, схожа на ту, котру я бачив на полі.

5. І сказав мені: Сину людський! Зведи очі свої на північ, і я звів очі мої на північ, і ось, з півночі біля воріт жертовника – той ідол ревнощів при вході.

6. І сказав Він мені: Сину людський! Чи бачиш ти, що вони вчиняють? Велику мерзоту, яку чинить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов од святині Моєї! Але обернися, і ти побачиш ще гидкішу мерзоту.

7. І привів мене до входу на подвір'я, і я глянув, і ось, у мурі – щілина,

8. І сказав мені: Сину людський! Підкопай мура. І я підкопав мура, і ось, якісь двері.

9. І сказав мені: Зайди і подивися на гидкі мерзоти, які вони чинили тут.

10. І зайшов я, і бачу, що ось, всілякі зображення плазунів і нечистих тварин, і всілякі ідоли дому Ізраїлевого, намальовані довкола на стінах.

11. І сімдесят мужів із старших дому Ізраїлевого стоять перед ними і Яазанія, Шафанів син серед них; і кожного в руці – своє кадило, і густа хмара кадіння підноситься догори.

12. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський, що вчиняють старшини дому Ізраїлевого у темряві, кожний у розмальованім своїм покої? Бо кажуть: Не бачить нас Господь, залишив Господь цю землю.

13. І сказав мені: Обернись, і побачиш ще огидніші мерзоти, які вони чинять.

14. І привів мене до входу у браму дому Господнього, котрі на північ, і ось, там сидять жінки і оплакують Таммуза,

15. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський? Обернись, і побачиш ще огиднішу мерзоту,

16. І завів мене до внутрішнього двору храму Господнього, і ось, поміж притвором і жертовником, близько двадцяти п'яти мужів [стоять ] спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонцю.

17. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський! Чи замало домові Юдиному, щоб чинити таку мерзоту, котру вони чинять тут? Але вони іще землю напоїли нечестям і вельми гнівлять Мене, і ось, вони гілки підносять до носа свого.

18. За це Я також почну діяти люто; не пожаліє око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, – не почую їх.

Єзекія 9

1. І проголосив у вуха мої гучним голосом, кажучи: Нехай наблизяться каральники міста, кожен зі своїм згубним знаряддям в руці своїй.

2. І ось, шестеро чоловіків йдуть од горішньої брами, що дивиться на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і поміж ними один, зодягнений у лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря. І прийшли і зупинилися біля мідного жертовника.

3. І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на котрому була, до порогу Дому. І покликав Він чоловіка, одягненого у лляну одежу, у котрого на поясі прилад писаря.

4. І сказав йому Господь: Перейди серединою міста, посеред Єрусалиму, і на чолах людей скорботних, що страждають через усі мерзоти, які діються серед нього, поклади знака.

5. А тим сказав уголос при мені: Рушайте за ним містом і бийте, нехай не жаліє ваше око, і не милуйте;

6. Старого, юнака, і юнку, і немовля і жінок бийте до смерти, але не торкніться жодного чоловіка, на котрому знак, і розпочніть із святині Моєї. І почали вони з тих старшин, котрі були перед Домом.

7. І сказав їм: Опоганьте Дім і наповніть подвір'я убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати в місті.

8. І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я впав на обличчя своє і заволав, і сказав: О, Господе, Боже! Невже Ти вигубиш увесь останок дому Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?

9. І сказав Він мені: Безчестя дому Ізраїлевого та Юдиного велике, вельми значне; і земля оця повнісінька крови, і місто повнісіньке неправди, бо вони кажуть: Покинув Господь землю цю, і не бачить Господь

10. За те й Моє око не пощадить, і не помилує; оберну поведінку їхню на їхню голову.

11. І ось, чоловік, зодягнутий в лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря, дав відповідь і сказав: Я вчинив, як Ти наказав мені.

Єзекія 10

1. І бачив я, і ось на склепінні, котре понад головами херувимів, неначе камінь-сапфір, неначе щось схоже на престол, було видно над ними.

2. І говорив Він чоловікові, одягненому в лляну одежу, і сказав: Увійди між колесами під херувимів, і візьми повні пригорщі жару поміж херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах.

3. А херувими стояли по правий бік Дому, коли увійшов той чоловік, і хмара виповнювала внутрішнє подвір'я.

4. І піднеслася слава Господня з херувимами до порогу Дому, і Дім виповнився хмарою, і подвір'я виповнилося сяянням слави Господньої.

5. І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому подвір'ї; наче голос Бога Всемогутнього, коли Він говорить.

6. І коли Він наказав чоловікові, одягненому в лляний одяг, сказавши: Візьми вогню поміж колесами, між херувимами, і коли він увійшов і стояв біля колеса,

7. Тоді з-поміж херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, котрий між херувимами, і взяв та й дав у пригорщі одягненому в лляний одяг. Він узяв і вийшов.

8. І видно було у херувимів подобу людських рук під крильми їхніми.

9. І бачив я: І ось, четверо коліс біля херувимів, по одному колесі біля кожного херувима, і колесо на вигляд, наче з каменя топаза.

10. І на вигляд усі чотири схожі, наче колесо було в колесі.

11. Коли йшли вони, то йшли на чотири свої сторони; під час ходи своєї не озиралися, але до того місця, куди обернена була голова, вони туди йшли; під час ходи своєї не озиралися.

12. І все тіло їхнє, і спина їхня, і руки їхні, і крила їхні, і колеса по колові були повнісінькі очей, – усі четверо коліс їхніх.

13. До коліс цих, як я чув, сказано було: " Ґалґал" (Вихор).

14. І в кожної тварини чотири обличчя: перше лице – лице херувима; друге лице – обличчя людське, третє лице – неначе подоба лева, і четверте лице – подоба орла.

15. Херувими підвелися. Це були ті самі тварини, котрих бачив я біля ріки Кевар.

16. І коли йшли херувими, тоді йшли біля них і колеса; і коли херувими підіймали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відділялися, але вони були біля них.

17. Коли ті стояли, стояли також і вони; коли ті піднімалися, піднімалися й вони, бо в них [був ] дух тварин.

18. І відійшла слава Господня від порогу Дому, і постала над херувимами.

19. І підняли херувими крила свої, і знялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то колеса також були біля них, і зупинилися біля входу до Східної брами Дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого, вгорі над ними.

20. Це були ті самі тварини, котрих я бачив біля підніжжя Бога Ізраїлевого коло ріки Кевар. І я спізнав, що це – херувими.

21. У кожного – по чотири обличчя, і в кожного – по четверо крил, і під крильми їхніми подоба рук людських.

22. А подоба обличчя їхнього – такі самі, як ті обличчя, що я бачив їх біля ріки Кевар, – і вигляд їхній, і самі вони. Кожний простував напрямки у ту сторону, яка була перед ним.

Єзекія 11

1. І підняв мене Дух і привів мене до східної брами Дому Господнього, котра дивиться на схід. І ось, – біля входу до брами двадцять п'ять чоловіків; і між ними бачив я Яазанію, сина Аззурового, і Пелатію, сина Венанії, князів народу.

2. І Він сказав мені: Сину людський! Ось люди, у котрих лихе на думці, і котрі дають недобру пораду в цьому місті,

3. Кажучи: Ще не близько; будемо споруджувати оселі; воно (місто) казан, а ми – м'ясо.

4. Тому пророкуй їм, пророкуй, сину людський.

5. І зійшов на мене Дух Господній, і сказав мені: Скажи: Так говорить Господь: Що говорите ви, і що на думку вам спадає, Я те знаю.

6. Багато убитих ваших ви поклали в цьому місті, і вулиці його закидали трупами.

7. Тому так говорить Господь Бог: Убиті ваші, котрих ви поклали серед нього, – то м'ясо, а воно казан (місто); але вас Я виведу з нього.

8. Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меча, говорить Господь Бог.

9. І виведу вас із нього, і віддам вас у руки чужинців, і звершу над вами суд.

10. Від меча упадете; на рубежах Ізраїлевих буду вас судити, і спізнаєте, що Я – Господь.

11. Воно не буде для вас казаном; і ви не будете у ньому м'ясом; на рубежах Ізраїлевих буду судити вас.

12. І спізнаєте, що Я – Господь; бо за Моїми заповідями ви не ходили, і приписів Моїх не виконували, а чинили за приписами народів, що оточували вас.

13. І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Венаніїн, помер. І впав я на обличчя, і заволав гучним голосом, і сказав: О, Господе Боже! Невже Ти хочеш дощенту винищити останок Ізраїля?

14. І було до мене слово Господнє:

15. Сину людський! Твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому домові Ізраїлевому, усім їм говорять мешканці Єрусалиму: Живіть віддалік од Господа; нам у володіння віддана ця земля.

16. На це скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я позасилав їх до народів, і хоч розпорошив їх по країнах, але Я буду для них хоч малою святинею, у тих країнах, куди вони пішли.

17. Затим скажи: Так говорить Господь Бог: Я зберу вас з-поміж народів, і поверну вас із країн, де ви розпорошені; і дам вам землю Ізраїлеву.

18. І прийдуть туди і повикидають звідти всі її гидоти і всі її мерзоти.

19. І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їхньої серце кам'яне, і дам їм серце тілесне.