Книга пророка Єремії 6 страница

7. І тільки-но вони зайшли до середини міста, Ізмаїл, син Нетаніїн, убив їх і [кинув] до рову, він, і ті люди, що були з ним.

8. Але знайшлося серед них десятеро чоловіків, котрі сказали Ізмаїлові: Не вбивай нас, бо в нас є у полі утаємничені добра: пшениця з ячменем, і олива з медом. І він утримався, і не умертвив їх з іншими братами їхніми.

9. А рів, куди покидав Ізмаїл трупи людей, котрих він убив через Гедалію, був той самий, котрого викопав цар Аса, боячись Беаші, царя ізраїльського, – його виповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, убитими.

10. І захопив Ізмаїл увесь останок народу, що був у Міцпі, дочок царевих і увесь народ, що залишився в Міцпі, котрого Невузар'адан, старший царської охорони, доручив Гедалії, синові Ахікама, і захопив їх Ізмаїл, син Нетаніїн, і поспішив до синів Аммонових.

11. Та коли Йоханан, син Кареахів, та всі військові старшини, що були з ним, почули про злочини, котрі заподіяв Ізмаїл, син Нетаніїн,

12. Узяли всіх людей і пішли на бій з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і наздогнали його біля великої води, що в Гів'оні.

13. І коли увесь народ, що був у Ізмаїла, побачив Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових старшин, що були з ним, – зрадів;

14. І відвернувся увесь народ, котрого Ізмаїл вивів у полон з Міцпи, і обернувся і пішов до Йоханана, сина Кареахового;

15. А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік від Йоханана з вісьмома чоловіками і подався до синів Аммонових.

16. Тоді Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини, що були з ним, забрали з МІцпи увесь останок народу, котрого він звільнив від Ізмаїла, сина Нетаніїного, по тому, як той забив Гедалію, сина Ахікамового, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, котрих він вивів з Гів'ону.

17. І пішли вони і зупинилися в поселенні Ґерут-Кімгамі, що поблизу Віфлеєму, аби податися до Єгипту

18. Від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ізмаїл, син Нетаніїн, убив Гедалію, сина Ахікамового, котрого цар вавилонський настановив намісником понад країною.

Єремії 42

1. І підійшли всі військові старшини та Йоаханан, син Кареахів, та Єзанія, син Гошаїн і увесь народ, від малого до великого,

2. І сказали Єремії пророкові: Нехай упаде перед лицем твоїм благання наше, помолися за нас Господові, Богові твоєму, про увесь цей останок, тому що з численного залишилося нас мало, як очі твої бачать нас.

3. Щоб Господь Бог твій показав нам той шлях, котрим маємо йти, і те, як діяти.

4. І сказав їм Єремія пророк: Чую, помолюся Господові, Богові вашому, за словами вашими, і все, що відповість Господь, оголошу вам, не приховаю од вас жодного слова.

5. Вони сказали Єремії: Нехай буде Господь між нами свідком вірним та праведним у тому, що ми ревно виконаємо все те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій.

6. Чи добре, а чи недобре воно буде, але голосові Господа, Бога нашого, до котрого посилаємо тебе, підкоримося, щоб нам було добре, коли будемо покірні перед голосом Господа, Бога нашого.

7. Як минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії.

8. Він покликав до себе Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових старшин, що були з ним, та увесь народ, від малого до великого,

9. І сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Котрого ви посилали мене, аби покласти перед Ним благання ваше:

10. Якщо залишитеся на цій землі, то Я упорядкую вас і не спустошу, насаджу вас і не викоріню; бо Я шкодую за те лихоліття, котре учинив вам.

11. Не бійтеся царя вавилонського, котрого ви боїтеся; не бійтеся його, говорить Господь, бо Я з вами, щоб рятувати вас і визволяти вас від руки його.

12. І виявлю вам милість, і він умилостивиться до вас і поверне вас на вашу землю.

13. А якщо ви скажете: Не хочемо жити на цій землі, і не підкоритеся голосові Господа, Бога вашого, кажучи:

14. Ні, ми підемо до Єгипетського краю, де війни не побачимо і голосу сурми не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити;

15. То вислухайте нині слово Господнє, ви, останок Юди: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви уперто відвернете обличчя ваші, щоб рушати до Єгипту, і таки підете, щоб там замешкати;

16. То меч, котрого ви боїтеся, наздожене вас там, в краю єгипетському, і голод, котрого ви страхаєтеся, буде завжди йти слідом за вами там, у Єгипті, і там-таки помрете.

17. І всі, котрі обернуть обличчя своє, щоби йти до Єгипту і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жодний з них не залишиться і не уникне там лихоліття, котре Я наведу на них.

18. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій і лють Моя на мешканців Єрусалиму, так виллється лють Моя на вас, коли увійдете до Єгипту, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою, і глумом, і не побачите вже місцини цієї.

19. До вас, останку Юди, вирік Господь: Не йдіть до Єгипту; твердо знайте, що Я нині застеріг вас.

20. Бо ви згрішили супроти самих себе: Ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: Помолися за нас Господові Богові нашому, і все, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, – і ми вчинимо.

21. Я оголосив вам нині, але ви не підкорилися голосові Господа Бога нашого, і не прийняли всього того, з чим Він послав мене до вас.

22. Тож знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці на тому місці, куди хочете йти, щоб жити там.

Єремії 43

1. Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бога, з котрими Господь Бог послав його до них;

2. Тоді сказав Азарія, син Гошаїн і Йоханан, син Кареахів, і всі зарозумілі люди сказали Єремії: Неправду ти говориш, не посилав тебе Господь, Бог наш сказати: Не йдіть до Єгипту, щоб там жити.

3. А Барух, син Нерійїн, намовляє тебе супроти нас, аби передати в руки халдеїв, щоб вони умертвили нас, або відпровадили нас полоненими до Вавилону.

4. І не послухав Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини та увесь народ Господнього голосу, щоб залишитися на землі юдейській.

5. І взяв Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини увесь останок юдеїв, котрі повернулися від усіх народів, куди їх прогнали, щоб жити на землі юдейській,

6. Чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царевих, і всіх тих, котрих Невузар'адан, старший царської охорони, залишив з Гедалією, сином Ахікама, сина Шафанового, і Єремію пророка, і Баруха, сина Нерійїного;

7. І пішли до єгипетського краю, бо не підкорилися голосові Господньому і дійшли до Тахпанхесу.

8. І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі:

9. Візьми в руки свої великі камені і приховай їх у вимішаній глині біля входу до фараонового дому в Тахпанхесі, перед очима юдеїв,

10. І скажи їм так: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя вавилонського, служника Мого, і поставлю престол його на цьому камінні, що сховане Мною, і розтягне він над ним пречудове шатро своє;

11. І прийде і уразить землю єгипетську: хто [приречений] на смерть, того [уразить] смерть; і хто в полон, – піде в полон; і хто під меч, – піде під меч.

12. І учиню вогонь у капищах богів єгипетських; і він спопелить їх, а їх візьме в полон, і одягнеться в землю єгипетську, як пастух одягає на себе одежу свою, і вийде звідти у спокої.

13. І порозбиває статуї в Бет-Шемеша(Дім Сонця), що в краї єгипетському, і капища богів єгипетських спопелить вогнем.

Єремії 44

1. Слово, котре було до Єремії про всіх юдеїв, що осіли в єгипетському краї, – у Мігдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос:

2. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачите усі лихоліття, котрі Я навів на Єрусалим і на всі міста юдейські; ось, тепер вони порожні, і ніхто в них не живе,

3. За нечестя їхнє, котре вони чинили, гнівлячи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші.

4. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: Не вдавайтеся до цих мерзенних справ, котрі Я ненавиджу.

5. Але вони не слухали, і не прихилили вухо своє, щоб відвернутися од свого нечестя, не кадити іншим богам.

6. І вилилася лють Моя і гнів Мій, і спалахнув у містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму; і вони стали руїнами і пустелею, як бачите цього дня.

7. І нині так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви завдаєте цього великого зла душам вашим, винищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят серед Юдеї, щоб не залишити в себе останку,

8. Гнівлячи Мене витворами рук своїх, кадінням іншим богам у краю Єгипетському, куди ви прийшли жити, аби погубити себе, і стати прокляттям і глумом у всіх народів землі?

9. Хіба ви забули нечестя батьків ваших і безчестя царів юдейських, ваше власне безчестя і нечестя дружин ваших, яке вони чинили на землі юдейській і на вулицях Єрусалиму?

10. Не упокорилися вони й до сього дня, і не бояться, і не вчиняють за Моїм законом і за приписами Моїми, котрі Я дав вам і батькам вашим.

11. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наверну до вас обличчя Моє на загибель та винищення всієї Юдеї,

12. І візьму юдеїв, що залишилися і повернули обличчя своє, щоб рушити до єгипетського краю і жити там, і всі вони будуть винищені, загинуть на землі єгипетській; мечем і голодом будуть понищені; від малого до великого помруть від меча та голоду, і стануть прокляттям і жахом, наругою і глумом.

13. Навідаю тих, що замешкали в краї єгипетському, як Я навідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею,

14. І ніхто не уникне і не вціліє з останку юдеїв, що прийшли на землю єгипетську, аби пожити там, а потім повернутися на землю юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб там жити; ніхто не повернеться, окрім тих, котрі повтікають звідси.

15. І відповідали Єремії всі чоловіки, котрі знали, що жінки їхні провадять кадіння іншим богам, і всі жінки, котрі були [там] у значній кількості, і увесь народ, що жив на землі єгипетській, у Патросі, і сказали:

16. Слово, котре ти говорив нам йменням Господа, ми не приймаємо від тебе.

17. Але неодмінно будемо чинити все те, що вийшло з уст наших, щоб кадити богині неба і звершувати поливання, як ми робили, ми і батьки наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму, тому що тоді ми були ситі і щасливі, і горя не знали.

18. А від того часу, як перестали ми кадити богині неба і звершувати їй поливання, зазнаємо у всьому нестачі і гинемо від меча і голоду.

19. І коли ми кадили богині неба і звершували їй поливання, то хіба без відома чоловіків наших ліпили ми їй пироги з її зображенням і звершували їй поливання?

20. Тоді сказав Єремія до всього народу, чоловікам і жінкам, і всьому народові, котрий так відповідав йому:

21. Чи не це кадіння, котре звершували ви в горах юдейських і на вулицях Єрусалиму, ви і батьки ваші, царі ваші, і ваші князі, і народ країни, пригадав Господь? І чи не воно спало Йому на серце?

22. Господь не міг більше терпіти злих ваших учинків і мерзоти, які ви чинили; тому й стала земля ваша пустелею і жахіттям та прокляттям, без мешканців, як ви бачите нині.

23. Оскільки ви, звершуючи те кадіння, грішили перед Господом і не дослухалися голосу Господа, і не чинили за Його законом і за приписами Його, і за велінням Його, то й спіткало вас оце лихоліття, як бачите нині.

24. І сказав Єремія всьому народові і всім жінкам: Слухайте слово Господнє, всі юдеї, котрі в Єгипетському краї.

25. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви і жінки ваші, що устами своїми говорили, й руками своїми виготовляли; ви кажете: Почнемо виконувати обітниці наші, котрі ми обіцяли, щоб кадити богині неба і вчиняти їй поливання, – непохитно тримайтеся обітниць ваших і достоту виконуйте ваші обітниці.

26. За це вислухайте слово Господнє, всі юдеї, що замешкали на єгипетській землі: Ось, Я присягнувся великим йменням Моїм, говорить Господь, що не буде вже на всій землі єгипетській вимовлятися ймення Моє устами якого-небудь юдея, що сказав би: Живий Господь Бог!

27. Ось, Я буду спостерігати за вами для погибелі, а не для добра; і всі юдеї, котрі на землі єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, аж доки зовсім не повинищуються.

28. Тільки невеличке число тих, що уникнуть меча, повернеться з краю Єгипетського на землю юдейську, і спізнають усі юдеї, що залишилися, котрі прийшли на землю єгипетську, аби пожити там, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.

29. Та ось вам ознака, говорить Господь, що Я навідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що справдяться слова Мої про вас на погибель вам.

30. Так говорить Господь: Ось, Я віддам фараона Хофру, єгипетського царя, в руки ворогів його і в руки тих, що шукають життя його, як віддав Седекію, царя юдейського, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, ворога його, що шукав його життя.

Єремії 45

1. Слово, котре пророк Єремія сказав Барухові, синові Нерійїному, коли він написав слова оці з уст Єремії до книги, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського.

2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Баруху:

3. Ти кажеш: Горе мені! Бо Господь долучив скорботу до хворощів моїх; я знесилів од зітхань моїх, і не знаходжу спокою.

4. Тож скажи йому: Так говорить Господь: Ось, що Я спорудив, зруйную, і що посадив, – викоріню, – всю оцю землю.

5. А ти просиш собі великого: Не проси; бо ось, Я наведу лихоліття на всіляку плоть, говорить Господь, а тобі замість здобичі залишу душу твою на всіх місцинах, куди лише підеш.

Єремії 46

1. Слово Господнє, котре було до пророка Єремії про народи [поганські]:

2. Про Єгипет, про військо фараона Нехо, царя єгипетського, котре було над рікою Єфрат у Каркеміші, і котре переміг Навуходоносор, цар вавилонський, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського:

3. Готуйте щити і списи, і розпочинайте битву;

4. Сідлайте коней і сідайте, вершники, і ставайте в шоломах, точіть списи, одягайтеся в кольчуги!

5. Та чому Я бачу: вони сторопіли і завернули назад? І сильні їхні переможені, і втікають, не озираючись; звідусіль жах, говорить Господь.

6. Не втече швидконогий, і не врятується сильний; на півночі, біля ріки Єфрат, вони спіткнуться і впадуть.

7. Хто це підіймається, мов ріка, і, мов потоки, хвилюються води його?

8. Єгипет піднімається, мов ріка, і, як потоки води, захвилювалися води його, і говорить: Піднімусь і вкрию землю: знищу місто і мешканців його.

9. Сідайте на коней і мчіться, колісниці, і виступайте, сильні, ефіопи і ливіяни, озброєні щитом, і лидяни, що тримають луки і тятиви їхні;

10. Бо день цей у Господа Бога Саваота є день помсти, аби помститися ворогам Його, і меч буде пожирати, і насититься і уп'ється кров'ю їхньою; бо це Господові Богові Саваотові буде приношення пожертви у північному краї, біля ріки Єфрат.

11. Піди до Ґілеаду, візьми бальзаму, єгипетська юнко, доню Єгипту; ти марно будеш добирати ліки для уздоровлення: немає для тебе лікування.

12. Почули народи про ганьбу твою, і зойки твої виповнили землю; бо сильний зіткнувся із сильним, і обидва упали разом.

13. Слово, котре сказав Господь пророкові Єремії про нашестя Навуходоносора, царя вавилонського, щоб звоювати землю єгипетську:

14. Повідайте в Єгипті і дайте знати в Мігдолі, і повідайте в Нофі і Тахпанхесі; скажіть: Підводься і готуйся, бо вже меч пожирає околиці твої.

15. Чому сильний твій відкинутий? – Не встояв, тому що Господь погнав його.

16. Він багатьох здолав, навіть падали один на одного і вигукували: Підводься! Повернемося до народу нашого, на рідну землю нашу від згубного меча!

17. А там кричать: Фараон, цар Єгипту, завагався; він згаяв обумовлений час.

18. Живу Я, говорить Цар, Котрому ймення – Господь Саваот: як Фавор серед гір і мов Кармел біля моря, – [така певність], що він прийде.

19. Приготуй собі необхідне для переселення, доню, мешканко Єгипту, бо Ноф буде спустошений, спорожніє, залишиться безлюдним.

20. Єгипет – пречудова телиця; але загибель з півночі поспішає, квапиться.

21. І найманці його серед нього, мов годовані телята, – самі також завернули назад, почали втікати всі, не встояли, бо прийшла на них лиха година їхньої загибелі, час навідин їх.

22. Голос його лине, мов гадючий; вони йдуть із військом, прийдуть на нього з сокирою, мов дроворуби;

23. Вирубають ліс його, говорить Господь, бо їх безліч; їх більше, аніж сарани, і немає їм ліку.

24. Осоромлена донька Єгипту потрапила до рук народу північного.

25. Господь Саваот, Бог Ізраїлів, каже: Ось, Я навідаю Аммона, котрий в Но, і фараона та Єгипет, і богів його, і царів його, фараона і тих, що сподіваються на нього.

26. І віддамо їх в руки тим, що шукають життя їхнього, і в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки рабів його; але після того буде він заселений, як за давніх днів, говорить Господь.

27. А ти не бійся, Якове, служителю Мій, і не лякайся, Ізраїлю: бо ось, Я вирятую тебе з далекої країни, і насіння твоє з краю полону їхнього; і повернеться Яків, і буде жити у спокої та мирі, і ніхто не буде його лякати.

28. Не бійся, служителю Мій, Якове, говорить Господь: бо Я – з тобою; Я винищу всі народи, до котрих Я вигнав тебе, а тебе не винищу, а лише покараю тебе певною мірою; але непокараним не залишу тебе.

Єремії 47

1. Слово Господа, яке було до пророка Єремії про филистимлян передніше, аніж фараон здобув Газу,

2. Так говорить Господь: Ось, уже ринуть води з півночі, і вчиняться потоками повені, і затоплять землю і все, що її виповнює, місто і городян у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни.

3. Від грімкого тупотіння копит потужних коней його, від гуркоту колісниць його, від скрипіння коліс їхніх, батьки не озирнуться на дітей своїх, тому що руки у них помліють.

4. Від того дня, котрий надійде вигубити усіх филистимлян, відібрати у Тира і Сидона всю решту помічників, бо Господь спустошить филистимлян, останок острова Кафтора.

5. Облисіла Газа, гине Ашкелон, останок долини їхньої.

6. Допоки будеш нищити, о мечу Господній! Допоки ти не матимеш спокою? Повернися у піхви свої, вгамуйся і май спокій!

7. Але як тобі вгамуватися, коли Господь наказав супроти Ашкелону і супроти берега морського? Туди Він його спрямував.

Єремії 48

1. Про Моава так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево! Воно спустошене! Кір'ятаїм посоромлений і здобутий; Мизгав зневажений і зруйнований.

2. Немає вже слави Моава; у Хешбоні затівають супроти нього лихе: Ходімо, винищимо його з-поміж народів. І ти, Мадмене, загинеш, меч іде за тобою.

3. Чути зойки від Горонаїму: спустошення і руїна страшна!

4. Поруйнований Моав! Зойки зчинили діти його.

5. Бо узвозом до Лухоту простують з плачем та риданнями; і при сходженні з Горонаїму волання про спустошення.

6. Утікайте, рятуйте життя ваше і будете схожі на обезкорене дерево в пустелі.

7. Оскільки ти сподівався на справи твої і на скарби твої, то також будеш здобутий, і Кемош піде в полон, разом зі своїми священиками і своїми князями.

8. І прийде спустошувач на всіляке місто, і ніхто не уціліє: і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь.

9. Дайте крила Моавові, щоб він міг відлетіти; міста його стануть пустелею, тому що нікому буде мешкати в них.

10. Проклятий, хто справу Господню виконує недбало, і проклятий, хто утримує меча свого від крови.

11. Моав од юности своєї був замирений, сидів на 'осаді своєму, і не переливний з посудини до посудини, і в полон не ходив; тому-то й залишився в ньому смак його і запах його не змінився.

12. Тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я пришлю до нього розливачів, котрі переллють його і випорожнять посудини його, і глеки його порозбивають.

13. І посоромлений буде Моав заради Кемоша, як дім Ізраїлів був зневажений заради Бет-Ела, надії своєї.

14. Нащо ви кажете: Ми люди хоробрі і міцні для війни?

15. Спустошений Моав, і міста його палають, і найкращі юнаки його пішли на заклання, говорить Цар – Господь Саваот ім'я Його.

16. Близько загибель Моава, і вельми поспішає лихоліття його.

17. Співчувайте йому всі сусіди його, і всі, що знаєте ім'я його, скажіть: Як зламалося оте міцнюще жезло його, оте берло слави!

18. Зійди з висоти величі і сиди спрагла, донько, мешканко Дівону, бо спустошувач Моава прийде до тебе і спустошить фортеці твої.

19. Стань при дорозі і чатуй, мешканко Ароеру, запитуй у того, що втік і рятується: Що сталося?

20. Посоромлений Моав, бо переможений; ридайте, і волайте, повідайте в Арноні, що спустошений Моав.

21. І суд прийшов на рівнини, на Холон; на Ягцу, і на Мефаат, і

22. І на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,

23. І на Кір'ятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,

24. І на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста Моавського краю, далекі і близькі.

25. Відтятий ріг Моава, і рамено його зламане, говорить Господь.

26. Дайте йому впитися до сп'яніння, бо він звеличився супроти Господа; і нехай Моав валяється у вивертах своїх, і сам стане посміховиськом.

27. Чи не був посміховиськом у тебе Ізраїль? Хіба його впіймали серед злодіїв, що ти, траплялося, тільки-но заговориш про нього, хитаєш головою?

28. Покиньте міста і живіть на скелях, мешканці Моава, і будете, мов голуби, котрі кладуть гнізда у проході до печери.

29. Ми чули про гордощі Моава, про гординю надмірну, про його зарозумілість і його пихатість, і чванливість його, і звеличення серця його.

30. Я знаю нахабність його, говорить Господь, але це – ненадійне; нікчемні слова його: не так учинять.

31. А тому буду ридати за Моавом, і волатиму за всього Моава; будуть зітхати за людьми Кір-Хересу.

32. Буду плакати за тобою, винограднику Сівми, плачем Язера; паростки твої сягали за море; сягнули озера Язера; спустошувач напав на плоди літа твого і на дозрілий виноград.

33. Радість і веселощі забрані від Кармелу і від краю моавського, і в чавилах соку не стане; не будуть уже топтати в них соку із піснями: погуки битви будуть, а не погуки радощів.

34. Від зойку Хешбону аж до Ел'але вони піднесуть голос свій, від Цоару – аж до Горонаїму, до Еглат-Шелішійї, тому що й води Німріму висохнуть.

35. Винищу в Моава, говорить Господь, тих, що приносять пожертви на підвищеннях і кадять богам його.

36. Через те серце Моє стогне за Моавом, мов сопілка; і за мешканців Кер-Хересу стогне Моє серце, як сопілка, тому що багатства, ними надбані – пропали.

37. У кожного голова – облисіла, і в кожного борода обтята; у всіх на руках подряпини, і на крижах – веретище.

38. На всіх дахах Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я розбив Моава, як непристойну посудину, – говорить Господь.

39. Як він розбитий, будуть оповідати, ридаючи; як Моав зганьбився, коли утікав назад! І буде Моав посміховиськом і жахіттям для всіх, що оточують його.

40. Бо так говорить Господь: Ось, як орел, полетить він і розкине крила свої над Моавом.

41. Міста будуть здобуті, і фортеці зруйновані, і серце хоробрих моавитян буде того дня, як серце жінки, що страждає від пологів.

42. І зникне Моав з-поміж народів, тому що він повстав супроти Господа.

43. Жах і яма, і пастка – для тебе, мешканцю Моава, сказав Господь.

44. Хто утече від жаху, – западеться в яму; а хто вибереться з ями, – попаде у пастку, бо Я наведу на нього, на Моава, годину відвідин їхніх, говорить Господь.

45. У затінку Хешбону зупинилися втікачі знесилені; але вогонь вийде з Хешбону і полум'я з-поміж Сигону, і пожере боки Моавові і тім'я синів бунтівливих.

46. Горе тобі, Моав! Загинув народ Кемоша, бо сини твої захоплені в полон, і доні твої стали бранками.

47. Але наприкінці днів поверну полон Моава, говорить Господь. А досі – суд на Моава.

Єремії 49

1. Про синів Аммонових так говорить Господь: Хіба немає синів в Ізраїля? Хіба немає у нього спадкоємця? То чому Мілком заволодів Ґадом, і народ його мешкає в містах його?

2. А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли в Раббі синів Аммонових чутно буде гомін битви, і стане вона купою руїн; і міста її будуть спопелені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, котрі володіли ним, говорить Господь.

3. Ридай, Хешбоне, бо спустошений Гай; волайте, доньки Рабби, підпережіться веретищем, плачте і поневіряйтеся по городах, бо Мілком піде в полон, разом зі священиками і князями своїми.

4. Ти хвалишся долинами? Потече долиною кров твоя, підступна донько, що покладаєшся на скарби свої і [говориш]: Хто прийде до мене?

5. Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що порозбігалися.

6. Але по цьому Я поверну полон синів Аммонових, говорить Господь.

7. Про Едома так говорить Господь Саваот: Хіба немає вже мудрости в Темані? [Хіба] немає ради в розумних? Хіба зубожіла мудрість їхня?

8. Утікайте, оберніться спиною, ховайтеся в печерах, мешканці Дедану, бо загибель Ісава Я наведу на нього, – година відвідин Моїх.

9. Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то напевне залишили б декілька ягід. І якби злодії [прийшли] вночі, то вони украли б, скільки їм треба.

10. А я до нитки обберу Ісава, відкрию утаємничені місця його, і сховатися він не може, – винищене буде плем'я його, і брати його і сусіди його; і не буде його.

11. Покинь сиріт твоїх, Я утривалю життя їхнє, і вдови твої нехай сподіваються на Мене.

12. Бо так говорить Господь: Ось навіть ті, котрим не судилося пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але конче будеш пити [чашу].

13. Бо Собою присягаюся, говорить Господь, що жахіттям, ганьбою, пустелею і прокляттям буде Боцра, і всі міста його стануть вічними пустелями.

14. Я чув звістку від Господа, і вісника відпроваджено до народів сказати: Зберіться і йдіть супроти нього, і підводьтеся на битву.

15. Бо ось, Я вчиню тебе малим поміж народами, зневаженим серед людей.

16. Грізне становище твоє і пихатість серця твого спокусили тебе, бо в ущелинах скель замешкав і високих пагорбів тримаєшся. Хоч би ти, як орел, високо поклав гніздо твоє, то й звідти скину тебе, говорить Господь.

17. І буде Едом жахіттям; кожний, хто проходитиме повз нього, вразиться і посвище, [дивлячись] на всі його рани.

18. Як поруйновані Содом та Гомора і сусідні міста їхні, говорить Господь, так само [й] там жодна людина не буде жити, і син людський не залишиться в ньому.

19. Ось, виходить він, як лев, з-над пагорбів Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх квапливо піти з [Едому], і хто вибраний, того настановлю над ним. Бо хто схожий на Мене? І хто вимагатиме відповіді од Мене? І який пастор стане супроти Мене?

20. Бо хто вислухає ухвалу Господню, котру Він прийняв про Едома, і наміри Його, котрі Він має про мешканців Теману: Справді, навіть найменші з черед потягнуть їх і спустошать їхні житла.

21. Від гуркоту падіння їхнього здригнеться земля, і відлуння ґвалту їхнього чутно буде біля Червоного моря.

22. Ось, як орел, підводиться він і полетить, і розкине крила свої над Боцрою; і серце хоробрих едомлян буде того дня, мов серце жінки в пологах.

23. Про Дамаск – посоромлені Хамаш та Арпад, бо почули сумну звістку і занепали духом; тривога на морі, заспокоїтися не можуть.

24. Злякався Дамаск, і кинувся тікати; страх його охопив; біль і страждання вхопили його, як жінку породіллю.

25. Як же не вціліло місто слави, місто радости Моєї?

26. Отож поляжуть юнаки його на вулицях його, і всі вояки погинуть того дня, говорить Господь Саваот.

27. І запалю вогонь у стінах Дамаску, – і винищить палаци Бен-Гададські.

28. Про Кедар і про царства Хацору, котрі звоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: Підводьтеся, рушайте супроти Кедара і спустошуйте синів сходу!

29. Шатра їхні і овець їхніх заберуть собі; і покрови їхні та все начиння їхнє, і верблюдів їхніх заберуть і будуть кричати їм: Жах звідусіль!

30. Утікайте, рушайте скорше, сховайтеся в проваллі, мешканці Хацору, говорить Господь, бо Навуходоносор, цар вавилонський склав ухвалу про вас та має задум супроти вас.

31. Підводьтеся, рушайте супроти народу мирного, що живе безтурботно, говорить Господь; ні дверей, ні засувів немає в нього; мешкають самітно.

32. Верблюди їхні стануть здобиччю, і численні череди їхні – на розкрадання призначені, і розпорошу їх по всіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і зусібіч наведу на них погибель, говорить Господь.

33. І буде Хацор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде там жити, і син людський не буде зупинятися в ньому.

34. Слово Господа, котре було до Єремії пророка, проти Еламу на початку царювання Седекії, царя юдейського:

35. Так говорить Господь Саваот: Ось, Я зламаю лука Еламу, головну силу їхню;

36. І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох сторін неба, і розвію їх по всіх цих вітрах, і не буде народу, до котрого не прийшли б вигнанці з Еламу;

37. І уражу еламетян страхом перед ворогами їхніми і перед тими, що шукають життя їхнього; і наведу на них лихоліття, гнів Мій, говорить Господь, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх;

38. І поставлю трона Мого в Еламі, і знищу там царя і князів, говорить Господь.

39. Але наприкінці днів поверну полон Елама, говорить Господь.