Книга пророка Єремії 2 страница

10. За це дружин їхніх віддам іншим, поля їхні – іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, – усі віддалися зискові; від пророка до священика – всі діють лукаво.

11. І лікують рану доньки народу Мого легковажно, кажучи: Мир! Мир! А миру немає.

12. Чи соромляться вони, вдаючись до мерзот? Ні, вони зовсім не соромляться і не червоніють, За це впадуть вони поміж лежачими; і в часі навідин їх будуть повалені, говорить Господь.

13. До решти обберу їх, говорить Господь, не залишиться жодної ягоди на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист опаде, і що Я дав їм, відійде од них.

14. Чому ми сидимо? Збирайтеся, підемо в укріплені міста і там загинемо; бо Господь, Бог наш, призначив нас на загибель і дасть нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом.

15. Чекаємо миру, а нічого доброго нема, – часу уздоровлення – і ось жахи.

16. Від Дана чутно пофоркування коней його, від дужого іржання жеребців його тремтить земля; і прийдуть і винищать землю і все, що на ній, місто і городян його.

17. Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, супроти котрих немає заговору, і вони будуть уражати вас, говорить Господь.

18. Коли дістану втіху в горі моєму? Серце моє знемогло в мені.

19. Ось, чую волання доні народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сіоні? Хіба немає царя на ньому? Навіщо вони пробудили в Мені гнів, поклоняючись своїм ідолам, чужинським і нікчемним?

20. Минули жнива, скінчилося літо, а ми не врятовані.

21. Через ганьбу доньки народу мого я страждаю, ходжу сумний, жах виповнив мене.

22. Хіба немає бальзаму в Ґілеаді? Хіба немає там лікаря? То чому немає уздоровлення доньки народу Мого?

Єремії 9

1. О, хто дасть голові моїй воду і очам моїм – джерело сліз! Я плакав би день і ніч про поразку доні народу мого.

2. О, хто надав би мені в пустелі притулок мандрівників! Я залишив би народ мій, і пішов би від них: бо всі вони перелюбники, збіговисько підступних.

3. Як лук, напружують язика свого для неправди, посилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до другого, і Мене не знають, говорить Господь.

4. Остерігайтеся кожний свого друга і не довіряйте жодному із своїх братів; бо всілякий брат стане перепоною другому, і всілякий друг розносить наклепи.

5. Кожний обманює свого друга і правди не відкриває: привчили язика свого виповідати брехню, і лукавлять до знемоги.

6. Ти живеш серед підступу; за підступом вони зрікаються знати Мене, говорить Господь.

7. А через те отак говорить Господь Саваот: Ось, Я розплавлю і випробую їх; бо інакше, як учинити Мені з донькою народу Мого?

8. Язик їхній – убивча стріла, говорить підступно; устами своїми розмовляють з ближніми своїми приязно, а в серці своєму задумують йому лихе.

9. Невже Я не покараю їх за це? – Говорить Господь, чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

10. За гори здійму плачі і волання, і за степові пасовиська – ридання, тому що вони випалені аж так, що ніхто там не проходить, і не чутно мекання черед: від птахів небесних до худоби – [всі] порозбігалися, щезли.

11. І вчиню Єрусалим купою каміння, лігвом шакалів, і міста юдейські вчиню пустелею, без мешканців.

12. Чи є такий мудрак, що зрозумів би це? І до кого озиваються уста Господні – пояснив би, за що загинула країна і вигоріла, мов пустеля, аж так, що ніхто не проходить [по ній? ]

13. І сказав Господь: За те, що вони залишили закон Мій, котрий Я ухвалив для них, і не підкорялися голосові Моєму, і не чинили за ним;

14. А ходили за впертістю свого серця слідами Вааловими, як навчали їх батьки їхні,

15. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я нагодую цей народ полином і напою їх водою з жовчю;

16. І розпорошу їх поміж народами, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх.

17. Так говорить Господь Саваот: Поміркуйте і покличте плакальниць, щоб вони прийшли, пошліть до вдатних [у цій справі], щоб вони прийшли.

18. Нехай вони поквапляться і здіймуть плачі за нас, щоб з очей наших виливалися сльози, і з вій наших збігала вода.

19. Бо голос плачу чутно з Сіону: Як нас пограбовано! Ми жорстоко осоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші

20. Отож, слухайте, жіноцтво, слово Господнє, і нехай завважує вухо ваше слово уст Його; і навчайте доньок ваших плачеві, і одна одній – жалібних пісень.

21. Бо смерть залазить у наші вікна, вдерається до осель наших, щоб винищити дітей з вулиць, юнаків з майданів.

22. Скажи: Так говорить Господь: І будуть повалені трупи людей, як гній на полі, і як снопи позаду женця, і нікому буде їх зібрати.

23. Так говорить Господь: Хай не похваляється мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хизується багатий скарбами своїми.

24. Але той, що хвалиться, хвалися тим, що розуміє і знає Мене, що Я – Господь, Котрий творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це вельми бажане Мені, говорить Господь.

25. Ось, приходять дні, говорить Господь, коли Я навідаю всіх обрізаних і необрізаних.

26. Єгипет і Юдею, і Едома, і синів Аммонових, і Моава, і всіх, що стрижуть волосся на скронях і живуть у пустелі; бо всі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів із необрізаним серцем.

Єремії 10

1. Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів.

2. Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться.

3. Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,

4. Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.

5. Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.

6. Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.

7. Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі [єдиному] належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.

8. Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.

9. Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних.

10. А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.

11. Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.

12. Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.

13. Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.

14. Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом [своїм], бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа.

15. Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть.

16. Не така, як їхня, доля в Якова; тому що [Бог його] є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот.

17. Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;

18. Бо так говорить Господь: Ось, Я викину мешканців цього краю сього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там.

19. Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу [сам собі: ] Справді, це – моя журба, і я буду нести її.

20. Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.

21. Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.

22. І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.

23. Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.

24. Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.

25. Вилий лють Твою на народи, котрі не знають Тебе, і на племена, котрі не кличуть ймення Твого; бо вони з'їли Якова, пожерли його і винищили його, і житла його спустошили.

Єремії 11

1. Слово, яке було до Єремії від Господа:

2. Послухайте слова заповіту цього і скажіть мужам юдейським і мешканцям Єрусалиму;

3. І скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклятий чоловік, котрий не виконає слів заповіту цього,

4. Котрого Я заповідав батькам вашим, коли вивів їх із краю єгипетського, із печі залізної, і сказав: Дослухайтеся слова Мого і виконуйте все, що Я заповідаю вам, – і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.

5. Щоб виконати присягу, котрою Я присягав батькам вашим – дати їм землю, де тече молоко та мед, як оце нині. І відповідав я, і сказав: Амінь, Господе!

6. І сказав мені Господь: Виголоси всі ці слова в містах юдейських та на вулицях Єрусалиму, і скажи: Слухайте слова заповіту цього і виконуйте їх!

7. Тому що батьків ваших Я умовляв постійно від того дня, як вивів їх з Єгипетського краю, до сього дня; умовляв їх із досвітку, і говорив: Дослухайтеся голосу Мого.

8. Але вони не підкорялися і не прихиляли вухо своє, а ходили кожний за упертістю недоброго серця свого; тому Я навів на них усе сказане в заповіті цьому, котрого Я заповідав їм виконувати, а вони не виконували.

9. І сказав мені Господь: Є змова між мужами юдейськими і мешканцями Єрусалиму:

10. Вони знову навернулися до беззаконня прабатьків своїх, котрі зреклися підкорятися слову Моєму, і пішли слідом за чужими божками, служили їм. Дім Ізраїля і дім Юдин зламали заповіта Мого, котрого Я склав з батьками їхніми.

11. А тому так говорить Господь: Ось, Я наведу на них лихо, від якого вони не зможуть захиститися, і коли заволають до Мене, не почую їх.

12. Тоді міста юдейські і мешканці Єрусалиму підуть і заволають до богів, котрим вони кадять; але вони ніяк не поможуть їм у пору їхнього лихоліття.

13. Бо скільки в тебе міст, стільки ж і богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ж ви наспоруджували жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалові.

14. А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благань; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене в бідуванні своєму.

15. Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершуються численні непристойності? І свячене м'ясо не поможе тобі, коли, вдаючись до зла, ти втішаєшся.

16. Зеленою оливкою, що пишається чудовими плодами, назвав тебе Господь. А нині при гомоні великого занепокоєння Він запалив вогонь довкола неї, і зламалися гілки її.

17. Господь Саваот, Котрий посадив тебе, виповів на тебе недобре, за зло дому Ізраїлевого і дому Юдиного, якого він завдав собі тим, що спонукали Мене на гнів кадінням Ваалові.

18. Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їхні.

19. А я, мов покірне ягня, котре ведуть на заріз, не знав, що вони змовляються супроти мене, [і кажуть: ] Покладемо [отруйне] дерево і відірвемо його від землі живих, щоб ім'я його відтак не згадувалося.

20. Але, Господе Саваоте, Ти суддя праведний, випробовуєш серця і утробу! Дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я справу мою.

21. А тому так говорить Господь про мужів Анатоту, що шукають життя твого і вимагають: Не пророкуй в ім'я Господа, щоб не померти тобі від рук наших.

22. Тому так говорить Господь Саваот: Ось, Я навідаю їх; юнаки [їхні] помруть від меча; сини їхні і доньки їхні помруть від голоду.

23. І останку не буде від них; бо Я наведу лихо на мужів Анатоту в рік відвідин їх.

Єремії 12

1. Праведним будеш Ти, Господе, якщо я почну судитися з Тобою, і все-таки буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих вельми успішний, і всі підступні розкошують?

2. Ти посадив їх, і вони укорінилися, зросли і приносять плід. В устах їхніх Ти близько, але задалеко від їхнього серця.

3. А мене, Господе, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце, що в ньому для Тебе. Відділи їх, мов овець на пожертву, і приготуй їх на день пожертви.

4. Чи довго буде земля сумувати, і трава на всіх полях – сохнути? Скотина і птахи гинуть за нечестя мешканців її; бо вони кажуть: Він не побачить, що з нами станеться.

5. Якщо ти з пішими біг, і вони знесилили тебе, то як тобі змагатися з кіньми? І якщо в країні мирній ти був у безпеці, то що чинитимеш, коли буде повінь на Йордані?

6. Тому що брати твої і дім батька твого, – вони також підступно зраджують тебе, і кричать позаду в тебе дужими голосами. Не вір їм, коли вони мовлять тобі навіть добре.

7. Я покинув Мій дім; покинув спадок Мій; найулюбленіше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.

8. Спадок Мій став для Мене, мов лев у лісі; підніс на Мене голос свій, за це Я зненавидів його.

9. Спадок Мій став у Мене, як барвистий птах, на котрого з усіх боків напали інші хижі птахи. Ідіть, збирайтеся, усі польові звірі, спішіть поглинати його.

10. Безліч пастухів зіпсували Мій виноградник, витоптали ногами частку Мою; улюблену частку Мою зробили безживним степом.

11. Учинено її пустелею, і в занепаді вона плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.

12. На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі, бо меч Господній пожирає [все] від одного краю землі до іншого; немає миру для жодної плоті.

13. Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; знесиліли і не дістали жодного зиску; то посоромтеся з таких прибутків ваших, бо спалахнув гнів Господній.

14. Так говорить Господь про всіх недобрих моїх сусідів, що нападають на спадок, котрого Я дав на спадщину народові Моєму, Ізраїлю: Ось, Я вирву їх з їхньої землі, і дім Юдин вилучу з-поміж них.

15. Але потому, як Я вирву їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного на спадок його, і кожного – на землю його.

16. І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, аби присягатися йменням Моїм: живий Господь, як вони навчили Мій народ божитися Ваалом, – то осядуть серед народу Мого.

17. А якщо не послухають, то Я повикорінюю і цілком винищу такий народ, говорить Господь.

Єремії 13

1. Так сказав мені Господь: Піди, купи собі лляного пояса і поклади його на крижі твої, але у воду не клади його.

2. І я купив пояса, за словом Господнім, і поклав його на крижі мої.

3. І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:

4. Візьми пояса, котрого ти купив, котрий на крижах твоїх, і підведися, піди до Єфрату і сховай його там, у щілині скелі.

5. І пішов я, сховав його біля Єфрату, як звелів мені Господь.

6. Із плином часу, як минуло багато днів, сказав мені Господь: Підведися, піди до Єфрату і візьми звідти пояса, котрого Я наказав тобі сховати.

7. І прийшов я до Єфрату, викопав і дістав пояса з того місця, де сховав його, і ось – пояс виявився зіпсованим, і для жодної справи непридатним.

8. І було до мене слово Господнє:

9. Так говорить Господь: Отак Я знищу гординю Юди і велику пихатість Єрусалиму.

10. Цей недобрий народ, котрий не бажає чути слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, аби служити їм і поклонятися їм, стане, як цей пояс, котрий непридатний для жодної справи.

11. Бо, як пояс близенько лежить до крижів людини, так Я наблизив до Себе увесь дім Ізраїлів і увесь дім Юдин, говорить Господь, щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не підкорилися.

12. Тому скажи їм оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Усілякий міх на вино виповнюється вином. Вони скажуть тобі: хіба ми не знаємо, що всілякий міх виповнюється вином?

13. А ти скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я виповню вином до сп'яніння усіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на престолі Давидовім, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.

14. І розіб'ю їх одного об одного, і батьків і синів разом, говорить Господь; не пожалію і не помилую, і не завагаюся винищити їх.

15. Слухайте і завважуйте; не будьте пихатими, бо Господь говорить;

16. Прославте Господа, Бога вашого, доки Він ще не навів пітьми, і доки ще ноги ваші не спотикаються у горах мороку; тоді ви будете наджидати світла, а Він учинить його тінню смерти і вчинить пітьмою.

17. А якщо ви не підкоритеся цьому, то душа моя буде оплакувати в утаємничених місцях гординю вашу, буде плакати гірко, і очі мої будуть виливатися в сльозах; тому що череду Господню відведуть у полон.

18. Скажи цареві й цариці: Упокортеся, сядьте якомога нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.

19. Південні міста замкнені, і нікому відчинити їх; Юда увесь став бранцем, повели в полон усього цілком.

20. Підведіть очі ваші і подивіться на тих, що простують з півночі: де череда, котру тобі було дано, пречудова череда твоя?

21. Що скажеш, [донько Сіону], коли Він провідає тебе? Ти сама привчила їх головувати над тобою; чи не охопить тебе біль, як жінку-породіллю?

22. І якщо скажеш в серці твоєму: За що запопало мене таке? – За безліч злочинів твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п'яти твої.

23. Чи може чорношкірий перемінити свою шкіру і барс – плями свої? Отак і ви – чи можете чинити добро, якщо звикли чинити лихе?

24. Тому розвію їх, як порох, що його розносить вітер пустелі.

25. Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частка, говорить Господь, тому що ти забула Мене і сподівалася на брехню.

26. За те підніметься поділ твій на обличчя твоє, щоб відкрилося сороміцьке твоє.

27. Бачив Я перелюб твій і невпинну хіть твою, твою гидоту і твою мерзоту на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! Ти й після цього не очистишся. А доки?

Єремії 14

1. Слово Господнє, котре було до Єремії, коли перестали випадати дощі.

2. Плаче Юда, брама його упала, почорніла на землі, і волання зчиняється в Єрусалимі.

3. Вельможні посилають служників своїх по воду; вони приходять до криниць і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами, посоромлені і збентежені, вони покривають свої голови.

4. Бо грунт потріскався від того, що не було дощу на землі, то й землероби збентежилися і покривають свої голови.

5. Навіть лань народжує в полі і залишає [дітей], тому що немає трави.

6. І дикі віслюки стоять на пагорбах і ковтають, мов шакали, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.

7. Хоч беззаконня наше свідчить супроти нас, але Ти, Господе, чини з нами заради ймення Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.

8. Надіє Ізраїля, Рятівнику його в годину страждань! Нащо Ти, – ніби чужий на цій землі, наче перехожий, котрий зайшов переночувати?

9. Нащо Ти – як людина, здивований, як дужий, що не має сили врятувати? І одначе, Ти, Господе, посеред нас, і Твоє ймення сяє над нами; не залишай нас.

10. Так говорить Господь народові цьому: За те, що вони полюбляють блукати і не притримують ніг своїх, за те Господь не прихильний до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

11. І сказав мені Господь: Ти не молися за народ цей, на добро йому.

12. Якщо вони будуть поститися, Я не почую благання їхнього; і якщо піднесуть усеспалення і подарунки, Я не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею винищу їх.

13. Тоді сказав я: Господе Боже! Ось пророки кажуть їм: Не побачите меча, і голоду не буде у вас, але непорушний мир дам вам на сьому місці.

14. І сказав мені Господь: Пророки пророкують неправдиве йменням Моїм; Я не посилав їх і не наказував їм, і не казав їм; вони виповідають вам видіння неправдиві, і чаклунства, і пусте, і мрії серця свого.

15. А тому так говорить Господь про пророків: Вони пророкують йменням Моїм, а Я не посилав їх; вони кажуть: Меча і голоду не буде на цій землі: мечем і голодом будуть винищені ці пророки.

16. І народ, котрому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду і меча, і нікому буде хоронити їх, – вони і дружини їхні, і сини їхні, і доньки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.

17. І скажи їм слово оце: Нехай проливають мої очі сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою уражена діва, донька народу мого, важким ударом.

18. Виходжу я в поле, – і ось, убиті мечем; заходжу до міста, – і ось, ті, що тануть від голоду; навіть пророк і священик блукають землею безпорадні.

19. Хіба Ти назовсім відкинув Юду? Хіба душі Твоїй відразливий Сіон? Нащо уразив нас так, що немає нам зцілення? Ждемо миру – і нічого схожого немає, чекаємо на годину зцілення – і ось, жахи.

20. Визнаємо, Господе, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.

21. Не відкидай [нас] заради ймення Твого; пригадай, не ганьби престолу слави Твоєї, не руйнуй заповіту Твого з нами.

22. Чи є між облудними [богами] поганськими такі, що дають дощ? Або чи може небо [само по собі] подавати зливу? Чи не Ти це, Господе Боже наш? На Тебе сподіваємося ми; бо Ти утворюєш все це.

Єремії 15

1. І сказав мені Господь: А хоч би постали перед лицем Моїм Мойсей і Самуїл, душа Моя не [прихилиться] до народу цього; віджени [їх] з-перед очей Моїх – нехай ідуть собі геть.

2. А якщо скажуть тобі: Куди нам рушати? То скажи їм: Так говорить Господь: Хто [приречений] на смерть, йди на смерть, хто під меч – під меч; хто на голод – на голод; і хто в полон – у полон.

3. І пошлю на них чотири різних [покари], говорив Господь: меча, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних, і звірів польових, аби пожирати і винищувати;

4. І віддам їх на озлоблення всім царствам землі за Манасію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він учинив у Єрусалимі.

5. Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? І хто виявить співчуття до тебе? І хто зайде до тебе запитати про твій добробут?

6. Ти залишив Мене, говорить Господь, відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і знищу тебе: Я стомився милувати.

7. Я розвіваю їх віялом за браму землі; позбавляю їх дітей, нищу народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.

8. Вдів їхніх у Мене більше, аніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача в полудень; нападе на них несподівано страх і жах.

9. Лежить у знемозі та, що породила семеро, віддає духа свого; ще вдень зайшло сонце її, вона осоромлена і зневажена. І останок їх віддам під меч перед очима ворогів їхніх, говорить Господь.

10. Горе мені, мамо моя, що ти породила мене чоловіком, який сперечається і свариться з усією землею; нікому не давав я на проценти, і мені ніхто не давав на ріст, [а] всі проклинають мене.

11. Господь сказав: Кінець твій буде гарним, бо Я примушу ворога вчинити з тобою добре в пору бідування і в годину скорботи.

12. Чи може залізо зламати залізо північне і мідь?

13. Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, не за ціну, за всі гріхи твої, у всіх володіннях твоїх.

14. І відправлю з ворогами твоїми у край, котрого ти не знаєш; бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, – буде палати на вас.

15. О, Господе! Ти відаєш [усе]; згадай мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене за тривалою терплячістю Твоєю; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.

16. Надбані слова Твої, і я з'їв їх; і було слово Твоє для мене радістю і втіхою серця мого; бо ймення Твоє надане мені, Господе, Боже Саваоте!

17. Не сидів я у зібранні сміхунів, і не веселився; під рукою Твоєю, що тяжіла на мені, я сидів самотою, бо Ти виповнив мене обуренням.

18. За що така вперта хвороба моя, і рана моя така невигойна, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене, мовби оманливим джерелом, непевною водою?

19. На це так сказав Господь: Якщо ти навернешся, то Я тебе відновлю, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш коштовне з незначного, то будеш, як Мої уста; вони самі будуть звертатися до тебе, а не ти будеш звертатися до них.

20. І вчиню тебе для цього народу потужного мідною загородою; вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе; бо Я з тобою, щоб рятувати і визволяти тебе, говорить Господь.

21. І врятую тебе від руки недобрих, і визволю тебе від руки гнобителів.

Єремії 16

1. І було до мене слово Господнє:

2. Не бери собі дружини, і нехай не буде в тебе ні синів, ані доньок на місці цьому.

3. Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на цьому місці, і про матерів їхніх, котрі народять їх, і про батьків їхніх, від котрих вийдуть вони на цю землю.

4. Важкою смертю помруть вони, і не будуть оплакані, і не будуть поховані; стануть гноєм на поверхні землі, і мечем, і голодом будуть винищені, і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірям земним.

5. Бо так говорить Господь: Не заходь до оселі, де тужать, і не ходи плакати і скаржитися разом з ними; бо Я відібрав од цього народу, говорить Господь, мир Мій і милість, і співчуття.

6. І помруть великі і незначні на землі оцій, і не поховають їх, і вони не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ані стригтися заради них.

7. І не будуть переламувати для них хліб у печалі, на втіху за померлих; і не подадуть їм чаші втіхи, аби пити за батька їхнього і матір їхню.

8. Не ходи також до оселі, де бенкетують, щоб сидіти з ними, їсти і пити.

9. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я припиню на місці оцьому в очах ваших і за днів ваших голос радощів і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.

10. Коли ти перекажеш народові цьому всі оці слова, і вони скажуть: За що вирік на нас Господь усе оце бідування велике, і яка наша неправда, і який наш гріх, котрим згрішили ми перед Господом, Богом нашим?

11. Тоді скажи їм: За те, що батьки ваші покинули Мене, говорить Господь, і пішли слідом за іншими богами, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене покинули, і закону Мого не пильнували,

12. А ви учиняєте ще гірше од ваших батьків і живете кожний за упертістю недоброго серця свого, щоб не підкорятися Мені,

13. За це викину вас із краю цього до краю, котрого не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю вам милосердя.

14. А тому ось, настають дні, говорить Господь, коли не будуть уже говорити: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з Єгипетського краю.

15. Але: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з краю північного та із усіх країв, до котрих вигнав їх; бо поверну їх до краю їхнього, котрого Я дав батькам їхнім.

16. Ось, Я пошлю безліч рибалок, говорить Господь, і будуть ловити їх, а потім пошлю багато мисливців, і вони поженуть їх з усілякої гори, і з усілякого пагорба, й також з ущелин скель.

17. Бо очі Мої – на всіх шляхах їхніх; вони не утаємничені від лиця Мого, і неправда їхня не утаємничена від очей Моїх.

18. І відплачу їм найперше за неправду їхню і за певний гріх їхній, тому що змерзили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми виповнили спадщину Мою.

19. Господе! Сило моя і фортеце моя і сховку мій скорботного дня! До Тебе прийдуть народи від рубежів землі і скажуть: Тільки облуду успадкували батьки наші, марноту і те, в чому немає жодної користі.

20. Чи може людина витворити собі богів, котрі, зрештою, не боги?

21. Тому ось, Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ймення Моє – Господь.

Єремії 17

1. Гріх Юдин написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їхнього і на рогах жертовників їхніх.

2. Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої під зеленими деревами, на високих пагорбах.

3. Гору Мою в полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на пограбування, і всі підвищення твої – за гріхи у всіх володіннях твоїх.

4. І ти через себе втратиш спадок твій, котрого Я дав тобі, і віддам тебе в рабство ворогам твоїм, в країну, котрої ти не знаєш, тому що ви спричинили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.

5. Так говорить Господь: проклятий чоловік, котрий сподівається на людину і плоть учиняє своїм опертям, і котрого серце відступає од Господа.

6. Він буде, як верес у пустелі, і не побачить, коли прийде добре, і оселиться в місцях спекотного степу, на землі безживній і безлюдній.

7. Благословенна людина, яка сподівається на Господа і в котрої надія – Господь.

8. Бо вона буде, як дерево, посаджене біля води і випустило коріння біля потоку; не відає воно, коли надходить спека; листя його зелене, і в часі посухи воно не боїться і не перестає приносити плід.

9. Найлукавіше серце [людське] над усе і цілком зіпсоване; хто його збагне?

10. Але Я, Господь, прозираю серце, і досліджую нутрощі, аби відплатити кожному за його вчинками і за плодами його.

11. Куропатка сідає на яйця, котрих не знесла; такий самий той, що багатства надбав неправдою; він покине його на половині днів своїх і глупаком залишиться на смертному ложі.

12. Престол слави, звеличений від початку, є місце освячення нашого.

13. Ти, Господе, – надія Ізраїлева, і всі, що покидають Тебе, осоромляться. Ті, що відступають од Мене, будуть написані на поросі, тому що вони залишили Господа, джерело води живої.

14. Уздоров мене, Господе, – і уздоровленим буду; врятуй мене, – і врятований буду; бо Ти – хвала Моя.