Книга пророка Єремії 3 страница

15. Ось, вони кажуть мені: Де слово Господнє? Нехай воно прийде!

16. Я не поспішав стати пастирем у тебе і не бажав лихого дня, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх – відкрите перед лицем Твоїм.

17. Не будь грізним для мене, Ти – надія моя лихого дня.

18. Нехай осоромляться гонителі мої, а я не буду зневаженим; нехай вони затремтять, а я буду без остраху, наведи на них день бідування і потряси їх глибокою зажурою.

19. Так сказав мені Господь: Піди і зупинися у брамі синів народу, котрою заходять царі юдейські і якими вони виходять, і на всіх брамах Єрусалимських.

20. І кажи їм: Слухайте слово Господнє, царі юдейські і вся Юдея, і всі мешканці Єрусалиму, що входять цією брамою.

21. Так говорить Господь: Бережіть душі свої, і не носіть тягарів суботнього дня, і не вносьте їх брамами Єрусалимськими.

22. І не виносьте тягарів з осель ваших суботнього дня, і не займайтеся жодною роботою, але освячуйте день суботній так, як Я заповідав батькам вашим,

23. Котрі врешті не упокорилися і не прихилили вуха свого, але стали твердошиїми, щоб не слухати і не приймати повчань.

24. І якщо ви послухаєте Мене в тім, говорить Господь, щоб не носити тягарів брамою цього міста, і будете освячувати суботу, не вдаючись цього дня до жодної роботи,

25. То брамами цього міста будуть заходити царі і князі, що сидять на престолі Давида, та їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і мешканці Єрусалиму, і місто це буде залюднене вічно.

26. І будуть приходити з міст юдейських та з околиць Єрусалиму, із Веніяминового краю, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і приноситимуть усеспалення, і пожертву, і хлібне приношення, і ладан, і пожертви вдячности до Господнього дому.

27. А якщо не послухаєте Мене, щоб освячувати день суботній і не носити тягарів через брами Єрусалиму суботнього дня, то запалю вогонь на брамі його, – і він пожере оселі Єрусалиму і не загасне.

Єремії 18

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:

2. Підведися і зійди в дім гончара, і там Я повідаю слова Мої.

3. І зійшов я до оселі гончара, і ось він учиняв свою роботу на кружалі.

4. І посудина, котру гончар виготовляв із глини, розвалилася в руці його; і він знову виготовив з неї другу посудину, яку гончар замірився вчинити.

5. І було слово Господнє до мене:

6. Чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, отак, як цей гончар? – Говорить Господь. – Ось, що глина в руці гончара, те саме ви – у Моїй руці, доме Ізраїлів.

7. Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викореню, зламаю і погублю його.

8. Та коли народ цей, на котрого Я це вирік, відвернеться од своїх недобрих справ, Я відвертаю те зло, котре задумав учинити йому.

9. А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що утворю і зміцню його;

10. Та коли він буде чинити лихе перед очима Моїми і не буде дослухатися голосу Мого, Я не вчиню того добра, котрим хотів збагатити його.

11. Отож, скажи мужам Юдеї і мешканцям Єрусалиму: Так говорить Господь: Ось, Я готую вам зло і задумую супроти вас; отож, нехай відвернеться кожний від недоброго шляху свого, і виправте шляхи ваші і вчинки ваші.

12. Але вони кажуть: Не сподівайся, ми будемо жити за своїми намірами і будемо чинити кожний за впертістю злого серця свого.

13. А тому так говорить Господь: Запитайте поміж народами, чи хтось чув схоже на це? Неможливі гидотні справи звершила донька Ізраїля.

14. Чи залишає сніг ливанський скелю гори? І чи висихає в інших місцях холодна гомінка вода?

15. А народ Мій покинув Мене; вони кадять марнотним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили стежки стародавні; щоб ходити шляхом невторованим.

16. Щоб зробити землю свою жахом, постійною ганьбою, щоб кожний, хто проходитиме нею, здивувався і похитав головою своєю.

17. Немов східним вітром, розпорошу їх перед лицем ворога; спиною, а не обличчям до них обернуся у день бідування їхнього.

18. А вони сказали: Прийдіть, змовимося проти Єремії, бо не щез у священика закон і порада мудрого, і слово у пророка; прийдіть, зітнемо його язиком і не будемо зважати на слова його.

19. Зважай на мене, Господе, і почуй голос моїх супротивників,

20. Чи можна платити злом за добро? А вони копають яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, аби повідати про них добре, щоб відвернути од них гнів Твій.

21. Отож, передай синів їхніх голодові і віддай під меч; нехай будуть їхні дружини бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні нехай від меча в бою поляжуть.

22. Нехай буде почутий зойк із осель їхніх, коли приведеш на них полки зненацька; бо вони копають яму, щоб мене спіймати, і потайки розкидали сіті для ніг моїх.

23. Але Ти, Господе, відаєш усе, заміри їхні супроти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їхньої і гріха їхнього не зітри перед лицем Твоїм, нехай будуть вони повалені перед Тобою; вчини з ними в пору гніву Твого.

Єремії 19

1. Так сказав Господь: Піди і купи глиняного глечика у гончара; і візьми з собою найстаріших, з народу, і з найповажніших священиків,

2. І вийди в долину синів Бен-Гіннома, котра біля брами Харшіт, і проголоси там слова, котрі скажу тобі,

3. І скажи: Слухайте слово Господнє, царі юдейські і мешканці Єрусалиму! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу біду на це місце, – хто почує про нього, у того задзвенить у вухах, –

4. За те, що вони покинули Мене і чужим вчинили оце місце, і кадять на ньому іншим богам, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; виповнили оце місце кров'ю невинних,

5. І спорудили висоти Ваалові, щоб спалювати синів своїх вогнем для всеспаленням Ваалові, чого Я не заповідав і не говорив, і що й на думку не приходило Мені,

6. За те, ось, надходять дні, говорить Господь, коли місце оце не буде називатися Тофетом чи долиною Бен-Гінном, але долиною убивства.

7. І знищу раду Юди і Єрусалиму на цьому місці і зітну їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають їхньої душі, і віддам трупи їхні на поживу птахам небесним та звірам земним.

8. І вчиню місто оце жахом і ганьбою; кожний перехожий через нього здивується і засвище, дивлячись на всі виразки його.

9. І нагодую їх плоттю синів їхніх, і плоттю дочок їхніх; і буде кожний їсти плоть свого ближнього, лишаючись в облозі та тіснотах, коли оточать їх вороги їхні і ті, що шукають душі їхньої.

10. І розбий глечика перед очима тих мужів, котрі прийдуть з тобою,

11. І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Отак понищу Я народ цей і місто це, як розбитий глечик гончара, котрого вже не можна поновити, і будуть ховати їх у Тофеті за браком місця для похорону.

12. Так учиню з містом оцим, говорить Господь, і з мешканцями його; і місто оце вчиню схожим на Тофет.

13. І оселі Єрусалиму, і доми юдейських царів будуть, – як місце Тофет, – нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому війську небесному і вчиняють поливні пожертви богам чужим.

14. І прийшов Єремія з Тофету, куди Господь посилав його пророкувати, і зупинився на подвір'ї дому Господнього, і сказав усьому народові:

15. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу на це місто і на всі міста його усі ті лихоліття, котрі вирік на нього, тому що вони твердошиї і не підкоряються словам Моїм.

Єремії 20

1. Коли Пашхур, син Іммерів, наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія пророчо мовив слова оці,

2. То вдарив Пашхур Єремію, пророка, і забив у колоду, котра була поблизу горішньої брами Веніяминової, біля дому Господнього.

3. Але другого дня Пашхур випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, але Магор – Міссавів.

4. Бо так говорить Господь: Ось Я вчиню тебе жахом для тебе самого і для всіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів твоїх, і твої очі побачать це. І всю Юдею передам в руки царя вавилонського, і відведе їх до Вавилону і постинає їх мечем.

5. І передам усі багатства цього міста і всі надбання його, і всі коштовності його, і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх, і заберуть, і відпровадять їх до Вавилону.

6. І ти, Пашхуре, і всі мешканці дому твого, підете в полон; і прийдеш до Вавилону – і там помреш, і там будеш, і там будеш похований, ти і друзі твої, котрим ти пророкував неправдиво.

7. Ти вабив мене, Господе, – і я зваблений; Ти сильніший від мене – і переміг, і я щодня зневажений, всілякий ганьбить мене.

8. Бо тільки-но почну говорити я – кричу про насильство, волаю про спустошення, тому що слово Господнє обернулося на обмову мені і на щоденний глум.

9. І подумав я: Не буду я нагадувати про Нього і не буду вже говорити в ім'я Його; але був у серці моєму, наче палаючий вогонь, утаємничений в кістках моїх, і я знемігся, притримуючи його, і – не міг.

10. Бо чув я гадки багатьох: Погрози довкола; погодьтеся, [казали вони], і ми вчинимо виказ. Усі, що були приязні до мене, стежать за мною, чи не спіткнуся я; можливо, [гадають] собі, він спіткнеться, і ми здолаємо його, і помстимося йому.

11. Але зі мною Господь, мов сильний витязь; а тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; вельми осоромляться, тому що вчиняли нерозумно; осоромлення буде вічне, ніколи не стане забутком.

12. Господе сил! Ти досліджуєш праведного і бачиш нутрощі його і серце. Нехай же побачу я помсту Твою над ними, бо я поклався на Тебе у справі моїй.

13. Співайте Господові, хваліть Господа, бо Він рятує душу бідного від руки злодіїв.

14. Проклятий день, котрого я народився; день, котрого породила мене мати моя, нехай не буде благословенним!

15. Проклятий чоловік, котрий приніс вістку батькові моєму і сказав: У тебе народиться син, чим вельми потішив його.

16. І нехай станеться з тим чоловіком те, що з містами, котрі зруйнував Господь і не пожалкував; нехай чує він уранці зойки і в полудень ридання.

17. За те, що він не убив мене в самій утробі – так, щоб мати моя була мені гробом, і лоно її залишилося вічно вагітним.

18. Нащо я вийшов з лона її, щоб труди бачити і скорботи, і щоб дні мої щезли у зневазі?

Єремії 21

1. Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура, сина Малкійїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, сказати [йому]:

2. Запитай про нас у Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює супроти нас; можливо, Господь учинить з нами щось таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив од нас.

3. І сказав їм Єремія: Отак скажіть Седекії:

4. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось, Я поверну назад військові знаряддя, котрі в руках ваших, котрими воюєте з царем вавилонським і з халдеями, що оточили вас зовні муру, і зберу їх посеред міста цього;

5. Сам буду воювати супроти вас рукою протягнутою і раменом потужним, у гніві, в люті, у великому обуренні.

6. І я понищу все живе у цьому місті – і людей, і худобу; від лихої моровиці помруть вони.

7. А потому, говорить Господь, Седекію, царя юдейського, служників його і тих, що заціліють від моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки ворогів їхніх, і в руки тих, що шукають життя їхнього, і він зітне їх вістрям меча, без жалю, без пощади, без милосердя.

8. І народові цьому скажи: Так говорить Господь: Ось, Я пропоную вам шлях життя і торованку смерти.

9. Хто залишиться в цьому місті, той помре від меча, від голоду, від моровиці; а хто вийде і видасть себе халдеям, які вас облягають, залишиться живим, і життя його буде йому замість здобичі.

10. Бо Я обернув обличчя Моє супроти цього міста, говорить Господь, йому на лихо, а не для добра; в руки вавилонському цареві віддам його, і він спалить його вогнем.

11. І домові юдейського царя [скажи]: Слухайте слово Господнє:

12. Доме Давидів! Так говорить Господь: З досвітку звершуйте суд і рятуйте скривдженого від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не спалахнула з причини недобрих справ ваших аж так, що ніхто не загасить.

13. Ось, Я – супроти тебе, мешканко долини, скеле рівнини, говорить Господь, – проти вас, котрі кажете: Хто виступить супроти нас і хто зайде до осель наших?

14. Але Я відвідаю вас за плодами справ ваших, говорить Господь, і вогонь учиню в лісі вашому, і пожере всі довкілля його!

Єремії 22

1. Так сказав Господь: Зайди в дім юдейського царя і проголоси слово це,

2. І скажи: Вислухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на троні Давидовому, – ти і служники твої і народ твій, що входять цією брамою.

3. Так говорить Господь: Звершуйте суд і правду і рятуйте скривдженого від руки кривдника, не ображайте і не чиніть утисків зайшлому, сироті і вдові, і невинної крови не проливайте на цьому місці.

4. Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити брамою дому цього царі, що сидять замість Давида на троні його, а також ті, що їздять на колісницях і на конях, – самі, і слуги їхні, і народ їхній.

5. А якщо не послухаєте слів цих, то Мною присягаюся, говорить Господь, що дім цей стане пусткою.

6. Бо так говорить Господь домові царя юдейського: Ти у Мене Ґілеад, вершина Ливану; але Я вчиню тебе пустелею і міста – безлюдними.

7. І приготую супроти тебе губителів, кожного зі своїм знаряддям, – і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.

8. І численні народи будуть проходити через це місто і говоритимуть одне одному: За що Господь так учинив із цим значним містом?

9. І скажуть у відповідь: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога свого, і поклонялися іншим богам, і служили їм.

10. Не плачте за померлим і не жалкуйте за ним; але гірко плачте за тим, що йде у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.

11. Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, царя юдейського, котрий царював по своєму батькові, і котрий вийшов з цього місця: Він уже не повернеться сюди,

12. Але помре на тому місці, куди відпровадили його полоненим, і більше не побачить землі цієї.

13. Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої – беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати даром і не віддає йому заробітку його.

14. Хто говорить: Збудую собі дім великий і світлиці просторі, – і прорубує собі вікна, і обшиває кедриною, і фарбує червоною фарбою.

15. Чи сподіваєшся ти бути царем, тому що в кедрині замешкав? Батько твій їв і пив, і звершував суд і правду, а тому велося йому добре.

16. Він розглядав справу бідного і вбогого, і тому велося йому добре; чи не це означає знати Мене? – Говорить Господь.

17. Але твої очі і твоє серце спрямовані лише до твоєї вигоди і до пролиття безневинної крови, на те, щоб учиняти утиски і насильство.

18. А тому так говорить Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського: Не будуть його оплакувати, де там, брате мій! І, де там, сестро! Не будуть оплакувати його: Де там, володарю! І: де там його велич!

19. Віслюковим похороном поховають його: витягнуть його і викинуть далеко за браму Єрусалиму.

20. Вийди на Ливан і кричи, і на Башані піднеси голос твій, і кричи з Аваріму, бо понищені всі друзі твої.

21. Я казав тобі за добрих днів твоїх; але ти сказав: Не послухаю. Такою була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не підкорявся голосові Моєму.

22. Усіх пастирів твоїх порозносить вітер, і друзі твої підуть у полон, – і тоді ти будеш осоромлений і зневажений за всі злочини твої.

23. Той, що живе на Ливані, той, що гніздиться на небесах! Який жалюгідний будеш ти, коли заполонять тебе муки, мов біль жінки-породіллі!

24. Живу Я, сказав Господь: Якби Конія, син Єгоякимів, цар юдейський, був перснем на правиці Моїй, то й звідси Я зірву тебе.

25. І віддам тебе в руки тих, що шукають життя твого і в руки тих, котрих ти боїшся, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки халдеїв,

26. І викину тебе і матір твою, котра породила тебе, до чужої країни, де ви не народилися, і там помрете;

27. А в країну, куди душа їхня бажатиме повернутися, туди не повернуться.

28. Невже цей чоловік, Конія, є творіння мерзенне і знедолене? Чи він – посудина непридатна? За що їх викинули – його і насіння його – і погнали в країну, котрої не знали?

29. О, земле, земле, земле! Слухай слово Господнє.

30. Так говорить Господь: Запишіть чоловіка цього, позбавленого дітей, чоловіком лихим упродовж днів його, тому що ніхто вже з родоводу його не буде сидіти на Давидовому троні і володарювати в Юдеї.

Єремії 23

1. Горе пастирям, котрі вигублюють та розганяють овець пастви Моєї! – говорить Господь.

2. А тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, що пасуть народ Мій: Ви порозганяли овечок Моїх і розпорошили їх, і не доглядали їх, ось, Я покараю вас за недобрі вчинки ваші, говорить Господь.

3. І зберу останок отари Моєї із усіх країн, куди Я вигнав їх, – і поверну їх на подвір'я їхні, – і будуть плодитися і розмножуватися.

4. І настановлю над ними пастирів, котрі будуть пасти їх, і вони уже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, говорить Господь.

5. Ось, настануть дні, говорить Господь, – і поновлю Давидові Паростка праведного, і зацарює Цар, і буде чинити мудро і буде звершувати суд і правду на землі.

6. За днів Його Юда врятується, і Ізраїль буде жити в безпеці, і ось – ім'я Його, котрим будуть називати Його: Господь – виправдання наше!

7. А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли вже не будуть говорити: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих із Єгипетського краю,

8. Але: Живий Господь, Котрий вивів, і Котрий привів плем'я дому Ізраїлевого з краю північного і з усіх країв, куди Я вигнав їх, і будуть жити на своїй землі.

9. Про пророків. Серце моє в мені розривається, всі кості мої здригаються; я, – наче п'яний, як чоловік, що його полонило вино, – заради Господа і заради святих слів Його;

10. Тому що земля наповнилася перелюбниками, тому що плаче земля через прокляття; повсихали пасовища пустелі, і заміри їхні – лихо, і сила їхня – неправда;

11. Бо навіть пророк, і священик -лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їхнє, говорить Господь.

12. За це шлях їхній буде для них, мов слизькі місця у пітьмі; їх штовхнуть – і вони впадуть там; бо Я наведу на них лихо, в рік відвідин їх, говорить Господь.

13. І в пророках Самарії Я бачив безум; вони пророкували ім'ям Вааловим – і завели в оману народ Мій, Ізраїля.

14. Але в пророках Єрусалиму бачу жахливе: вони чинять перелюб і ходять в неправді, підтримують руки злодіїв, щоб ніхто не відвертався од свого безчестя; Усі вони переді Мною – як Содом, і мешканці його – як Гомора.

15. А тому так говорить Господь Саваот про пророків: Ось, Я нагодую їх полином і водою напою їх із жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя розповсюдилося на всю землю.

16. Так говорить Господь Саваот: Не слухайте слів пророків, що пророкують вам; вони обманюють вас; виповідають мрії серця свого, [а] не від уст Господніх.

17. Вони постійно говорять тим, що нехтують Мною: Господь сказав: Мир буде у вас. І всілякому, хто вчиняє за упертістю свого серця, кажуть: Не прийде на вас біда.

18. Бо хто стояв на раді Господній і бачив, і чув слово Його? Хто зважав на слово Його – і почув?

19. Ось, наближається буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову лиходіїв.

20. Гнів Господній не відвернеться, аж доки Він не звершить і допоки не виконає намірів серця Свого; у прийдешні дні ви зрозумієте це достоту.

21. Я не посилав цих пророків, вони самі надбігли; Я не говорив їм, а вони пророкували.

22. Якби вони стояли на Моїй раді, то оголосили б народові Моєму слова Мої і відвертали б їх від лихого шляху і від недобрих вчинків їхніх.

23. Хіба Я – Бог [лише] поблизу, говорить Господь, а не Бог – і на віддалі?

24. Чи може людина сховатися в утаємниченому місці, де Я не бачив би її? – Говорить Господь. Чи не виповнюю Я небо і землю? – Говорить Господь.

25. Я чув, що говорять пророки, які Моїм йменням пророкують лжу. Вони кажуть: Мені наснилося, мені наснилося.

26. Чи довго це буде в серці пророків, що пророкують лжу, що пророкують облуду свого серця?

27. Чи задумали вони довести народ Мій до забуття ймення Мого через сновидіння свої, котрі вони переказують один одному, як батьки їхні забули ймення Моє через Ваала?

28. Пророк, який бачив сновидіння, нехай оповідає про нього, як про сновидіння; а в якого – Моє слово, той нехай говорить слово Моє безпомильно. Що спільного у полови з чистим зерном? – Говорить Господь.

29. Чи не схоже слово Моє на вогонь, говорить Господь, і чи не схоже на молота, що розбиває скелю?

30. Тому ось, Я – на пророків, говорить Господь, котрі крадуть слова Мої один у одного.

31. Ось, Я – на пророків, говорить Господь, котрі діють своїм язиком, а кажуть: Він сказав.

32. Ось, Я – на пророків брехливих снів, говорить Господь, котрі виповідають їх і вводять народ Мій в оману своєю лжою і облудою, в той час, як Я не посилав їх і не наказував їм, і вони жодної користі не приносять народові цьому, говорить Господь.

33. Якщо запитає у тебе народ цей, чи пророк, чи священик: Який тягар від Господа? Ти скажи їм: Ви тягар – і Я покину вас, говорить Господь.

34. Якщо пророк або священик, або народ скаже: Тягар від Господа, Я покараю того чоловіка і дім його.

35. Так скажіть один одному і брат братові: Що відповів Господь? Або: Що сказав Господь?

36. А цього слова: Тягар від Господа – надалі не вживайте: бо тягарем буде [такому] чоловікові слово його, тому що ви спотворюєте слово живого Бога, Господа Саваота, Бога нашого.

37. Так говори пророкові: Що відповів тобі Господь? Або: Що сказав Господь?

38. А якщо ви будете продовжувати говорити: Тягар від Господа, то так говорить Господь: За те, що ви говорите слово це: Тягар від Господа, в той час, коли Я послав вам сказати: Не кажіть: Тягар від Господа, –

39. За це ось, Я забуду вас назовсім і покину вас, і місто це, котре Я дав вам і батькам вашим, відкину од лиця Мого.

40. І покладу на вас тягар вічної наруги, і вічну ганьбу, котра й не забудеться.

Єремії 24

1. Господь показав мені: Ось, дві корзини зі смоквами стоять перед храмом Господнім, – потому, як Навуходоносор, цар вавилонський, вивів з Єрусалиму полоненими Єхонію, Єгоякимового сина, царя юдейського, та князів юдейських із теслями та ковалями і привів їх до Вавилону.

2. Одна корзина була зі смоквами добрими, якими бувають смокви ранні, а друга корзина – зі смоквами вельми недобрими, котрих не можна їсти – для цього вони непридатні.

3. І сказав мені Господь: Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: Смокви гарні – вельми добрі, а погані – дуже погані; аж так, що їх не можна їсти – вони дуже недобрі.

4. І було до мене слово Господнє:

5. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Отак, як ці смокви добрі, Я визнаю добрими переселенців юдейських, котрих Я послав з цього місця в країну Халдейську;

6. І поверну на них очі Мої їм на добро, і поверну їх на цю землю, і відбудую їх, а не спустошу, і насаджу їх, а не викоріню.

7. І дам їм серце, щоб знали Мене, що Я – Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм.

8. А про погані смокви, котрих їсти не можна, бо непридатні для цього, так говорить Господь: Таким Я вчиню Седекію, царя юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, що залишаться на землі оцій і тих, що живуть на землі єгипетській;

9. І віддам їх на озлоблення і на страждання у всіх царствах земних, на наругу, для притчі, на ганьбу і прокляття у всіх місцях, куди Я прожену їх.

10. І пошлю на них меча, голод і моровицю, аж доки не винищу їх на землі, котру Я дав їм і батькам їхнім.

Єремії 25

1. Слово, котре було до Єремії про увесь народ юдейський, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, – це був перший рік Навуходоносора, царя вавилонського, –

2. І котре пророк Єремія проголосив до всього народу юдейського і до всіх мешканців Єрусалиму, і сказав:

3. Від тринадцятого року Йосії, сина Амонового, царя юдейського, аж донині, – ось уже двадцять три роки, – було до мене слово Господнє, і я з самого ранку казав вам, – але ви не слухали.

4. Господь посилав до вас усіх служників своїх, пророків, з досвітку посилав, – і ви не слухали і не прихиляли вухо своє, щоб слухати.

5. Вам казали: Одверніться кожний від недоброго шляху свого і недобрих справ своїх і живіть на землі, котру Господь дав вам і батькам вашим од віку й навіки.

6. І не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм і поклонятися їм, і не гнівили Мене справами рук своїх, і не вчиню вам зла.

7. Але ви не підкорилися Мені, говорить Господь, гнівили Мене справами рук своїх, на лихо собі.

8. А тому так говорить Господь Саваот: За те, що ви не дотримувалися слів Моїх,

9. Ось, Я пошлю і зберу всі племена північні, говорить Господь, і пошлю до Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю оцю, і на всіх мешканців її, і на всі довколишні народи; і геть чисто винищу їх і вчиню їх жахом і глумом та вчиню вічною пусткою.

10. І припиню у них голос радощів і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильників.

11. І вся земля оця буде пустелею та жахом, і всі народи ці будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ.

12. І станеться: коли виповниться сімдесят літ, покараю царя вавилонського і той народ, говорить Господь, за їхнє безчестя, і землю халдейську, і вчиню її вічною пустелею.

13. І звершу над цією землею всі слова Мої, котрі Я проголосив за неї, все написане у цій книзі, що Єремія пророчо вирік на всі народи.

14. Бо заполонять їх у рабство численні народи і царі значні; і Я дам їм відплату за вчинками їхніми, за вчинене руками їхніми.

15. Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з руки Моєї чашу оцю з вином люті і понапувай з неї усі народи, до котрих Я посилаю тебе.

16. І вони вип'ють – і будуть хитатися, і впадуть у безум, забачивши меча, котрого Я посилаю на них.

17. І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до котрих послав мене Господь:

18. Єрусалим та міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і вчинити жахом і глумом та прокляттям, як це нині й видно.

19. Фараона, царя єгипетського, і служників його, і князів його і увесь народ його,

20. І всю мішанину народів, і всіх царів земних – Уца і всіх царів землі филистимської, і Ашкелон, і Аззу, і Екрон і решту Ашдоду,

21. Едома і Моава, та синів Аммонових,

22. І всіх царів Тиру, і всіх царів Сидону, і всіх царів островів, що на тому боці моря,

23. І Дедана, і Тему, і Буза, і всіх, що волосся стрижуть на скронях,

24. І всіх царів Аравії, і всіх царів мішаних народів, що жили в пустелі,

25. Усіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії,

26. І всіх царів півночі, близьких один до одного, і далеких, і всі царства землі, котрі – на обличчі землі, а цар Шешаху вип'є після них.

27. І скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Пийте і хмелійте, і вивертайте, і падайте, і не підводьтеся перед мечем, якого Я пошлю на вас.

28. А якщо вони відмовлятимуться брати чашу з твоєї руки, аби пити, то скажи їм так: Так говорить Господь Саваот: Ви доконче будете пити,

29. Бо ось, на місто це, що на ньому ймення Моє, Я починаю наводити лихо; і чи ви залишитеся не покараними? Ні, не залишитеся без покари; бо Я прикликаю меча на всіх мешканців землі, говорить Господь Саваот.

30. Тому виголоси їм всі слова оці пророчі і скажи їм: Господь загримить з височини і з помешкання святині Своєї Свій голос подасть: грізно загримить на поселення Своє; вигукне на всіх мешканців землі, немов чавильники винограду.

31. Гамір дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усілякою плоттю, лиходіїв Він кине під меч, говорить Господь.

32. Так говорить Господь Саваот: Ось, лихо піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.

33. І будуть понищені Господом того дня – від кінців землі до кінця землі, не будуть оплакані і не приберуть їх, і не похоронять; гноєм будуть на обличчі землі.

34. Ридайте пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді череди; бо виповнилися ваші дні для загибелі і розпорошення вашого, і впадете, мов коштовна чаша.

35. І не буде сховища пастирям і порятунку вождям череди.

36. Чути зойки пастирів і ридання вождів череди, бо спустошив Господь пасовисько їхнє.

37. Винищуються мирні поселення від люті гніву Господнього.

38. Він покинув житло Своє, як лев, і земля стала пустелею від люті спустошувача і від палахкого гніву Його.

Єремії 26

1. На початку царювання юдейського царя Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, було таке слово від Господа:

2. Так говорить Господь: Стань на подвір'ї Господнього дому і скажи до всіх міст юдейських, що приходять на поклоніння до Господнього дому, всі ті слова, які наказую тобі сказати їм; не пропусти й слова.

3. Може, вони послухають і відвернуться кожний від недоброго шляху свого, і тоді Я відверну те лихо, котрого зібрався їм завдати за недобрі діяння їхні.

4. І скажи їм: Так говорить Господь: Якщо ви не підкоритеся Мені, щоб чинити за Моїм законом, котрого Я дав вам,