Книга пророка Єремії 5 страница

3. Озвіться до Мене – і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш.

4. Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про будинки цього міста і про доми царів юдейських, котрі руйнуються для завалів і для битви,

5. Тими, що прийшли воювати з халдеями, щоби наповнити доми трупами людей, котрих Я уражу в гніві Моєму і в люті Моїй, і за всі беззаконня котрих Я утаємничив обличчя Моє від цього міста.

6. Ось, Я прикладу йому пластиря і цілющі засоби і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру та істини.

7. І поверну полон Юди і полон Ізраїля, і упорядкую їх, як на початку.

8. І очищу їх від усього безчестя їхнього, котрим вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною, і відпали од Мене.

9. І буде для Мене [Єрусалим] радісним йменням, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про все добро, котре Я вчиню йому, і здивуються і затремтять від усіх добродіянь і всього доброчинства, котре Я надам йому.

10. Так говорить Господь: На цій місцині, про яку ви кажете: Вона порожня, без людей і без худоби, – в містах юдейських і на вулицях Єрусалиму, котрі порожні, без людей і без худоби, –

11. Знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос бесідників: прославляйте Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки милість Його, і голос тих, що приносять пожертву вдячности в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі до попереднього стану, говорить Господь.

12. Так говорить Господь Саваот: На цій місцині, котра порожня – без людей і без худоби – і в усіх містах її знову будуть житла пастухів, які випасатимуть череди.

13. У містах горішніх і в містах долішніх, і в містах південних, і в краї Веніяминовому, і на околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних знову будуть проходити череди під рукою того, хто їх перелічує, говорить Господь.

14. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я звершу те добре слово, котре вирік про дім Ізраїлів і про дім Юдин.

15. За тих днів і в той час вирощу Давидового Паростка Праведного, – і буде звершувати суд і правду на землі.

16. За тих днів Юда буде врятований і Єрусалим буде жити в безпеці, і назвуть йменням Йому: Господь – спокута наша!

17. Бо так говорить Господь: Немає переводу Давидовим мужам, що сидітимуть на троні дому Ізраїлевого,

18. І в священиків-левитів не буде переводу перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити усеспалення і спалювати приношення і звершуватиме пожертви.

19. І було слово Господнє до Єремії:

20. Так говорить Господь: Якщо можете порушити заповіта Мого про день Мій і заповіта Мого про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,

21. То може порушитися і заповіт Мій зі служителем Моїм Давидом, аж так, що не буде в нього сина, що зацарює на троні його, а також з левитами-священиками, служителями Моїми.

22. Як військо небесне, якому нема ліку, і як пісок морський, котрому немає міри, так розмножу потомство Давида, служителя Мого, і левитів, які служать Мені.

23. І було слово Господнє до Єремії:

24. Чи не бачиш, що народ цей говорить: ті два роди, котрих вибрав Господь, Він відкинув, і через це вони зневажають народ Мій так, наче він уже не є народом в їхніх очах?

25. Так говорить Господь: Якщо заповіту Мого про день і ніч і приписів неба та землі Я не утвердив,

26. То й рід Якова і Давида, служника Мого, відкину, щоб не брати вже володарів з його роду для роду Авраамового, Ісаакового і Якового; бо поверну полон їхній і помилую їх.

Єремії 34

1. Слово, котре було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський і все військо його, і всі царства землі, підвладні його руці, і всі народи воювали супроти Єрусалиму і супроти всіх міст його;

2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди і скажи Седекії, цареві юдейському, і скажи йому: Так говорить Господь: Ось, Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спопелить його вогнем;

3. І ти не уникнеш руки його, але неодмінно попадеш йому до рук, і очі твої побачать очі царя вавилонського, і уста його будуть говорити твоїм уста, і підеш до Вавилону.

4. А втім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський! Так говорить Господь про тебе: Ти не помреш від меча;

5. Ти помреш у мирі, і, як для батьків твоїх – попередніх царів, котрі були перед тобою, – спалювали [начиння духмяне], так і для тебе спалять і оплакуватимуть тебе: " Овва, володарю", бо Я вирік це слово, говорить Господь.

6. Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі.

7. А тим часом, військо царя вавилонського воювало супроти Єрусалиму і супроти усіх міст юдейських, котрі ще залишалися, з Лахішем та Азекою, бо лише вони залишалися серед Юдиних міст, як міста фортечні.

8. Слово, котре було до Єремії від Господа потому, як цар Седекія ухвалив заповіта з усім народом, що був у Єрусалимі, щоб оголосити волю,

9. Аби кожний відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея і єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.

10. І підкорилися всі князі і увесь народ, котрі пристали до заповіту, щоб відпустити кожному раба свого і рабиню свою на волю, щоб не утримувати їх надалі в рабах, – підкорилися і відпустили;

11. Але потому, як поміркували, почали брати назад рабів і рабинь, котрих відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

12. І було слово Господнє до Єремії від Господа:

13. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав заповіта з батьками вашими, коли вивів їх з єгипетської землі, з дому рабства, і сказав:

14. Наприкінці сьомого року відпускайте кожний брата свого, єврея, котрий продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість літ, а потім відпусти його від себе на волю; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого до цього.

15. Ви нині навернулися і вчинили справедливо перед очима Моїми, оголосили кожний волю ближньому своєму, і склали переді Мною заповіта в домі, над яким названо ймення Моє;

16. Але потім поміркували, і зганьбили ймення Моє, і повернули до себе кожний раба свого і кожний рабиню свою, котрих відпустили на волю, куди душі їхній угодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.

17. Тому так говорить Господь: Ви не послухали Мене, щоб кожний оголосив свободу братові своєму і ближньому своєму; за це ось, Я, говорить Господь, оголошую вам свободу попасти під меч, моровицю і голод, і віддам вас на глум у всі царства землі;

18. І віддам тих, що знехтували заповітом Моїм, і не дотрималися слів заповіту, котрий вони ухвалили перед лицем Моїм, коли розітнули теля надвоє і пройшли між розтятими половинками його, –

19. Князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків, і весь народ землі, який проходив між розтятими половинками теляти, –

20. Віддам їх в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхні, – і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і польовій звіроті.

21. І Седекію, царя юдейського, і князів його віддам в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і в руки війська царя вавилонського, котре відступило од вас.

22. Ось, Я оголошу волю Свою, говорить Господь, і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього і захоплять його, і спопелять його вогнем, і міста Юдеї вчиню пустелею безлюдною.

Єремії 35

1. Слово, яке було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського:

2. Іди до оселі Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх до Господнього дому, до однієї з кімнат, і дай їм пити вина.

3. Я взяв Яазанію, Єреміїного сина, Хаваццініїного сина, і братів його, і всіх синів його та увесь дім Рехавитів.

4. І привів їх до Господнього дому, до кімнати синів Ханана, сина Їгдаліїного, Божого чоловіка, що біля кімнати князів, над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, вартового біля входу;

5. І поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші з вином і склянки, і сказав їм: Пийте вино,

6. Але вони сказали: Ми вина не п'ємо, тому що Йонадав, син Рехавів, наш батько, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ні ви, ні діти ваші повіки.

7. І домів не споруджуйте, і насіння не сійте, і виноградників не насаджуйте, і не майте їх, але живіть у шатрах упродовж усіх днів [життя] вашого, щоб вам тривалий час прожити на землі, де ви мандрівниками.

8. І ми підкорилися голосові Йонадава, сина Рехавового, батька нашого, у всьому, що він заповідав нам, щоб не пити вина упродовж днів наших, – ми і дружини наші, і сини наші, і доньки наші,

9. І щоб не споруджувати осель для прожиття нашого; і в нас немає ні виноградників, ні ланів, ні посіву;

10. А живемо в шатрах і в усьому підкоряємося і чинимо все, що заповідав нам Йонадав, батько наш.

11. Коли ж Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов на цю землю, ми сказали: Ходімо, до Єрусалиму від халдейського війська і від вояків Араму, – і ось, ми замешкали в Єрусалимі:

12. І було слово Господнє до Єремії:

13. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди і скажи мужам Юди і городянам Єрусалиму: Невже ви не візьмете з цього наставлення для себе, щоб дослухатися слів Моїх? – говорить Господь.

14. Слова Йонадава, сина Рехавового, котрий заповідав синам своїм не пити вина – виконуються, – і вони не п'ють вина до сього дня, тому що підкоряються заповідям батька свого; а Я безнастанно говорив вам, казав ще з досвітку щоранку, – і ви не послухали Мене.

15. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку і говорив: Одверніться кожний від лихого шляху свого і виправте поведінку вашу і не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм, – і будете жити на цій землі, котру Я дав вам і батькам вашим; але ви не прихилили вуха свого і не послухали Мене.

16. Та оскільки сини Йонадавові, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, котру він заповідав їм, а народ цей не слухає Мене,

17. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу на Юдею і на всіх мешканців Єрусалиму усе те зло, котре Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не підкорилися, кликав їх, а вони не відповідали.

18. А домові Рехавитів сказав Єремія: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви підкорилися заповідям Йонадава, батька вашого, і дотримуєтеся всіх заповідей його і в усьому чините, як він заповідав вам,

19. За це, – так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, не відбереться у Йонадава, сина Рехавового, муж, що стоятиме перед лицем Моїм у всі дні.

Єремії 36

1. І сталося четвертого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського, було таке слово до Єремії від Господа:

2. Візьми собі книжковий сувій і напиши на ньому всі слова, котрі Я говорив тобі про Ізраїля і про Юдею, і про всі народи від того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Йосії – аж донині.

3. Можливо, дім Юдин почує про всі лихоліття, які Я наміряюся вчинити їм, щоб вони відвернулися кожний від злої путі своєї, щоб Я простив неправду їхню і гріха їхнього.

4. І прикликав Єремія Баруха, сина Нерійїного, і написав Барух до книжкового сувою з уст Єремії усі слова Господні, котрі Він говорив йому.

5. І наказав Єремія Барухові, і сказав: Я замкнений, і не можу зайти до Господнього дому;

6. Отож, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з моїх уст слова Господні уголос перед народом у домі Господньому в день посту, а також уголос перед усіма юдеями, які прийшли з міст своїх, прочитай їх.

7. Можливо, вони піднесуть сумирне благання перед лицем Господа, і відвернуться кожний від злої путі своєї; бо великий гнів і обурення, котре оголосив Господь на цей народ.

8. Барух, син Нерійїн, вчинив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані в сувої, прочитати в домі Господньому.

9. П'ятого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, дев'ятого місяця, оголосили піст перед лицем Господа всьому народові в Єрусалимі і всьому народові, що прийшов до Єрусалиму з міст юдейських.

10. І прочитав Барух написані в сувої слова Єремії в домі Господньому, в кімнаті Гемарії, писаря, сина Шафанового, на горішньому подвір'ї, біля входу до нової брами дому Господнього, вголос перед усім народом.

11. Михей, син Гемарії, Шафанового сина чув усі слова Господні, [написані] в сувої,

12. І зійшов до царевого дому, до кімнати царського писаря, і ось, там сиділи всі старшини: писар Елішама і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Гемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі старшини.

13. І переказав їм Михей усі слова, котрі він чув, коли Барух читав сувоя уголос перед народом.

14. Тоді всі старшини послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, сказати йому: Сувій, котрого ти читав уголос перед народом, візьми в руку твою і прийди. І взяв Барух, син Нерійїн, сувій в руку свою і прийшов до них.

15. Вони сказали йому: Сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Барух їм уголос.

16. Коли вони вислухали всі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Барухові: Ми неодмінно перекажемо всі ці слова цареві.

17. І запитали Баруха: Скажи нам, як ти писав усі слова оці з його уст?

18. І сказав їм Барух: Він виповідав мені устами своїми всі ці слова, а я чорнилом писав їх на цьому сувої.

19. Тоді сказали старшини Барухові: Піди, сховайся ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви.

20. І пішли вони до царя у палац, а сувоя залишили в кімнаті Єлішами, царського писця, і переказали уголос перед царем усі слова ці.

21. Цар послав Єгудія принести сувоя, і він забрав його з кімнати Єлішами, царського писця; і читав його Єгудія уголос перед царем і вголос перед усіма князями, що стояли біля царя.

22. Того часу, дев'ятого місяця, цар сидів у зимовому домі, і перед ним стояв горщик із жаром.

23. Коли Єгудія прочитав три чи чотири стовпчики, [цар] відрізав їх писарським ножиком і кидав на жар у горщику, аж доки не знищив увесь сувій на вогні, котрий палахкотів у горщику.

24. І не злякалися і не розідрали шатів своїх ні цар, ні всі служники його, котрі чули всі ці слова.

25. Хоч Елнатан, і Делая, і Гемарія просили царя не палити того сувою, але він не послухав їх.

26. І наказав цар Єрахмеїлові, синові царя, і Сераї, синові Азраїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь сховав їх.

27. І було слово Господнє до Єремії, потому, як цар спалив сувоя і слова, котрі Барух написав із уст Єремії, і сказано йому:

28. Візьми собі знову іншого сувоя, – і напиши в ньому всі попередні слова, які були в першому сувої, котрого спалив Єгояким, цар юдейський.

29. А цареві юдейському Єгоякимові скажи: Так говорить Господь: Ти спалив цей сувій, і сказав: Нащо ти написав у ньому: Неодмінно прийде цар вавилонський і спустошить землю цю, і винищить на ній людей і худобу?

30. За це, так говорить Господь про Єгоякима, царя юдейського: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, і труп його буде пожбурений на полудневу спеку і на холод нічний.

31. І відвідаю його рід і його служників за неправду їхню, і наведу на них, і на мешканців Єрусалиму, і на мужів Юди все зло, котре Я вирік на них, а вони не слухали.

32. І взяв Єремія другого сувоя і віддав Барухові писцеві, синові Нирійїному, і він написав у ньому з уст Єремії всі слова того сувоя, котрого спалив Єгояким, цар юдейський, на вогні; і до них було долучено багато подібних слів.

Єремії 37

1. Замість Єхонії, сина Єгоякимового, зацарював Седекія, син Йосії, якого настановив царем юдейської землі Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї,

2. Ні він, ні служники його, ні народ країни не підкорялися словам Господа, котрі Він говорив через Єремію пророка.

3. Цар Седекія послав Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії сказати: Помолися за нас Господові, Богові нашому.

4. Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не вкинули його на той час до в'язниці.

5. А тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, що облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили од Єрусалиму.

6. І було слово Господнє до Єремії пророка:

7. Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Отак скажіть цареві юдейському, який послав вас до Мене запитати в Мене: Ось військо фараонове, котре йшло вам на допомогу, повернеться до краю свого, до Єгипту;

8. А халдеї знову повернуться і будуть воювати супроти цього міста, і захоплять його, і спалять його вогнем.

9. Так говорить Господь: Не обманюйте себе, кажучи: Неодмінно відійдуть од нас халдеї; бо вони не відійдуть.

10. Якби ви навіть розгромили все військо халдеїв, що воюють супроти вас, і залишилися б у них лише поранені, то підвелися б також поранені, кожний з шатра свого, і спалили б місто це вогнем.

11. У той час, як військо халдейське відступило од Єрусалиму з причини військ фараонових,

12. Єремія вийшов з Єрусалиму, аби піти до Веніяминового краю, переховатись там від народу.

13. Та коли він був у брамі Веніяминовій, старший сторожі, який там був, на ім'я Їрійя, син Шелемеї, сина Хананіїного, схопив Єремію пророка і сказав: Ти хочеш перекинутися до халдеїв?

14. Єремія сказав: Це – неправда! Я не хочу перекинутися до халдеїв. Але він не послухав його, і забрав Їрійя Єремію і привів його до князів.

15. Князі розгнівалися на Єремію і били його, і замкнули його до тюрми, в домі писаря Єгонатана, тому що вчинили його в'язницею.

16. Коли Єремія зайшов до підвалу в'язниці, то пробув там багато днів, –

17. Цар Седекія послав за ним, і привели його; і запитав його цар в домі своєму таємно, і сказав: Чи немає слова від Господа? Єремія сказав: Є, і сказав: Тебе передадуть у руки царя вавилонського.

18. І сказав Єремія цареві Седекії: Чим же я згрішив перед тобою і перед служниками твоїми, і перед народом оцим, що ви кинули мене до в'язниці?

19. І де ваші пророки, котрі пророкували вам, кажучи: Цар вавилонський не піде супроти нас і супроти землі цієї?

20. І нині послухай, володарю мій царю, нехай упаде благання моє перед обличчям твоїм; не повертай мене до оселі писаря Єгонатана, щоб мені там не померти.

21. І наказав цар Седекія, щоб замкнули Єремію на подвір'ї вартівні і давали йому по кусневі хліба щодень, з вулиці пекарів, аж доки не вичерпався увесь хліб у місті. Отак залишився Єремія на подвір'ї вартівні.

Єремії 38

1. І почули Шафатія, син Маттанів, і Гедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія виголосив до всього народу, кажучи:

2. Так говорить Господь: Хто залишиться в цьому місці, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться жити.

3. Так говорить Господь: Неодмінно передасться це місто в руки війська царя вавилонського, і він захопить його.

4. Тоді князі сказали цареві: Нехай буде цей чоловік зрокований на смерть, тому що він знесилює руки воїнів, котрі залишаються в цьому місті, і руки всього народу, виповідаючи такі слова; бо цей чоловік не добра зичить народові, а лихоліття.

5. І сказав цар Седекія: Ось, він у ваших руках, тому що цар не може діяти усупереч вам.

6. Тоді взяли Єремію і кинули до ями Малкійї, царевого сина, котра була на подвір'ї варти, і опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а лише багно, і загруз Єремія в багні.

7. І почув Евед-Мелех, ефіоп, один з євнухів, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями; а цар сидів тоді біля брами Веніяминової.

8. І вийшов Евед-Мелех з дому царського і сказав цареві:

9. Володарю мій! Не добре вчинили ці люди, отак учинивши з Єремією пророком, котрого кинули до ями, він помре там від голоду, тому що немає більше хліба в місті.

10. Цар наказав Евед-Мелехові ефіопові, сказавши: візьми з собою звідси тридцять вояків і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.

11. І взяв Евед-Мелех тих людей із собою і зайшов до царського дому, під комору, і взяв звідти старих непридатних ганчірок і старих не придатних шматків і опустив їх на мотузку в яму до Єремії.

12. І сказав Евед-Мелех ефіоп Єремії: Підклади оці старі кинуті ганчірки і шматини під пахви рук твоїх, під мотузки. І вчинив так Єремія.

13. І потягли Єремію на мотузках і витягнули його з ями; і залишався Єремія на подвір'ї варти.

14. Тоді цар Седекія послав і прикликав Єремію пророка до себе, через третій вхід до храму Господнього, і сказав цар Єремії: Я запитаю у тебе дещо; не приховай від мене анічогісінько.

15. І сказав Єремія Седекії: Якщо я відкрию тобі, чи не зрокуєш мене на смерть? І якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене.

16. І присягався цар Седекія Єремії таємно, кажучи: Живий Господь, Котрий витворив нам душу оцю, не зрокую тебе на смерть і не віддам в руки цих людей, котрі шукають душі твоєї.

17. Тоді Єремія сказав Седекії: Так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ти вийдеш до князів царя вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий і дім твій;

18. А якщо не вийдеш до князів царя вавилонського, то це місто перейде в руки халдеїв, і вони спопелять його вогнем; і ти не уникнеш їхніх рук.

19. І сказав цар Седекія Єремії: Я боюся юдеїв, котрі перейшли до халдеїв, щоб [халдеї] не віддали мене в руки їхні, і щоб ті не поглумилися з мене.

20. І сказав Єремія: Не віддадуть; покорися голосові Господа, в тому, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і живою буде душа твоя.

21. А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:

22. Ось, усі дружини, котрі залишилися в домі царя юдейського, відведені будуть до князів царя вавилонського, і скажуть вони: Тебе обдурили і взяли гору друзі твої; ноги твої загрузли в багно, і вони пішли від тебе.

23. І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш їхніх рук; але будеш узятий рукою царя вавилонського, і вчиниш те, що місто оце буде спопелене вогнем.

24. І сказав Седекія Єремії: Ніхто не мусить знати ці слова, і тоді не помреш.

25. І якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Скажи нам, що говорив ти цареві, не утаємничуй від нас, і ми не зрокуємо тебе на смерть, – а також, що говорив тобі цар,

26. То скажи їм: Я поклав перед лицем царя благання своє, щоб не повертати мене до Єгонатанового дому, щоб мені не померти там.

27. І прийшли всі князі до Єремії, і запитували його, і він сказав їм згідно з тими словами, котрі цар велів [сказати], і вони мовчки покинули його, тому що не спізнали сказаного цареві.

28. І залишився Єремія на подвір'ї варти до того дня, котрого захопили Єрусалим. І Єрусалим був захоплений.

Єремії 39

1. Дев'ятого року Седекії, царя юдейського, дев'ятого місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалиму і взяв його в облогу.

2. А одинадцятого року Седекії, четвертого місяця, дев'ятого дня місто було звойоване.

3. І ввійшли [до нього] всі князі царя вавилонського і розташувалися в середній брамі: Нергал-Сар'ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, старший євнух, Нергал-Сар'ецер, чільник магів і решта князів царя вавилонського.

4. Коли Седекія, цар юдейський, і всі військові люди їх побачили, то почали утікати, і вночі вийшли з міста через царський сад у браму поміж двома мурами, і квапливо пішли шляхом через рівнину.

5. Але військо халдейське погналося за ними, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і захопили його, і привели до Навуходоносора, царя вавилонського, до Рівли, до краю Хамат, де він звершив суд над ним.

6. І заколов цар вавилонський синів Седекіїних у Ривлі перед його очима, і всіх вельмож юдейських заколов цар вавилонський.

7. А Седекії виколов очі і закував його в кайдани, щоб спровадити його до Вавилону.

8. Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і мури Єрусалиму зруйнували.

9. А решту народу, що залишалася в місті, і перебіжчиків, котрі перебігли до нього, та інших людей, що залишилися, вигнав Невузар'адан, старший царської охорони, переселив до Вавилону.

10. А вбогих із народу, котрі нічого не мали, Невузар'адан, старший царської охорони, залишив на юдейській землі і дав їм тоді ж таки виноградники і поля.

11. А про Єремію Навуходоносор, цар вавилонський, дав такого наказа Невузар'аданові, старшині царської охорони:

12. Візьми його і зважай на нього, і не завдавай йому чогось недоброго, але вчиняй з ним так, як він скаже тобі.

13. І послав Невузар'адан, старший царської охорони, і Невушазбан, старший євнухів, і Нерґал-Сар'ецер, старший магів, і всі князі царя вавилонського,

14. Послали і взяли Єремію з двору сторожі, і віддали під нагляд Гедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб відпровадити додому. І він залишився жити серед народу.

15. До Єремії, коли його ще утримували на подвір'ї в'язниці, було слово Господнє:

16. Піди, скажи ефіопові Евед-Мелехові: так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я виконаю слова Мої про це місто для зла, а не на добро йому, і вони справдяться того дня перед очима твоїми;

17. Але тебе Я захищу того дня, говорить Господь, і не потрапиш до рук людей, котрих ти боїшся.

18. Я захищу тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться в тебе замість здобичі, тому що ти на Мене поклав надію, сказав Господь.

Єремії 40

1. Слово, яке було до Єремії від Господа, по тому, як Невузар'адан, старший царської охорони, відпустив його з Рами, де він забрав його, закутого в ланцюги серед інших бранців-єрусалимлян та юдеїв, що переселялися до Вавилону.

2. Старший царської охорони узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій вирік це лихоліття на цю місцину.

3. І навів його Господь і вчинив те, що сказав, тому що ви згрішили перед Господом, і не дослухалися голосу Його, за те й спіткало вас оце все.

4. Отож, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, котрі на руках твоїх: якщо тобі бажано йти зі мною до Вавилону, – то йди, і я буду піклуватися про тебе; а якщо не бажано тобі йти зі мною до Вавилону, – залишайся. Ось, уся земля перед тобою, куди тобі угодно, і куди подобається йти, туди й простуй.

5. Коли він ще не відійшов, сказав [Невузар] '[адан]: Піди до Гедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, котрого цар вавилонський настановив намісником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу, або йди, куди тобі до душі простувати. І дав йому старший царської охорони харчів, подарунка і відпустив його.

6. І прийшов Єремія до Гедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, і жив з ним серед народу, що залишався в країні.

7. Коли всі старшини війська, що були в полі, вони і люди їхні, почули, що цар вавилонський настановив Гедалію, сина Ахікамового, намісником понад країною, і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із убогих країни, котрих не переселили до Вавилону,

8. Тоді прийшли до Гедалії в Міцпу: той же Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофеянина Ефая, і Єзанія, син маахеянина, вони та їхні люди.

9. І Гедалія, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягнувся їм і людям їхнім, кажучи: Не бійтеся служити халдеям, лишайтеся на землі і служіть цареві вавилонському, і буде вам добре.

10. А я залишуся в Міцпі, щоб захищати вас від халдеїв, і котрі будуть приходити до нас; а ви збирайте вино, і плоди літа та оливу і заливайте в посудини ваші, і живіть по містах ваших, котрі ви зайняли.

11. Також усі юдеї, котрі в Моаві й серед Аммонових синів, в Едомі, і які в усіх краях, чули, що цар вавилонський залишив частину юдеїв, і настановив над ними Гедалію, сина Ахікама, сина Шафанового;

12. І повернулися всі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані, і прийшли на землю юдейську до Гедалії в Міцпу, і зібрали вина і плодів літа дуже багато.

13. А тим часом, Йоханан, син Кареахів, та всі військові старшини, що були в полі, прийшли до Гедалії в Міцпу,

14. І сказали йому: Чи відаєш ти, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе? Але Гедалія, син Ахікама, не повірив їм.

15. Тоді Йоханан, син Кареатів, сказав Гедалії таємно у Міцпі: Дозволь мені, я піду і заб'ю Ізмаїла, сина Натаніїного, і ніхто не знатиме; нащо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, що зібралися до тебе, розпорошилися, і щоб загинув останок Юди?

16. Але Гедалія, син Ахікамів, сказав Йохананові, синові Кареаховому: Не роби цього, бо ти неправду кажеш про Ізмаїла.

Єремії 41

1. І сталося сьомого місяця, Ізмаїл, син Нетаніїн, сина Елішамового з роду царського, і вельможі царя і десять мужів з ним прийшли до Гедалії, сина Ахікама, до Міцпи, і там вони їли разом хліб у Міцпі.

2. І підвівся Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять мужів, котрі були з ним, і вдарили Гедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем і умертвили того, котрого цар вавилонський настановив намісником країни.

3. Також убив Ізмаїл і всіх юдеїв, котрі були з ним, з Гедалією, у Міцпі, і військових халдеїв, які там були.

4. Другого дня по вбивстві Гедалії, коли ніхто не знав про це,

5. Прийшли з Сихему, з Шіло і з Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами і в розідраній одежі, з нарізаними знаками на тілі, з подарунками і ладаном в руках для принесення їх до Господнього дому.

6. Ізмаїл, син Нетаніїн, вийшов з Міцпи їм назустріч, йшов і плакав, і коли стрівся з ними, сказав їм: Ідіть до Гедалії, сина Ахікама.