Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Книга пророка Єремії 1 страница






Єремії 1

1. Слова Єремії, сина Хілкійїного, із священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,

2. До котрого було слово Господнє за днів Йосії, Амонового сина, царя Юдейського, тринадцятого року царювання його,

3. А також за днів Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдейського царя, до переселення Єрусалиму в п'ятому місяці.

4. І було до мене слово Господнє:

5. Перш, ніж Я утворив тебе в лоні, Я пізнав тебе, і перш, ніж ти вийшов з лона, Я освятив тебе: пророком для народів настановив тебе.

6. А я сказав: О, Господе Боже! Я не вмію говорити, бо я ще замолодий.

7. Але Господь сказав мені: Не кажи: " Я замолодий"; бо до всіх, до кого Я пошлю тебе, підеш, і все, що звелю тобі, скажеш.

8. Не бійся їх, бо Я з тобою, щоб захищати тебе, сказав Господь.

9. І простягнув Господь руку Свою, і торкнувся уст моїх, і сказав мені Господь: Ось, Я вклав слова Мої в уста твої.

10. Дивися, – Я настановив тебе цього дня над народами і царствами, щоб викорінювати і спустошувати, нищити і руйнувати, утворювати і насаджувати.

11. І було до мене слово Господнє: Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: Бачу гілку мигдалеву.

12. Господь сказав мені: Ти добре бачиш, бо Я допильновую слова Свого, щоб воно скорше справдилося.

13. І було до мене слово Господнє вдруге: Що бачиш ти? Я сказав: Бачу киплячий казан на вітрі, видно мені з північного боку.

14. І сказав мені Господь: З півночі прийде лихо на всіх мешканців цієї землі.

15. Бо ось, Я закличу всі племена царств північних, говорить Господь, і прийдуть вони, і поставить кожний престола свого при вході до кожної Єрусалимської брами, і довкола усіх мурів його, і в усіх містах юдейських.

16. І звершу над ними суди Мої за всі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і кадили чужинським божкам, і поклонялися вчиненому руками своїми.

17. А ти підпережи крижі твої і підведися і скажи їм все, що Я звелю тобі; не будь легкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе на їхніх очах.

18. І ось, Я ставлю тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом, і мідною загородою по всій землі оцій, супроти царів Юдеї, супроти князів її, супроти священиків її і супроти народу цієї землі.

19. Вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе; бо Я з тобою, говорить Господь, щоб визволяти тебе.

Єремії 2

1. І було слово Господнє до мене:

2. Рушай і проголоси у вуха [доньці] Єрусалиму: Так говорить Господь: Я пригадую приязнь юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною в пустелю, на землю незасіяну.

3. Ізраїль [був] святинею Господа, первістком плодів Його; всі, хто пожирав його, були засуджені, біда приходила до них, говорить Господь.

4. Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!

5. Так говорить Господь: Яку неправду знайшли в Мені батьки ваші, що віддалилися од Мене, і пішли за марнотою, і марнотними стали?

6. І не сказали: Де Господь, котрий вивів нас із єгипетської землі, вів нас пустелею, землею виснаженою і безлюдною, землею спраглою, землею тіні смертної, котрою ніхто не ходив і де не існувала людина?

7. І Я завів вас на землю родючу, щоб ви насичувалися плодами її і добрами її, а ви увійшли і змерзили землю Мою, і набуток Мій вчинили мерзотою.

8. Священики не говорили: Де Господь? І навчителі закону не знали Мене, і пастирі відступилися од Мене, і пророки пророкували в ім'я Ваала і ходили слідами тих, котрі не допомогають.

9. Тому Я буду ще судитися з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитися.

10. Бо навідайтеся до островів хеттейських і подивіться, і пошліть до Кедару, і придивіться уважно: Чи було [там] щось подібне до цього?

11. Чи замінив який-небудь народ божків [своїх], хоч вони й не боги? А Мій народ проміняв славу свою на те, що не помагає.

12. Подивуйтеся з цього, небеса, і здригніться, і жахніться, говорить Господь.

13. Бо подвійне зло вчинив народ Мій; Мене, джерело води живої, залишили, і витесали собі посудини розбиті, котрі не можуть утримати води.

14. Хіба Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? Чому, з якої причини він став здобиччю?

15. Зарикали на нього молоді леви, озвалися голосом своїм і вчинили землю його пустелею; міста його спалені, без городян.

16. І сини Мемфіса і Тахпенеса об'їли тім'я твоє.

17. Чи не завдав ти собі цього тим, що залишив Господа Бога твого о тій порі, коли Він супроводжував тебе?

18. І нині навіщо тобі шлях на Єгипет, аби пити воду з Нілу? І нащо тобі шлях до Асирії, щоб воду пити з річки її? (Єфрату)

19. Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; тож пізнай і помисли, яке погане і гірке те, що ти залишив Господа, Бога твого, і страху Мого немає в тобі, говорить Господь Бог Саваот.

20. Бо здавна Я розбив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти казав: Не буду служити [ідолам], а тим часом на всілякому високому пагорбі і під кожним гіллястим деревом ти блудодіяв.

21. Я посадив тебе [як] благородну лозу, – найчистіше насіння; як же ти перетворилася в Мене на дикий паросток чужої лозини?

22. А тому хоч би ти умився з милом і багато витратив на себе лугу, – нечестя твоє позначене переді Мною, говорить Господь Бог.

23. Як можеш ти сказати: Я не опоганив себе, я не ходив слідами Вааловими? Поглянь на поведінку твою в долині, спізнай, що вчиняла ти, метка верблюдице, що блукаєш стежками своїми?

24. Дику віслючку, що звикла до пустелі і в пристрасті своїй ковтає повітря, – хто може її спинити? А ніхто з шукачів її не втомлюється: знайдуть її певного місяця.

25. Не дозволяй ногам твоїм стоптувати взуття і горлі твоєму – знемагати від спраги. Але ти сказав: Не сподівайся, ні! Бо люблю чужих і буду ходити слідами їхніми.

26. Як злодій, коли спіймають його, буває осоромлений, – так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їхні, князі їхні, і священики їхні, і пророки їхні, –

27. Кажучи дереві: Ти – мій батько; і до каменя: Ти породив мене; бо вони обернулися до Мене спиною, а не обличчям; а в годину бідування свого будуть казати: Підведися і врятуй нас!

28. То ж де божки твої, котрих ти вчинив собі? Нехай вони підведуться, якщо можуть врятувати тебе в недобру годину бідування твого; бо скільки у тебе міст, стільки ж божків у тебе, Юдо.

29. Навіщо вам змагатися зі Мною? – усі ви згрішили супроти Мене, говорить Господь.

30. Даремно карав Я дітей ваших; вони не прийняли повчання; пророків ваших пожирав меч ваш, неначе лев-згубник.

31. О, роде! Зважайте ви на слово Господнє: Чи був Я пустелею для Ізраїля? Чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій каже: Ми самі собі володарі; ми вже не прийдемо до Тебе!

32. Чи забуває дівчина прикраси свої і наречена – шати свої? А народ Мій забув Мене, – безліч днів.

33. Як же вдатно ти прямуєш торованками своїми, щоб знайти любов! І для цього навіть до злочинів ти пристосовувала шляхи твої.

34. Навіть на полах одежі твоєї видно кров людей бідних, безневинних, котрих ти не впіймала біля підкопу і, не зважаючи на все це,

35. Говориш: Оскільки я не маю провини, то напевне гнів Його відвернеться од мене. – Ось, Я буду судитися з тобою за те, що кажеш: Я не згрішила.

36. Нащо ти так багато блукаєш, викривляючи дорогу свою? Ти також будеш осоромлена Єгиптом, як була зганьблена Асирією.

37. І від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати успіху з ними.

Єремії 3

1. Кажуть: Якщо муж відпустить дружину свою, і вона відійде од нього і стане дружиною другого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не опоганилася б цим та країна? А ти з багатьма коханцями займалася блудом, – і все-таки повернись до Мене, говорить Господь.

2. Зведи очі твої на пагорби і подивися: де не злягалися з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як араб у пустелі, і безчестила землю блудом твоїм і лукавством твоїм.

3. За це не було дощів, і не було дощу пізнього, але в тебе було чоло блудниці, – ти знехтувала соромом.

4. Чи не будеш ти віднині гукати до Мене: Татку мій! Ти юнацтва мого Провідник!

5. Невже завжди Він буде у гніві? І невже вічно буде утримувати його в Собі? Ось, що ти говориш, а вчиняєш зло і маєш успіхи в ньому.

6. Господь сказав мені за днів Йосії, царя: Чи бачив ти, що вчиняла відступниця, донька Ізраїля? Вона ходила на кожне узвишшя і під кожне дерево з пишною кроною, і там злягалася.

7. І потому, [як] вона все це чинила, Я казав: Повернися до Мене. Але вона не повернулася; і бачила це підступна сестра її Юдея.

8. І бачив Я, що, коли за увесь перелюб відступниці, доньки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідного листа, підступна сестра її, Юдея, не настрашилася, а пішла сама злягатися.

9. І явним зляганням вона опоганювала землю, і чинила перелюб із каменюкою і деревом.

10. Та навіть по всьому цьому зрадлива сестра її Юдея не навернулася до Мене всім серцем своїм, а лише удавано, говорить Господь.

11. І сказав мені Господь: Відступниця, [донька] Ізраїля, виявилася справедливішою, аніж підступна Юдея.

12. Рушай, і проголоси слова оці до півночі, і скажи: Повернися, відступнице, [донько] Ізраїля, говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, говорить Господь, – не вічно буду обурюватися.

13. Тільки визнай провину твою; бо ти відступила од Господа, Бога твого, і злягалася з чужинцями під кожним гіллястим деревом, а голосу Мого ви не дослухалися, говорить Господь.

14. Поверніться, діти-відступники, – говорить Господь, тому що Я пошлюбився з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє з племені, і приведу вас на Сіон.

15. І дам вам пастирів до серця Мені, що пастимуть вас розважливо і розумно.

16. І станеться, як ви розмножитеся і будете плідними на землі, за тих днів, говорить Господь, не будуть уже казати: Ковчег заповіту Господнього; він і на розум не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.

17. О тій порі назвуть Єрусалим престолом Господнім, і всі народи заради ймення Мого зійдуться до Єрусалиму і вже не будуть чинити за впертістю злого серця свого.

18. За тих днів прийде дім Юдин до Ізраїлевого дому, і рушать разом із краю північного у край, котрого Я дав у спадок батькам вашим.

19. І говорив Я: Як зарахую тебе в число дітей і дам тобі жадану землю, пречудову спадщину багатьох народів? І сказав: Ти будеш називати Мене Батьком твоїм і не відступиш од Мене.

20. Але, за істиною, як дружина підступно зраджує другові своєму, так підступно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, говорить Господь.

21. Голос чутно на пагорбах, плач і благання синів Ізраїля за те, що вони викривляли дорогу свою, забули Господа, Бога свого.

22. Поверніться, бунтарські діти: Я уздоровлю вашу непокірність. – Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – Господь, Бог наш.

23. Справді, даремно ми сподівалися на пагорби і на безліч гір; справді, у Господі, Богові нашому – порятунок Ізраїлів.

24. Ще від юности нашої ця мерзота пожирала працю батьків наших, овечок їхніх і волів їхніх, синів їхніх і доньок їхніх.

25. Ми лежимо в соромі своєму, і ганьба наша покриває нас, тому що ми грішили перед Господом, Богом нашим, – ми і батьки наші, від юности нашої і до нинішнього дня, – і не дослухалися до голосу Господа, Бога нашого.

Єремії 4

1. Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, говорить Господь, до Мене звернися; і якщо відкинеш мерзоту твою від лиця Мого, то не будеш поневірятися.

2. І будеш присягатися: Живий Господь! В істині, в суді і в правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.

3. Бо так говорить Господь до мужів Юдеї та Єрусалиму: Розорюйте собі нові ниви і не сійте поміж тернами.

4. Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть вашого серця, мужі юдейські і городяни Єрусалиму, щоб гнів Мій не бурхнув, як вогонь, і не спалахнув незгасно з причини лихих нахилів ваших.

5. Оголосіть в Юдеї і звістіть в Єрусалимі, і проголошуйте і сурміть сурмою по країні; кричіть уголос і промовляйте: Збирайтеся, і ходімо в укріплені міста.

6. Піднесіть знамено до Сіону, біжіть не зупиняйтеся; бо Я наведу з півночі лихо і велику погибель.

7. Виходить лев зі своєї гущавини, і з'являється винищувач народів; він виходить із свого місця, щоб землю твою вчинити пустелею; міста твої будуть спустошені, [залишаться] без мешканців.

8. А тому підпережіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться од нас.

9. І станеться того дня, говорить Господь, зомліє серце в царя і серце у князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.

10. І сказав я: О, Господе Боже! Невже Ти лише вабив народ оцей та Єрусалим, кажучи: Мир буде у вас; а тим часом, меч сягає душі?

11. О тій порі сказано буде народові цьому та Єрусалимові: Гарячий вітер рине з висот пустельних на шлях доньки народу Мого, не для віяння і не для очищення;

12. І прилине до Мене звідти вітер потужніший від цього, і Я звершу суд над ними.

13. Ось, підноситься він, мов хмари, і колісниці його – наче вихор, коні його прудкіші від орлів; горе нам! Бо ми будемо спустошені.

14. Змий недобре із серця твого, Єрусалиме, щоб тобі врятуватися: доки будуть гніздитися в тобі зловісні думки?

15. Бо вже лине голос від Дана, і вість про загибель з гори Єфремової:

16. Оголосіть народам, сповістіть Єрусалимові, що йдуть з далекої країни облягти; і вигуками своїми виповнюють міста Юдеї.

17. Мов сторожа полів, вони облягають його кружма, бо він збунтувався супроти Мене, говорить Господь.

18. Шляхи твої і діяння твої завдали тобі цього; від твого нечестя тобі так гірко, що сягає серця твого.

19. Утробо моя! Утробо моя! Сумую у глибинах серця мого, хвилюється в мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук сурми, тривогу бою.

20. Лихо за бідою; вся земля спустошується, несподівано понищені шатра мої, миттю – намети мої.

21. Чи довго мені бачити знамено, чути звук сурми?

22. Це тому, що народ Мій безглуздий – не знає Мене; нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на лихе, а добра чинити не вміють.

23. Дивлюся на землю – і ось, вона спустошена і порожня, – на небеса, і немає в них світла.

24. Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби хитаються.

25. Дивлюся – і ось, немає людини, і всі птахи небесні порозліталися.

26. Дивлюся – і ось, Карміл – пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.

27. Бо так сказав Господь: Вся земля буде спустошена, але винищення ущент не вчиню.

28. Заплаче від цього земля, і небеса затьмаряться вгорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не покаюся за це, і не відступлюся од цього.

29. Від гуркотняви вершників і стрільців порозбігаються всі міста: вони сховаються в густих лісах і позалазять на скелі; усі міста спорожніють, і не буде в них жодного мешканця.

30. А ти, спустошена, що почнеш робити? Хоч ти одягаєшся у пурпур, хоч оздоблюєш себе золотими шатами, обмальовуєш очі твої фарбами, але надаремно оздоблюєш себе; зневажили тебе коханці – вони шукають душі твоєї.

31. Бо Я чую голос, наче жінки-породіллі, стогін, наче тієї, що народжує вперше, голос доньки Сіону; вона стогне, простягаючи руки свої: О, горе мені! Душа моя знемагає перед убивниками.

Єремії 5

1. Походіть вулицями Єрусалиму, і подивіться, і допильнуйте, і пошукайте на майданах його, чи не знайдеться чоловіка, чи немає такого, що правду шанує та істину шукає? Я пощадив би [Єрусалим].

2. Хоч і кажуть вони: живий Господь! Але присягаються лукаво.

3. О, Господе! Очі Твої чи не до істини [навернені]? Ти караєш їх, а вони не відчувають болю; Ти винищуєш їх, а вони не зважають на повчання; обличчя свої вчинили вони міцнішими від каміння, не хочуть навернутися.

4. І сказав [я сам собі: ] Можливо, це бідняки; вони нерозважливі, тому що не відають шляхів Господніх, закону Бога свого.

5. Піду я до вельможних і перемовлюся з ними, бо вони знають шляхи Господні, закон Бога свого. Але й вони всі зламали ярмо і розірвали кайдани.

6. За це й уразить їх лев із лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля їхніх міст: хто вийде з них, буде розтерзаний, бо помножилися злочини їхні, і посилилося відступництво їхнє.

7. То з якої причини маю простити тобі за все це? Сини твої залишили Мене і присягаються тими, котрі – не боги. Я насичував їх, а вони чинили перелюб і юрбами ходили в доми до блудниць.

8. Це – вгодовані коні: кожний із них ірже до дружини ближнього.

9. То невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як оцей?

10. Виходьте на мури його і руйнуйте, та не дощенту; знищіть зубці їхні, тому що вони не Господні.

11. Бо дім Ізраїля і дім Юдин вчинили зі Мною дуже підступно, говорить Господь.

12. Вони обмовили Господа і сказали: Немає Його, і лихо не прийде до нас, і ми не побачимо ні меча, ані голоду.

13. І пророки стануть вітром, і слова [Господнього] немає в них; над ними самими нехай це станеться,

14. А тому, ось так говорить Господь Бог Саваот: За те, що ви мовите такі слова, ось, Я вчиню слова Мої в устах твоїх вогнем, а цей народ -дровами, і цей [вогонь] пожере їх.

15. Ось, Я приведу на вас, доме Ізраїлів, народ іздалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давній, народ, котрого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.

16. Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони – люди хоробрі.

17. І з'їдять вони жниво твоє і хліб твій; з'їдять синів твоїх і доньок твоїх, з'їдять овець твоїх і волів твоїх, з'їдять виноград твій, і смокви твої, зруйнують мечем укріплені міста твої, на котрі ти сподіваєшся.

18. Але й за тих днів, говорить Господь, не винищу вас дощенту.

19. І якщо ви скажете: За що Господь Бог наш чинить нам усе це? То відповідай: Оскільки ви залишили Мене і служили чужим божкам у своїм краї, то будете служити чужим на землі не вашій.

20. Оголосіть це в домі Якова і повідайте в Юдеї, кажучи:

21. Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у котрого є очі, а не бачить, у котрого є вуха, а не чує;

22. Чи Мене ви не боїтеся, говорить Господь, чи переді Мною не відаєте трепету? Я пісок поклав рубежем морю, вічну межу, котру не перейде; і хоча хвилі його підносяться, але здолати не зможуть.

23. У народу цього серце бунтівне і невгамовне; вони відступилися і пішли.

24. І не сказали в серці своєму: Будемо боятися Господа, Бога нашого, Котрий дає нам дощ ранній і пізній свого часу, береже для нас означені тижні жнив.

25. Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші позбавили вас цього доброго.

26. Бо між народом Моїм є нечестиві; вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять сильця і ловлять людей.

27. Мов клітка з багатьма птахами, оселі їхні виповнені обманом; через це вони й запихатіли і розбагатіли.

28. Стали гладкими, повними, переступили навіть належну межу в злочинах, не досліджують судових справ, справ сиріт; розкошують і справедливому позові жебраків не вчиняють присуду.

29. Невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

30. Дивовижне і жахливе звершується на цій землі: Пророки пророкують лжу, і священики панують, згідно з цим, а народ Мій любить це. А що ж ви будете чинити по цьому всьому?

Єремії 6

1. Утікайте, діти Веніяминові, із осереддя Єрусалиму, і в Текої засурміте сурмою, і дайте ознаку вогнем в Бет-Гаккерем, бо з півночі насувається біда і погибель велика.

2. Спустошу Я доньку Сіону, вродливу і випещену,

3. Пастухи зі своїми чередами прийдуть до неї; понапинають шатра довкола неї, кожний буде пасти свою частку.

4. Готуйте супроти неї війну; підводьтеся і підемо в полудень, горе нам! День уже на спадні, залягають вечірні сутінки.

5. Підводьтеся, підемо навіть уночі, і зруйнуємо оселі її!

6. Бо так говорить Господь Саваот: Рубайте дерева і нагортайте насипа супроти Єрусалиму: це місто має зазнати покарання; в ньому всіляке пригнічення.

7. Як джерело виливає із себе воду, так він викидає із себе зло; у ньому чутно насильство і грабунок, перед лицем Моїм – завжди образи і рани.

8. Схаменися, Єрусалиме, щоб душа Моя не ухилилася від тебе, щоб Я не вчинив тебе пустелею, землею безлюдною.

9. Так говорить Господь Саваот: До решти виберуть останок Ізраїля, як виноград; працюй рукою Твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.

10. До кого мені говорити і кого умовляти, щоб слухали? Ось, вухо в них необрізане, і вони не можуть чути; ось, слово Господнє у них зневажене; воно неприємне для них.

11. Тому я виповнений люттю Господньою, не можу тримати її в собі; виллю її на дітей, на вулиці і на зібрання юнаків; забрані будуть чоловік з дружиною, літній з тим, що вже прожив своє.

12. І оселі їхні перейдуть до інших, а також поля й дружини, тому що Я простягнув руку Мою на мешканців цієї землі, говорить Господь.

13. Бо від малого до великого, кожний з них шукає зиску, і від пророка до священика – всі діють лукаво.

14. Лікують рани народу Мого легковажно, вигукуючи: Мир! Мир! А миру немає.

15. Чи соромляться вони, вдаючись до мерзоти? Ні, зовсім не соромляться і не червоніють. За те впадуть поміж лежачими, і в часі навідин Моїх будуть повалені, говорить Господь.

16. Так говорить Господь: Зупиніться на шляхах ваших, і роздивіться, і розпитайте про торованки давні, де шлях гарний, і рушайте по ньому, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: Не підемо.

17. І настановив Я сторожу над вами, і [сказав]: Дослухайтеся звуку сурми. Але вони сказали: Не будемо дослухатися.

18. Отож, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними станеться.

19. Слухай, земле: Ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їхніх; бо вони слів Моїх не дослухалися і закона Мого відкинули.

20. Навіщо мені ладан, котрий із Шеви, і духмяна тростина з далекої країни? Усеспалення ваші небажані, і пожертви ваші неприємні Мені.

21. А тому так говорить Господь: Ось, Я кладу перед цим народом перешкоди, і спіткнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.

22. Так говорить Господь: Ось, іде народ з північної країни, і народ великий підводиться від рубежів землі;

23. Тримають в руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос їхній гримкоче, як море, і летять на конях, вишикувані, мов одна людина, щоб стати з тобою на битву, дочко Сіону!

24. Ми почули звістку про них, і руки в нас опустилися, зажура виповнила нас, страждання, мов жінку-породіллю.

25. Не виходьте в поле і не ходіть по дорозі, бо – меч ворогів і жахіття довкола.

26. Доню народу Мого! Підпережи себе веретищем і посип себе попелом; журися, наче за смерть свого єдиного сина, – гірко плач; бо несподівано прийде до нас згубник.

27. Вежою поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхами їхніми.

28. Усі вони – вперті відступники, живуть наклепом; це – мідь і залізо, – усі вони спокусники.

29. Ковальський міх обгорів, свинець зітлів од вогню: плавильник плавив дарма; бо недобрі не відділилися;

30. Знехтуваним сріблом назвуть їх, бо Господь відкинув їх.

Єремії 7

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:

2. Стань у брамі дому Господнього і проголоси там це слово і скажи: Слухайте слово Господнє, всі Юдеї, що входите цією брамою на поклоніння Господові.

3. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Вирівняйте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці

4. Не сподівайтеся на облудні слова: тут храм Господній, храм Господній, храм Господній.

5. Та коли цілком вирівняєте шляхи ваші, якщо будете справедливо чинити суд між чоловіком і позивачем його,

6. Не будете пригнічувати чужинця, сироти і вдови, і не проливатимете безневинної крови на місці цьому, і не підете слідом за іншими богами собі на лихо, –

7. То я залишу вас жити на цьому місці, на цій землі, котру дав батькам вашим від роду й до роду.

8. Ось, ви сподіваєтеся на облудні слова, котрі не принесуть вам користі.

9. Як! Ви крадете, убиваєте і перелюб чините, і присягаєтеся лукаво, і кадите Ваалові, і ходите слідом за іншими богами, котрих ви не знаєте,

10. І потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, що носить ймення Моє, і кажете: Ми врятовані, щоб надалі чинити всю оту мерзоту.

11. Чи не став вертепом розбійників в очах ваших цей дім, що носить ймення Моє? Ось, Я бачив це, говорить Господь.

12. Підіть же на місце Моє в Шіло, де Я раніше призначив перебувати йменню Моєму, і подивіться, що вчинив Я з ним за нечестя народу Мого, Ізраїля.

13. І нині, через те, що ви вдаєтеся до цих справ, говорить Господь, і Я говорив вам з досвітку, а ви не дослухалися, і кликав вас, а ви не відповідали,

14. То Я так само вчиню з домом [цим], що носить ймення Моє, на якого ви покладаєтеся, і з місцем, котре Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Шіло.

15. І відкину вас від обличчя Мого, як відкинув усіх братів ваших, все насіння Єфремове.

16. А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благання, і не заступайся за них переді Мною, бо Я не почую тебе.

17. Чи не бачиш, чим вони займаються в містах Юдейських і на вулицях Єрусалиму?

18. Діти збирають дрова, а батьки розпалюють вогнища, і жінки місять тісто, щоб ліпити пироги для богині неба і звершувати поливання іншим богам, щоб засмутити Мене.

19. Але чи Мене вони засмучують? – говорить Господь; чи не себе самих на власний сором?

20. А тому так говорить Господь Бог: Ось, виливається гнів Мій і лють Моя на це місце, на людей, на худобу, і на дерева польові, і на плоди землі, і спалахне і не загасне.

21. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Усеспалення ваші долучайте до пожертв ваших і їжте м'ясо;

22. Тому що батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді того дня, котрого Я вивів їх із Єгипетського краю, про всеспалення і пожертви;

23. Але таку заповідь дав їм: Дослухайтеся до голосу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть по тих шляхах, котрі Я заповідаю вам, щоб вам добре було.

24. Але вони не послухали і не прихилили вухо своє, і жили за навіюванням і впертістю недоброго серця свого, і стали до Мене спиною, а не обличчям.

25. Від того дня, як батьки ваші вийшли з краю Єгипетського, і до сього дня Я посилав до вас усіх служників Моїх – пророків, посилав усілякий день з досвітку;

26. Та вони не підкорялися Мені і не прихилили вуха свого, а ожорсточили шию свою, чинили ще бридкіше, аніж батьки їхні.

27. І коли ти говоритимеш їм усі слова оці, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони тобі не дадуть відповіді.

28. Тоді скажи їм: Ось народ, який не дослухається до голосу Господа, Бога свого, і не приймає повчань! Не стало у них істини, – вона відлучена од їхніх уст.

29. Обстрижи волосся твоє і викинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, що [викликав] гнів Його.

30. Бо сини Юдині чинять лихе перед очима Моїми, говорить Господь; поставили мерзоти свої в домі, що носить ймення Моє, щоб осквернити його.

31. І спорудили узвишшя Тофета в долині синів Бен-Гіннома, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не заповідав, і що Мені на серце не приходило.

32. За це, ось, надходять дні, говорить Господь, коли вже не будуть називати [це місце] Тофетом і долиною синів Бен-Гіннома, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за браком місця.

33. І будуть трупи народу цього поживою птахам небесним та звірам земним, і нікому буде відганяти їх.

34. І припиню в містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму голос урочистостей і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

Єремії 8

1. Того часу, говорить Господь, викинуть кості царів юдейських, і кості князів його, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму – з гробів їхніх.

2. І порозкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім військом небесним, котрих вони любили і котрим служили, і слідом яких ходили, котрих шукали, і котрим поклонялися; не приберуть їх і не поховають; вони будуть гноєм на землі.

3. І будуть надавати перевагу смерті над життям усі, котрі залишаться від цього злого племені на всіх місцях, куди Я прожену їх, говорить Господь Саваот.

4. І скажи їм: Так говорить Господь: Хіба ті, що впали, не підводяться, і ті, що збилися з дороги, не повертаються?

5. Нащо цей народ єрусалимський перебуває в упертому відступництві? Вони міцно тримаються за оману і не хочуть навернутися.

6. Я спостерігав і слухав: Не говорять вони правди, ніхто не покаявся за своє безчестя, ніхто не каже: Що я зробив? Кожний завертає на свою стежку безоглядно, мов кінь, що кидається в битву.

7. І лелека під небом знає свою певну пору, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнує час, коли їм прилітати, а народ Мій не відає ухвали Господньої.

8. Як ви запевняєте: Ми мудрі, і закон Господній у нас? Та ось, брехливе писало книжників [і його] обертає на лжу.

9. Осоромилися мудраки, знітилися і заплуталися в тенетах: Ось, вони відкинули слово Господнє; тоді в чому є мудрість їхня?


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.028 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал