Книга пророка Авакума

Авакума 1

1. Пророче видіння, котре бачив пророк Авакум.

2. Доки, Господе, я буду озиватися, – а Ти не рятуєш, буду волати до Тебе про насильство, – а Ти не врятуєш?

3. Для чого дозволяєш мені бачити злочини і дивитися на бідування? Грабіж і насильство переді мною, і постає ворожнеча, і поширюється розбрат.

4. Тому-то закон утратив силу, і суду праведного немає; оскільки лиходій долає праведного, то й суд відбувається неправий.

5. Подивіться між народами і гаразд придивіться; і ви вельми здивуєтеся; бо Я вчиню за днів ваших таке діяння, котрому ви не повірили б, якби вам повідали.

6. Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і не упокорений, котрий ходить по широкополій землі, щоб загарбати поселення, які йому не належать.

7. Страшний і грізний він; від нього самого звершується суд його і влада його.

8. Прудкіші від барсів коні його і меткіші од вечірніх вовків; мчить увсібіч кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, мов орел, що кидається на здобич.

9. Увесь він простує на грабіж; втупивши погляд уперед, він забирає полонених, мов пісок.

10. І над царями він збиткується, і князі для нього стають посміховиськом; над усілякою фортецею він учиняє посміх: насипає облогового вала і здобуває її.

11. Тоді зростає пихатість духу його, і він ходить та несамовитіє; сила його – бог йому.

12. Проте хіба не ти здавна, Господе, Бог мій, Святий мій? Ми не помремо. Ти, Господе, лише для суду попустив йому. Скеле моя! Для покарання Ти призначив його.

13. Чистим очам Твоїм не властиво споглядати злочини, і дивитися на утиски Ти не можеш. Нащо ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли грішник поглинає того, хто праведніший від нього?

14. І покидаєш людей, мов рибу в морі, як плазунів, у котрих немає господаря?

15. Усіх їх витягає вудкою, хапає у сіть свою і забирає їх у волоки свої, і через те радіє і звеселюється.

16. За це приносить пожертви сіті своїй, і кадить для волока свого, тому що від них щедра частка його і розкішна їжа його.

17. Невже для цього він має випорожнювати сіть свою і безнастанно плюндрувати народи без милости?

Авакума 2

1. На сторожу мою став я, і коли стояв на вежі, пильнував, аби спізнати, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на оскарження моє?

2. І відповідав мені Господь і сказав: Запиши видіння і накресли виразно, щоб той, котрий читати буде, легко міг прочитати.

3. Бо видіння стосується до певного часу і оповідає про кінець і не обдурить; а хоч би й не поквапилося, чекай на нього, бо неодмінно справдиться, не відміниться.

4. Ось, душа зарозуміла не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.

5. Пихатий чоловік, наче вино, що заграло, не заспокоюється, аж так, що поширює душу свою, мов шеол, і, наче смерть, він не насититься, і збирає до себе всі народи і захоплює собі всі племена.

6. Та чи не всі вони будуть виповідати про нього притчу і глумливу пісню: Горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, – чи надовго? – і обтяжує себе заставами.

7. Чи не повстануть несподівано ті, котрі будуть терзати тебе, і чи не постануть супроти тебе грабіжники, – і ти дістанешся їм на грабунок?

8. Та оскільки ти пограбував численні народи, тебе також пограбує решта народів за пролиття крови людської, за розорення країни, міста і всіх мешканців його.

9. Горе тому, хто жадає несправедливих набутків для дому свого; щоб улаштувати гніздо своє на пагорбі і саме тим убезпечити себе від руки нечестя!

10. Ганьбу вимислив ти для свого дому, винищуючи численні народи, і згрішив супроти душі твоєї.

11. Каміння з мурів заволає і поперечини будуть відповідати їм:

12. Горе будівничому, що споруджує місто на крові і витворює фортеці неправдою!

13. Ось, чи не від Господа Саваота це, що народи працюють для вогню і племена завдають собі страждань марно?

14. Бо земля виповниться пізнаннями Слави Господньої, як вода виповнює море.

15. Горе тобі, котрий подає ближньому твоєму питво з домішком злоби твоєї і вчиняє його п'яним, щоб забачити соромоту його!

16. Ти переситився соромом замість слави; пий же також сам і виявляй соромоту, – навернеться й до тебе чаша правиці Господньої і ганьба на славу твою.

17. Бо злочини твої на Ливані впадуть на тебе за винищення настрашених тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста і всіх мешканців у ньому.

18. Яка користь від ідола, вчиненого художником, від цього вилитого лженавчителя, хоч митець, витворюючи німих кумирів, покладається на власний витвір?

19. Горе тому, хто каже дереву: Підведися! І нікчемному каменеві: Пробудися! Чи навчить він хоч якійсь абищиці? Ось, він обкладений золотом і сріблом; проте дихання в ньому катма.

20. А Господь – у великому храмі Своєму: нехай же мовчить земля перед Ним!

Авакума 3

1. Молитва Авакума пророка, для співу:

2. Господе! Почув я вість Твою і злякався. Господе! зверши діяння Твоє серед років, серед років яви його; у гніві згадай про милість.

3. Бог від Теману йде і святий – від Парану-гори. Покрила небеса велич Його, і славою Його виповнилася земля.

4. Сяйво її, – мов сонячне світло; від руки Його – проміння, і тут таємниця сили Його!

5. Перед Ним рухається моровиця, а слідами Його – спекотний вітер.

6. Він постав – і захитав землю; глянув – і затремтіли народи; високі гори розпалися, первісні пагорби позападалися; шляхи Його – вічні.

7. Сумними я бачив шатра ефіопські; здригалися намети землі мідіянської.

8. Хіба на річки спалахнув, Господе, твій гнів? Хіба на ріки – обурення Твоє, і на море – лють твоя, що ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої рятівні?

9. Ти оголив лука Твого за обітницю присяги, що дав її племенам. Ти потоками розтяв землю.

10. Побачили Тебе гори і затремтіли, ринули води; безодня озвалася голосом своїм, високо здійняла руки свої;

11. Сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом стрімких стріл Твоїх, перед сяянням блискучих списів Твоїх.

12. У гніві простуєш Ти по землі і в обуренні топчеш народи.

13. Ти виходиш для порятунку народу Твого, для порятунку помазанця Твого. Ти викорінюєш чільника лиходієвого дому, оголюючи його від підвалин до самого даху.

14. Ти пробиваєш списами його голову вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розтрощити мене, з радістю, неначе гадаючи поглинути бідного потайки.

15. Ти із кіньми Твоїми уторував шлях по морю, через безодню великої води.

16. Я почув – і затремтіло нутро моє; на вість про це затремтіли губи мої, біль пронизав кості мої, і хитається місцина піді мною; а я мушу бути спокійним у день лихоліття, коли прийде на народ мій грабіжник його.

17. Навіть коли не розквітне смоківниця і не буде плоду на виноградній лозі, і олива зрадить, і нива не дасть поживи, навіть коли не стане овечок у кошарі і рогатої худоби в хліві;

18. Навіть тоді я буду радіти Господом і веселитися в Бозі порятунку мого.

19. Господь Бог – сила моя; Він учинить ноги мої, наче в оленя, і на верховини мої виведе мене! (Диригентові хору).