Заповіт Бога з Авраамом переходить на Якова.

1. І прикликав Ісаак Якова, і благословив його, і заповідав йому, і сказав: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.

2. Підведися, піди до Падан-Араму, в дім Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, із дочок Лавана, брата матері твоєї.

3. А Бог всемогутній нехай благословить тебе, хай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе багато народів;

4. І нехай дасть тобі благословення Авраама, тобі і потомству твоєму з тобою, щоб тобі успадкувати землю, до котрої мандруєш, котру Бог дав Авраамові.

5. І відпустив Ісаак Якова, і він пішов до Падан-Араму, до Лавана, сина Бетуїла арамеянина, до брата Ревеки, матері Якова та Ісава.

6. Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова, і, благословляючи, послав його до Падан-Араму взяти собі дружину звідти, і заповідав йому, сказавши: Не бери дружини із дочок ханаанських.

7. І що підкорився Яків батькові своєму і матері своїй і пішов до Падан-Араму.

8. І побачив Ісав, що дочки ханаанські не до вподоби Ісаакові; батькові його;

9. І пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв за себе дружину Махалату, доньку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, понад [інших] дружин своїх.

10. А Яків вийшов із Беер-Шеви, і подався в Харан.

11. І прийшов до [однієї] місцини, і там [лишився] ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв [одного] з каменів того місця, і поклав собі узголів'ям, і ліг на тому місці.

12. І побачив уві сні: Ось, драбина стоїть на землі, а верхівка її торкається неба; і ось, Ангели Божі піднімаються і спускаються по ній.

13. І ось, Господь стоїть на ній і говорить: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й потомству твоєму.

14. І будуть нащадки твої, мов пісок земний, і розповсюдишся до моря, і на схід, і на північ, і на південь; і благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні.

15. І ось, Я з тобою; і збережу тебе скрізь, куди ти не підеш, і наверну тебе до цієї землі; бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю того, що Я сказав тобі.

16. Яків пробудився зі сну свого і сказав: Справді Господь присутній на цьому місці, а я не знав!

17. І злякався, і сказав: Яке страшне це місце! Це не щось інше, як дім Божий, це ворота небесні.

18. І підвівся Яків рано-вранці і взяв камінь, котрого поклав узголів'ям, і поставив його пам'ятником; і вилив єлей на нього.

19. І назвав ім'я місцю тому Бет-Ел; а попереднє ім'я того міста було: Луз.

20. І склав Яків обітницю, сказавши: Якщо Бог буде зі мною, і збереже мене на шляху цім, котрим я іду, і дасть мені хліб їсти і одежу одягатися,

21. І я з миром повернуся в дім батька мого, і буде Господь моїм Богом,

22. То цей камінь, якого я поставив пам'ятником, буде домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.