Царів 13. 1. І сталося після того: У Авесалома, сина Давидового, [була] сестра вродлива, на ймення Тамар; і полюбив її Амнон

1. І сталося після того: У Авесалома, сина Давидового, [була] сестра вродлива, на ймення Тамар; і полюбив її Амнон, син Давидів.

2. І сумував Амнон аж до того, що захворів через Тамар, сестру свою, бо вона була ще юнка, і Амнонові видавалося складним що-небудь учинити з нею.

3. Але в Амнона був друг, на ймення Йонадав, син Шім'ї, брата Давидового; А Йонадав був чоловіком дуже хитрим.

4. І він сказав йому: Чому ти так марнієш кожного дня, сину царя? Чи не повідаєш мені? І сказав йому Амнон: Тамар, сестру Авесалома, брата мого, я люблю.

5. І сказав йому Йонадав: лягай у постіль твою і вдай із себе хворого; і коли твій батько прийде провідати тебе, скажи йому: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і підсилить мене харчами, зготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив і їв з її рук.

6. І приліг Амнон, і вдав із себе хворого, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон цареві: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і спече при моїх очах коржа чи два; і я попоїм із рук її.

7. І послав Давид до Тамар у дім сказати: Піди у дім Амнона, брата твого, і зготуй йому страву.

8. І пішла вона у дім брата свого Амнона, а він лежить. І взяла вона борошна і замісила перед його очима і спекла коржів.

9. І взяла сковорідку і виклала перед ним; але він не захотів їсти. І сказав Амнон: Нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди.

10. І сказав Амнон Тамар: Віднеси страву до внутрішньої кімнати, і я поїм із рук твоїх. І взяла Тамар коржі, котрі зготувала, і віднесла Амнонові, братові своєму, у внутрішню кімнату.

11. І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: Іди, лягай зі мною, сестро моя!

12. Але вона сказала: Ні, брате мій, не ганьби мене, бо не робиться так у Ізраїлі; не чини цього безуму.

13. І я, куди я піду з моєю ганьбою? І ти, ти будеш одним із шалених в Ізраїлі. То побалакай з царем; він не відмовить віддати мене тобі.

14. Але він не хотів слухати її слова, і здолав її, і згвалтував її, і лежав з нею.

15. Потім зненавидів її Амнон найглибшою ненавистю, аж так, що ненависть, якою він зненавидів її, була сильніша любови, котру мав до неї. І сказав їй Амнон: Підведися і йди.

16. І [Тамар] сказала йому: Ні. Прогнати мене – це зло більше першого, котре ти вчинив зі мною. Але він не хотів слухати її.

17. І покликав юнака свого, котрий служив йому, і сказав: Проженіть її від мене геть, і замкни двері за нею.

18. На ній була барвиста одежа; бо такі верхні одежі носили царські дочки-дівиці. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.

19. І посипала Тамар попелом голову свою, і розідрала барвисту одежу, котру мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і отак рухалася і вищала.

20. І сказав їй Авесалом, брат її: Чи не Амнон, брат твій, був учора з тобою? – Але тепер уже мовчи, сестро моя; він – брат твій; не бери цього до серця свого. І жила Тамар у самотині, в домі Авесалома, брата свого.

21. І почув цар Давид про все це і вельми спалахнув його гнів.

22. Тим часом, Авесалом не говорив з Амноном ні поганого, ані доброго. Бо зненавидів Авесалом Амнона за те, що він зганьбив Тамар, сестру його.

23. За два роки було стриження [овець] в Авесалома у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів.

24. І прийшов Авесалом до царя і сказав: Ось у служника твого стриження, нехай піде цар і служники його з твоїм служником.

25. І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ми всі разом, щоб не бути тобі за тягаря. І той вельми просив його, але він не хотів піти, проте благословив його.

26. І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон. І сказав йому цар: Чого він піде з тобою?

27. Та Авесалом дуже просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

28. А потім Авесалом наказав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, коли Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! – і ви заб'єте його. Не бійтеся, – чи ж не я вам наказав? Будьте пильні та відважні.

29. І вчинили юнаки Авесалома з Амноном, як наказав Авесалом. Тоді підвелися всі царські сини, сіли кожний на свого мула і повтікали.

30. Коли вони були ще в дорозі, дійшов слух до Давида, що Авесалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.

31. І підвівся цар, і розідрав одежу свою, і впав на землю, і всі служники його, що попереду стояли, розідрали на собі одежу свою.

32. Але Йонадав, син Шім'ї, брата Давидового, сказав: Нехай не думає володар мій, що всіх юнаків, царських синів, умертвили; один лиш Амнон помер. Тому що в Авесалома був цей замір з того дня, як [Амнон] згвалтував сестру його.

33. Отож, нехай володар мій, цар, не тривожиться думкою про начебто трагічну загибель усіх царських синів. Помер тільки один Амнон.

34. І втік Авесалом. І підняв юнак, що стояв на сторожі, очі свої, і побачив ось, багато народу йде по дорозі схилом гори.

35. Тоді Йонадав сказав цареві: Це йдуть царські сини; як говорив служник твій, так і є.

36. І тільки-но він сказав це, аж ось, прийшли царські сини і здійняли ґвалт, і плакали. І сам цар і всі служники його плакали дуже великим плачем.

37. Авесалом же втік і пішов до Талмая, сина Амміхурового, царя ґешурського. І плакав Давид за сином своїм у всі дні.

38. Авесалом утік, і прийшов до Ґешура, і пробув там три роки.

39. І не переслідував цар Давид Авесалома, бо розважився невдовзі по смерті Амнона.