Царів 7

1. Коли замешкав цар у домі своєму, і Господь дав йому спочити від усіх довколишніх ворогів його,

2. Тоді сказав цар пророкові Натанові: Ось, я мешкаю в домі кедровому, а Ковчег Божий знаходиться під шатром.

3. І сказав Натан цареві: Усе, що в тебе на серці, йди і роби, тому що Господь з тобою.

4. Але тієї ж ночі було слово Господа до Натана:

5 Піди, скажи служникові Моєму Давидові: Так говорить Господь: Чи ти побудуєш Мені дім для Моєї оселі?

6. Бо Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, і донині; а ходив у шатрі і в скинії.

7. Скрізь, де Я ходив з усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоч слово кому-небудь з колін, котрому я доручив пасти народ Мій, Ізраїля: Чому не збудуєте Мені кедрового дому?

8. І тепер отак скажи служникові Моєму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля.

9. І був з тобою скрізь, куди б не ходив ти, і винищив усіх ворогів твоїх перед Тобою, і вчинив ім'я твоє великим, як ім'я великих на землі.

10. І Я облаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, і вкоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не будуть тіснити його, як передніше,

11. З того часу, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я дам тобі спокій від усіх ворогів твоїх. І Господь звіщає тобі, що він облаштує тобі дім.

12. А коли виповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поновлю після тебе сім'я твоє, котре виникне зі стегон твоїх, і зміцню царство його.

13. Він побудує дім ймення Мого, і Я утверджу престол царства його навіки.

14. Я буду Батьком йому, і він буде Мені сином; І коли він згрішить, Я покараю його берлом мужів і ударами синів людських.

15. Та милості Моєї не відніму од нього, як Я відняв у Саула, котрого Я відкинув перед тобою.

16. І буде несхитним дім твій і царство твоє навіки переді Мною, і престол твій буде навіки.

17. Усі ці слова і всі ці видіння Натан переказав Давидові,

18. І пішов цар Давид, і постав перед лицем Господа, і сказав: Хто я, Господе, Боже, і що таке мій дім, що Ти мене так підніс?

19. І це була незначна річ у Твоїх очах, Господе мій, Боже, але Ти повідав іще про дім служника Твого в майбутньому. А хіба це людський звичай, Господе мій?

20. І що може ще сказати Тобі Давид? Ти знаєш служника Твого, Господе мій, Боже!

21. Заради слова Твого та за серцем Своїм Ти вчинив це, відкриваючи все це велике служникові Твоєму.

22. Тому Ти великий, Господе Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми вухами.

23. І хто схожий до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на землі, для котрого приходив Бог, щоб надбати [його] Собі в народ, і прославити [Своє] ймення, [і] звершити велике і страшне перед народом Твоїм, котрого ти придбав Собі від Єгипту, прогнавши народи і богів їхніх?

24. Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, – Собі за народ аж навіки, і Ти, Господе, став для них Богом.

25. І нині, Господе Боже, утвердь навіки слово, котре Ти говорив про служника Свого та про дім його, і вчини, як Ти казав!

26. І нехай буде великим ім'я Твоє навіки, щоб говорили: Господь Саваот – Бог над Ізраїлем. І дім служника Твого Давида нехай буде міцно стояти перед лицем Твоїм.

27. Оскільки Ти, Господе Саваоте, Боже Ізраїля, відкрив служникові Твоєму, говорячи: Збудую тобі дім, тому служник Твій спромігся на сміливість в серці своєму помолитися Тобі такою молитвою.

28. Отож, Господе мій, Боже! Ти Бог, і слова Твої істинні, і Ти обіцяв служникові Твоєму таке добро!

29. І нині почни і благослови дім служника Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм; бо Ти, Господе мій, Боже, повідав це, і благословенням Твоїм буде навіки благословенним дім служника Твого!