Псалом 21

1. Диригентові хору. При з'яві вранішньої зорі. Псалом Давидів.

2. Боже мій! Боже мій! Нащо Ти залишив мене? Задалеко [Ти від] спасіння мого і слів зойку мого.

3. Боже мій! Я волаю вдень – і Ти не чуєш мене, уночі я не вгаваю.

4. Але Ти, Святий, – животвориш осередь хвали Ізраїлевої.

5. На Тебе сподівалися батьки наші; сподівалися, і Ти визволяв їх.

6. До Тебе волали вони, і були порятовані; на Тебе сподівалися, і не залишалися в соромі.

7. А я – черв'як, а не людина, обмова у людей і презирство в народі.

8. Усі, що бачать мене, збиткуються наді мною; говорять устами, киваючи головою.

9. Він покладався на Господа, – нехай визволить його; нехай порятує, якщо він бажаний Йому.

10. Але Ти вивів мене з лона, учинив у мені сподівання біля персів матері моєї.

11. На Тебе залишений я від утроби; від лона матері моєї Ти – Бог мій.

12. Не віддаляйся од мене, бо горе близьке, а помічника нема.

13. Багато биків оточили мене; гладкі башанськіобступили мене,

14. Роззявили на мене пащеки свої, мов лев, що шматує (здобич) і гарчить.

15. Я розлився, як води; всі кості мої розсохлися і серце моє стало, наче віск, розтануло всередині нутра мого.

16. Сила моя висохла, мов череп'я, язик мій прилип до піднебіння мого, і в порох смертельний поклав Ти мене.

17. Бо пси оточили мене, збіговисько нечестивих обступило мене, прокололи руки мої і ноги мої.

18. Можна було б перелічити всі кістки мої. А вони спостерігають, і вчиняють з мене видовище.

19. Ділять шати мої поміж собою і на покриття моє кидають жереба.

20. Але Ти, Господе, не віддаляйся од мене, сило моя! Поспіши на поміч мені;

21. Захисти від меча душу мою і від псів єдину мою.

22. Урятуй мене від пащі лева, і від рогів єдинорогів; зачувши, [захисти] мене.

23. Буду звіщати ймення Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

24. Ті, що бояться Господа! Прославляйте Його! Все насіння Якова! Прославляй Його! Нехай же шанує Його у трепеті все насіння Ізраїлеве!

25. Бо Він не відкинув і не знехтував скорботою змученого, не утаємничив від нього лиця Свого, але почув його, коли цей волав до Нього.

26. Про Тебе хвала моя в зібранні великім; принесу обітниці мої перед тими, що бояться Його.

27. Нехай же їдять убогі і насичуються; нехай прославлять Господа ті, що шукають Його; Будуть жити серця ваші вічно!

28. Пригадають, і навернуться до Господа усі кінці землі; і впадуть з поклоном перед Тобою всі народи.

29. Тому що Господнє царство і Він – панує понад народами.

30. Будуть їсти і поклонятися всі тлусті землі, схиляться перед Ним усі, що порохом стають, і не можуть зберегти життя свого.

31. Нащадки будуть служити Йому, і будуть приналежні до Господа, як рід.

32. Вони прийдуть і будуть звіщати праведність Його людям, котрі вродяться: Таке вчинив Господь.