Псалом 42

1. Суди мене, Боже, і візьми участь у позові моєму з народом нечестивим. Від людини лукавої і несправедливої врятуй мене.

2. Бо Ти Бог сили моєї. Чому Ти мене покинув? Чому я ходжу зажурений від образ ворога?

3. Пошли світло Твоє та істину Твою; нехай ведуть вони мене і приведуть на святу гору Твою і в житла Твої.

4. І тоді підійду я до жертовника Божого, до Бога радости і веселощів моїх, і на гуслах буду славити Тебе, Боже, Боже мій!

5. Чого, душе моя, сумуєш і чого зазнаєш бентеги? Сподівайся на Бога; а я буду ще прославляти Його, Рятівника мого і Бога мого.

ПСАЛОМ 43

1. Диригентові хору. Учення синів Кораха.

2. Боже, ми чули вухами своїми, батьки наші оповідали нам про діяння, котрі Ти вчинив за днів їхніх, за днів старожитніх.

3. Ти рукою Твоєю винищив народи, а їх насадив; уразив племена і вигнав їх.

4. Бо вони не мечем своїм надбали землю, і не їхня сила врятувала їх, але Твоя правиця, і Твоя сила, і світло присутности Твоєї; бо Ти був прихильним до них.

5. Боже, Царю мій! Ти Той самий; даруй порятунок Якові.

6. Тобою здолаємо ворогів наших; в ймення Твоє потопчемо ногами тих, що повстають супроти нас.

7. Бо не на лука свого сподіваюся, і не меч мій урятує мене;

8. Але Ти врятував нас од ворогів наших і посоромив ненависників наших,

9. Ми Богом похвалимося щодня, а ймення Твоє будемо прославляти вічно.

10. Але нині ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш із військом нашим.

11. Ти схилив нас до втечі від ворога, і ненависники наші грабують нас.

12. Ти віддав нас, мов овечок, на пожирання і розпорошив нас поміж народами.

13. За безцінь Ти продав народ Твій і не збільшив ціни його.

14. Віддав нас сусідам нашим на зневагу, на посміх і ганьбу тим, що [живуть] довкола нас.

15. Ти вчинив нас приповісткою поміж народами, покивуванням голови поміж чужинцями.

16. Переді мною щодня зневага моя, і сором покрив обличчя моє.

17. Від голосу обмовника і наклепника, від позирків ворога і месника.

18. Усе це прийшло на нас; але ми не забули Тебе і не порушували заповіту Твого.

19. Не відступало назад серце наше, і ступні наші не збочили зі шляху Твого,

20. Коли Ти карав нас в краю драконів і покрив нас смертною тінню.

21. Якби ми забули ймення Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого,

22. Чи не знав би про це Бог? Адже Він знає таємниці серця.

23. Але за Тебе нас убивають щоденно, мають нас за овечок, [зрокованих] на загин,

24. Прокинься, чому спиш, Господе! Пробудися, не покинь нас назавжди.

25. Нащо утаємничуєш обличчя Своє, забуваєш скорботу нашу і пригноблення наше?

26. Бо душа наша зневажена аж до пороху, а нутро наше сягнуло землі.

27. Постань на допомогу нам і визволи нас заради милости Твоєї.