Притчі 6

1. Сину мій! Якщо ти поручився за ближнього твого і подав руку твою за іншого,

2. Ти пов'язав себе словами уст твоїх, спійманий словами уст твоїх.

3. Учини, сину мій, ось що, і визволи себе, бо ти попав до рук ближнього твого: піди, упади біля ніг і благай ближнього твого;

4. Не дай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм.

5. Рятуйся, як сарна з руки, і як пташка з руки птахолова.

6. Піди до мурашки, ледарю, придивися до порухів її, і будь мудрим.

7. Немає в неї ні чільника, ні урядовця, ні володаря;

8. Але вона збирає влітку хліб свій, підбирає під час жнив їжу свою.

9. Доки ти, ледарю, будеш спати? Коли ти підведешся від сну твого?

10. Трохи поспиш, трішки подрімаєш, недовго, склавши руки, полежиш:

11. І прийде, як перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, мов розбійник.

12. Людина лукава, чоловік лихий ходить з брехливими устами.

13. Моргає очима своїми, соває ногами своїми, подає ознаки пальцями своїми;

14. Підступ у серці його; він задумує лихе о будь-якій порі, сіє розбрат.

15. За це несподівано запопаде погибель його, наразі буде побитий – без уздоровлення,

16. Ось шестеро, що ненавидить Господь, навіть семеро, що бридке душі Його:

17. Очі пихаті, язик брехливий, і руки, що проливають кров без вини,

18. Серце, що плекає лихі заміри, ноги, що швидко бігають на злочинне,

19. Лжесвідок, що чинить брехливу обмову і який сіє сварку поміж братами.

20. Сину мій! Бережи заповідь батька твого і не відкидай повчань матері твоєї.

21. Прив'яжи їх до серця твого назавжди, обгорни ними шию твою.

22. Коли ти підеш, вони будуть провадити тобою, коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть бесідувати з тобою;

23. Бо заповідь є світильник, і повчання – світло, і напутлива наука – шлях до життя.

24. Щоб застерегти тебе від недоброї жінки, від облесливого язика чужинки,

25. Не зажадай вроди її у серці твоєму, і нехай не звабить вона тебе віями своїми;

26. Тому що через жінку-розпусницю [убожіють] до кусника хліба, а заміжня жінка зваблює дорог у душу.

27. Чи може хтось узяти собі вогонь за пазуху, щоб не прогоріла одежа його?

28. Чи може хтось ходити по жарові, і не обпекти ніг своїх?

29. Те саме трапляється з тими, хто входить до дружини ближнього свого; хто торкнеться до неї, не залишиться без вини.

30. Не попускають злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;

31. Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого.

32. А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить.

33. Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться.

34. Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти.

35. Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів.