Притчі 14

1. Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2. Хто ходить шляхом належним, той боїться Господа; а чиї стежки криві, той нехтує Ним.

3. У вустах безглуздого – батіг пихатості; а вуста мудрих охороняють їх.

4. Де немає волів, [там] ясла чисті; але набутку багато від сили волів.

5. Свідок правдивий не бреше; а свідок облудний виповість багато брехні.

6. Розпусник шукає мудрости і не знаходить; а для розумного пізнання легке.

7. Відійди од людини безглуздої, у котрої ти не помічаєш розумних уст.

8. Мудрість розумного – пізнання шляху свого, а глупство нерозважливих облуда.

9. Безглузді сміються з гріха, а між праведними – приязнь.

10. Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втручається чужий.

11. Дім лиходіїв занепаде, а житло праведних розквітне.

12. Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними; але кінець їхній – стежка до смерти.

13. [Іноді] й від сміху болить серце, і закінчення радости – смуток.

14. Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, а добра – від своїх.

15. Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх.

16. Мудрий боїться і ухиляється від зла, а безглуздий дратівливий і зарозумілий.

17. Запальний може вчинити глупство; але людина, що навмисне чинить зло, ненависна.

18. Невігласи дістають у спадок собі глупоту; а розважливі знанням коронуються.

19. Поклоняться недобрі перед добрими, і лиходії біля брами праведника.

20. Убогого, трапляється, ненавидять навіть близькі його, а в багатого чимало друзів.

21. Хто зневажає ближнього свого, той грішить; а хто милосердний з бідним, той блаженний

22. Чи не блудять ті, що лихе задумують? Але милість і вірність у тих, що мають добрі помисли.

23. Від усілякої праці є прибуток, а від марнослів'я тільки втрата.

24. Вінець мудрих – багатство їхнє, а глупота невігласів – глупство є.

25. Щирий свідок рятує душі, а лукавий брехні торочить.

26. У страхові перед Господом – надія несхитна, і синам Своїм Він притулок.

27. Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від тенет смерти.

28. У безлічі народу – велич царя, а коли народу замало, – лихо володареві.

29. У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виповідає глупство.

30. Сумирне серце – життя для плоті; а заздрість – гнилятина для кісток.

31. Хто пригноблює бідного, той ганьбить Творця його; а хто шанує Його, – доброчинить нужденному.

32. За своє зло лиходій буде відкинутий, а праведний навіть при смерті своїй має надію.

33. Мудрість спочине в серці розумного і серед безглуздих нагадає про себе.

34. Праведність підносить народ, а беззаконня – ганьба народів.

35. Прихильність царя – до служника розумного, а гнів його – супроти того, хто ганьбить його.