Притчі 16

1. Серцю [людини] належать заміри, але від Господа відповідь на язику.

2. Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.

3. Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться.

4. Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія [пильнує] на день лиха.

5. Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари.

6. Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого.

7. Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею.

8. Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою.

9. Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її.

10. В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді.

11. Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині.

12. Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол.

13. Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить.

14. Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його.

15. У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.

16. Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.

17. Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.

18. Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.

19. Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.

20. Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.

21. Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.

22. Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.

23. Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.

24. Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.

25. Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.

26. Трудівник працює для себе, тому що змушує його [до того] рот його.

27. Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.

28. Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.

29. Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.

30. Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.

31. Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.

32. У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, [вартніший] від завойовника міста.

33. У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок.