Притчі 30

1. Слова Агура, сина Якеєвого, [котрі] мовив цей чоловік до Ітієла і до Ухала:

2. Справді, я більше недолугий, аніж хто-небудь із людей, і розуму людського немає у мене.

3. І не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.

4. Хто на небо виходив і сходив? Хто зібрав вітер у пригорщі свої? Хто зав'язав воду в одяг? Хто визначив усі рубежі землі? Яке ймення його і яке ймення сина його? Чи відаєш ти?

5. Кожне слово Боже – чисте; він – щит усім, хто сподівається на Нього.

6. Не прилучай до слів Його, щоб Він не звинуватив тебе, і щоб ти не виявився облудником.

7. Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені раніше, аніж я помру.

8. Марноту і облуду віддали од мене; убогости і багатства не дай мені, насичуй мене щоденним хлібом.

9. Щоб я не переситився і не зрікся, і не сказав: Хто – Господь? І, щоб, зубожілий, не почав красти та не безчестив ймення Бога мого намарно.

10. Не обмовляй служника перед володарем його, щоб він не прокляв тебе, і щоб ти не був знайдений з провиною.

11. Є рід, котрий проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.

12. Є рід, котрий чистий у власних очах своїх, але не обмитий від бруду свого.

13. Є рід – о, які зарозумілі очі його, і як піднеслися повіки його!

14. Є рід, у котрого зуби – мечі, і щелепи – ножі, щоби пожерти вбогих на землі і жебраків поміж людьми.

15. У невситимості дві доньки: Давай і Давай. Ось троє невситимих і четверо, котрі не скажуть: Досить!

16. Шеол і лоно неплідне, земля, котра не насичується водою, і вогонь, котрий не каже: Досить!

17. Око, що кепкує з батька і нехтує покірністю перед матір'ю, виклюють ворони в долині і поглинуть орлята.

18. Три речі утаємничені для мене, і чотирьох я не розумію.

19. Шляхів орла на небі, стежок гадини на скелі, дороги корабля серед моря і путівця чоловіка до дівчини.

20. Такий шлях також і дружини перелюбної: наїлася, обтерла свого рота та й каже: Я нічогісінько поганого не вчинила.

21. Від трьох здригається земля; чотирьох вона не може носити;

22. Раба, коли він стає царем; глупака, коли він досхочу їсть хліб;

23. Позначену ганьбою жінку, коли вона шлюбиться, і служницю, коли вона займає місце своєї господині.

24. Ось чотири малих на землі; але вони мудріші від мудрих.

25. Мурашки – народ не сильний, але влітку накопичують поживу собі;

26. Гірські миші – народ слабкий, але влаштовують оселі свої на скелі;

27. У сарани немає царя, але вона виступає одностайно;

28. Павук лапками пнеться, і він у помешканнях царських буває!

29. Ось, троє мають вишукану ходу, і четверо ходять добре;

30. Лев, дужий поміж звірами, який не поступиться нікому.

31. Кінь і козел, і цар [серед народу [свого], [і ніхто] не повстане [супроти нього].

32. Якщо ти в зарозумілості своїй вчинив дурницю і замислив лихе, то [поклади] руку на уста;

33. Бо коли збити молоко, виходить масло, поштовхом скривавлюється ніс, а пробудження гніву вчиняє сварку.