Ісаїя 36

1. І сталося чотирнадцятого року царя Єзекії, пішов Санхерів, цар асирійський, супроти всіх фортечних міст юдейських, і захопив їх.

2. І послав цар асирійський із Лахішу в Єрусалим до царя Єзекії головного чашника з потужним військом; і він зупинився біля водогону горішнього ставу на битій дорозі, що біля шаповалового лану.

3. І вийшов до нього Еліяким, син Хілкії, старшина двору, і Шевна писар, та Йоах, син Асафів, головний писар.

4. І сказав їм головний чашник: " Скажіть Єзекії: Отак сказав цар великий, цар асирійський: А що це за сподівання, на котре ти покладаєшся? "

5. Я гадаю, [що] це лише порожні слова, [а] для війни потрібні рада і сила; отож, на кого ти покладаєшся, що відійшов од мене?

6. Ось, ти гадаєш собі знайти опертя в Єгипті; ця тростина надламана, якби хтось сперся на неї, увійде йому в руку й прохромить її! Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що сподіваються на нього.

7. А якщо скажеш мені: На Господа, Бога нашого, ми сподіваємося, то чи на Того, Котрого узвишшя і жертовники відмінив Єзекія, і сказав Юдеї та Єрусалимові: Лише перед цим жертовником поклоняйтеся.

8. Отож, учини спілку з володарем моїм, царем асирійським: я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш знайти собі вершників для них?

9. І яким чином ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів володаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць та коней?

10. Хіба ж я без Господньої волі пішов на цю землю, щоб спустошити її? Господь сказав мені: Піди на землю цю і спустош її.

11. І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до головного чашника: Кажи рабам своїм арамейською, бо ми розуміємо, а не говори з нами єврейською при народі, котрий на мурах.

12. І сказав головний чашник: Хіба [лише] до твого володаря і до тебе послав мене володар мій сказати оці слова? Ні, бо [ще] ж до людей, котрі сидять на мурах, щоб їсти послід свій і пити сечу свою з вами.

13. І підвівся головний чашник, і проголосив дужим голосом єврейською, і сказав: Слухайте слово царя великого, царя асирійського!

14. Так говорить цар: Нехай не спокушає вас Єзекія надією, бо він не може урятувати вас;

15. І нехай не зваблює вас Єзекія Господом, кажучи: Врятує нас Господь. Не буде це місто віддане в руки царя асирійського на поталу.

16. Не слухайте Єзекії: бо так говорить цар асирійський: Помиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожний їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожний п'є воду із своєї криниці.

17. Аж доки я не прийду і не візьму вас до краю такого ж, як і ваша земля, на землю хліба і вина, на землю плодів і виноградників.

18. [Отож], нехай не спокушає вас Єзекія, кажучи: Господь урятує нас. Чи врятували боги народів, кожний свою землю, від руки царя асирійського?

19. Де були боги Хамату і Арпаду? Де боги Сефарваїму? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

20. Котрий із усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? То невже врятує Господь Єрусалим від руки моєї?

21. Але вони мовчали і не відповідали йому жодним словом, тому що від царя був наказ: Не відповідайте йому!

22. І прийшов Еліяким, син Хілкійї, старшина палацу, і писар Шевна, і Йоах, син Асафів, головний писар, до Єзекії у розідраному одязі, і переказали йому слова головного чашника.