Матвія 14

1. Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса

2. І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.

3. Бо Ірод схопив був Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

4. Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.

5. І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.

6. А під час [святкування] дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.

7. А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.

8. А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.

9. І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.

10. І послав відтяти Іванові голову у в‘язниці.

11. І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.

12. А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.

13. І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.

14. І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.

15. А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.

16. Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.

17. А вони кажуть Йому: У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини.

18. Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

19. І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.

20. І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;

21. А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.

22. І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.

23. І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам.

24. А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.

25. А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.

26. І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.

27. Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.

28. Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.

29. Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;

30. Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!

31. Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?

32. І коли зайшли вони до човна, вітер затих.

33. А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.

34. І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.

35. Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.

36. І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися.