Змова супроти Ісуса.

1. За два дні [надходило свято] Пасхи й опрісноків. І шукали першосвященики і книжники, як захопити Його підступом і вбити.

2. Але міркували: [Тільки] не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.

3. І коли Він був у Віфанії, в домі Симона, хворого на проказу, і приліг, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з нарду чистого та коштовного, і, розбивши посудину, вилила миро Йому на голову.

4. А деякі обурилися і говорили поміж собою: Нащо таке марнотратство з тим миром?

5. Бо можна було продати його більше, аніж за триста динаріїв, і роздати жебракам. І ремствували на неї.

6. Але Ісус сказав: Залишіть її, нащо завдаєте їй прикрости? Вона добру справу вчинила для Мене.

7. Бо жебраків завжди маєте поміж собою, і, коли забажаєте, можете їм добродіяти; а Мене не завжди маєте.

8. Вона вчинила, що змогла. Заздалегідь помазала тіло Моє на похорон.

9. Істину кажу вам: Де лише ця Євангелія проповідувана буде у всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона вчинила – як пам‘ять про неї.

10. І пішов Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох, до першосвящеників, щоб видати Його їм.

11. А вони, зачувши, зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав подумки, у якій спосіб у сприятливий час видати Його.

12. Першого дня опрісноків, коли приносили пасхальне [ягня], сказали Йому учні Його: Де Ти хочеш їсти Пасху? Ми підемо й приготуємо.

13. І послав двох із учнів Своїх і каже їм: Підіть до міста, і стрінеться вам чоловік, що нестиме глечик води; то йдіть за ним.

14. І куди він зайде, скажете господареві дому того: Учитель сказав: Де помешкання, в котрому Я міг би спожити Пасху з Моїми учнями?

15. І він покаже вам світлицю велику, застелену та готову; там приготуйте нам.

16. І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.

17. Коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.

18. І коли вони сіли і їли, Ісус сказав: Істину кажу вам, що один із вас, який їсть зі Мною, зрадить Мене.

19. Вони посмутніли і почали казати Йому один по одному: Чи не я? А також інший: Чи не я?

20. А Він сказав їм у відповідь: Один із дванадцяти, що умочує зі Мною в тарелі.

21. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, котрим Син Людський видається; краще було б тому чоловікові не народжуватися.

22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: Прийміть, їжте; це – тіло Моє.

23. І, взявши чашу, подякував і подав їм: і пили з неї всі.

24. І сказав їм: Це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

25. Істину кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове вино у Царстві Божому.

26. І, проспівавши псалом, пішли на гору Олив,

27. І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі; бо написано: Уражу пастиря, і порозбігаються вівці.

28. А по воскресінні Моєму Я зустріну вас у Галілеї.

29. Петро сказав Йому: Якщо навіть усі спокусяться, але не я.

30. І сказав йому Ісус: Істину кажу тобі, що нині ти, цієї ж ночі, передніше, аніж двічі проспіває півень, тричі зречешся Мене.

31. Але він ще палкіше казав: А хоч би мені й умерти з Тобою, не зречуся Тебе. Те саме й інші казали.

32. Прийшли до поселення, що називається Гетсиманія; і Він сказав учням Своїм: Посидьте тут, доки Я помолюся.

33. І взяв із Собою Петра, Якова та Івана, а тоді почав тужити і сумувати.

34. І сказав їм: Душа Моя страждає смертельно; побудьте тут і пильнуйте.

35. І, відійшовши недалеко, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, обминула Його ця година;

36. І казав: Авва-Отче! Усе можливе Тобі; забери цю чашу від Мене; а втім, не те, чого Я бажаю, але те, чого Ти бажаєш.

37. Коли повернувся, то знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Симоне! Ти спиш? Не міг ти пильнувати одну годину?

38. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти у спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.

39. І знову відійшов, молився, і сказав те саме слово.

40. А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими: бо очі в них поважчали; і вони не знали, що Йому відповідати.

41. І прийшов утретє, і сказав їм: Ви все ще спите і спочиваєте? Уже кінець, прийшла година; ось, видається Син Людський в руки грішників;

42. Підведіться, ходімо: ось, наблизився той, що зраджує Мене.

43. І відразу, як Він іще говорив, прийшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним безліч народу з мечами та кілками, від першосвящеників і книжників та старшин.

44. А той, що зраджував Його, подав їм знака, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; візьміть Його і ведіть обережно.

45. І тільки-но прибув, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.

46. А вони поклали на Нього руки свої і схопили Його.

47. А один із тих, що стояли поблизу, вихопив меча і вдарив служника першосвященикового і відтяв йому вухо.

48. Тоді Ісус сказав їм: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками, щоб схопити Мене;

49. Кожного дня Я був з вами в храмі і навчав вас, і ви не брали Мене; але нехай справдиться Писання.

50. Тоді, залишивши Його, всі повтікали.

51. Один юнак, загорнувшися в одне лиш покривало, йшов слідом за Ним; і вояки схопили його.

52. Але Він, залишивши покривало, голий утік від них.

53. І привели Ісуса до першосвященика; і зібралися до нього всі першосвященики і старшини та книжники.

54. Петро здалеку назирці йшов за Ним, навіть до середини двору першосвященика, і сидів із служниками, і грівся біля вогню.

55. А першосвященики і увесь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть, і не знаходили.

56. Бо чимало лжесвідчили супроти Нього, але й свідчень цих бракувало.

57. І деякі, підвівшись, лжесвідчили супроти Нього, і казали:

58. Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59. Але й такого свідчення їхнього було замало.

60. Тоді першосвященик став посередині і спитав Ісуса: Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?

61. Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову першосвященик запитав Його і сказав Йому: Чи Ти Христос, Син Благословенного?

62. Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, Котрий сидить праворуч сили Божої, і що по хмарах іде небесних.

63. Тоді першосвященик роздер шати свої і сказав: Нащо нам додаткові свідки?

64. Ви чули ганьбу на Бога; як вам видається? І всі вони ухвалили, що Він мусить померти.

65. І деякі почали плювати на Нього, і, затуляючи Йому лице, били Його і говорили Йому: Пророкуй! І служники били Його по щоках.

66. Коли Петро був на подвірї внизу, прийшла одна служниця першосвященика.

67. І, забачивши Петра, що грівся, і, придивившися до нього, сказала: Ти також був з Ісусом Назарянином.

68. Але він зрікся, сказавши: Не знаю і не розумію, про що ти мовиш? І вийшов геть на переднє подвір‘я; і заспівав тоді півень.

69. А служниця побачила його знову і почала говорити всім, що тут стояли: Цей із них.

70. Він знову зрікся. А невдовзі ті, що тут стояли, знову почали казати Петрові: Справді, ти один із них; бо ти галілеянин, і говірка твоя схожа.

71. А він почав присягатися й божитися: Не знаю Чоловіка Цього, про Котрого говорите.

72. Тоді заспівав півень уже вдруге. І пригадав Петро слово, сказане Ісусом: Перш ніж півень заспівав двічі, тричі зречешся Мене. І почав плакати.