Павло Апостол вітає церкву в Римі.

1. Павло, служник Ісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,

2. Котре Бог передніше обіцяв через пророків Своїх, у Святих Писаннях,

3. Про Сина Свого Ісуса Христа, котрий народився від насіння Давидового у плоті,

4. І відкрився Сином Божим у силі, за духом святині, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

5. Через Котрого ми прийняли благодать і апостольство, щоб у ймення Його підкоряти вірі усі народи,

6. Поміж котрими й ви, покликані Ісусом Христом, –

7. Усім, хто знаходиться у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: Благодать вам і мир від Бога, Батька нашого, і Господа Ісуса Христа.

8. Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша сповіщається в цілому світі;

9. Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіщенні Сина Його, що безнастанно згадую про вас;

10. Завжди прошу в молитвах моїх, щоб воля Божа коли-небудь допомогла мені прийти до вас.

11. Бо я вельми бажаю побачити вас, щоб викласти вам певний дар духовний для утвердження вашого,

12. Тобто, підбадьоритися з вами загальною вірою, вашою і моєю.

13. Не хочу, браття, утаємничити од вас, що я багато разів мав намір прийти до вас, але зустрічав перешкоди навіть донині, – щоб мати певний плід у вас також, як в інших народів.

14. Я боржник як грекам, так і поганам, мудракам і невігласам;

15. Отож, щодо мене, то я готовий благовістити й вам, що знаходяться в Римі.

16. Бо я не соромлюся благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для порятунку кожному, хто вірує, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові.

17. У ньому відкривається правда Божа од віри у віру, як написано: Праведний вірою житиме.

18. Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке безчестя і неправду людей, які перепиняють істину неправдою.

19. Бо що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.

20. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творінь видимі, аж так, що їм (цим людям) немає виправдання.

21. Та оскільки вони, спізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, але знікчемніли суєтністю думок своїх, і затьмарилося їхнє нерозумне серце,

22. Називаючи себе мудрими, впали у безум,

23. І славу нетлінного Бога замінили образом, що схожий на тлінну людину, на птаха, на чотириногих, і на плазунів, –

24. А тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, аж так, що вони опоганили самі свої тіла,

25. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися і служили тварині замість Творця, Котрий благословенний навіки, амінь.

26. А тому й віддав їх Бог ганебним пристрастям – жінки їхні змінили природне вживання протиприродним;

27. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю один до одного, чоловік на чоловіка, вчиняючи ганебно, а відтак дістаючи в собі належну покару за свою оману.

28. А що вони не жадали мати Бога в розумі, то віддав їх Бог хибному розумові, – чинити ганебне.

29. Аж так, що вони виповнені всілякою неправдою, блудом, лукавством, жадобою зиску, злобою, заздрістю, убивством, розбратом, обманом, лихими звичаями,

30. Вони – обмовники, наклепники, богоненависники, напасники, чванливі, пихаті, винахідливі на лихе, неслухняні батькам,

31. Нерозважливі, підступні, безсердечні, немилосердні, немилостиві.

32. Вони знають праведний суд Божий, що ті, хто чинить подібне, зроковані на смерть; а проте не тільки це вчиняють, але й тих, що вдаються до цього, вихваляють.