Заклик до єдности і покори.

1. Отож, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада любови, коли є якась спільність духа, якщо є якесь милосердя і співчуття,

2. То доповніть мою радість: майте одні думки, майте таку саму любов, будьте, як одна душа, у спільній згоді;

3. Нічого не започатковуйте в суперечках, або з гонору, але з мудрою сумирністю вважайте один одного вищим від себе.

4. І не про себе лише кожний піклуйся, але кожний про інших.

5. Бо у вас мають бути такі самі почуття, котрі у Христі Ісусі.

6. Він, явивши образ Божий, не вважав крадіжем бути рівнею Богові;

7. Але принизив Себе Самого, прибравши образ раба, учинившися подібним до людей і на вигляд став, як людина;

8. Упокорив себе, був слухняним навіть до смерти, і смерти хресної.

9. А тому Бог підніс Його і дав Йому ймення найвище від усілякого ймення,

10. Щоб перед йменням Ісуса схилилося всіляке коліно небесних, земних і тих, що під землею,

11. І всілякий язик сповідував, що Господь Ісус є Христос на славу Бога Вітця.

12. Отож, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в моїй присутності, але значно більше нині під час відсутності моєї, зі страхом і трепетом звершуйте свій порятунок,

13. Тому що Бог спричиняє у вас і бажання і діяння, із Своєї волі.

14. Усе вчиняйте без нарікання й сумніву,

15. Щоб ви були бездоганними та чистими дітьми Божими, цнотливими поміж лукавого і розбещеного роду, в котрому ви сяєте, як світила у світі.

16. Дотримуючись слова життя, на похвалу мені у день Христа, що я не марно докладав зусиль, не марно працював.

17. Але якщо я також стаю жертвою за пожертву і служіння віри вашої, то радію і тішуся разом з усіма вами;

18. Ось за це саме ви також радійте і співрадійте зі мною.

19. А сподіваюся у Господі Ісусі невдовзі послати до вас Тимофія, щоб я також, дізнавшися про ваші обставини, потішився духом.

20. Бо я не маю нікого такого ж старанного, щоб він так щиро піклувався про вас;

21. Тому що всі шукають свого, а не того, що бажане Ісусові Христу.

22. А його вірність вам відома, тому що він, як син батькові, служив мені, коли я благовістив.

23. Отож, я сподіваюся послати його відразу ж, як тільки-но дізнаюся, що буде зі мною.

24. Я певний в Господі, що й сам невдовзі прийду до вас.

25. А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродита, брата і співробітника і сподвижника мого, а вашого посланця і служника в моїх тіснотах,

26. Тому що він вельми хотів усіх вас бачити і дуже сумував через те, що до вас долинула чутка про його хворобу.

27. Бо він був недужий і замалим не вмер; але Бог помилував його, і не його тільки, а також мене, щоб не додалося мені жалю до печалі.

28. А тому я скорше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, а я менше сумував.

29. То прийміть же його в Господі з усілякою радістю, і таких майте в пошані,

30. Бо він за справу Христову був близько до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг мені.