Наполегливе благання священика на вигнанні

1 Обстань за мною, Боже; розсуди мою справу проти нечестивого народу; від чоловіка лукавого й несправедливого мене визволь. 2 Бо ти, Боже, моя твердиня. Чому мене відкинув? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий? 3 Пошли світло твоє і твою правду: вони нехай мене ведуть заберуть на святу гору твою й до твоїх наметів. 4 І я прийду до жертовника Бога, до Бога радости й веселости моєї, і прославлятиму тебе на гуслах, Боже, мій Боже! 5 Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся в мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти Спасителя обличчя мого і мого Бога.

Ізраїль спогадує про ті часи, коли Бог його провадив 2-9; тепер - він відкинений та пригнічений 10-23; благання 24-27

1 Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл. 2 Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх. 3 Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив. 4 Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав. 5 Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги. 6 Тобою ми відбили наших супостатів, ім'ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали. 7 Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій; 8 але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших. 9 Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім'я ми завжди прославляли. 10 Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами. 11 Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували. 12 Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв. 13 Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши. 14 Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас. 15 Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою. 16 Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває 17 від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата. 18 Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму, 19 і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші, 20 коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти. 21 Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога, 22 то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця. 23 Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають. 24 Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки! 25Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш? 26 Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш. 27 Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.