Зміна рослинності після створення міста

У ландшафтах з деревною рослинністю по мірі розширення селітебних територій дерева поступово вирубуються. Під час експедиції 1989 року вздовж ріки Іртиш (в Західному Сибіру), де неторкана тайга підходить до самого берега, повсюдно довелося спостерігати поступове зріджування деревної рослинності по мірі наближення до населеного пункту. Причому в самому населеному пункті від тайги збереглися лише лічені дерева. Практика повного знищення деревної рослинності на будівельному майданчику та в межах міста розповсюджена досить широко і, на жаль, має місце й сьогодні.

На щастя в Сибіру ж доводилося спостерігати і протилежні приклади. Так, при створенні міста Дивногорська, яке розташоване поблизу Красноярської ГЕС, дерева вирубувались лише на майданчиках фундаментів. В результаті Дивногорськ з протилежного берега виглядає не як житлова забудова з безліччю дерев, що збереглися, а як тайга, в якій вкраплені п’ятиповерхові будівлі. Академмістечко, яке було збудоване під Новосибірськом на правому березі Новосибірського водосховища, також було побудоване з максимальним збереженням тайги. Люди, що мешкають в академмістечку, мали змогу збирати гриби просто біля своїх котеджів або п’ятиповерхівок.

Олександр Дерібас, характеризуючи територію нинішньої Одеси, писав: “неприваблива місцевість, яка круто обривається до моря, без найменшої рослинності”. Сьогодні Одеса – досить зелене місто, а приморські схили просто втопають у зелені. Відповідно до росту чисельності деревної рослинності суттєво змінюється її видове розмаїття. Причому в різних містах воно може як зростати, так і скорочуватись. [2]

Так в Одесі сьогодні з 800 видів деревної рослинності аборигенами є всього лише 10. липа й каштан на Соборній площі, горіх та виткі рослини (дикий виноград, плющ, хміль) на площі Толбухіна та проспекті Шевченка, катальпа на вулиці Катериненській, софора японська (з сімейства бобових) на площі біля Оперного театру, клен, дуб, верба, горобина, ялини, сосни, шовковиця – все це завезені, культивовані види. Навіть “біла акація-робінія (псевдоакація), яка давно стала символом Одеси – виходець з Америки.

Поряд зі зміною чисельності та видової різноманітності відбувається зміна властивостей рослинності, що зростає у місті. Тривалість життя деревної рослинності у місті зменшується. Якщо у природному лісі тривалість життя в’яза – 350 років, то в парку вона складає приблизно 130 років, а на бульварі – всього 40 років. Відповідні цифри для липи: 300, 125 та 50 років, а для ясена – 250, 60 і 40 років.

Захворюваність деревних рослин у місті зростає та проявляється у всиханні верхівок. Скорочується швидкість самовідновлення рослинності. У парках має місце зріджування підросту. Дерева в них переважають одновікові. Лугові трави часто змінюються бур’янами. В місті більшою мірою, ніж раніше, з’являються посухостійкі рослини – ксерофіти.

За типом споживача насадження в місті поділяються таким чином: загального, обмеженого, спеціального та техногенного призначення. Насадження загального користування – це бульвари й парки. Іноді серед останніх виділяють парки культури, меморіали, лісопарки, лугопарки, гідропарки. До територій обмеженого користування відносяться учбові парки, в тому числі ботанічні сади та лікувально-рекреаційні (території лікарень, санаторіїв, будинків відпочинку). Санітарно-захисні, охоронні насадження, садо- й лісорозсадники, а також кладовища відносяться до насаджень спецпризначення. Лісосмуги, куртинні та суцільні насадження довкола, а при рекультивації і на території відвалів, насипів та звалищ відносять, зазвичай, до насаджень техногенного призначення.

Зелені насадження у місті виконують санітарно-гігієнічні, структурно-планувальні, маскувально-архітектурні й декоративно-художні функції.

Санітарно-гігієнічні або рекреаційні функції насаджень полягають не тільки в тому, що рослини виділяють кисень та поглинають вуглекислий газ, але вони також запобігають шуму, вловлюють шкідливі речовини. Наприклад, фруктові дерева затримують на листковій поверхні пил і важкі метали, очерет накопичує в кореневій системі пестициди, гриби набирають радіонукліди. Рослини також благодійно впливають на здоров’я людини. Дубові алеї корисні при серцево-судинних захворюваннях. Соснові ліси показані хворим з пошкодженням дихальних шляхів.

Структурно-планувальні або розмежувальні функції зелених насаджень реалізуються при розділі доріг з різною направленістю руху. Функції обгородження виконуються також живими огорожами. Для організації простору та оздоблення громадських будівель також використовуються рослини, особливо виткі та декоративні, при цьому реалізуються архітектурно-маскувальні функції рослин. При проектуванні будівель разом з природою створюються умови, за яких людина не відірвана від природи, а розчинена у ній.

І, нарешті, рослини можуть виконувати декоративно-художні функції. При цьому створюються умови психологічного комфорту. Рослини ушляхетнюють середовище перебування людини.

Для реалізації перерахованих різноманітних та досить тонких функцій використовуються спеціальні принципи підбору рослин: екологічний, біоценотичний та декоративний.

Екологічний принцип підбору рослин направлений на гармонійне сполучення флори з кліматичними, гідрологічними й ґрунтовими особливостями ландшафту.

Підбір рослин біоценотичним способом передбачає взаємний сприятливий вплив рослин одна на одну.

І, нарешті, при декоративному принципі підбору рослин беруть до уваги емоційний вплив рослинності на людину. Вид рослинності може людей збуджувати, але може й заспокоювати, налаштовувати, скажімо, на ліричний лад. При цьому враховуються розміри, форма, фактура, забарвлення стовбурів, кори, квітів, листя й крони в цілому. Наприклад, пірамідальна форма крони, спрямована вгору, збуджує, а овальна зі спадаючими, як у верби, гілками та виткими стовбурами чи з такими, що стеляться, навпаки заспокоюють.

Коли підбирають дерева за формою листя, то враховують оригінальність форми. Дуже ефектно виглядають роздроблені форми листя кленів, акацій, шовковиці чи катальпи. За величиною листя розрізняють дерева з дуже великим листям, наприклад, грецький горіх, з листям середньої величини (інжир, каштан, платан), з дрібним листям (вільха, горобина, софора) і, нарешті, з дуже дрібним листям (біла акація, верба). Якщо рослини підбирають за забарвленням, то враховують строки осіннього в’янення, цвітіння, плодоносіння дерев і кущів. Прогулянкові доріжки облямовують рослинами з гарними, великими квітами, наприклад, магнолія. У глибині саду часто розташовують рослини з рясним цвітінням такі, як яблуня, вишня, бузок. Часто рослини підбирають за фенофазами з раннім та пізнім розпусканням листя навесні, зі стабільним та мінливим забарвленням та опаданням листя восени.

Особливо гостре й глибоке співтовариство людини з дикою природою проявляється у садово-парковому мистецтві. Тут проявляється синтез природного, природно-штучного та штучного. Дивним прикладом використання природного в садово-парковому мистецтві є гори і кам’яний хаос, розташовані над Алупкінським парком в Криму, та блакить моря, що облямовує його знизу. Природно-штучними елементами в садово-парковому мистецтві являються такі елементи літогенного компоненту, як гроти, доріжки з кольоровим піском, звивисті алеї; гідрогенного – ставки з декоративними кораблями, каскади водоспадиків, струмки і, нарешті, біогенного компоненту – клумби з ароматними травами і квітниками, плодові та ягідні посадки, чагарники – стінки. Штучними складниками садово-паркового мистецтва є палаци, ермітажі, паркові павільйони, оранжереї, садові бібліотеки з “забутою” книгою, лабіринти, статуї, фонтани. Особливо велике значення в садово-парковому мистецтві мають алеї, призначення яких ‑ переходи з однієї ізольованої частини саду в іншу, а також алеї для ранкових, полуденних або вечірніх прогулянок з урахуванням напрямку сонячних променів, тіней, відображень у воді, ароматів.