Служби безпеки України та органами внутрішніх справ

Прокуратура, Служба безпеки України та органи внутрішніх справ

належать до категорії правоохоронних органів. Їх основним завданням

є забезпечення законності й правопорядку, попередження і припинен-

ня злочинів та адміністративних проступків.

Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури пов’язана

здебільшого зі здійсненням прокурорського нагляду. Прокурорський

нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом

Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, органа-

ми державного і господарського управління та контролю, Радою мініст-

рів АРК, місцевими радами, їх виконавчими органами, посадовими осо-

бами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядковани-

ми йому прокурорами.

Взаємодія виявляється і через установчу функцію вищих органів

державної влади. Так, Генеральний прокурор України призначається

Президентом за погодженням з Верховною Радою України, а звільня-

ється з посади главою держави самостійно. Персональний склад колегії

Генпрокуратури затверджується парламентом за поданням Генерального

прокурора. Прокурор АРК призначається на посаду Генеральним про-

курором за погодженням з Верховною Радою АРК, а всі інші прокуро-

ри — Генеральним прокурором самостійно. Верховна Рада України може

висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його

відставку з посади.

Генеральний прокурор, його заступники мають право брати участь

у засіданнях парламенту й уряду України, колегій центральних органів

виконавчої влади. Генеральний прокурор, прокурор АРК, їх заступни-

ки мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради АРК та її ор-

ганів, Ради міністрів АРК, колегій міністерств, комітетів і відомств АРК,

місцевих рад, їх виконавчих комітетів. Прокурори областей, міст Києва

і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші при-

рівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають

право брати участь у засіданнях місцевих рад, їх виконавчих комітетів,

інших органів місцевого самоврядування.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самовряду-

вання, їх посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за додер-

жанням законів або по розслідуванню справ забороняється. Вплив у

будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити ви-

конанню ним службових обов’язків або добитися прийняття непра-

вомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену зако-

ном. Звернення представників влади, інших посадових осіб до проку-

рора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у

провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або

вимог щодо результатів їх вирішення.

Прокуратура відіграє ключову роль у процедурах, пов’язаних із при-

тягненням певних осіб до конституційно-правової відповідальності.

Зокрема, згідно зі ст. 111 Конституції України, для проведення розсліду-

вання у справі про усунення Президента з поста в порядку імпічменту

Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію,

до складу якої обов’язково входить спеціальний прокурор. Подання до

Верховної Ради України щодо надання згоди на притягнення народно-

го депутата до кримінальної відповідальності вносить Генеральний про-

курор України. Прокурори здійснюють повноваження, спрямовані на

усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють, шляхом

опротестування актів органів та посадових осіб органів державної вла-

ди, органів місцевого самоврядування.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у

межах своєї компетенції мають право: 1) опротестовувати акти Прем’єр-

міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК,

центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих

рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, рішення

і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протест на рішення місце-

вих рад залежно від характеру порушень; 3) порушувати в установлено-

му законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження

або провадження про адміністративне правопорушення, передавати ма-

теріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усу-

нення порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, гро-

мадських організацій і посадовим особам про усунення порушень зако-

ну та умов, що їм сприяли.

Фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів

Державного бюджету України. Розміри асигнувань на утримання ор-

ганів прокуратури затверджуються парламентом за поданням Генераль-

ного прокурора України. Місцеві ради, їх виконавчі органи забезпечу-

ють розташовані на їх території органи прокуратури відповідними служ-

бовими приміщеннями на умовах оренди. Транспортними і матеріаль-

но-технічними засобами органи прокуратури забезпечуються за рахунок

Державного бюджету України в централізованому порядку, що визна-

чається Президентом України.

Далі розглянемо взаємовідносини органів публічної влади з органами

Служби безпеки України. Служба безпеки України (СБУ) є центральним

органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який підпорядко-

ваний Президенту і підконтрольний Верховній Раді України. Ор-

ганізаційна структура СБУ визначається главою держави, а її загальна

структура, чисельність і функції — парламентом. За поданням Верхов-

ної Ради України Президент призначає Голову СБУ, а за поданням Го-

лови СБУ — його заступників та склад колегії СБУ. Начальники регіо-

нальних органів СБУ призначаються з відома глави місцевої держ-

адміністрації.

Глава держави встановлює форми і розміри грошового забезпечен-

ня, а також здійснює як особисто, так і через уповноважені ним органи

контроль за діяльністю СБУ, яка повинна регулярно інформувати Пре-

зидента і спеціально призначених ним посадових осіб про свою діяль-

ність. Голова СБУ щорічно подає Президенту письмовий звіт про

діяльність СБУ та постійно інформує парламент і комітет з питань обо-

рони і державної безпеки про свою діяльність, про стан державної без-

пеки, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань. Згідно з

Указом Президента від 22 жовтня 1998 року № 1172/98 «Про контроль

за діяльністю Служби безпеки України», постійний контроль здійснює

Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю

СБУ, який призначається Президентом і йому підпорядковується.

Взаємодія СБУ з Кабінетом Міністрів України здійснюється з пи-

тань фінансування, соціально-побутового, матеріально-технічного за-

безпечення. Органи влади на території Автономної Республіки Крим,

місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування сприя-

ють СБУ, її органам і підрозділам у вирішенні житлових, соціально-по-

бутових проблем, а також забезпеченням транспортом і зв’язком.

Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ (далі —

ОВС) є найбільш тісною й багатогранною серед усіх правоохоронних

органів. У системі ОВС провідне місце посідає міліція, організаційна

структура і штатна чисельність якої визначаються в порядку, встанов-

люваному урядом України.

Ефективне виконання міліцією покладених на неї завдань можли-

ве лише за умови тісної співпраці з іншими органами публічної влади.

Водночас ряд обов’язків міліції передбачає взаємодію з іншими органа-

ми публічної влади. Зокрема, міліція відповідно до своїх завдань зо-

бов’язана: 1) подавати в межах наданих прав допомогу депутатам, пред-

ставникам органів публічної влади у здійсненні їх законної діяльності,

якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопоруш-

ників; 2) забезпечувати виконання рішень місцевих рад, прийнятих

ними в межах компетенції, з питань охорони громадського порядку і

правил торгівлі.

Депутати всіх рівнів мають право звертатися до органів міліції із

зверненнями або запитами. У свою чергу, міліції надано право безкош-

товно і безперешкодно отримувати від органів публічної влади за пись-

мовим запитом відомості, необхідні у справах про злочин, які перебу-

вають у її провадженні.

У межах своєї компетенції місцеві ради можуть здійснювати кон-

троль за діяльністю міліції. Заступник Міністра внутрішніх справ Укра-

їни — начальник Головного управління МВС України в Криму, началь-

ники головних управлінь, управлінь МВС України в областях, містах та

начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік

звітують перед місцевими радами про стан боротьби із злочинністю та

охорони громадського порядку.

Виходячи із завдань, що стоять перед ОВС, вони постійно спів-

робітничають з органами місцевого самоврядування. Багаторічною

практикою вироблено різні форми такої взаємодії — обмін інфор-

мацією, спільний аналіз стану правопорушності, розробка і здійснен-

ня профілактичних заходів, узгодження дій тощо. Органи міліції повідом-

ляють органи державної влади та місцевого самоврядування про аварії,

пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, і разом з

цими органами, внутрішніми військами, СБУ вживають негайних за-

ходів для ліквідації їх наслідків, рятування людей, надання їм допомо-

ги, охорони майна, що залишилося без нагляду.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування повинні: 1) забез-

печувати доступ та перебування працівників міліції на своїй території

й у приміщеннях з метою запобігання та припинення злочинів, пе-

реслідування і затримки осіб, підозрюваних у їх вчиненні, гарантуван-

ня громадської безпеки; 2) безперешкодно надавати міліції за письмо-

вим запитом відомості, необхідні у справах про злочини; 3) у випадках,

передбачених законом, безперешкодно надавати свої транспортні засо-

би та засоби зв’язку; 4) розглядати внесені подання про необхідність

усунення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень.

При виконавчих комітетах місцевих рад діють координаційні ради по

профілактиці правопорушень і боротьбі зі злочинністю, засідання яких

за участю сільського, селищного чи міського голови, прокурора району,

начальника ОВС, голови місцевого суду, начальника відділу державної

служби охорони та інших керівників проводяться щоквартально.

Згідно з Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо місцевої міліції», місцева міліція утворюється за рішен-

ням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих

державних адміністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС

України. Керівник місцевої міліції звітує перед радою про стан охоро-

ни громадського порядку та громадської безпеки на відповідній тери-

торії у встановлені радою строки.

Призначення і звільнення з посад керівника місцевої міліції, діль-

ничних інспекторів, начальників структурних підрозділів здійснюється

начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, об-

ластях, містах Києві та Севастополі за погодженням з відповідною радою.

На пленарних засіданнях місцевих рад вирішуються питання чисельності

місцевої міліції, матеріально-технічне забезпечення її діяльності.

Навчальне видання