Адаптаційна програма. Арт-терапія. Соціальна клініка.

мЕХАНІЧНИЙ РУХ (МІГРАЦІя) -

рух населення по країні у цілому або у окремих областях (внутрішня міграція), виїзд поза межі країни (зовнішня міграція). Складовими зовнішньої міграції є еміграція (виїзд за межі країни на постійне місце проживання), та іміграція (в’їзд у країну на постійне місце проживання). Міграція по тривалості може бути постійною (мігранти залишаються на постійне місце проживання), маятникова (щоденний в’їзд на роботу та повернення назад додому), сезонна (короткий період, пов'язаний з сезонними роботами). Облік механічного руху проводиться адміністративними органами.

За територіальним охопленням міграція поділяється на: міжконтинентальну, міждержавну, внутрішньодержавну.

Міграція характеризується поняттями в’їзду, прибуття на якесь місце і виїзду з нього. Саме ці два потоки руху мігрантів і визначають її інтенсивність, яка вимірюється так званим коефіцієнтом міграції.

Коефіцієнт міграції-це відношення загального числа (суми) прибулих та вибулих за рік до всього населення того чи іншого району, міста (виражене у %).

Співвідношення міського та сільського населення за останні роки в Україні є стабільним- 68 % і 32 %, що свідчить про урбанізацію.

Урбанізація- демографічний процес, який характеризується зростанням кількості міст, збільшенням питомої ваги міського населення. Урбанізація найбільша у промислових центрах України- Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях. У Івано-Франківській, Чернівецькій областях переважає сільське населення. До негативних наслідків урбанізації з точки зору охорони здоров’я відносять: забруднення навколишнього середовища, збільшення психо-емоційного напруження серед населення, гіподинамія, збільшення розповсюдженості інфекцій, хвороб серцево-судинної системи, онкологічних захворювань.

Значення міграційних процесів, їх вплив на здоров’я населення:

-урбанізація змінює екологічну ситуацію, веде до перегляду розміщення мережі лікувальних закладів; впливає на нормативи медичної допомоги, збільшує випадки позашлюбної народжуваності;

-змінюється структура захворюваності та смертності населення (відповідно до складу основних міграційних груп);

- маятникова міграція веде до збільшення інфекційних хвороб, травматизму, стресових ситуацій та інш.

Облік міграційних процесів є важливою умовою здійснення своєчасної організації відповідної медичної допомоги.

Статева структура населення визначається рядом факторів:

1.пропорцією хлопців і дівчат при народженні- на 100 дівчат народжується 104 -105 хлопців, у віці 18-29 років 100 чоловікам відповідає 101 жінка, а після 60-ти років таке співвідношення змінюється - 100 чоловікам відповідає 262 жінки внаслідок більш високої смертності чоловіків.

Загально у статевому складі населення переважають жінки- 54 %. Таке статеве співвідношення характерне для більшості країн світу.

2.інтенсивністю і направленням міграційних процесів в країні і між країнами (особливе зменшення чоловічого населення),

3. в деяких країнах, що розвиваються, в теперішній час в загальній чисельності населення чоловіків більше, ніж жінок, що пов’язано з більш високою смертністю жінок у дітородному віці. У 17 з 191 країни переважають у структурі чоловіки (Турція, Ліван, Ірак, Конго, Лівія та інш.).

Визначивши частку осіб 0-14 років, 15-49 років, та 50 років і старше, отримують уявлення про віковий тип населення на території проживання.

Для вікової структури населення України притаманні дві важливі тенденції- зменшення питомої ваги дітей і збільшення питомої ваги людей похилого віку. За прогнозами, у 2025 році питома вага дітей знизиться до 16, 8 %, осіб 60 років та старше збільшиться до 30 %.

Визначають типи вікової структури населення: прогресивний, регресивний, стаціонарний.

Крім того, прогресивним є тип, коли частка осіб 0-18 років перевищує частку у віці 50 років і старше.

Регресивний тип- частка осіб похилого віку перевищує частку осіб у віці 0-18 років. Стаціонарний тип- частка осіб 018 років дорівнює частку осіб похилого віку. Для України типовим є регресивний тип відтворення, що впливає на розвиток охорони здоров’я, поглиблює демографічну кризу, збільшує кількість випадків смерті, захворюваності, інвалідності.

Процес постаріння населення характерний для більшості розвинених країн. Україна була і залишається однією з «найстаріших» країн Європи.

Зменшення частки дітей у структурі населення та зростання осіб похилого віку призводить до зростання економічного (демографічного) навантаження на працездатний вік. Розраховують показник «демографічного навантаження» як співвідношення дітей та осіб пенсійного віку до чисельності працездатного населення. В Україні несприятливе демографічне навантаження- на 1000 осіб працездатного віку 768 чоловік. (356 дітей і 412 осіб пенсійного віку) А в - селі на 1000 осіб працездатного віку 1019 непрацездатного. Особливо в Сумській, Чернігівській та Хмельницькій областях.

Природній приріст населення - зміна чисельності населення даної території внаслідок процесів народжуваності і смертності. Різниця між показником народжуваності і смертності називається природнім приростом.

Коефіцієнт природнього приросту=

Абсолютний природній приріст× 1000

-------------------------------------------------------

Середньорічне число населення

або показник народжуваності –показник смертності

Середньорічна чисельність населення

З початку 90-х років в Україні спостерігається негативний природній приріст або депопуляція. Саме це обумовлено низькою народжуваністю, високою смертністю, незадовільною віковою структурою населення.

За визначенням ВООЗ критично низькою є народжуваність менше 7-8‰.

До 15‰-, за визначенням ВООЗ, низька народжуваність, 15-25‰- середня народжуваність, 25‰ і більше- висока народжуваність. В Україні в останні роки народжуваність збільшилась і складає 10, 2 ‰.

Види природного приросту населення:

розширений приріст-народжуваність перебільшує смертність, просте відтворення - народжуваність дорівнює смертності, звужене відтворення (депопуляція)- народжуваність менше смертності. Депопуляція відбувається у таких країнах: Білорусія, Угорщина, Німеччина, Грузія, Данія, Латвія, Литва, Росія, Швеція, Естонія.

Основні чинники, які обумовлюють рівень народжуваності:

-соціально-економічний рівень розвитку країни, середня заробітна плата жінок, соціальні допомоги для сімей, соціальна та демографічна політика держави, стан екології,

-традиції, релігія, культура, рівень освіти жінок,

-стан здоров’я жінок та чоловіків репродуктивного віку, якість надання медичної допомоги, перебіг та закінчення першої вагітності, стан здоров’я первістків та інше,

-зайнятість жінок на шкідливих для здоров’я виробництвах,

- методи регулювання народжуваності,

-віковий та статевий склад населення, вік вступу у шлюб, зменшення шлюбів, збільшення розлучень,

Розрізняють загальні та спеціальні показники народжуваності (див. табл.3).

Для розрахунку деяких показників народжуваності необхідно визначити поняття живо- та мертвонароджуваність.

Живонародження – за критеріями ВООЗ -це повне вилучення плоду з організму матері (при терміні вагітності не менше 22 тижнів, вагу не менше 500 г і подає ознаки життя).

Мертвонароджуваність визначається як кінець вагітності, яка продовжується не менше 22 тижнів, якщо вслід за цим плід не проявив ознак життя.

Розрізняють загальні і спеціальні показники народжуваності (показники фертильності). Загальні розраховуються на середньорічне число населення, але не враховує статево-віковий склад населення (табл.. 3).

Спеціальні показники народжуваності розраховуються серед жінок фертильного віку- 15-45 років:

Табл. 3

До спеціальних показників народжуваності також відносять:

Сумарний показник фертильності (плідності)- число дітей, народжених одною жінкою за свій репродуктивний період 15-45 років. Цей показник в Україні становить 1, 2.

Брутто-коефіцієнт відтворення- кількість дівчаток, народжених жінкою за репродуктивний її період (15-45р.).Дорівнює 0, 6 в Україні.

Нетто-коефіцієнт відтворення або очищений показник відтворення-кількість дівчаток, народжених 1 жінкою за її репродуктивний період (15-45р.) при умови, що вони досягли віку в якому була жінка при їх народженні. Дорівнює 0, 5 в Україні. Якщо нетто-коефіцієнт дорівнює 1, брутто-коефіцієнт 1, 2, сумарний коефіцієнт плідності =2, 2, то процес відтворення населення оцінюють як стаціонарний. Показники, що перевищують дані рівні свідчать про розширене відтворення, а якщо показники нижче вказаного рівня - це звужене відтворення. Україна переступила межу нормального відтворення населення (стаціонарного) за якою йде порушення соціально-економічного розвитку. (Особливості показників народжуваності в Україні див. табл.4, 5, 6.)

Як видно, з табл.. 4 у динаміці 10-ти років збільшення позашлюбної плідності.

Табл. 5 Загальні та спеціальні показники народжуваності в Україні та зарубіжних країнах за 2006 р.

Статистика природного руху населення в нашій країні базується на обов’язковій біжучій реєстрації народжень, випадків смерті, шлюбів та розлучень. В медичних закладах видається свідоцтво про народження Ф-103/0-95.

Батьки на основі медичного свідоцтва про народження, які видаються у пологових відділеннях лікарень та у пологових будинках, зобов’язані зареєструвати народження дитини на протязі одного місяця з дня народження

Смертність – один з демографічних показників, що характеризує здоров’я населення з точки зору поширення найбільш важкої патології. Смерть як фізіологічне явище або результат природного згасання життя людини і досягнення нею критичного довголіття зустрічається не так часто в наш час. Смертність проявляється не тільки як біологічне явище в старості, вона вражає й інші вікові групи.

Реєстрація смерті проводиться органами реєстрації актів громадського стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення трупа або місцем поховання. Засвідчення смерті проводиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-комунальних закладів або за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Заява про реєстрацію повинна бути зроблена не пізніше 3 діб з дня смерті чи виявлення труп, а в разі неможливості одержання довідки лікувального закладу або судово-медичної експертизи чи прокурора – не пізніше п’яти. Підставою для реєстрації є видані лікувальним закладом «Лікарське свідоцтво про смерть»(ф.№106/0-95) або «Фельдшерська довідка про смерть» (ф.№106-1/0-95), рішення суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомлення з місць позбавлення волі.

Всі заклади, які видають «Лікарське свідоцтво про смерть» ведуть журнал обліку померлих (ф.№151/0). Щомісячно вносить інформація про померлих за даними РАЦСу. У випадку смерті дитини в період 0-6 діб заповнюється «Медичне свідоцтво про народження» дитини ф.№103/0-95 і «Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть»- ф. №106-2/0-95.Останній документ заповнюється також у випадку мертвої дитини. Всі ЛПЗ МОЗ України, які заповнюють «Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть», ведуть журнал обліку перинатальної смертності (ф.№153/0). Щомісячно проводиться корекція з записами у РАЦСі.

У наш час у більшості економічно розвинутих країн світу не відзначається суттєвого зниження показників смертності. Відносна стабілізація рівня смертності має місце у останні 20-30 років, що пояснюється як скороченням народжуваності, так і постарінням населення за цей період (див. табл.1).

Табл.1. Показники смертності у світі (‰).

Оцінка показника смертності по ВООЗ (ТАБЛ.2).

Табл. 2 Орієнтовна шкала оцінки природного руху населення:

Показник загальної смертності, як середня величина, на зразок іншим демографічним коефіцієнтам, нівелює соціальну неоднорідність цього явища. У розвинутих країнах особливо різка розбіжність у смертності представників різних соціальних груп від туберкульозу, пневмонії, виразки шлунку, серцево-судинних та інших захворювань.

Щодо основних причин смертності населення, необхідно визначити, що у останні десятиріччя відбулися зміни у структурі причин смерті, які обумовлені змінами співвідношення між інфекційними хворобами та неінфекційними, хронічними хворобами. Ще на початку XX століття інфекційні хвороби займали перше місце, на їх долю припадало до 60% від кількості усіх випадків смерті, то у кінці ХХ століття смертність від цих захворювань скоротилась у декілька разів, а по деяких хворобах-у десятки і навіть сотні разів, поступившись першим місцем неепідемічним, хронічним захворюванням. Серед останніх найбільше значення набули серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення, травми, на які у економічно розвинутих країнах припадає 70-80 % від кількості усіх причин смерті.

Скорочення народжуваності, зменшення інфекційної захворюваності приводить до зменшення ризику смерті дітей. Значне постаріння населення і збільшення випадків хронічних неінфекційних захворювань веде до збільшення основних причин смерті.

Аналіз віково-статевих показників смертності в Україні показує, що має місце значне збільшення смертності головним чином у чоловіків працездатного віку. Це пояснюється зростанням нещасних випадків, отруєнь, травм, хвороб системи кровообігу.

У 15-19 років смертність чоловіків перевищує жіночу у 1, 5 разів, у віці 40-49 років це перевищення становить вже 3, 5 рази.

Слід відмітити, що смертність у віці 60-64 роки у 25-26 разів вища, ніж у віці 30-34 роки.

Структура причин смертності серед населення України досить стабільна: перше місце- хвороби системи кровообігу (60, 5%), на другому - злоякісні новоутворення (13, 5%), на третьому –нещасні випадки, отруєння і травми (9, 7%).

У динаміці рівень смертності населення працездатного віку за останнє десятиріччя підвищився за рахунок нещасних випадків, отруєнь, травм, хвороб системи кровообігу і найбільше за рахунок інфекційних і паразитарних хвороб, туберкульозу, СНІДу. Більш швидке зростання рівня смертності у працездатному віці спостерігається серед чоловіків, у яких перші два місця у структурі смертності посідають хвороби системи кровообігу та нещасні випадки, отруєння та травми, 3 місце- онкологічні хвороби. А серед жінок 1 місце також хвороби серцево-судинної системи, 2 місце- онкологічні хвороби, 3 місце- нещасні випадки, травми.

Взагалі, рівні смертності чоловіків від хвороб системи кровообігу перевищують показники у жінок у 3-4 рази, а від нещасних випадків, отруєнь та травм- 5-6 разів.

На основі рівнів смертності у статево-вікових групах розраховується ще один показник- показник дожиття до запропонованих ВООЗ вікових рубежів: до 1 року, до 15 років, до 45 років, до 65 років.

В Україні до 45 років доживає 93, 8% жінок і 83, 1% чоловіків, до 65 років 77% жінок і 46, 7% чоловіків.

У міжнародній практиці використовують ще показник потенційно втрачених років життя за період 0-65 років. Він серед чоловіків майже у 3 рази виший, ніж серед у жінок, які помирають у значно старшому віці.

Показники смертності:

Загальний показник смертності характеризує частоту випадків смерті за рік на 1000 населення, що проживає на конкретній території.

Загальний показник смертност і=

Число померлих за рік × 1000

---------------------------------

Середньорічна чисельність населення

Спеціальні показники смертності - повікові, за статю, за причинами, за місцем проживання.

Коефіцієнт смертності (за віком)=

Число померлих за рік в окремих вікових групах× 1000

-------------------------------------------------------------------------

Середньорічна чисельність населення даної вікової групи

Найменшою є смертність у віці 10-14 років, найбільш високою до 1 року і в похилому віці. Вікові коефіцієнти смертності у графічному зображенні мають U-побідну криву, яка відображає високий рівень смертності на 1 році і старше 60- років.

Смертність серед сільського населення в 1, 5 разів вища, ніж серед міського. В Україні у 2007 році загальний показник смертності склав 16, 4‰.

У структурі смертності дитячого віку (0-14р.) перші місяця посідають нещасні випадки, травми та отруєння, на 2 місці-вроджені аномалії, далі-хвороби нервової системи та органів дихання. У Європі середній показник смертності до 10, 0‰. До так званих «демографічно еталонних» країн за показниками смертності відносять: Японію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург (5‰).

Табл. 7 Коефіцієнти смертності населення працездатного віку за основними причинами смерті в Україні (на 10тис. нас.)

Материнська смертність -це статистичне поняття, пов’язане зі смертю жінки під час вагітності чи протягом 42 діб після її закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов’язаної з вагітністю чи обтяженою нею, чи її веденням, але не від нещасного випадку чи інших випадкових причин.

Рання материнська смертність до 42 діб. Пізня материнська смертність пов’язана зі смертю жінки від прямих або непрямих акушерських причин, пізніше ніж через 42 доби, але раніше року після закінчення вагітності.

Випадки материнської смертності поділяють на 2 групи:

1.Безпосередньо пов’язані з акушерськими причинами-це випадки, які є результатом акушерських ускладнень.

2. Опосередковано пов’язані з акушерськими причинами-випадки, які є наслідком якоїсь хвороби, яка була в жінки раніше чи розвернулась під час вагітності та яка не була викликана безпосередньо акушерськими причинами, але була ускладнена фізіологічним впливом вагітності.

Рівень материнської смертності у Європі 5-10 на 100.000 народжень, у арабських країнах- 75 на 100.000 народжень. До 5 на 100.000 є низьким показником.

Ключовим показником здоров’я є показник середньої очікуваної тривалості життя- це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робилися розрахунки. На цей показник особливо впливає збільшення смертності серед дітей, молоді та осіб працездатного віку.

Найвищі показники очікуваної тривалості життя у жінок найбільші в Західному регіоні, найнижчі – в Одеській області, Києві. Серед чоловіків найвищі такі показники у Львівській області та у Києві, а найнижчі – у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській областях. Середня очікувана тривалість життя в Україні- серед жінок- 75-76років, серед чоловіків- 63-64 роки.

У Європі середня очікувана тривалість життя становить серед жінок 78-79 років: у Швеції, -81, 8р., Греції- 80, 5 р., Фінляндії- 80, 5 р., Англії- 79, 5 р. Серед чоловіків цей показник дорівнює 68, 4 років: у Швеції- 76, 3 р., Греції- 75, 2 р. Найбільший вплив на ці показники спричинює смертність від хвороб серцево-судинної системи, новоутворень, зовнішніх причин (травми, нещасні випадки). Так рівень смертності від хворою серцево-судинної системи в Україні в 2 рази вищий, ніж у Європі, у 3, 6разів від зовнішніх причин вищий.

На сьогодні Україна на 10 років відстала від Західної Європи. У чоловіків ця різниця становить 13 років, у чоловіків 9 років. І це тим більш прикро, бо з середини 60-х років Україна зрівнялась з Західною Європою. Рейтинг України серед країн за середньою тривалістю життя дуже низький (102 місце у жінок, 126 у чоловіків).

Смертність немовлят – один із вікових показників смертності. Він характеризує частоту смерті дітей на першому році життя. Смертність немовлят виділяють із проблеми смертності внаслідок її особливого соціального значення:

· вона є найважливішим ключовим показником здоров’я населення (ВООЗ);

· призводить до втрат населення і скорочення природного приросту;

· економічні втрати в зв’язку з безповоротною загибеллю кожної дитини;

· морально негативний вплив на стан сім’ї, здоров’я батьків і близьких, стрес на все життя;

· рівень смертності немовлят вимірює політичний престиж країни, її рейтингове місце.