Моделі кінцевих результатів

Це узагальнений якісний показник, що характеризує ефективність діяльності і дефекти в роботі ЛПЗ. Для розробки моделі кінцевих результатів використовуються:

1. показники результативності (захворюваність, інвалідність, смертність та ін);

2. показники дефектів (скарги, відмова від госпіталізації, запущені онко- та ТБК-хворі).

3. Нормативне значення показників та його оцінка в балах, розроблені МОЗ.

4. Шкала оцінки умовних результатів – будується у вигляді таблиці на основі оцінки показників дефектів та результативності з допомогою нормативів.

За рекомендаціями ВООЗ, виділяють наступні функції сучасної лікарні:

1. лікувально-відновлювальні (діагностика та лікування захворювань, медико-соціальна реабілітація, невідкладна медична допомога);

2. профілактичні (профілактика інфекційних захворювань, запобігання переходу гострих хвороб у хронічні, зниження захворюваності з тимчасовою непрацездатністю та інвалідністю);

3. навчальні (підготовка медичного персоналу та підвищення кваліфікації медичних працівників);

4. науково-дослідницькі.

Водночас лікарняна допомога є найбільш капіталоємким сектором системи охорони здоров‘я: на утримання і розвиток стаціонарних закладів витрачається 60-80% і більше асигнувань від фінансування всієї системи охорони здоров‘я. В Україні ж рівень госпіталізації перевищує аналогічні показники економічно розвинутих країн в 3 і більше разів. Це зобов‘язує розробляти і запроваджувати заходи раціонального використання ліжкового фонду. Ряд проведених попередньо досліджень дозволили визначити найбільш поширені причини нераціонального використання ліжкового фонду і відповідно можливі шляхи підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров‘я. Як показали результати цих досліджень, значна кількість пацієнтів (до 15%) не мала достатніх показань для стаціонарного лікування, майже кожний п‘ятий хворий направлявся на лікування в стаціонар амбулаторно-поліклінічними закладами без достатнього обстеження, що подовжує строки перебування цих пацієнтів в стаціонарі, а з іншого боку частим є необґрунтоване дублювання обстежень, несвоєчасне направлення в стаціонар в запущених станах, з важкими ускладненнями, значний відсоток розбіжностей діагнозів поліклінік і стаціонарів (10-23%).

Підвищенню ефективності використання ліжкового фонду та покращенню якості стаціонарної допомоги сприятимуть такі заходи:

- обґрунтований відбір амбулаторно-поліклінічними закладами та стаціонарами хворих, своєчасна госпіталізація;

- організація домашніх стаціонарів;

- розширення діапазону обстежень в амбулаторно-поліклінічних закладах, всебічна підготовка планових хворих до госпіталізації.;

- своєчасна організація консультацій у поліклініках і стаціонарах;

- налагодження тісних чітких взаємозв‘язків між поліклініками і стаціонарами;

- рівномірна планована протягом тижня госпіталізація та виписка хворих;

- зведення до мінімуму дублювання в стаціонарах досліджень, проведених перед госпіталізацією;

- інтенсифікація діагностичного і лікувального процесів із застосуванням найефективніших сучасних методик;

- своєчасна діагностика та лікування в стаціонарі основного і супутніх захворювань, ускладнень;

- організація диференційованого стаціонарного лікування (з урахуванням стану здоров‘я хворого, об‘єму надання допомоги) та догляду (індивідуальні пости для важкохворих, відділення (палати) сестринського догляду);

- уніфікація медичної документації, скорочення витрат часу лікарів і середнього медичного персоналу на її заповнення;

- централізація окремих процесів (стерилізація інструментарію, доставка медикаментів, білизни);

- удосконалення управління лікарнею, налагодження постійного зв‘язку з різними підрозділами і виконавцями.

В сучасних умовах доцільним і можливим є перенесення окремих видів лікувально-профілактичної допомоги із цілодобових стаціонарів в стаціонарозамінні структури. До них відносяться:

- денні стаціонари в поліклініках;

- домашні стаціонари;

- відділення (палати) денного перебування;

- відділення сестринського догляду.

В умовах денного стаціонару доцільно лікувати хворих, що потребують внутрішньовенних інфузій, призначений прийом медикаментів, які потребують систематичного спостереження з боку лікаря, проводиться підготовка до складних діагностичних процедур. Структурно-логічна схема №2

Для організації систематичного лікування хворих удома дільничний терапевт чи сімейний лікар створює домашній стаціонар, в умовах якого обслуговування хворого проводять на рівні, максимально наближеному до лікарні, з використанням усіх необхідних діагностичних і лікувальних методів у домашніх умовах. Перебування пацієнта в умовах домашнього стаціонару вимагає поряд з систематичним спостереженням лікаря кваліфікованого сестринського догляду.

У лікарнях можуть діяти відділення (палати) денного перебування хворих з гострими і хронічними захворюваннями, стан здоров‘я яких не потребує цілодобової госпіталізації. Це відділення використовує всі діагностичні та допоміжні підрозділи лікарні. Відбір хворих до них проводять дільничні терапевти (сімейні лікарі) і лікарі-спеціалісти.

Стаціонарного лікування, спостереження потребують також пацієнти, стан здоров‘я яких не загрожує життю, але потребує проведення проти рецидивних курсів, підтримуючої терапії. Для цього створюють відділення сестринського догляду для забезпечення переважно симптоматичного лікування, підтримуючої терапії, догляду за хронічними хворими і особами похилого віку в умовах лікарняного стаціонару.

Різноманітна діяльність стаціонарних закладів потребує оперативної корекції та планування на основі поточного обліку та аналізу роботи закладів в цілому, окремих підрозділів та медичного персоналу. Відповідні дані про розділи роботи можна отримати з облікових документів, затверджених МОЗ України.