Вимірювання освітленості.

Для вимірювання рівнів освітленості на робочих поверхнях використовують переносні фотоелектричні люксметри Ю-116, Ю-117, які відрізняються тільки діапазоном вимірювання освітленості.

Люксметр Ю-116 складається з вимірника та селенового фотоелемента з насадками (світлофільтрами). Вимірник має дві шкали 0…100 і 0…30. прилад оснащений кнопками для перемикання шкал та табличкою із схемою, яка зв’язує застосування насадок з діапазонами вимірювань.

Принцип роботи люксметра оснований на використанні явища фотоефекту. При попаданні світлового потоку на фотоелемент (селеновий), світло перетворюється на електричний струм пропорційний світловому потоку. Струм вимірюється міліамперметром, шкала якого проградуйована у люксах, що дає змогу за показаннями приладу оцінити освітленість.

Для вимірювання освітленості необхідно встановити фотоелемент з потрібною комбінацією із світлофільтром на робочу поверхню. Встановити вимірник люксметра з футляром у горизонтальне положення на максимальній відстані від фотоелементу так, щоб тінь від людини, яка проводить вимірювання, не падала на нього. Ввімкнувши кнопку шкали з відповідним діапазоном вимірювання, коректором відрегулювати положення стрілки приладу на нульовій поділці шкали.

Приєднати фотоелемент до вимірника і розпочати вимірювання. Показання приладу в поділках шкали помножити на коефіцієнт поглинання світлофільтра (10; 100; 1000).

За невідомого рівня вимірювальної освітленості, пошуки необхідної чутливості приладу починають з установлення на фотоелемент світлофільтри з найбільшим коефіцієнтом поглинання та перемикання, по черзі, двох шкал 0…100 і 0…30 на кожній комбінації світлофільтрів.

Для дослідження умов зорової роботи при бічному природному освітлені необхідно:

а) виділити 5…6 умовних робочих місць у площині характерного розрізу приміщення лабораторії на рівні умовної робочої поверхні, (наприклад, на відстані 1, 2, 3, 4, 5, 6 метрів від віконного прорізу);

б) люксметром виміряти освітленість виділених робочих місць і результати занести в табл. 8.;

в) розрахувати коефіцієнт природної освітленості на робочих місцях за формулою (7), (значення – Е_зовн. вимірюється або надаються викладачем), результати розрахунків занести в табл. 8.;

г) за допомогою табл. 1., табл. 2. пронормувати природну освітленість на робочих місцях. Результати занести в табл. 8.;

д) побудувати графік залежності коефіцієнта природної освітленості (КПО) від розташування робочого місця відносно віконного прорізу;

е) визначити за допомогою графіка, які види робіт можна виконувати на умовних робочих місцях.

3. Використовуючи формулу (9) розрахувати площу світлових прорізів – S_B; для цього необхідно:

а) виміряти довжину L, м, ширину В, м та висоту H, м приміщення лабораторії;

б) визначити за табл. 1., та табл. 2. нормоване значення КПО – e_H;

в) залежно від ступеня забруднення повітря робочої зони встановити з табл. 4. коефіцієнт запасу – К₃;

г) підрахувати висоту від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна h та глибини приміщення В₁. За даними табл. 5., визначити світлову характеристику вікна – h_в;

д) оцінити відстань D між корпусом лабораторії та протистоячою будівлею, а також висоту розташування карниза цієї будівлі над підвіконням вікна лабораторії Н_к. За даними табл. 6. визначити коефіцієнт затінення вікон – К_б, (для нашого випадку К_б=1, 0);

е) за формулою (10) розрахувати загальний коефіцієнт світлопропускання – _В;

ж) використовуючи табл. 7 встановити коефіцієнт підвищення КПО при односторонньому бічному освітлені, (для кожного випадку r₁=2, 1). Табличні дані та результати розрахунків занести в табл. 9.

Таблиця 8

Таблиця експериментальних даних

Таблиця 9

Таблиця експериментальних даних

Площа підлоги, Sn, м2	ен,, %	Світлова характеристика вікна, η в	Коефіцієнт запасу К3	Коефіцієнт затінення К6	Коефіцієнт світлопропускання	r1	Площа світлових прорізів Sв, м2
1	2	3	4	5
		8, 5	1, 3	1, 0	0, 8	0, 7					2, 1