Види бойового забезпечення. Розвідка, її мета. Вимоги, які висуваються до неї. Основні способи ведення військової розвідки і їх коротка характеристика.

Успіх сучасного загальновійськового бою багато в чому залежить від своєчасного і ретельного його бойового забезпечення.

Бойове забезпечення підрозділів полягає в організації і проведенні комплексу заходів, спрямованих на недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його ударів, створення сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій і успішного його ведення.

Бойове забезпечення включає:

розвідку,

охорону,

захист від зброї масового ураження,

тактичне маскування,

інженерне забезпечення

забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Бойове забезпечення організується командиром взводу, в будь-яких умовах обстановки з урахуванням заходів, проведених командиром роти.

Розвідка - це найважливіший вид бойового забезпечення дій підрозділів. Вона ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою добування розвідувальних даних про противника і місцевість у районі майбутніх дій підрозділів. Вона організується командирами всіх ступенів в інтересах найкращого виконання бойових задач.

Основними вимогами, які пред’являються до розвідки є:

- цілеспрямованість;

- безперервність;

- активність;

- оперативність;

- скритність;

- достовірність і точність вивчення координат об’єктів (цілей), які розвідуються.

Цілеспрямованість розвідки досягається зосередженням зусиль і засобів розвідки на головному напрямку, точним з’ясуванням мети розвідки та вивченням її задач, вмінням командиром передбачати ймовірний хід розвитку бою.

Безперервність розвідки полягає в тому, що вона ведеться усіма командирами в усіх видах бою та в будь-якій обстановці вдень та вночі.

Безперервність розвідки досягається вмілим поєднанням різних способів її ведення та призначення необхідних сил та засобів для виконання розвідувальних завдань.

Активність розвідки заключається в пориванні всіх командирів роздобути необхідні розвіддані. Це досягається ініціативними діями командирів з організації розвідки, рішучими та зухвалими діями командирів та підрозділів при веденні розвідки.

Своєчасність та оперативність розвідки забезпечується завчасно організацією і веденням розвідки з метою здобуття даних в призначений термін таким чином, щоб командир мав можливість прийняти рішення і організувати бій, випереджуючи дії противника. Отриманні дані командир розвідувального органу повинен негайно передати командиру підрозділу, який його вислав.

Скритність розвідки забезпечується тим, що заходи розвідувального характеру готуються приховано від противника. Дії окремих розвідників та підрозділів в розвідці проходять таємно. Командирам підрозділів, призначених в розвідку, забороняється мати на топографічних картах будь-які дані про свої війська, а особовому складу – особисті та службові документи.

Достовірність розвідданих та точність визначення координат досягається отриманням їх з різних джерел, старанним вивченням їх та зіставленням, а в випадках необхідності і переперевіркою з метою визначення дійсних даних від фальшивих. Особливо високу точність повинні мати дані про місце знаходження засобів ядерного та хімічного нападу противника.

Під способами ведення розвідки розуміють прийоми та порядок застосування сил та засобів розвідки для вирішення поставлених завдань.

Основними способами військової розвідки, які застосовуються для здобуття даних про противника та місцевість, є:

- спостереження (підслуховування), - пошук, - засада, - нальоти, - розвідувальні дозори, - розвідка боєм, - огляд, - опитуванням місцевих жителів, - допитом полонених і вивченням документів, озброєння і техніки противника.

Розвідка спостереженням за противником організується всіма командирами підрозділів в будь-якій обстановці. Воно ведеться спеціально підготовленими постами, спостерігачами підрозділів і особисто командирами.

Спостереженням взвод може установити сили, склад і угрупування противника на дальності, що проглядається візуально і з а допомогою приладів спостереження;

- визначити (уточнити) зображення переднього краю;

- опорні пункти і вогневі засоби в них;

- місця вогневих позицій мінометів, артилерії, засобів ядерного нападу, інженерних споруд, загороджень, пунктів управління;

- визначити характер дій противника (підготовку до наступу, перехід до оборони, висування резервів, вихід із бою і відхід і т.д.);

- установити ознаки підготовки до застосування зброї масового ураження;

- вивчити характер місцевості у смузі майбутніх дій.

В обороні і в період підготовки до наступу доцільно призначати:

- у відділенні – 1-го спостерігача;

- у взводі і роті – 1-2-х спостерігачів.

- у батальйоні – 1-2-а спостережних поста.

При розташуванні підрозділів в районах зосередження спостереження ведеться також патрулями і секретами.

В ході пересування на кожній машині призначаються спостерігачі, які ведуть спостереження за противником і місцевістю, а також за сигналами командира взводу (роти).

До складу спостережного поста призначаються 2-3 спостерігача із числа підготовлених для цього солдат і сержантів, один із них призначається старшим. Особовий склад забезпечується приладами спостереження, великомасштабною кодованою картою або схемою місцевості, журналом спостереження, компасом, ліхтарем, годинником, засобами зв’язку і подачі сигналів оповіщення., а спостерігач – приладами спостереження. Спостереження ведеться візуально, з використанням оптичних приборів (біноклів, стереотруб, перископів, далекомірів), а вночі – за допомогою приборів нічного бачення.

Для зручності спостереження сектор (смугу) спостереження розділяють на зони:

- ближню;

- середню;

- і дальню.

Ближня зона (до 400 м) включає ділянку місцевості в межах видимості неозброєним оком дрібних предметів, об’єктів і цілей.

Середня зона (від 400 до 800 м) призначається в межах видимості місцевих предметів, що виділяються.

Дальня зона охвачує всю решту простору до меж видимості.

Вночі та при обмеженій видимості спостереження доповнюється підслуховуванням, яке здійснюється спостерігачами, постами підслуховування, спеціально виставленими за лінію охорони своїх військ. Сутність розвідки підслуховуванням полягає в тому, що характер дій противника визначається за звуковими і світловими демаскуючими ознаками. До них відносяться шуми і світлові ефекти, що визиваються рухом бойової техніки, людей, стрільбою із зброї, здійсненням інженерних робіт, командами і сигналами, що подаються командирами.

Пошук як спосіб ведення розвідки застосовується механізованим або штатним розвідувальним взводом (танкові взводи пошук не проводять, так як пошук завжди проводиться в пішому порядку) і проводиться в умовах, коли війська безпосередньо зіткненні з противником, як правило, перед наступом, переважно вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Підрозділи (група солдатів і сержантів, відділення, взвод) виділені в пошук, приховано висуваються до раніше наміченого та вивченого об’єкту, раптово нападають на нього з метою захоплення полонених, зразків озброєння та документів. Для проведення пошуку взводу або групі спеціально підібраних солдатів і сержантів, як правило, придаються сапери із засобами розмінування, а для підтримки їхніх дій у пошуку виділяються вогневі засоби (артилерійські і мінометні підрозділи).

Засада як один із способів ведення розвідки у всіх видах бою застосовується розвідувальним (окремим розвідувальним) дозором, дозорним відділенням (танком), що висилається від РД (ОРД), а також спеціально призначеним для цього взводом (відділенням, танком, групою). Вона влаштується на ймовірних напрямках противника, в місцях, де забезпечується раптовість нападу на нього з метою захвата полонених, документів, зразків озброєння та бойової техніки. Успіх засади залежить від прихованості її розташування, готовності до ведення влучного вогню, витримки всього особового складу, його рішучих і умілих дій.

Засада знаходить широке застосування:

- в наступі;

- в обороні;

- при здійсненні маршу;

- при розташуванні на місці.

В залежності від умов обстановки і місцевості вона може влаштовуватися:

- в розташуванні противника;

- перед переднім краєм наших передових підрозділів і органів сторожової охорони;

- в розташуванні своїх військ.

Найбільш сприятливі умови для проведення засади виникають при підготовці противника до наступу, а також в період перегрупування і зміни його військ.

Нальот як спосіб добування розвідувальних даних проводиться звичайно взводом, що діє в якості РД (ОРД), за вказівкою командира, що вислав дозор, а інколи і за рішенням командира взводу. Він проводиться з метою захоплення полонених, документів або знищення тих чи інших об’єктів противника. Об’єктами нальоту можуть бути вогневі точки (споруди), командно – спостережні пункти, вузли зв’язку, засоби та інше.

При проведенні нальоту дозор приховано висувається якомога ближче до об’єкту, безшумно або після раптового вогневого ураження стрімко нападає на об’єкт і знищує противника вогнем та в рукопашній схватці. Солдати та офіцери противника, які залишились в живих, беруться в полон; документи які вилучені при огляді вбитих, машин або об’єктів, вилучаються. Нові зразки бойової техніки та озброєння при можливості забираються і передаються командирові, який вислав дозор. Після проведення нальоту розвідувальний дозор відходить в раніше намічений район і продовжує діяти згідно з попереднім рішенням командира на бій.

Розвідка боєм проводиться з метою перевірки і уточнення даних про противника або отримання їх коли не представляється можливості отримати ці дані іншим способом. Розвідку боєм організують і проводять командири частин.

Огляд є допоміжним способом розвідки і вивченням противника. Він застосовується в поєднанні з спостереженням усіма діючими розвідувальними органами, або окремо назначеними спеціалістами від родів військ, спеціальних військ і служб для обслідування місцевості, місцевих предметів, а також для вивчення захопленого озброєння, бойової техніки і речей противника.

Іншими способами отримання розвідувальних даних є:

- бій підрозділу,

- допит полонених та вивчення документів противника;

- а також дані сусідів, артилерійських, інженерних підрозділів і других родів військ.