Наступ – мета, сутність, види наступу, умови переходу в наступ.

Наступ є видом бойових дій, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

Сутність наступу полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ у глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні зброї, військової техніки, різних об’єктів та намічених районів (рубежів) місцевості.

У залежності від завдання, яке виконується, характеру місцевості, дій противника й інших умов обстановки механізований взвод може наступати в пішому порядку (взимку на лижах), на БМП (БТР) або десантом на танках.

Наступ може вестися:

ü на противника, який обороняється,

ü наступає,

ü або відходить.

Наступ взводу на противника, який обороняється, здійснюється:

ü із положення безпосереднього зіткнення з ним,

ü або з ходу.

Наступ на противника, що наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, ведеться шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним взвод здійснює:

ü з вихідної позиції роти, яка була зайнята в ході перегрупування з положення оборони,

ü або зі зміною підрозділів, що обороняються.

Суть цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи завчасно й потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

За такого способу переходу у наступ надається можливість краще вивчити оборону противника і місцевість, детально організувати наступ в усіх ланках, надійно придушити оборону вогнем усіх засобів, а також досягти одночасного й організованого переходу танків і піхоти в атаку.

Разом з тим цей спосіб має і свої негативні сторони: зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ділянці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, потребує виконання великого обсягу інженерних робіт, ускладнює збереження у таємниці підготовку наступу, а отже, і досягнення раптовості атаки.

Наступ на противника, що обороняється, з ходу може здійснюватися:

ü з вихідного району,

ü району зосередження,

ü місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань,

ü і у ході розвинення бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації й вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий і бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

Переваги наступу з ходу полягають у тому, що він найбільшою мірою забезпечує скритність підготовки та раптовість дій, максимальний захист підрозділів від зброї масового ураження, виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт і проведення перегрупування, яке необхідне під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником.