Практичне значення результатів дослідження та їх впровадження

Однією з найбільш важливих методологічних вимог до дисертаційних досліджень є практична значущість одержаних результатів. Одержані дисертантом наукові результати повинні прямо чи опосередковано вплинути на педагогічну практику. Осмислення можливостей застосування одержаного нового знання в даному випадку має бути конкретним, має бути чітко з'ясовано, де конкретний результат дослідження допоможе виправити певний недолік у педагогічній діяльності. Важливо дати чітке уявлення про

те, як і для яких практичних цілей можна використати саме ці результати, одержані саме в цьому, а не в якомусь іншому, дослідженні. Змістовному визначенню значення для науки результатів дослідження має відповідати іаке ж змістовне значення важливості одержаних результатів для педагогічної практики. В основних вимогах до дисертацій та авторефератів дисертацій сказано дослівно таке: «У дисертації, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дисертації, що має прикладне значення — відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати. Відзначаючи практичну цінність здобутих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь їх готовності до використання або масштабів використання».

На важливість належного розкриття цієї методологічної характеристики НАК України вказує в багатьох своїх документах:

«Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук є завершеною науково-дослідницькою роботою,... яка має істотне значення для відповідної галузі знань».

«Опонент оцінює висновки пошукувача з позиції значущості його роботи для науки і практики і вказує можливі конкретні шляхи використання результатів дослідження».

Практичне значення дисертаційних досліджень характеризується ішливом одержаних результатів на навчально-виховний процес, методику і технологію навчання та виховання, організацію різних видів пізнавальної діяльності учнів та студентів, соціальною і педагогічною ефективністю від впровадження результатів педагогічних досліджень у практику. Перегляд шхищених дисертацій показує, що в них практичне значення одержаних результатів описано найбільш адекватно. В більшості праць вказано, що Саме опрацьовано, (підручник, навчальний посібник, методичні рекомендації, дидактичний матеріал, алгоритм, правила тощо), показано, в яких випадках і з якою метою дані рекомендації можна використовувати, що Ні: дасть практиці. Однак і при описанні практичного значення результатів дисертаційних досліджень спостерігається великий різнобій, відсутня і шість вимог для праць з різних галузей педагогічної науки. Нерідко в дисертаціях замість обгрунтування практичного значення одержаних результатів просто твердиться, що ці результати «можуть використовувати учителі» чи інші педагогічні працівники, але що саме вони можуть німсористовувати, залишається невідомим.

Практичне значення результатів з усіх педагогічних спеціальностей ми іначається наявністю в них нових науково-методичних рекомендацій. І Іриступаючи до описування результатів дисертаційних досліджень, необхідно мітко і конкретно визначити роль одержаних даних для практики. Треба показати, для якої саме галузі науки чи практики мають значення одержані результати, і як нові знання удосконалюють цю галузь, вказати на зміни, які

сталися чи можуть бути досягнуті внаслідок запровадження результатів у практику, в навчально-виховний процес, методику навчання й виховання.

До практичних результатів дослідження відносяться нові методики, правила, алгоритми, програми, підручники, методичні рекомендації в галузі навчання і виховання, школознавства, часткових дидактик, демонстраційна апаратура, навчальні і контролюючі пристрої, прилади і моделі, аудіовізуальні засоби.

Практична значущість дослідження - вплив, який чинять (або можуть чинити) результати дослідження на навчально-виховний процес, методику викладання і навчання, організацію виховної роботи тощо. Ознаки і показники практичної значущості загіежать від галузі дослідження. В працях з дидактики зазвичай вказують, з якою метою можна використати одержані результати: для опрацювання програм і підручників, методичних рекомендацій; організації самостійної роботи на уроках; систематизації знань; планування і здійснення міжнредметних зв'язків; визначення і загальнонавчальних умінь тощо. В дослідженнях з історії і зарубіжної педагогіки мається на увазі можливість використання одержаних висновків при створенні узагальнюючих праць; в спецкурсах педуніверситетів; в системі підвищення кваліфікації учителів; в лекціях для студентів із курсів порівняльної і зарубіжної педагогіки тощо. Один із показників практичного значення - масштаб можливого впровадження - в одній або кількох школах, в області, в всіх школах країни. Одні теми орієнтовані на задоволення потреб обмеженого кола осіб, інші - на сотні тисяч.

Успіх впровадження результатів дослідження в практику визначається передусім, готовністю до цього теоретичних і методичних положень і 1 концепцій, доведених до рівня конкретних нормативів, правил, приписів і рекомендацій. Вирішальну роль у цілеспрямованому впровадженні висновків і положень дослідження відіграє вихідна теоретична концепція. Якщо вона досягла високого ступеня загальності, добре систематизована, виражена у формі психологічних або педагогічних принципів, правил, вимог, відпрацьована методика її перетворення в життя і визначені умови ефективності, то можна вважати, що теоретична основа дослідження цілком готова для впровадження в практику. Методичні рекомендації втілюються в педагогічну практику зазвичай шляхом опрацювання навчальних, навчально-методичних і методичних посібників, методик навчання і виховання.

Широтою, глибиною і об'ємом впровадження результатів дослідження в практику визначається їхня наукова новизна і цінність. Для того щоб впровадження дійсно сприяло розвитку психолого-педагогічної теорії і практики, необхідно одержані результати поширити серед педагогів, зацікавлених категорій службових осіб, організаторів освітнього процесу.

Саме тому пропаганда висновків наукової праці, їхнє впровадження в практику є не лише дуже важливим професійним, а й моральним обов'язком дослідника. Процес психолого-педагогічного дослідження не можна вважати завершеним, якщо

одержані результати не зайняли гідного місця в системі навчання і виховання, підготовки майбутніх фахівців, залишилися на стадії експерименту.

Формулюючи практичного значення виконаного дослідження, його нисновків і рекомендацій важливо враховувати два можливі шляхи їх впровадження:

— безпосередній, коли одержані висновки й рекомендації прямоадресуються школам і педагогам для використання у відповідних умовах;

— опосередкований, коли результати дослідження в тому чи іншомуішгляді включаються у педагогічну теорію і, як складова цієї теорії, ипливають на практику.

Результати переважної більшості захищених дисертацій претендують на перший шлях впровадження і дуже рідко орієнтуються на вдосконалення педагогічної теорії чи обґрунтування більш складних педагогічних проблем, які цікавлять практиків і науковців.

Процес впровадження результатів дослідження в практику можна розділити на кілька ланок:

- ознайомлення споживачів з висновками і рекомендаціямидослідження;

- формування позитивного ставлення, інтересу до них;

- практичне навчання педагогів умінню використовувати, іастосовувати нові ідеї, правила, методи і прийоми в практиці виховання інавчання учнів та студентів;

— висунення до навчених педагогів вимог щодо активноговпровадження результатів дослідження в освітній процес і контроль завиконанням цих вимог.

Всі ці ланки охоплюють і інформацію про результати дослідження, і організацію їхнього впровадження в масову практику.

При визначенні значення одержаних результатів для практики дослідник має відповісти на запитання: «Які конкретні недоліки практичної діяльності можна виправити за допомогою одержаних результатів?» Тому проста згадка про те, де можна використати результати дослідження, недостатня, оскільки вона не дає уявлення про те, як і для яких практичних цілей можна застосовувати результати саме цієї роботи.

Між тим занадто часто дисертанти й докторанти вбачають практичне щачення результатів свого дослідження в тому, що «...зміст і висновки чослідження проблеми... можуть бути використані в лекціях, на амінарських заняттях із студентами певних факультетів, в роботі з учителями чи учнями різного віку». Таке означення носить формальний Ифактер. Мабуть, результати будь-якого достатньо змістовного дослідження «можуть бути використані в лекціях, на семінарських заняттях із і-і'удентами» незалежно від теми і конкретних результатів роботи, а також цілити застосування в освітніх закладах відповідного типу.

Класичним зразком формального визначення практичного значення Одержаних у процесі дослідження результатів може служити формулювання

в нещодавно захищеній докторській дисертації: «Положення, результати і висновки дослідження можуть використовуватися в дослідженнях з теорії та історії іпедагогіки, порівняльної педагогіки, філософії освіти, соціології освіти т; а економіки освіти, а також у процесі подальшого розвитку стратегії реформування освітньої системи України в умовах глобалізації впливів на національну освітню політику нашої держави, у розробці рекомендацій щодо | визначення конкретних шляхів адаптації освітньої системи України до стандартів Європейського освітнього простору». Автор явно переоцінює значення одержаних ним результатів.

Нерідко дослідники змішують значення результатів для науки і практики. Гак, в одній із докторських дисертацій читаємо, що практичне значення результатів дослідження полягає, зокрема, в збагаченні методології педагогічного пізнання уявленнями про художньо-образне педагогічне ] знання, в створенні передумов дослідження пізнавально-евристичної цінності інших видів мистецтва для педагогіки, в розкритті джерел збагачення мови педагогіки тощо. Мабуть, це справді так, однак все це відноситься до значення результатів для педагогічної науки, а не для практики. Тому практичне значення виявилося не розкритим. Наукове значення виявилося не на своєму місці також і тому, що в попередній цьому значенню рубриці «Наукова новизна і теоретичне значення дослідження», де саме й треба було говорити про збагачення методології і створення передумов дослідження, позначена лише новизна: «показані можливості...», «опрацьовані основи...» тощо.

Іноді в дисертаціях наукове і практичне значення помилково механічно об'єднують в одну рубрику, і включені в неї твердження виглядають суто декларативно: «відкриваються важливі можливості», «дослідження повинно збагатити», «результати дослідження корисні учням і учителям» тощо.

Нерідко в дисертаціях не розрізняються зовсім не ідентичні поняття -«практичне значення» і «впровадження» (взагалі краще було б користуватися терміном «використання на практиці»). Так, автор однієї із і захищених дисертацій пише: «Практичне значення виконаного дослідження визначається широким впровадженням одержаних результатів в практику роботи сільських шкіл Київської і Черкаської областей. їх упровадження забезпечило підвищення якості навчально-виховної роботи в сільських школах». Тут зміщений предмет розгляду: автор говорить не про саме практичне значення, а лише про те, чим воно визначається. Те. що результати «впроваджені» і дисертант зібрав достатню кількість довідок, саме по собі не характеризує їхнього значення змістовно. Немає відповіді на питання: для чого, з якою метою, на думку автора, можуть нові знання, одержані в процесі дослідження, знайти застосування в практиці незалежно під того, використовуються вони сьогодні в певному місці чи ні.

Досить часто практичне значення результатів свого дослідження дисертанти вбачають у тому, що в практику впроваджені опрацьовані ними НВвчальні плани, програми, посібники, методичні рекомендації тощо.

І Іаприклад, в одній із дисертацій з проблем післадипломної освіти педагогів написано: «Практичне значення результатів виконаного дослідження полягає н тому, що опрацьований коміплекс програм, спецкурсів, педагогічних фенінгів, навчальних ігор, педагогічних ситуацій впроваджено в практику иіслядипломної освіти учителів! України». Значення полягає в чомусь Іншому, а те, що повідомляє автор, може служити доказом значення.

В залежності від галузі застосування розрізняють три рівні практичної іначущості: частково методичний, загшіьнометодичний і загальнодидактичний.

Частково методичний рівегнь мають дослідження, результати яких ііііжливі для розв'язання частксових практичних питань, пов'язаних з методикою викладання, навчання або виховання.

Загшіьнометодичний рівень шрактичної значущості мають дослідження, результати яких важливі для розв'язання загальних питань методики ннкладання, навчання і вихованнія. Так, наприклад, в одному докторському дослідженні обгрунтовано методику відбору змісту і структурування шкільного курсу фізики, виявліено критерії відбору змісту і способи побудови навчального матеріалу, визначено зміст нормативної частини програми цієї дисципліни, уточшено час вивчення окремих тем і розділів курсу, конкретизовано вимоги до засвоєння учнями навчального матеріалу.

Загальнодидактичний (галузшвий) рівень практичної значущості мають чослідження, значення яких поширюється на всю галузь дидактики або Ціорії виховання. Прикладом мо: жуть бути докторські дисертації «Теорія і практика екологічної освіти у прюфесійно-технічних навчальних закладах», «Проектування професійно-орієнітованої дидактичної системи підготовки фахівців у вищому навчальному закладі», «Особистісно орієнтована професійна підготовка майбутнього вчителя».

Критерії практичного значешня визначають зміни, які стали реальністю 100 можуть бути досягнуті зіа допомогою впровадження результатів цослідження в практику. Дл; я успішного впровадження одержаних результатів у практику важливо показати, який мінімум обов'язкових умов іреба забезпечити, щоб мати такшй самий результат, якого досяг дослідник. Лдже одержаний науковий результат можна вважати інновацією лише в німу випадку, якщо його можна відтворити. Тому так важливо забезпечити мимогу - викласти для інших ушови, при яких відтворення встановленого факту можливе, запобігти випадкових фактів і явищ. Іншими словами, рекомендації щодо впровадженшя результатів у практику повинні чітко ш.межувати сферу дії знайденої піедагогічної інновації.

Одним із важливих показшиків практичного значення результатів дисертаційних досліджень - кількість і склад споживачів, зацікавлених у ргіультатах досліджень. Одні теши орієнтовані на задоволення потреб у тих чи інших результатах обмеженого кола учителів, інші, сотень-тисяч учнів. Чим більша кількість реальних і глотенційних осіб і організацій, зацікавлених у використанні одержаних результатів, тим більше практичне значення

дослідження. На жаль, ще нерідко розробляються теми, які мають вузькоакадемічний інтерес, що істотно знижує їхню практичну цінність.

Істотним фактором, який впливає на практичне значення результатів досліджень, є обсяг виробництва матеріалів, які рекомендуються до впровадження. В залежності від обсягу (тиражу) матеріалів може бути ширшою чи вужчою сфера використання матеріалів. Створення і впровадження в практику шкільного чи вузівського підручника істотніше впливає на практику, ніж публікація статті чи методичних рекомендацій. Ефект від упровадження якісного підручника в практику дуже високий і і впливає на рівень освіти сотень тисяч школярів, десятків тисяч студентів, тисяч учителів. У той самий час досить часто доводиться мати справу з дидактичними чи методичними матеріалами, тираж яких становить кілька сотень екземплярів.

На практичне значення результатів науково-педагогічиих досліджень істотно впливає масштаб упровадження. Результати дослідження можуть бути впроваджені в одній або кількох школах району, області або в усіх школах країни, на одному чи всіх факультетах одного вищого навчального | закладу чи всіх факультетах всіх вищих навчальних закладів України. Зрозуміло, що дослідник, діставши справді цікаві й важливі результати, мас бути зацікавленим в більш широкому масштабі їх впровадження.

Впровадження результатів дослідження - обов'язкова вимога до всіх дисертацій, і результати впровадження повинні знайти найбільш повне відображення в текстах дисертації та автореферату. Про це чітко говориться у Положенні ВАК: «В дисертації (або додатках до неї) повинні приводитися відомості, які підтверджують впровадження або практичне використання в народному господарстві одержаних автором результатів, або міркування з конкретної реалізації і використання наукових висновків». В «Основних вимогах до дисертацій і рефератів» уточнюється: «Необхідно дати коротку довідку про впровадження результатів дослідження з вказівкою організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації і реквізитів звітних документів», і!

Результати дослідження стають науковою продукцією тоді, коли їх починають застосовувати в педагогічній практиці, у процесі навчання, виховання і розвитку учнів чи студентів. Упровадження класифікують за формою матеріального втілення (навчальні програми, підручники, навчальні-посібники, методичні рекомендації, засоби навчання, державні освітні стандарти, алгоритми і програмні засоби, методи і засоби педагогічних досліджень, педагогічні технології тощо) і робочою функцією впроваджуваних результатів (організація й управління навчальним процесом тощо).

Процес впровадження охоплює два етапи. Спочатку узагальнені результати дослідження піддають дослідній перевірці в практичних умовах, у навчально-виховному процесі. Успішна дослідна перевірка результатів дослідження передує їх широкому впровадженню або обов'язковому застосуванню у навчально-виховному процесі.

Нові ідеї в галузі теорії і історії педагогіки, дидактики, теорії і мето дикій виховання, методик вивчення окремих навчальних предметів, школознавства по різному впливають на педагогічну практику. В залежності від тищу дослідження і готовності результатів до впровадження вони можуть чинитйі стихійний чи цілеспрямований вплив, вказувати перспективи і перевали нових ідей або містити конкретні рекомендації для діяльності учня чш Вчителя. Практичне значення результатів досліджень залежить, від ступеня Ї5х готовності до впровадження, 5яка може характеризуватися кількоміа послідовними етапами.

Змістовні й обґрунтовані практичні рекомендації дисертацій, зазвичай,: з розумінням зустрічають учителі і без якихось адміністративних вшшвіів беруть для практики. Однак значно частіше практичні висновки ій рекомендації дисертацій не мають конкретної адреси і не знаходять споживача. Не допомагає і суто формальна рекомендація спеціальної ради шо захисту дисертацій.

Наслідки впровадження результатів дослідження у педагогічну практику можуть бути найрізноманітнішими: забезпечувати соціальний, психолого-педагогічний і економічний ефект. Для більшості науковоі-недагогічних досліджень характерним є саме соціальний ефект. Віш проявляється в підвищенні рівня освіти, культури, професійної підготовки молоді, її всебічного розвитку,, усунення негативних явищ у житні суспільства, зниженні другорічіиицтва, правопорушень, раціоналізацій розумової і фізичної праці, формуванні корисних навичок і звичокс, досягнення більш високого рівня віихованості, научуваності тощо.

Економічну ефективність результатів науково-педагогічних дослідженіь низначає прибуток, який можна дістати від впровадження результатів у практику. Цей прибуток може бути одержаний за рахунок скороченая строків навчання, підвищення його якості, раціонального розміщення мережі шкіл, зниження числа невстигаіючих тощо внаслідок впровадження їв практику нових методів навчання, передового педагогічного досвіду/. Економічна й соціальна ефективність взаємопов'язані. Кваліфіковані і краще освічені працівники дають продукцію кращої якості, швидше освоюють передову технологію, активніш* беруть участь у винахідницькій і раціоналізаторській діяльності. Перерахунок економічної ефективності повинен пов'язуватися з якісним аналізом, без якого легко прийти дю абсурдних тверджень відносно ефективності наівчально-виховного процесул Що ж можна і треба впроваджувати?

Впроваджувати можна всі теоретичні і практичні результати, які можуть мати самостійне значення!. Предметом впровадження можуть бути модель, метод, спосіб, прийом, технологія, алгоритм, програма, методика, ділова гра, навчальний моніторинг тощо. Але для кожного з цих предметів бажано заздалегідь продумати мюжливі форми використання результатів дисертаційного дослідження.

Одним із складних є питання про те, що вважати впровадженням результатів науково-дослідної роботи. Ознаки впровадження в певній мірі близькі до ознак практичної значущості дисертацій, але слід постійно пам'ятати: впровадження первинне, а практична значущість - вторинна. Вище говорилося про різноманітність предметів впровадження! дисертаційних результатів. Але ці предмети - ніби проміжний продукт, а І педагогічну практику цікавить кінцевий продукт: новий зміст освіти, нові педагогічні технології, нові методи і прийоми навчання та виховання, нові | програми й підручники тощо.

На жаль, на практиці чітка й однозначна вимога щодо впровадження одержаних наукових результатів в педагогічну практику зводиться до простого перерахування навчальио-виховних закладів, де це впровадження ніби то відбувалося. В дисертацію й автореферат включаються довідки ■ печатками організацій про впровадження. Але ці довідки носять суто формальний характер, в них лише констатується сам факт впровадження, але нічого не говориться про суть інновації і про те, що дало її впровадження.

В методології педагогічних досліджень пропонуються загальноприйняті організаційні форми впровадження наукових результатів. Найбільш досконалою формою організації праці з упровадження вважається укладання договорів про творчу співдружність, про передачу иауково-педагогічних результатів дослідження і надання допомоги з їх упровадження в педагогічну практику. Зазвичай упровадження завершується актом, в якому вказуються використані організацією конкретні результати дисертаційної роботи, а також ефект упровадження.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні бути представлені в стандартизованій формі таким чином, щоб їх можна було ефективно використати в науковій і практичній діяльності. Починати підготовку результатів дослідження до використання в педагогічній практиці слід з визначення загальних дидактичних і методичних пропозицій щодо вивчення окремих навчальних курсів, тем, параграфів, щодо формування певних рис особистості, різних форм і методів організації виховного процесу, управління навчально-виховним процесом тощо. Одержані нові значення носять тут науково- теоретичний, концептуальний характер, що дає можливість пояснювати і передбачати педагогічні явища і процеси.

Основний етап підготовки одержаних результатів до впровадження в практику полягає в опрацюванні на базі раніше одержаних висновків нормативного матеріалу, який визначає діяльність учителя. На цьому етапі конкретна ідея повинна бути вписана в реальний навчально-виховний процес, знайти місце в програмах, підручниках, методичних посібниках та інших нормативних матеріалах. Тільки за такої умови наукові концепції і І методичні пропозиції можуть систематично і цілеспрямовано впливати на педагогічну практику.

Завершальний етап підготовки результатів дослідження до впровадження в практику полягає в створенні матеріалів, які відображають загальні

дидактичні і методичні основи, технологію навчання і виховання, окремі методичні пропозиції, конкретні вказівки і поради про те, як вести навчальні заняття, як формувати в учнів наукові поняття і світогляд, організовувати і проводити виховні заходи, спілкуватися з дітьми різного віку тощо.

Аналіз багатьох виконаних і захищених досліджень показує, що велике практичне значення мають ті з них, які органічно пов'язані з досягненнями філософії, педагогічної психології, вікової фізіології та інших наук про людину, її мислення і діяльність, досягненнями тих наук, основи яких нивчаються в школі. При цьому зв'язок мас бути справді органічним, тобто ідеї суміжних наук мають пронизувати педагогічні праці.

На жаль, у багатьох дослідженнях цей зв'язок обмежується посиланням |В імена відомих вчених, які дотримуються діаметрально протилежних наукових поглядів, є представниками різних наукових шкіл.